Рішення № 14054032, 04.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.11 р. Справа № 14/10

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко

при секретарі судового засідання О.М. Якименко

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” м. Авдіївка Донецької області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансова компанія „Донбасресурси” м. Донецьк

про стягнення 10299грн.95коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

Позивач – відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод” м. Авдіївка Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансова компанія „Донбасресурси” м. Донецьк про стягнення 10299грн.95коп., у тому числі заборгованість за поставлений за договором № 595/08М від 13.05.2008 лом чавунний в сумі 7500грн.00коп., пеня в сумі 897грн.53коп., індекс інфляції в сумі 1902грн.42коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок ціни позову, претензію на суму 10253,17грн. (вих. № 11/02/42 від 07.10.2010), розрахунок суми претензії, банківські виписки в підтвердження часткової оплати відповідачем поставленого товару, рахунки-фактури № 1/1196 від 21.05.2008, № 1/1197 від 23.05.2008, № 1/1198 від 27.05.2008, товарно-транспортні накладні № 868000 від 21.05.2008, № 867778 від 23.05.2008, № 867779 від 27.05.2008, акти приймання металів чорних (вторинних) від 21.05.2008, від 23.05.2008, від 27.05.2008, договір № 595/08М від 13.05.2008.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області Плотніцького Б.Д. справа № 14/10 передана на розгляд судді Бойко І.А.

Представник позивача в засіданні суду 20.01.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та відповідно до розрахунку ціни позову конкретизував період нарахування пені, а саме: період нарахування пені з 01.08.2008 по 30.01.2009 (за 182 дня).

Суд прийняв до уваги зазначені уточнення позивача.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.2011 не з’явився, документів, витребуваних ухвалами суду від 05.01.2011 та від 20.01.2011, не представив.

Представник позивача в засідання суду 04.03.2011 також не з’явився, додаткових документів та пояснень не представив.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

13.05.2008 між відкритим акціонерним товариством „Авдіївський коксохімічний завод” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансова компанія „Донбасресурси” (Покупець) був укладений договір № 595/08М, відповідно до якого Продавець зобов’язався продати, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити продукцію – лом чавунний № 1 – вид № 26 за ціною 1750,00грн. без ПДВ, згідно ДСТУ 4121-2002, на умовах даного договору.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом Покупця на умовах FCA ВАТ „АКХЗ” м. Авдіївка, пр. Індустріальний, 1, згідно Інкотермс в редакції 2000.

Продавець залишає за собою право коригування обсягів поставки продукції в залежності від наявності матеріалів, енергоресурсів, виробничих потужностей та інших обставин в зазначений період.

Прийомка продукції здійснюється Покупцем по вагам Продавця на підставі акта прийому-передачі продукції.

На виконання умов зазначеного договору позивач в травні 2008р. відвантажив відповідачу лом чавунний в кількості 67,79тн на загальну суму 115074,75грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні № 868000 від 21.05.2008, № 867778 від 23.05.2008, № 867779 від 27.05.2008.

Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача підтверджується вказаними товарно-транспортним накладними та актами приймання металів чорних (вторинних) від 21.05.2008, від 23.05.2008, від 27.05.2008, договір № 595/08М від 13.05.2008, підписаними та скріпленими печаткою відповідача без будь-яких зауважень чи заперечень.

Згідно п. 2.1. договору за відвантажену продукцію Покупець здійснює авансовий платіж в розмірі 50% від вартості кожної відвантаженої партії. Залишкову частину вартості відвантаженої партії Покупець перераховує на поточний рахунок Продавця протягом 5-ти днів від дати виставлення рахунку за фактично відвантажену продукцію.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату № 1/1196 від 21.05.2008, № 1/1197 від 23.05.2008, № 1/1198 від 27.05.2008, які останній отримав, що підтверджується відміткою про отримання на цих рахунках.

Відповідач, зі свого боку, за відвантажену продукцію перерахував на рахунок позивача авансовий платіж в розмірі 100000,00грн., також 22.07.2008 перерахував суму 7574,75грн. в якості часткової оплати за продукцію.

Залишок несплаченої суми за відвантажений лом чавунний склав 7500,00грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог –згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач свої зобов’язання за договором по оплаті поставленої продукції виконав частково; претензію на суму 10253,17грн. (вих. № 11/02/42 від 07.10.2010) залишив без відповіді та задоволення.

Загальна сума заборгованості, з урахуванням здійснених оплат, становить 7500,00грн.

На момент прийняття рішення по справі відповідач документів в підтвердження відсутності боргу не представив, позовні вимоги, в силу положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував, тому заборгованість за поставлений за договором лом чавунний в сумі 7500,00грн. підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 216 –218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункт 5.3. договору закріплює, за несвоєчасну оплату Покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми несплаченої продукції.

Окрім стягнення основного боргу, позивач, з посиланням на п. 5.3. договору, нарахував відповідачу на загальну суму заборгованості в розмірі 7500,00грн., з урахуванням проведених оплат, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення. Відповідно до розрахунку розмір пені становить 897грн.53коп. за період з 01.08.2008 по 30.01.2009 (за 182 дня). Позивач вказав період розрахунку пені з 01.08.2008, враховуючи те, що остання оплата була здійснена відповідачем 22.07.2008. Після 22.07.2008 оплат не проводилось. Борг на 01.08.2008 склав 7500,00грн.

Зазначення позивачем періоду розрахунку пені з 01.08.2008 по 30.01.2009 (за 182 дня) та нарахування її на загальну суму боргу не суперечить приписам діючого законодавством та є правом позивача у розумінні вищезазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України.

Суд перевірив розмір пені та період її нарахування на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог позивача у цій частин.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

З огляду на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував індекс інфляції за період серпень 2008р. - жовтень 2010р. Відповідно до розрахунку індекс інфляції складає 1902грн.42коп.

Нарахування індексу інфляції на суму боргу законодавчо закріплено, розмір індексу інфляції на правильність розрахунку судом перевірений. Вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216 – 218, 232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР (з змінами), керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” м. Авдіївка Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансова компанія „Донбасресурси” м. Донецьк про стягнення 10299грн.95коп., у тому числі заборгованість за поставлений за договором № 595/08М від 13.05.2008 лом чавунний в сумі 7500грн.00коп., пеня в сумі 897грн.53коп., індекс інфляції в сумі 1902грн.42коп., задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансова компанія „Донбасресурси” (83114, м. Донецьк, вул. Університетська, 82, код ЄДРПОУ 31500628) на користь відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” (86065, м. Авдіївка Донецької області, пр. Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) основний борг у сумі 7500грн.00коп., пеню в сумі 897грн.53коп., індекс інфляції в сумі 1902грн.42коп., витрати по сплаті держмита в сумі 103грн.00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бойко І.А.

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: 305-68-27