Рішення № 14053911, 03.03.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 березня 2011 р.

Справа 9/23/2011/5003

за позовом:Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", 2150766 (м. Київ, 30, б-р Шевченка,18) в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", код 01182204 (21001, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 28 )

до:Вінницького обласного військового комісаріату, код 08362793 (21036, вул. 40-років Перемоги, б.31, м. Вінниця)

про стягнення 1 312,57 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Cекретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники

позивача : не з"явився

відповідача : Коваленко Р.А. - представник за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з Вінницького обласного військового комісаріату на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" 1312,57 грн. заборгованості, в тому рахунку 1290,10грн. - основного боргу, 9,97 грн. - пені, 6,05 грн. - індексу інфляції, 6,45 грн. - 3% річних, за невиконання умов договору № 249-23К/87 про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації від 14.09.2009року.

Представник відповідача по суті пред'явлених вимог пояснив, що у зв'язку із недофінансування з Державного бюджету України коштів Вінницьким обласним військовим комісаріатом було лише частково проведено оплату за надані послуги зв'язку. Також у зв'язку із скрутним матеріальним становищем відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

14 вересня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" та Вінницьким обласним військовим комісаріатом укладено договір № 249-23К/87 про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації. Відповідно до якого позивач зобов'язаний надати в користування канал в кабельній каналізації у м. Вінниця згідно з умовами договору п.1.1, а відповідач зобов'язаний згідно п. 2.2.1 та п. 3.2. договору своєчасно проводити оплату за користування каналом.

Позивач свої зобов’язання згідно договору виконав повністю, надавши відповідачу в користування канали у кабельній каналізації загальною довжиною кабелю 2,6 каналу/км та надавав рахунки для оплати згідно додатків до договору.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати за користування каналом в кабельній каналізації згідно договору не виконав і станом на 01.08.2010р. заборгував Позивачу 1290,10 грн. основного боргу за період з 01.08.2010 р. по 01.01.2011 р. Підтвердженням цього є виставлені та направлені відповідачу рахунки по оплаті за телекомунікаційні послуги.

Представник відповідача у заяві -поясненні та його представник у судовому засіданні позовні вимоги визнає, несплату коштів пояснює недостатнім фінансуванням з державного бюджету.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню 9,97 грн., 6,05 грн. - інфляційних втрат, 9,45 грн. - 3% річних простроченої суми заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою між сторонами у справі виникли правовідносини, які породжує договір про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню в користування канали у кабельній каналізації належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору про надання в користування канали у кабельній каналізації , у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 1196,17 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

У відповідності до п. 4.2 договору за порушення строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 1290,10 грн. заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9,97 грн. -пені, 6,05 грн. - інфляційних втрат та 6,45 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 9,97 грн. - пені, 6,05 грн. - інфляційних втрат та 6,45 грн. - 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно вимог чинного законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Стягнути з Вінницького обласного військового комісаріату 21036 м. Вінниця вул. 40-річчя Перемоги, 31 (р/р 352112002004718 в ГУДК у Вінницькій області МФО 802015 код ЄДРПОУ 08362793) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії 21001 м. Вінниця вул. Коцюбинського, 28 (р/р 260077394 в ВОД "Райффайзен банк Аваль" МФО 302247 код 01182204) 1290,10 грн. основного боргу, 9,97 грн. пені, 6,05 грн. інфляційних втрат, 6,45 грн. відсотків річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 березня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21001, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 28 )

3 - відповідачу (21036, вул. 40-років Перемоги, б.31, м. Вінниця)