Постанова № 14053385, 04.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2011 р. № 2а-11721/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Падляк О.І.

за участю:

представника відповідача Сольвара О.М.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Лісова" до ДПІ у Сокальському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Лісова" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Сокальському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0010301501/0 від 23.11.2010 р. та №0010341501/0 від 23.11.2010 р.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним, а податковы повідомленням - рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області №0010301501/0 від 23.11.2010 р. та №0010341501/0 від 23.11.2010 р. підлягають скасуванню, оскільки Шахта "Лісова" є лише відокремленим підрозділом Державного підприємства "Львіввугілля", а відтак не має необхідного для юридичної особи ступеня майнової відокремленості. Доходи, отримані в результаті господарської діяльності шахти акумулюються і належать Державному підприємству "Львіввугілля", яке в подальшому може надавати їх відокремленому підрозділу та забезпечує своєчасну сплату податкових та інших відрахувань.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, що позивач є платником податків і зборів, що підтверджується самостійно поданими податковими розрахунками збору за зкористування надрами для видобування корисних копалин. Крім цього, позивач має право здійснювати операції за поточними рахунками в установах банків, має круглу печатку, кутовий штамп та бланки зі своїми реквізитами, веде касові операції, що свідчить про податкову самостійність позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

08.11.2010 року ДПІ у Сокальському районі Львівської області проведено перевірку дотримання позивачем вимог п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за період з 20.08.2007 року по 29.10.2010 року, про що складено акт № 900/150/26359891.

Проведеною перевіркою встановлено, що підприємство позивача в порушення п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"сплатило суму податкових зобовязань за платежем збір за спеціальне користування водними ресурсами, збір за забруднення навколишнього природного середовища та збір за користування надрами для видобування корисних копалин із затримкою що є більшою 90 календарних днів.

23.11.2010 ДПІ у Сокальському районі Львівської області, на підставі акта перевірки №900/150/26359891 від 08.11.2010 року, прийнято податкові повідомлення - рішення №0010301501/0 та №0010341501/0 форми "Ш", згідно яких позивачу встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання за платежем плата за користування надрами загальнодержавного значення, передбаченого п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 та на підставі п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зобовязано сплатити штрафу розмірі 50% в сумі 3723,30 грн. та 15187,96 грн. відповідно.

29.11.2010 року за вхідним № 31/94 позивачем отримано оскаржувані податкові повідомленнярішення згідно штампу на копії супровідного листа №17375/10/15-216/4239 від 23.11.2010 року.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 року за № 2181 із змінами і доповненнями (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)"від 19.02.1998 року за № 80 із змінами і доповненнями в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. 1.1. ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у п.п. 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Згідно п. 4.1. Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), узяття на облік як платників податків - юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб здійснюється за їх місцезнаходженням відповідними органами державної податкової служби після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру або, у випадках, передбачених законодавством, після присвоєння ідентифікаційних кодів за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються пояснення позивача щодо неправомірності прийнятих податкових повідомленьрішень з підстав, що Шахта "Лісова" не є юридичною особою, а ДП "Львіввугілля" централізовано забезпечує сплату податків та інших відрахувань, що підтверджується копіями АВІЗО № 2162 від 20.08.2010 року, № 2281 від 31.08.2010 року, оскільки платниками податків, зокрема є відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

З поданих представником відповідача копій податкових розрахунків з платежів за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 картал 2009 року та 1 квартал 2010 року та копії довідки про взяття на облік платника податків від 25.01.2011 р. №7 вбачається, що відокремлений підрозділ Шахта "Лісова" самостійно здійснював нарахування та сплату податків і зборів (обовязкових платежів).

Крім цього, позивачем належними та допустимими доказами не доведено обґрунтованість позовних вимог щодо порушення строку сплати податкового зобовязання передбаченого п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем не зроблено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність і необгрунтованість позовних вимог та необхідність відмовити в задоволенні позову.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

повний текст постанови виготовлено 09.03.2011 р.