Рішення № 140538172, 12.10.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р.Справа № 390/599/25Провадження № 2/390/827/26Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Підгірської Г.?О.,

за участі секретаря судового засідання Сотченко Я.?В.,

прокурора Петрікеєвої О.?І.,

представника позивача Данілової А.?М.,

представника відповідачів Романяка М.?Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства «АТРІСС» про визнання недійсними договорів оренди землі в частині та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. 20.03.2025 прокурор в інтересах держави в особі Соколівської сільради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ФГ «АТРІСС», у якому просив:

1) визнати недійсним договір оренди земельних ділянок б/н від 25.02.2021, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «АТРІСС», у частині передачі у строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами 3522585000:02:000:3402, 3522585000:02:000:3403, 3522585000:02:000:3406, 3522585000:02:000:3407, 3522585000:02:000:3496, 3522585000:02:000:3497, 3522585000:02:000:3498;

2) визнати недійсним договір оренди земельних ділянок б/н від 25.02.2021, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «АТРІСС», у частині передачі у строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами 3522585000:02:000:3400, 3522585000:02:000:3401, 3522585000:02:000:3405, 3522585000:02:000:3493, 3522585000:02:000:3494, 3522585000:02:000:3495;

3) витребувати з володіння ОСОБА_2 у комунальну власність Соколівської територіальної громади в особі Соколівської сільради земельні ділянки з кадастровими номерами 3522585000:02:000:3400 площею 7,4539 га, 3522585000:02:000:3401 площею 7,4539 га, 3522585000:02:000:3405 площею 6,6268 га, 3522585000:02:000:3493 площею 7,3431 га, 3522585000:02:000:3494 площею 7,3238 га, 3522585000:02:000:3495 площею 7,2799 га;

4) витребувати з володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Соколівської територіальної громади в особі Соколівської сільради земельні ділянки з кадастровими номерами 3522585000:02:000:3402 площею 7,4539 га, 3522585000:02:000:3403 площею 1,5128 га, 3522585000:02:000:3406 площею 6,6855 га, 3522585000:02:000:3407 площею 5,8774 га, 3522585000:02:000:3496 площею 7,2516 га, 3522585000:02:000:3497 площею 6,8589 га, 3522585000:02:000:3498 площею 7,1573 га.

Узагальнені доводи прокурора

2. ОСОБА_2 є засновником і головою ФГ «АТРІСС». Для ведення фермерського господарства їй за договором оренди землі від 11.12.2012 надано земельну ділянку площею 50,00 га з кадастровим номером 3522585000:02:000:9148, а її матері ОСОБА_3 за договорами оренди землі від 11.12.2012 та від 13.01.2014 - земельні ділянки площею 23,8745 га з кадастровим номером 3522585000:02:000:9150 і площею 26,1255 га з кадастровим номером 3522585000:02:000:9151. Ділянки розташовані на території колишньої Миколаївської сільської ради, правонаступником якої є Соколівська сільрада. ФГ « ОСОБА_3 » приєдналося до ФГ «АТРІСС», яке стало користувачем цих ділянок.

3. Рішенням засновника від 13.03.2020 до складу членів ФГ «АТРІСС» включено 23 особи, зокрема чоловіка засновника ОСОБА_1 , діда і бабу чоловіка засновника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , двоюрідних дядьків засновника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також інших родичів.

4. Рішеннями Миколаївської сільради від 03.07.2020 № 721-734 дванадцятьом із цих осіб надано дозволи на розроблення проєктів землеустрою, а рішеннями від 18.09.2020 № 817-823, 825-830 затверджено проєкти та передано їм безоплатно у власність для ведення фермерського господарства тринадцять земельних ділянок, сформованих за рахунок ділянок 3522585000:02:000:9148, 3522585000:02:000:9150, 3522585000:02:000:9151. 30.09.2020 зареєстровано право власності набувачів.

5. Упродовж 08.10.2020-16.10.2020 одинадцять із цих осіб продали дванадцять ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а ділянку 3522585000:02:000:3497 ОСОБА_1 отримав у власність безпосередньо за рішенням Миколаївської сільради від 18.09.2020 № 817. Рішенням засновника від 23.02.2021 членство тринадцяти осіб у ФГ «АТРІСС» припинено, а 25.02.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передали всі тринадцять ділянок в оренду ФГ «АТРІСС».

6. На думку прокурора, члени фермерського господарства, які не отримували земельних ділянок у користування для його створення, не мали права на їх безоплатну приватизацію з земель, що перебували в користуванні господарства. Додатково прокурор зазначив, що ОСОБА_4 раніше набув право на земельну частку (пай), а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як двоюрідні дядьки засновника не належать до кола членів сім`ї та родичів голови фермерського господарства в розумінні Закону України «Про фермерське господарство».

7. У позовній заяві прокурор посилався на пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України, а щодо ділянки 3522585000:02:000:3497 - на статтю 387 ЦК України, і водночас зазначав, що відповідачі не є добросовісними набувачами, оскільки метою безоплатного отримання ділянок членами господарства був їх подальший продаж засновнику ФГ «АТРІСС» та її чоловікові. У письмових поясненнях від 20.05.2026, посилаючись на набрання чинності після відкриття провадження у справі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», прокурор доповнив підстави позову обставинами недобросовісності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і просив витребувати всі ділянки за правилами статті 387 ЦК України. Прокурор вважає, що відповідачі як засновник і голова ФГ «АТРІСС» та її чоловік, члени того ж господарства і родичі продавців, знали, що оформлення ділянок відбувається з порушенням закону, а метою дій учасників було виведення земель із комунальної власності у власність Чебановських зі збереженням користування ними тим самим господарством.

