Рішення № 140532854, 13.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Справа № 917/1726/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/1726/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до відповідача Головного управління національної поліції в Полтавській області, вул. Матвійчука Юліана, 83, м. Полтава, 36039,

про стягнення 63 686,08 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до суду із позовом до Головного управління національної поліції в Полтавській області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №15-11364/25-БО-Т від 03.11.2025 р. у розмірі 63 686,08 грн, з яких: 38 193,47 грн - основна заборгованість, 22 792,74 грн - пеня, 2 279,17 грн - 3% річних, 420,70 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов`язків за договором постачання природного газу, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: розрахунок, договір постачання газу, укладений шляхом приєднання, заява та згода на приєднання, акти приймання передачі газу, виписка банку, довідка про відкриті рахунки, платіжні інструкції, лист споживача.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечував, вказуючи, що перевищення фактичного обсягу споживання природного газу за опалювальний період 2025-2026 років над обсягом, визначеним договором, зумовлене об`єктивними чинниками, а саме: погодними умовами та необхідністю забезпечення належного температурного режиму в опалювальний період з метою створення належних умов праці для працівників, чисельність яких збільшується у зв`язку з переведенням поліцейських з прифронтових областей. У зв`язку з викладеним, на думку відповідача, підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат відсутні. Відповідач та також звертав увагу на те, що ГУНП в Полтавській області є бюджетною установою, а тому за всіма договорами бюджетні зобов`язання беруться до кінця поточного року. Відтак, оплата рахунків, про які вказує позивач за 2026 рік відбудеться до 31.12.2026 року, як про це зазначено як в Заяві про п. 13.1 Договору. Відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відмовити у повному обсязі.

До відзиву відповідач додав копії договору від 03.11.2025 № 15-11364/25-БО-Т, листа УЛМТЗ ГУНП від 08.09.2026 № 129847-2026, листа ГУНП в Полтавській області від 01.05.2026 № 10434-2026, платіжних інструкцій на підтвердження виконання Договору, актів звіряння розрахунків.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

31.08.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Головного управління національної поліції в Полтавській області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №15-11364/25-БО-Т від 03.11.2025 р. у розмірі 63 686,08 грн, з яких: 38 193,47 грн - основна заборгованість, 22 792,74 грн - пеня, 2 279,17 грн - 3% річних, 420,70 грн - інфляційні втрати (вх. № 1789/26).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 справу № 917/1726/26 розподілено судді Тимощенко О.М.

Ухвалою суду від 02.09.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №917/1726/26, вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив строки подачі заяв по суті.

15.09.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову (вх. №12372).

22.09.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 12742).

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Головне управління національної поліції в Полтавській області (Відповідач, Споживач) направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (Позивач, Постачальник) заяву про приєднання до договору постачання природного газу з додатком, у якій Відповідач повідомив Позивача про приєднання до умов Договору на постачання природного газу, розміщеного за посиланням: https://www.naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/bo dogovir-postachannya-gazu-2025-2026.pdf, на період з листопада 2025 року по 31 березня 2026 року (арк. справи 10-11).

03.11.2025 Позивач надав згоду на приєднання до Договору постачання природного газу та повідомив, що між Позивачем і Відповідачем укладено Договір постачання природного газу від 03.11.2025 № 15-11364/25-БО-Т (надалі - Договір) шляхом приєднання Споживача до умов Договору, розміщеного за посиланням: https://www.naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/bo dogovir-postachannya-gazu-2025-2026.pdf , з урахуванням умов та інформації, зазначених Споживачем у заяві про приєднання до договору постачання природного газу від 27.10.2025 № 235/115/04/31-2025 (арк. справи 12). Датою набрання чинності Договором є 03.11.2025.

