Рішення № 14053997, 28.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.11 р. Справа № 2/23

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Асал-строй”, м. Донецьк

про: стягнення заборгованості в розмірі 8907,50грн., пені в розмірі 6680,63грн., 3% річних в розмірі 168,38грн., індексу інфляції в розмірі 587,90грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 приватний підприємець

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Асал-строй”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 8907,50грн., пені в розмірі 6680,63грн., 3% річних в розмірі 168,38грн., індексу інфляції в розмірі 587,90грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 8 від 30.04.2010р., рахунки, акти приймання-здачі виконаних робіт (послуг). Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст.. 526, 610, 611, 612, 623, 624, 62 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обовязку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

30.04.2010р. між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Асал-строй” (Замовник) був укладений договір № 8.

За цим договором Виконавець зобовязується надати Замовнику послуги автомобільної, кранової та автотракторної спецтехніки, обладнання та механізмів.

Відповідно до п. 1.2. договору Замовник зобовязується забезпечити роботою та використовувати за призначенням надану по заявці Техніку та оплачувати роботи машин та механізмів, а також час вимушеного простою з вини Замовника на умовах договору.

Згідно до п. 1.3. договору Замовник зобовязується прийняти послуги Виконавця та оплатити їх відповідно акту виконаних робіт в строки, передбачені пунктом 2.7.

Пунктом 2.1. договору визначено, що оплата здійснюється відповідно договірної ціни за надані послуги по договору, на підставі рахунків та актів приймання-здачі виконаних робіт (послуг).

Відповідно до п. 2.2. договору приймання Замовником наданих послуг оформлюється Актом приймання-здачі виконаних робіт (послуг), які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Згідно до п. 2.6. договору основним документом для визначення кількості відпрацьованого Технікою часу є Талон „Замовника” (путьовий лист автомобіля) або довідка, підписана представниками Замовника з вказанням часу роботу (прибуття - вибуття).

Пунктом 2.7. договору встановлено, що оплата здійснюється Замовником за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, в продовж 3-х банківських днів на підставі рахунку-фактури та підписаного сторонами Акту приймання-здачі виконаних робіт (послуг).

Розділом 5 „Відповідальність сторін” визначено, що за порушення строків виконання зобовязань по договору, винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобовязання за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.1. договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 29 квітня 2011р.

Як видно з матеріалів справи у період з травня 2010р. по червень 2010р. відповідачем надавалися талони замовлення, що додані до матеріалів справи.

За фактом наданих послуг між сторонами складалися та підписувалися акти приймання-здачі виконаних робіт (послуг) від 15.06.2010р., від 31.05.2010р., від 25.05.2010р.

На підставі талонів замовлень та актів приймання здачі робіт (послуг) позивачем виставлялися рахунки від 15.06.2010р. на суму 450грн., від 31.05.2010р. на суму 4182,50грн., від 25.05.2010р. на суму 5385,00грн., а всього на загальну суму 10017,50грн.

Проте, як видно з матеріалів справи відповідач за отримані послуги розрахувався частково в сумі 1110,00грн., таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 8907,50грн., що підтверджено матеріалами справи та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків станом на 16.02.2011р., який підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8907,50грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договорів відповідач не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 8907,50грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 8907,50грн. до матеріалів справи не надав, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 8907,50грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6680,63грн. за період з 01.07.2010р. по 27.11.2010р., яка нарахована на підставі п. 5.2. договору.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що за порушення строків виконання зобовязань по договору, винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобовязання за кожний день прострочення.

Проте, приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 584,60грн. з огляду на вимоги Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 168,38грн. за період з 01.07.2010р. по 15.02.2011р. та індекс інфляції в розмірі 587,90грн. за період з липня 2010р. по січень 2011р. на підставі ст.. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції, суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 168,38грн. та індексу інфляції в розмірі 587,90грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобовязання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають часткову задоволенню.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Асал-строй”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 8907,50грн., пені в розмірі 6680,63грн., 3% річних в розмірі 168,38грн., індексу інфляції в розмірі 587,90грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Асал-строй” (83038, м. Донецьк, вул. Магдербурська, 1б, п/р 26001417580000 ВАТ „ПроФінБанк”, МФО 334594, ЄДРПОУ 35343347) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ДРУ „Приватбанк” м. Донецьк, МФО 335496, ІПН 2908105565) заборгованість в розмірі 8907,50грн., пеню в розмірі 584,60грн., 3% річних в розмірі 168,38грн., індекс інфляції в розмірі 587,90грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,48грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 147,97грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.