8. Договори оренди від 25.02.2021, на думку прокурора, укладені особами, які не мали права розпоряджатися ділянками, тому суперечать закону та інтересам держави.

Узагальнені доводи відповідачів

9. У відзиві від 14.04.2025, поясненнях від 20.05.2026 та запереченнях від 27.05.2026 відповідачі заперечили проти позову і просили:

- закрити провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір стосується приватизації та господарської діяльності фермерського господарства і належить до юрисдикції господарського суду;

- залишити позов без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України, якщо прокурор або сільрада не внесуть на депозитний рахунок суду вартість спірних ділянок у сумі 51 795 534,00 грн відповідно до частини п`ятої статті 390 ЦК України;

- залишити позов без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України через відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави: прокурор не дотримав розумного строку, надавши сільраді лише десять днів, а сільрада як правонаступник органу, що ухвалив рішення про передачу ділянок, сама є учасником спірних правовідносин, тому прокурор мав звертатися як самостійний позивач із визначенням сільради відповідачем.

10. По суті відповідачі зазначили, що члени ФГ «АТРІСС» набули ділянки на підставі статті 32 ЗК України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство»; правовідносини у справах № 633/408/18 та № 633/409/18 не є подібними, оскільки ФГ «АТРІСС» не ліквідоване і продовжує обробляти ділянки; ОСОБА_4 раніше отримав ділянку іншого цільового призначення; двоюрідні дядьки засновника можуть бути членами господарства відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про фермерське господарство», а граничний ступінь споріднення, визначений частиною третьою цієї статті, стосується лише родичів голови господарства і є запобіжником на випадок, коли головою господарства є не засновник, а інша особа.

11. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вважають себе добросовісними набувачами: вони придбали ділянки за відплатними нотаріально посвідченими договорами, покладалися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не мають правової освіти, а висновки Верховного Суду щодо застосування статті 32 ЗК України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» сформульовано лише у 2023 році. Спорідненість сторін договорів, на думку відповідачів, сама по собі недобросовісності не доводить. Оскільки прокурор не вніс вартість ділянок на депозитний рахунок суду, у разі визнання відповідачів добросовісними набувачами в позові необхідно відмовити з підстав, визначених частиною п`ятою статті 390 ЦК України. Відповідачі також послалися на непропорційність втручання у право власності та на принцип належного урядування.

Узагальнена позиція Соколівської сільради

12. Сільрада у письмових поясненнях і її представник у судовому засіданні заперечили проти позову. Представник сільради наполягала, що приватизація та подальше відчуження ділянок відбулися на підставі закону. Щодо ділянки, отриманої ОСОБА_4 , зазначила, що його попередня ділянка та спірна ділянка мають різне цільове призначення. Щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - що сільрада не мала повноважень перевіряти родинні зв`язки членів фермерського господарства. Крім того, сільрада вважає, що прокурор не надав їй розумного строку для вивчення питання.

Рух справи

13. Ухвалою від 25.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

14. Ухвалою від 07.04.2025 задоволено заяву прокурора про забезпечення позову: накладено арешт на тринадцять спірних земельних ділянок і заборонено вчиняти щодо них реєстраційні дії. Ці заходи не скасовувалися.

15. Ухвалою від 22.05.2025 позовну заяву залишено без руху для внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду, а ухвалою від 02.06.2025, залишеною без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 15.09.2025, позов залишено без розгляду. Постановою Верховного Суду від 18.03.2026 ці судові рішення скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

16. Після надходження справи суд провів підготовче засідання, у якому відповідачі підтримали раніше заявлені клопотання про закриття провадження та залишення позову без розгляду. Ухвалою від 07.07.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті. Справу розглянуто по суті у засіданнях 22.07.2026, 28.08.2026, судові дебати проведено 02.10.2026, ухвалення рішення відкладено до 12.10.2026.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція суду

17. Суд спочатку відповідає на клопотання відповідачів про закриття провадження та залишення позову без розгляду, оскільки їх задоволення унеможливило б вирішення спору по суті, а далі оцінює доводи учасників справи щодо суті спору.

I. Щодо юрисдикції спору

18. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

19. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, та справи у спорах щодо продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків. Пунктом 6 частини першої цієї статті передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

20. Предметом спору є витребування тринадцяти земельних ділянок із володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і похідні від нього вимоги про визнання недійсними в частині договорів, якими ці особи передали ділянки в оренду ФГ «АТРІСС». ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули спірні ділянки за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу та за рішенням органу місцевого самоврядування як фізичні особи, а не як підприємці, право власності зареєстроване за ними саме в цьому статусі, і вимоги звернені до них як до власників. Доказів того, що ділянки набуто ними у підприємницькій діяльності, матеріали справи не містять. Отже, це спір про речове право на землю, стороною якого є фізичні особи, і пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України прямо виключає такі спори з юрисдикції господарських судів.

21. Посилання відповідачів на пункт 2 частини першої статті 20 ГПК України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 925/308/18 суд відхиляє. У зазначеній справі йшлося про продаж комунального нерухомого майна на аукціоні, натомість спірні ділянки передані громадянам безоплатно за процедурою, визначеною статтями 32, 116, 118 ЗК України.

22. Не підтверджує господарської юрисдикції і постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, у пункті 6.67 якої зазначено, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство. У цій справі спір стосується не користування землями фермерського господарства, а права власності фізичних осіб на ділянки, які ФГ «АТРІСС» використовує лише як орендар цих фізичних осіб. Вимоги до ФГ «АТРІСС» щодо договорів оренди є похідними, їх вирішення повністю залежить від вирішення вимог про витребування ділянок, тому вони не можуть розглядатися окремо від основних вимог.

23. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16 зазначила, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (пункт 28), і сформулювала висновок, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства (пункт 44). Цей висновок сформульовано із застосуванням процесуального законодавства, чинного на час звернення до суду в тій справі, однак Велика Палата Верховного Суду врахувала і пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи (пункт 23 постанови). Участь у цій справі ФГ «АТРІСС» як суб`єкта господарювання не змінює цивільної юрисдикції спору, оскільки його предмет безпосередньо стосується права власності фізичних осіб ОСОБА_2 та Чебановського В.?Ф. Суд також зауважує, що спори про повернення від фізичних осіб земельних ділянок, безоплатно переданих у власність членам фермерського господарства із земель, що перебували в користуванні цього господарства, Велика Палата Верховного Суду (постанова від 20.06.2023 у справі № 633/408/18) та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова від 30.08.2023 у справі № 633/409/18) розглянули по суті в порядку цивільного судочинства.

24. Отже, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підстав для закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України немає.

II. Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави

25. Згідно з абзацами першим і другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

26. Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

27. Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, визнано неконституційними, однак вони втрачають чинність із 01.01.2027. Тому на час ухвалення цього рішення зазначені приписи є чинними і підлягають застосуванню.

28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 81). У тій самій постанові зазначено, що розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80).

29. Суд установив, що листом від 17.02.2025 № 51-78-1747вих-25, надісланим того ж дня на офіційну електронну адресу сільради, прокурор поінформував сільраду про виявлені порушення при передачі спірних ділянок у приватну власність. Отримання цього листа сільрада підтвердила у своїх письмових поясненнях, зазначивши, що 13.03.2025 відповіла на нього про відсутність у неї відповідної інформації. Повідомлення від 03.03.2025 № 51-78-2228вих-25 про намір звернутися до суду сільрада отримала 10.03.2025. Позов подано 20.03.2025.

30. Отже, від отримання першого повідомлення до звернення прокурора до суду минуло понад місяць. За цей час сільрада не звернулася до суду, не повідомила прокурора про намір це зробити чи про проведення перевірки, а в межах цієї справи послідовно заперечує саме існування порушення. Така позиція свідчить, що сільрада не мала і не має наміру захищати інтереси територіальної громади щодо спірних ділянок, тож надання їй довшого строку нічого б не змінило. Водночас інтереси громади потребували невідкладного захисту з огляду на можливість подальшого відчуження ділянок, що й зумовило вжиття судом заходів забезпечення позову. За таких обставин доводи про недотримання розумного строку є безпідставними.

31. Відповідачі також вважають, що прокурор мав звертатися як самостійний позивач, визначивши сільраду відповідачем. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 виснувала, що 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави (пункт 140).

32. У тій самій постанові Велика Палата Верховного Суду пов`язала статус органу як відповідача саме з оскарженням його рішення: орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади (пункт 116).

33. У цій справі прокурор не оскаржує рішень Миколаївської сільради, а заявляє віндикаційні вимоги до останніх набувачів і похідні вимоги щодо укладених ними договорів оренди. У цих правовідносинах територіальна громада, від імені якої діє Соколівська сільрада, є власником, майно якого перебуває у володінні інших осіб, а не порушником. Ні Соколівська сільрада, ні Миколаївська сільрада не є сторонами договорів купівлі-продажу чи оренди. Тому прокурор правильно визначив сільраду позивачем, а відповідачами - осіб, від яких витребовується майно, та сторони оспорюваних договорів. Заперечення сільради проти позову не позбавляє її статусу органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів громади, і лише підтверджує нездійснення нею такого захисту.

34. Отже, прокурор обґрунтував і довів підстави для представництва інтересів держави в особі Соколівської сільради, а підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України немає.

III. Фактичні обставини, встановлені судом

35. За договором оренди землі від 11.12.2012 Кіровоградська районна державна адміністрація передала ОСОБА_2 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 25 років земельну ділянку площею 50,00 га з кадастровим номером 3522585000:02:000:9148. За договорами оренди землі від 11.12.2012 та від 13.01.2014 ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства передано в оренду земельні ділянки площею 23,8745 га з кадастровим номером 3522585000:02:000:9150 і площею 26,1255 га з кадастровим номером 3522585000:02:000:9151. Ділянки розташовані на території Миколаївської сільської ради, яка в порядку реорганізації приєдналася до Соколівської сільради.

36. ФГ «АТРІСС» зареєстроване 13.12.2013, його засновником і головою є Чебановська Н.?Л. Відповідно до статуту в редакції від 15.10.2015 ФГ «АТРІСС» є правонаступником ФГ «Чебановського Федора Семеновича» та ФГ « ОСОБА_3 », приєднаних до нього, а членами господарства були мати засновника ОСОБА_3 та свекор засновника ОСОБА_8 . Учасники справи не заперечують, що з часу створення господарства ділянки 3522585000:02:000:9148, 3522585000:02:000:9150, 3522585000:02:000:9151 використовувало ФГ «АТРІСС».