Вказаним Договором сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Згідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/ або державні установи тощо), закладом охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі також - газ), а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору;

- У п. 1.5 Договору визначено, що Договір є договором приєднання у відповідності до статті 634 Цивільного кодексу України та може бути укладений лише шляхом приєднання Споживача до всіх його умов в цілому. Договір не є публічним договором в розумінні статті 633 Цивільного кодексу України;

- Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 Договору);

- приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 Договору);

- Відповідно до пункту 5.1 Договору споживач здійснює розрахунок за фактично переданий газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу , оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору, - до останнього числа місяця наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу;

- У відповідності до п. 5.2 Договору сторони погодились, що номер Договору формується Постачальником при укладанні цього Договору та зазначається у Згоді на приєднання до Договору постачання природного газу;

- Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд встановив, що на виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача протягом листопада 2025 по березень 2026 природний газ на загальну суму 5 315 881,07 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу (арк. справи 22-26).

За даними позивача, оплату за поставлений природний газ Відповідач здійснив лише частково у розмірі 5 277 687,60 грн., розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ становить 38 193,47 грн.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 22 792,74 грн пені, 2 279,17 грн 3% річних, 420,70 грн - інфляційні втрати.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач позов заперечував.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як було зазначено вище, позивач та відповідач уклали Договір постачання природного газу від 03.11.2025 № 15-11364/25-БО-Т, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки та норм законодавства, позивач зобов`язаний поставити товар, а відповідач прийняти і сплатити його вартість.

Суд встановив, що на виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача протягом листопада 2025 по березень 2026 природний газ на загальну суму 5 315 881,07 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу (арк. справи 22-26).

Взяті на себе зобов`язання Відповідач виконав неналежним чином, оплату за поставлений природний газ відповідач здійснив лише частково у розмірі 5 277 687,60 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями ( арк. справи 28-29).

Отже, розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ становить 38 193,47 грн.

Відповідач доказів сплати суми боргу в розмірі 38 193,47 грн суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 38 193,47 грн вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, Відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач заявив до стягнення з Відповідача 2 279,17 грн 3% річних, 420,70 грн - інфляційні втрати, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманого товару (природного газу).

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних, не виявив завищення їх розміру з боку Позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку з неналежним виконання Відповідачем умов договору позивач нарахував та заявив до стягнення 22 792,74 грн. пені.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Перевіривши за допомогою калькулятора ЛІГА:ЗАКОН розрахунок пені суд встановив, що проведені позивачем нарахування є обґрунтованими та арифметично правильними, відтак позовні вимоги в частині стягнення 22 792,74 грн пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Допустимих доказів в спростування зазначеного відповідач суду не надав.

Заперечення Відповідача, наведені у відзиві, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та не спростовують наявності у Відповідача договірного обов`язку щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу. Посилання Відповідача на те, що він, як бюджетна установа, бере бюджетні зобов`язання до кінця поточного року, у зв`язку з чим оплата рахунків за 2026 рік буде здійснена до 31.12.2026, суд оцінює критично. Так, за умовами пункту 5.1 Договору споживач здійснює розрахунок за фактично переданий газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу , оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору, - до останнього числа місяця наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу. Отже, строк виконання грошового зобов`язання чітко визначений умовами укладеного між сторонами Договору.

Щодо перевищення спожитих обсягів газу, то пунктом 2.4. Договору визначено, що споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених, тому перевищення Відповідачем погоджених Договором обсягів споживання природного газу не може вважатися обставиною, що є підставою для звільнення від оплати фактично спожитого газу.

Решта доводів та заперечень відповідача судом почуті, проте висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши, з огляду на положення ст.ст.74, 75-79, 86 ГПК України, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов повністю,

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління національної поліції в Полтавській області (36039, Україна, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Матвійчука Юліана, будинок 83; код ЄДРПОУ 40108630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676; поточний рахунок: НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк», МФО банку: 322313) основний борг у сумі 38 193,47 грн; пеню у сумі 22 792,74 грн; три проценти річних у сумі 2 279,17 грн; інфляційні нарахування у сумі 420,70 грн., а також 2 662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 13.10.2026 року.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко