Рішення № 140539427, 01.10.2026, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/679/26

Провадження № 2/730/568/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Данько О.В.

з участю секретаря судового засідання Граб С.О.

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ніжинська районна державна адміністрація Чернігівської області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому після зміни предмету позову просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на його користь земельну ділянку з кадастровим номером 7420881200:06:001:0278 рілля, площею 1,79 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7420881200606:001:0278 рілля, площею 1,79 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯГ №426892, виданого на підставі розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 02.03.2006 №76. Проте за розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації від 26.12.2008 №645, власнику земельного сертифікату ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. Згодом цю земельну ділянку успадкувала ОСОБА_1 та зареєструвала своє право власності на вказану земельну ділянку. Вважає, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 помилково.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву у якому, просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 21.08.2008 ОСОБА_3 отримала свідоцотримала свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_4 на право на земельну частку (пай). За розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації від 26.12.2008 №645, їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку пай № НОМЕР_1 з кадастровим номером 7420881200606:001:0278. На підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.07.2013 після смерті ОСОБА_3 вказану земельну ділянку успадкувала позивачка. Таким чином, вважає, що вона набула право власності на земельну ділянку у законний спосіб.

Позивач був належним чином та своєчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просить провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачка позовні вимоги не визнала та пояснила, що вказану земельну ділянку вона успадкувала після смерті ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після ОСОБА_4 . Земельна ділянка належить їй на законних підставах, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню. Також, зазначила, що у власності позивача перебуває земельна ділянка площею 1,79 га, тоді як їй належить земельна ділянка площею 1,7874 га.

Третя особа Ніжинська районна державна адміністрація Чернігівської області була належним чином та своєчасно повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку документу до електронного кабінету, але своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалась, представника у судове засідання не направила, через систему «Електронний суд» подала заяву у якій просять провести судове засідання без участі їх представника, щодо вирішення спору покладаються на розсуд суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача СТОВ «Дружба-Нова» була вчасно та належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, його представник направила на адресу суду клопотання, у якому просить проводити розгляд справи без її участі, щодо вирішення спору покладається на розсуд суду, також зазначила, що налжним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою є віндикаційний позов.

Неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Борзнянського районного суду Чернігівської області від 2 червня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите загальне позовне провадження, у справі призначене підготовче судове засідання, відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 04.08.2026 закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.

Оскільки останній день строку складення повного судового рішення 11.10.2026 припав на вихідний день, то відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України останнім днем вказаного строку строку є 12.10.2026.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши надані докази у визаначеному порядку та обсязі, суд установив, що позивач є власником земельної ділянки площею 1,78 га у межах згідно з планом з кадастровим номером 7420881200:06:001:0278 (пай 278), що розташована на території с. Галайбино Борзнянського району Чернігівської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності на вказану земельну ділянку підтверджується Державним актом серії ЯГ № 426892 виданим 13 березня 2006 року на підставі розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації №76 від 02 березня 2006 року. (а.с. 8)

Вказану земельну ділянку з 2015 по 2025 рік він здавав у оренду СТОВ «Дружба Нова» за що отримував орендну плату. (а.с. 9).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.2008, ОСОБА_3 успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 , право на земельну частку (пай) розміром 2,6 в умовних кадастрових гектарах із земель КСП «Зоря» с. Галайбино Борзнянського району посвідчене сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РН №950769, виданим на підставі розпорядження Борзнянської райдержадміністрації від №194 від 24.07.1996.(а.с. 73)

Згідно із копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 640937, виданого Борзнянською районною державною адміністрацією 09.11.2010 на підставі розпорядження № 645 Борзнянської районної державної адміністрації від 26.12.2008, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,7874 га у межах згідно з планом, що розташована на території Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області пай № НОМЕР_1 і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом розпорядження № 645 Борзнянської районної державної адміністрації від 26.12.2008, вказаний орган державної влади розпорядився видати ОСОБА_3 державний акт на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Зоря» на території Височанської та Головеньківської сільських рад загальною площею 3,95 га, куди входить, зокрема, пай НОМЕР_1 площею 2,00 га, у тому числі ріллі 1,79 га, сіножаті 0.21 га.(а.с. 75, 116-122).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.07.2013, після смерті матері ОСОБА_3 вказану ділянку успадкувала ОСОБА_1 (а.с. 76).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку 7420881200:06:001:0278 зареєстроване за ОСОБА_1 26.07.2013 (номер запису 1852600). Право оренди вказаної земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 29.07.2013 та додаткових угод до нього зареєстроване за СТОВ «Дружба-Нова». Строк дії договору оренди до 31.12.2037.(а.с. 11).

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру від 07.10.2025, земельна ділянка 7420881200:06:001:0278 на праві власності належить ОСОБА_1 (а.с. 10).

У Списку власників сертифікатів бувшого КСП «Зоря» Височанської сільської ради Борзнянського району, значиться позивач ОСОБА_2 під АДРЕСА_1 . (а.с. 113). Крім того, до вказаного Списку внесена ОСОБА_4 під номером №370, номер паю не зазначений(а.с. 114).

Відповідно до інформації наданої сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_5 земельна ділянка пай № НОМЕР_1 площею 1,79 га з кадастровим номером 7420881200:06:001:0278, яка належить ОСОБА_2 та земельна ділянка пай № НОМЕР_1 площею 1,7874 га з кадастровим номером 7420881200:06:001:0278, яка належить ОСОБА_1 це одна і та ж сама земельна ділянка. Внести відомості у державний земельний кадастр немає можливості, оскільки земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_1 (а.с. 46-49).

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Саме власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 81 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. (ч. 1 ст.125, ч. 1 ст. 126 ЗК України, в редакції, чинній на момент видачі оспорюваних державних актів).

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку про те, позивач набув право власності на земельну ділянку у порядку безоплатної передачі земель колективної власності КСП «Зоря» та отримав документ, що посвідчує право власності на вказане нерухоме майно, а саме державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 426892 від 13.03.2006. Тому, державний акт про право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЛ № 640937, виданий Борзнянською районною державною адміністрацією 09.11.2010 ОСОБА_3 на підставі розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації № 645 від 26.12.2008 неправомірно, оскільки вказана земельна ділянка, яка сформована на основі паю № НОМЕР_1 на той час уже перебувала у власності позивача.

Таким чином, право власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачкою зареєстроване неправомірно.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі застосуванням інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Одним із способів захисту права власності є віндикаційний позов.

За правилом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача визначено статтею 388 ЦК України.

Частина 4 ст. 388 ЦК України передбачає, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Для застосування ст.387 ЦК України необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником рухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

У пункті 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (далі Постанова )зазначено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Відповідно до пункту 21 Постанови, якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню за правилами статей 387,388 ЦК України.

У Постанові наголошується, що відповідно до статті 387 ЦК, особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача (п. 23 вказаної Постанови).

Таким чином, майно може бути повернуте за позовом власника про його витребування на підставі ст.387 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених в цій статті, а саме підтвердження права власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння поза його волею, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).

Власник із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47) та інших).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а скасування рішення чи запису про проведену державну реєстрацію права не є належним способом захисту порушеного права. У такому випадку державний реєстратор здійснює відповідну реєстраційну дію на підставі рішення суду про витребування майна.

Крім того, відповідно до вимог абзацу 2 ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Судом установлено, що ОСОБА_2 є власником спірної земельної ділянки. Вказана земельна ділянка вибула з його володіння не з його волі, а внаслідок видачі Борзнянською районною державною адміністрацією державного акту на право власності на вищевказану земельну ділянку на підставі розпорядження № 645 Борзнянської районної державної адміністрації від 26.12.2008 ОСОБА_3 , яку у подальшому успадкувала ОСОБА_1 та ареєструвала право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому ОСОБА_1 є добросовісним набувачем вказаного майна, оскільки вона не знала та не могла знати, що державний акт виданий її матері ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка на той час уже перебувала у власності позивача.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та судова практика Європейського суду з прав людини застосовуються українськими судами як джерело права.

Втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування, є предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У справах «Рисовський проти України» (рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Законність втручання у право власності відповідачки у цій справі обумовлена тим, що право власності є конституційним правом особи, передбаченим статтею 41 Конституції України, воно є непорушним та набувається в порядку, визначеному законом. Законний власник не втрачає право власності на належне йому майно, якщо воно вибуває з його володіння без належної на те законної підстави чи не з його волі, тому таке право підлягає захисту.

Легітимною метою (виправданістю втручання загальним інтересом) є необхідність захисту гарантованого Конституцією України права законного володільця, майно якого вибуло з його володіння без відповідної на те правової підстави чи не з його волі.

Щодо пропорційності втручання у право власності, слід зазначити, що можливість втручання у право набувача майна, яке вибуло з володіння власника без відповідної правової підстави, чи не з його волі прямо передбачене ст. 387, 388ЦК, закон безпосередньо врегулював, що добросовісний набувач не набуває право власності на відчужене йому майно, яке вибуло із володіння власника поза його волею. Крім того майнове право позивачки як добросовісного набувача може бути поновлене шляхом отримання іншої земельної ділянки взамін успадкованої земельної ділянки. Заподіяна їй шкода може бути відшкодована у порядку визначеному ст.1173 ЦК України. Водночас позивач як законний володілець позбавлений можливості захистити своє майнове право у інший спосіб, ніж витребування належного йому майна.

Таким чином, витребування земельної ділянки на користь законного власника є пропорційним втручанням у право власності ОСОБА_1 , яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.2-4, 12, 19, 23, 76-89, 141, 258-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ніжинська районна державна адміністрація Чернігівської області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 належну ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №426892, виданого Борзнянською районною державною адміністрацією 13 березня 2006 року, земельну ділянку площею 1,79 га з кадастровим номером 7420881200:06:001:0278, що розташована на території Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 12 жовтня 2026 року.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .

Ніжинська районна державна адміністрація Чернігівської області, місце знаходження м. Ніжин Чернігівської області, вул. Батюка, 5А, ЄДРПОУ 04061636.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова», 17600, смт. Варва Прилуцького району Чернігівської області, вул. Кропиви Костянтина, буд. 59; ЄДРПОУ 31333767.

Суддя О.В. Данько