37. Рішенням засновника від 13.03.2020 внесено зміни до статуту ФГ «АТРІСС». Згідно з пунктом 4.3 статуту в цій редакції до членів господарства включено 23 особи, зокрема: чоловіка засновника ОСОБА_1 , діда чоловіка засновника ОСОБА_4 , бабу чоловіка засновника ОСОБА_5 , рідну тітку засновника ОСОБА_9 , двоюрідного брата засновника ОСОБА_10 , чоловіка рідної тітки засновника ОСОБА_11 , сестру засновника ОСОБА_12 , тітку засновника ОСОБА_13 , двоюрідну сестру засновника ОСОБА_14 , двоюрідних дядьків засновника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , батька засновника ОСОБА_15 . Зазначені родинні зв`язки учасники справи не заперечують, а відповідачі визнали їх у відзиві та поясненнях, тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

38. Рішеннями Миколаївської сільської ради від 03.07.2020 № 721-734 зазначеним особам надано дозволи на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) у власність для ведення фермерського господарства за рахунок ділянок 3522585000:02:000:9148, 3522585000:02:000:9150, 3522585000:02:000:9151. До заяв про надання дозволів, як зазначили самі відповідачі, додавалися копії статуту ФГ «АТРІСС», рішення засновника ФГ «АТРІСС» та нотаріально посвідчені згоди орендарів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передувало таке. Рішеннями Миколаївської сільської ради від 10.04.2020 № 645, № 646, № 647 вирішено здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на ділянки 3522585000:02:000:9148, 3522585000:02:000:9150, 3522585000:02:000:9151 і внести зміни до договорів оренди цих ділянок. Додатковими угодами від 17.04.2020 до договорів оренди землі від 11.12.2012 та від 13.01.2014, укладеними Миколаївською сільрадою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , договори оренди доповнено пунктом 26.1 такого змісту: Орендодавець має право, за письмовою згодою Орендаря, відповідно до чинного законодавства передавати земельну ділянку (частину земельної ділянки) у власність членам фермерського господарства, яке використовує цю земельну ділянку. Додатковими угодами від 30.09.2020 договори оренди ділянок 3522585000:02:000:9148, 3522585000:02:000:9150, 3522585000:02:000:9151 розірвано за взаємною згодою сторін.

39. Рішеннями Миколаївської сільської ради від 18.09.2020 затверджено проєкти землеустрою та передано безоплатно у власність для ведення фермерського господарства земельні ділянки:

- № 817 - ОСОБА_1 , площею 6,8589 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3497;

- № 818 - ОСОБА_4 , площею 7,1573 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3498;

- № 819 - ОСОБА_5 , площею 7,2516 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3496;

- № 820 - ОСОБА_9 , площею 7,3238 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3494;

- № 821 - ОСОБА_11 , площею 7,2799 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3495;

- № 822 - ОСОБА_10 , площею 7,3431 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3493;

- № 823 - ОСОБА_7 , площею 7,4539 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3400;

- № 825 - ОСОБА_6 , площею 7,4539 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3401;

- № 826 - ОСОБА_15 , площею 6,6268 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3405;

- № 827 - ОСОБА_12 , площею 6,6855 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3406;

- № 828 - ОСОБА_13 , площею 5,8774 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3407;

- № 829 - ОСОБА_13 , площею 1,5128 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3403;

- № 830 - ОСОБА_14 , площею 7,4539 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3402.

40. Право власності зазначених осіб на ділянки зареєстровано 30.09.2020.

41. Відповідно до нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу ділянки придбали:

ОСОБА_2 :

- 3522585000:02:000:3400 - у ОСОБА_7 за договором від 08.10.2020 № 1732, ціна 192 397,06 грн;

- 3522585000:02:000:3401 - у ОСОБА_6 за договором від 08.10.2020 № 1730, ціна 192 397,06 грн;

- 3522585000:02:000:3405 - у ОСОБА_15 за договором від 09.10.2020 № 1763, ціна 196 152,07 грн;

- 3522585000:02:000:3493 - у ОСОБА_10 за договором від 13.10.2020 № 1818, ціна 230 169,64 грн;

- 3522585000:02:000:3494 - у ОСОБА_9 за договором від 09.10.2020 № 1759, ціна 229 999,23 грн;

- 3522585000:02:000:3495 - у ОСОБА_11 за договором від 09.10.2020 № 1761, ціна 229 907,25 грн;

ОСОБА_1 :

- 3522585000:02:000:3402 - у ОСОБА_14 за договором від 09.10.2020 № 1753, ціна 192 397,06 грн;

- 3522585000:02:000:3403 - у ОСОБА_13 за договором від 16.10.2020 № 1866, ціна 26 474,00 грн;

- 3522585000:02:000:3406 - у ОСОБА_12 за договором від 09.10.2020 № 1751, ціна 195 704,61 грн;

- 3522585000:02:000:3407 - у ОСОБА_13 за договором від 09.10.2020 № 1754, ціна 153 305,67 грн;

- 3522585000:02:000:3496 - у ОСОБА_5 за договором від 09.10.2020 № 1748, ціна 229 791,33 грн;

- 3522585000:02:000:3498 - у ОСОБА_4 за договором від 09.10.2020 № 1749, ціна 230 287,78 грн.

42. Рішенням засновника ФГ «АТРІСС» ОСОБА_2 від 23.02.2021 припинено членство в господарстві ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_15 . За договорами оренди землі від 25.02.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали ФГ «АТРІСС» у строкове платне користування належні їм спірні ділянки (зокрема, ОСОБА_1 - ділянки 3522585000:02:000:3402, 3522585000:02:000:3403, 3522585000:02:000:3406, 3522585000:02:000:3407, 3522585000:02:000:3496, 3522585000:02:000:3497, 3522585000:02:000:3498, а ОСОБА_2 - ділянки 3522585000:02:000:3400, 3522585000:02:000:3401, 3522585000:02:000:3405, 3522585000:02:000:3493, 3522585000:02:000:3494, 3522585000:02:000:3495). Відповідачі не заперечують, що ФГ «АТРІСС» і надалі обробляє ці ділянки.

44. Крім того, раніше, на підставі рішення Грузьківської сільської ради від 15.12.1999 № 101 ОСОБА_4 видано державний акт на право приватної власності на землю серії КР № 202502 від 24.12.1999 на земельну ділянку площею 4,42 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 3522582800:02:000:0093), зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 2502. Державний акт видано взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) КСП ім. Чапаєва Грузьківської сільської ради серії КР № 030549, про що вчинено запис у Книзі реєстрації сертифікатів від 07.08.1996 № 2889 (лист ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 11.02.2025 № 10-11-0.331-560/2-25). Те, що ОСОБА_4 раніше отримав у власність цю ділянку, учасники справи не заперечують.

45. За звітами про експертну грошову оцінку, які надали відповідачі, ринкова вартість тринадцяти спірних ділянок станом на 2025 рік становить 51 795 534,00 грн, зокрема ділянки 3522585000:02:000:3402 - 4 468 218,00 грн.

IV. Оцінка суду щодо суті спору

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

46. Згідно з частиною першою статті 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Частиною другою цієї статті передбачено, що дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

47. Відповідно до частин першої-третьої статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

48. Зважаючи на частину першу статті 3 Закону України «Про фермерське господарство», членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Частиною другою цієї статті передбачено, що при створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа. Згідно з частиною третьою цієї статті для цілей цього Закону до членів сім`ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім`ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

49. Відповідно до частин третьої і четвертої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

50. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

51. Частиною п`ятою статті 12 ЦК України передбачено, що якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

А. Чи мали члени ФГ «АТРІСС» право на безоплатну приватизацію спірних ділянок

52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 сформувала такий висновок: Член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства (пункт 8.8). У пункті 8.6 цієї постанови зазначено: Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 ЗК України.

53. Ділянки 3522585000:02:000:9148, 3522585000:02:000:9150, 3522585000:02:000:9151 для створення фермерського господарства отримали лише ОСОБА_2 та ОСОБА_16 .?М. Жодна з дванадцяти осіб, яким рішеннями від 18.09.2020 передано у власність спірні ділянки, таких ділянок у користування не отримувала: усі вони стали членами ФГ «АТРІСС» лише 13.03.2020, через понад шість років після його створення і лише за кілька місяців до передання цих ділянок їм у власність. Отже, кожна з них не мала права на безоплатне одержання у власність ділянок, що перебували в користуванні господарства. Послідовність і стислість подальших подій свідчать, що членство цих осіб у господарстві мало формальний характер і було штучно створене для того, щоб оформити на них безоплатну приватизацію земель, які використовувало ФГ «АТРІСС», і в кінцевому результаті передати ці землі у власність засновника господарства та її чоловіка. Так, 13.03.2020 дванадцять родичів засновника включено до господарства, 03.07.2020 їм надано дозволи на розроблення проєктів землеустрою, 18.09.2020 ділянки передано їм у власність, а 30.09.2020 зареєстровано їхнє право власності. Упродовж 08.10.2020-16.10.2020, тобто протягом двох-трьох тижнів після реєстрації, одинадцять із них продали дванадцять ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 3522585000:02:000:3497 отримав у власність сам ОСОБА_1 23.02.2021, щойно потреба в їхньому членстві відпала, рішенням засновника його припинено, а через два дні всі тринадцять ділянок повернулися в користування того самого господарства вже як орендовані у його засновника та її чоловіка. Від набуття членства до виходу з господарства минуло менше року, і за цей час жоден із цих членів, крім чоловіка засновника ОСОБА_1 , не залишив за собою отриманої ділянки. Така поведінка не узгоджується з метою, заради якої закон надає членам фермерського господарства право на безоплатну приватизацію, тобто з веденням ними фермерського господарства. Натомість вона свідчить про використання процедури безоплатної приватизації як засобу виведення комунальних земель у приватну власність Чебановських, що суд також враховує під час оцінки добросовісності відповідачів (пункти 63-69 цього рішення).

54. Доводи відповідачів про відсутність подібності правовідносин із справами № 633/408/18 та № 633/409/18, оскільки ФГ «АТРІСС» не ліквідоване і продовжує обробляти ділянки, суд відхиляє. Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо змісту статті 32 ЗК України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» стосується кола осіб, які мають право на безоплатну приватизацію, і не залежить від подальшої долі господарства. Те, що після приватизації та продажу ділянки повернулися в користування того самого господарства, але вже як власність його голови та її чоловіка, не усуває порушення, а показує його результат: землі, які господарство використовувало на праві оренди комунальної землі, без земельних торгів перейшли у приватну власність засновника господарства та її чоловіка.

ОСОБА_17 : повторне набуття права на безоплатну приватизацію

55. Частина друга статті 32 ЗК України та частина третя статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» прямо виключають право на безоплатне одержання ділянки в розмірі земельної частки (паю) для громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). ОСОБА_4 набув право на земельну частку (пай) КСП ім. Чапаєва, отримав сертифікат і згодом державний акт на ділянку, виділену в натурі. Тому незалежно від того, що він увійшов до складу ФГ «АТРІСС» лише 13.03.2020, він не мав права на безоплатне одержання ділянки 3522585000:02:000:3498 і з цієї самостійної підстави.

56. Доводи сільради та відповідачів про те, що попередня ділянка ОСОБА_4 мала інше цільове призначення, а тому відповідно до частини четвертої статті 116 ЗК України він мав право на ще одну безоплатну передачу, суд відхиляє. Частина четверта статті 116 ЗК України встановлює загальне правило для передачі ділянок у межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Натомість частина друга статті 32 ЗК України та частина третя статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» є спеціальними нормами, що встановлюють обмеження саме для приватизації членами фермерських господарств ділянок у розмірі земельної частки (паю), і пов`язують це обмеження не з цільовим призначенням раніше отриманої ділянки, а з фактом набуття права на земельну частку (пай). Постанова Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 905/5/21, на яку посилаються відповідачі, стосується розірвання договору оренди та суборенди землі у зв`язку з використанням її не за цільовим призначенням, а не права на безоплатну приватизацію, тому до спірних правовідносин не застосовна.

В. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 : членство в господарстві поза колом родичів, визначеним законом

57. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є двоюрідними дядьками засновника і голови ФГ «АТРІСС» Чебановської Н.?Л. Частина третя статті 3 Закону України «Про фермерське господарство» визначає для цілей цього Закону вичерпне коло членів сім`ї та родичів голови фермерського господарства. До нього входять дядьки голови господарства, двоюрідні брати та сестри, а також особи першого ступеня споріднення з усіма переліченими родичами. Двоюрідний дядько не названий у цьому переліку і не є особою першого ступеня споріднення з жодним із перелічених родичів: він не є ні батьком, ні дитиною, ні чоловіком будь-кого з них.

58. Суд не погоджується з доводом відповідачів, що частина третя статті 3 Закону стосується лише випадку, коли головою господарства є не засновник. Законодавець визначив коло родичів для цілей цього Закону, тобто і для визначення членів господарства за частинами першою і другою статті 3, і для визначення суб`єктів права на приватизацію за статтею 13 Закону. Частина друга статті 3 Закону дозволяє родичам стати членами господарства, створеного одним із членів сім`ї, а частина третя визначає, хто саме є такими родичами. Обмеження, яке пропонують відповідачі, у тексті Закону відсутнє. Крім того, ОСОБА_2 є одночасно засновником і головою ФГ «АТРІСС», тому навіть за тлумаченням відповідачів коло її родичів, які можуть бути членами господарства, визначається частиною третьою статті 3 Закону.

59. Отже, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не могли бути членами ФГ «АТРІСС» і не мали права на безоплатну приватизацію ділянок 3522585000:02:000:3400 та 3522585000:02:000:3401 як члени фермерського господарства. Ця підстава є додатковою до загальної, наведеної в пунктах 52-53 цього рішення.

60. Довід представника сільради про те, що сільрада не мала повноважень перевіряти родинні зв`язки членів господарства, суд відхиляє. До заяв про надання дозволів, за твердженням самих відповідачів, додавалися копії статуту ФГ «АТРІСС», в якому ступінь споріднення кожного члена із засновником зазначено прямо, зокрема ОСОБА_18 - як двоюрідних дядьків засновника. Отже, для встановлення невідповідності вимогам закону сільраді не потрібно було вчиняти жодних додаткових дій, достатньо було оцінити подані їй документи.

Г. Чи є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 добросовісними набувачами

61. У постанові від 18.03.2026 у справі № 390/599/25, ухваленій за результатами касаційного перегляду ухвали про залишення цього позову без розгляду, Верховний Суд виснував: Норма частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. Разом з тим, у разі подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача норми частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У разі встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування норм частини п`ятої статті 390 ЦК України, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі (чи територіальній громаді), а останній набувач є добросовісним). Водночас у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивач попередньо не вніс вартість майна на депозитний рахунок суду (пункти 31-33).

62. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що не може вважатися добросовісною і особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону (пункт 61).

63. Добросовісність набувача презюмується, тому обов`язок довести недобросовісність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лежить на прокуророві. Суд вважає, що прокурор цей обов`язок виконав, з огляду на таку сукупність обставин.

64. ОСОБА_2 - не стороння покупчиня, а засновник і голова ФГ «АТРІСС» та орендар ділянки 3522585000:02:000:9148, з якої сформовано частину спірних ділянок. Кожен етап описаного в пункті 53 цього рішення процесу відбувався з її безпосередньою участю: вона ухвалила рішення від 13.03.2020 про включення до господарства 23 родичів, через місяць як орендар ділянки 3522585000:02:000:9148 уклала додаткову угоду, якою договір оренди доповнено умовою про передачу ділянки у власність членам фермерського господарства за письмовою згодою орендаря, надала як орендар згоду на відведення родичам ділянок із земель, що перебували в її користуванні, 30.09.2020 уклала угоду про розірвання договору оренди, згодом придбала у продавців ділянки, рішенням від 23.02.2021 припинила їхнє членство в господарстві та передала придбані ділянки в оренду тому самому господарству. Особа, яка сама ініціювала, організувала та завершила кожен етап цього процесу, не може не знати, що продавці не отримували ділянок для створення господарства, що вони стали його членами за кілька місяців до приватизації і що ділянки, які вони продають, ще недавно були в її власному користуванні як орендаря.

65. ОСОБА_1 - чоловік засновника, сам був включений до господарства 13.03.2020 і за тією самою схемою отримав у власність ділянку 3522585000:02:000:3497, а решту шість ділянок придбав у родичів дружини та у своїх діда і баби ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Щодо ділянки 3522585000:02:000:3497 ОСОБА_1 взагалі не є набувачем за відплатним договором від іншої особи: він сам отримав її від органу місцевого самоврядування без законних підстав, тож питання застосування статті 388 ЦК України щодо цієї ділянки не виникає.

66. Відповідачі зауважують, що прокурор не довів неринковості ціни у договорах купівлі-продажу та відчуження ділянок у «підозрілий» період. Водночас ціна продажу за договорами (від 26 474,00 грн до 230 287,78 грн за ділянку) значно нижча за ринкову вартість, визначену звітами, які подали самі відповідачі (наприклад, ділянка 3522585000:02:000:3402 продана за 192 397,06 грн за ринкової вартості 4 468 218,00 грн). Суд зважає, що оцінку проведено у 2025 році, а договори укладено у 2020 році, тому не робить висновку про конкретний розмір заниження ціни. Утім, різниця такого масштабу в сукупності з іншими обставинами підтверджує, що відчуження відбувалося не на ринкових умовах між незалежними сторонами, а в межах однієї родини з метою оформлення ділянок на її визначених членів.

67. Довід про те, що висновки Верховного Суду щодо статті 32 ЗК України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» сформульовано лише у 2023 році, суд відхиляє. Ці висновки не створюють нових норм, а розкривають зміст законодавчих приписів, чинних у 2020 році, які прямо пов`язували право на безоплатну приватизацію з наданням ділянки у користування самому члену господарства: надані їм у користування (частина перша статті 32 ЗК України), із раніше наданих їм у користування (частина друга статті 13 Закону). Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі № 633/409/18 щодо норм Закону України «Про фермерське господарство», які визначають порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, у правовідносинах 2016 року зазначив, що відповідні норми чинного законодавства є доступними, чіткими та передбачуваними. Тим більше це стосується частини першої статті 32 ЗК України та частини другої статті 13 Закону, текст яких є прямим і однозначним. Для розуміння того, що ділянку, надану в оренду ОСОБА_2 , не можна безоплатно приватизувати її родичам, які такої ділянки не отримували, не потрібно аналізувати складні документи чи судову практику; достатньо прочитати текст закону і знати обставини, які відповідачам були відомі як безпосереднім учасникам подій.

68. Щодо посилання відповідачів на право добросовісної особи покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 пов`язала цей захист саме з добросовісністю набувача: за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38). Відповідачі ж знали про обставини, що зумовлюють незаконність набуття права власності продавцями, не з реєстру, а як безпосередні учасники цих подій, тому відомості реєстру не можуть свідчити про їхню добросовісність.

69. Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знали і мали знати, що набувають ділянки всупереч закону, тобто є недобросовісними набувачами. Оскільки недобросовісність набувачів доведена, частина п`ята статті 390 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується, невнесення прокурором вартості ділянок на депозитний рахунок суду не перешкоджає задоволенню позову, а ділянки підлягають витребуванню на підставі статті 387 ЦК України незалежно від того, чи вибули вони з володіння громади з її волі. З цих самих мотивів немає підстав і для залишення позову без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України через невнесення вартості ділянок на депозитний рахунок суду.

Ґ. Щодо пропорційності втручання у право власності

70. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 за подібних обставин дійшла висновку: Легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом. З огляду на недобросовісність поведінки у спірних правовідносинах як ГУ Держгеокадастру у Харківській області, так і ОСОБА_1 , втручання у право останнього на мирне володіння спірною ділянкою та її повернення у володіння власника будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитимуть для ОСОБА_1 надмірного тягаря (пункт 13.12).

71. Втручання у право відповідачів ґрунтується на статті 387 ЦК України, переслідує легітимну мету повернення громаді землі, що вибула з її власності поза встановленим законом порядком, і з огляду на недобросовісність відповідачів не покладає на них надмірного тягаря. Принцип належного урядування, на який посилаються відповідачі, захищає осіб, які добросовісно покладалися на дії органів влади, а не тих, хто сам ініціював ухвалення незаконних рішень у власних інтересах. Смерть деяких продавців не впливає на цей висновок, оскільки відповідачі набули ділянки недобросовісно.

Д. Щодо договорів оренди від 25.02.2021

72. Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

73. Передаючи 25.02.2021 спірні ділянки в оренду ФГ «АТРІСС», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розпорядилися землею, право власності на яку набули без законних підстав, і яка за цим рішенням повертається громаді. Голова ФГ «АТРІСС» Чебановська Н.?Л. є одночасно орендодавцем за одним із договорів, тому господарство знало про всі обставини набуття ділянок орендодавцями і не може вважатися добросовісним орендарем. Збереження цих договорів у частині спірних ділянок означало б, що громада отримує ділянки обтяженими правом оренди, встановленим без її волі особами, які не мали права ними розпоряджатися. Тому договори оренди від 25.02.2021 в частині спірних ділянок суперечать закону та інтересам територіальної громади і підлягають визнанню недійсними в цій частині.

V. Висновки суду

74. Права та інтереси Соколівської територіальної громади, від імені якої діє ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які недобросовісно набули і утримують спірні земельні ділянки, а також ФГ «АТРІСС», яке користується ними на підставі договорів оренди, укладених із недобросовісними набувачами. Позов підлягає задоволенню повністю.

75. Суд не застосовує пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України, на який прокурор посилався у позовній заяві, оскільки ця норма регулює витребування майна від добросовісного набувача, а відповідачі такими не є. З тієї ж причини не підлягає застосуванню частина п`ята статті 390 ЦК України, на яку посилалися відповідачі. Частина четверта статті 116 ЗК України, на яку посилалися сільрада і відповідачі щодо ділянки ОСОБА_4 , не застосовується з мотивів, наведених у пункті 56 цього рішення.

76. Докази, на які посилалися учасники справи, суд визнає належними і допустимими; підстав для відхилення будь-якого з них не встановлено. Інші доводи учасників справи суд не аналізує окремо, оскільки вони не стосуються предмета спору або не впливають на висновки суду.

VI. Щодо заходів забезпечення позову

77. Відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Тому заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 07.04.2025, продовжують діяти в цьому порядку.

VII. Розподіл судових витрат

78. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

79. Прокуратура сплатила 48 600,41 грн судового збору за подання позовної заяви, 1 514,00 грн за подання заяви про забезпечення позову, а також 3 028,00 грн за подання апеляційної скарги та 6 056,00 грн за подання касаційної скарги на ухвалу від 02.06.2025 про залишення позову без розгляду. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктами 1, 2, 4 і 9 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону передбачено, що юридична особа сплачує за подання до суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, заяви про забезпечення позову - 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з абзацом другим частини третьої статті 6 цього Закону у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Абзацами третім і четвертим частини сьомої статті 6 цього Закону передбачено, що судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі подання позову одним позивачем до кількох відповідачів.

80. Ціна позову становить 2 572 055,57 грн, тому за подання позовної заяви, поданої у 2025 році, підлягав сплаті судовий збір у сумі 44 636,83 грн: 38 580,83 грн за вимоги майнового характеру, обчислені від загальної суми позову, та 6 056,00 грн за дві вимоги немайнового характеру. За подання заяви про забезпечення позову підлягало сплаті 1 514,00 грн, за подання кожної зі скарг на ухвалу - по 3 028,00 грн. Отже, судовий збір за подання позовної заяви сплачено на 3 963,58 грн, а за подання касаційної скарги - на 3 028,00 грн більше, ніж встановлено законом. Між сторонами розподіляється лише судовий збір, який підлягав сплаті відповідно до закону. Надміру сплачені суми можуть бути повернуті платнику за його клопотанням на підставі пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

81. Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів пропорційно до вимог, заявлених до кожного з них. Судовий збір за вимоги майнового характеру покладається на власника відповідних ділянок пропорційно до їх вартості, визначеної в позові: на ОСОБА_2 - 19 065,33 грн (1,5 відсотка від 1 271 022,31 грн), на ОСОБА_1 - 19 515,50 грн (1,5 відсотка від 1 301 033,26 грн). Судовий збір за вимоги немайнового характеру покладається порівну на сторони кожного договору оренди, по 1 514,00 грн. Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається порівну на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на ділянки яких накладено арешт. Судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг прокурор сплатив у зв`язку з оскарженням ухвали про залишення позову без розгляду, яку постановлено після залишення позовної заяви без руху за клопотанням відповідачів з підстави невнесення вартості спірних ділянок на депозитний рахунок суду відповідно до частини п`ятої статті 390 ЦК України. Ця підстава стосувалася вимог про витребування ділянок, заявлених до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тому зазначений судовий збір суд покладає на них порівну. Отже, з ОСОБА_2 підлягає стягненню 24 364,33 грн, з ОСОБА_1 - 24 814,50 грн, з ФГ «АТРІСС» - 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 158, 255, 257, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства «АТРІСС» про закриття провадження у справі та про залишення позову без розгляду відмовити.

Позов керівника Кропивницької окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства «АТРІСС» про визнання недійсними договорів оренди землі в частині та витребування земельних ділянок задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельних ділянок б/н від 25 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «АТРІСС», у частині передачі у строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами 3522585000:02:000:3402, 3522585000:02:000:3403, 3522585000:02:000:3406, 3522585000:02:000:3407, 3522585000:02:000:3496, 3522585000:02:000:3497, 3522585000:02:000:3498.

Визнати недійсним договір оренди земельних ділянок б/н від 25 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «АТРІСС», у частині передачі у строкове платне користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами 3522585000:02:000:3400, 3522585000:02:000:3401, 3522585000:02:000:3405, 3522585000:02:000:3493, 3522585000:02:000:3494, 3522585000:02:000:3495.

Витребувати з володіння ОСОБА_2 у комунальну власність Соколівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області земельні ділянки:

- площею 7,4539 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3400 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185277135225);

- площею 7,4539 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3401 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185284535225);

- площею 6,6268 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3405 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185316435225);

- площею 7,3431 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3493 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185140235225);

- площею 7,3238 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3494 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185202835225);

- площею 7,2799 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3495 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185215035225).

Витребувати з володіння ОСОБА_1 у комунальну власність Соколівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області земельні ділянки:

- площею 7,4539 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3402 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185291435225);

- площею 1,5128 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3403 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185296435225);

- площею 6,6855 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3406 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185322035225);

- площею 5,8774 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3407 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185329235225);

- площею 7,2516 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3496 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185231935225);

- площею 6,8589 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3497 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185241035225);

- площею 7,1573 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:3498 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2185250935225).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у сумі 24 364 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн 33 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у сумі 24 814 (двадцять чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) грн 50 коп.

Стягнути з Фермерського господарства «АТРІСС» на користь Кіровоградської обласної прокуратури судовий збір у сумі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Кропивницька окружна прокуратура Кіровоградської області, місцезнаходження: 25002, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Є. Чикаленка, 11, ідентифікаційний код 02910025;

позивач: Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, місцезнаходження: 27641, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с. Соколівське, вул. Шевченка, 23, ідентифікаційний код 04364905;

відповідачі: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Фермерське господарство «АТРІСС», місцезнаходження: 25018, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, пров. Мінський, 27, ідентифікаційний код 39022194.

Стягувач судового збору: Кіровоградська обласна прокуратура, місцезнаходження: 25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, просп. Європейський, 4, ідентифікаційний код 02910025.

Суддя Г.?О. Підгірська