Постанова № 14053189, 13.12.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-3292/10/0770

Ряд стат. звіту № 2.11.1

Код - 09

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2010 р. 16.30 год. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.

при секретарі судового засідання Бішко А.Я.

за участю сторін:

позивача: Мале підприємство «Говерла»- представник Греца Я.В.;

відповідача: ДПІ у Рахівському районі - представник Вередюк В.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Малого підприємства "Говерла" до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 13 грудня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 17 грудня 2010 року.

Позивач Мале підприємство "Говерла" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000542351/08615/10/23-00/903 від 17.09.2009 року, № 0000552351/0 від 17.09.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити із підстав, що наведені у позовній заяві, а саме позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними з огляду на наступне. ДПІ у Рахівському районі визначила позивачу податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 37646,00 грн. шляхом виключення із податкового кредиту зазначеної суми на тій підставі припущенні відповідача , що паливо-мастильні матеріали були використані не в господарській діяльності. Хоча всі первинні документи, надані при складанні акту підтверджували під ставність їх використання. Також позивачем було задекларовано податкових зобовязань у сумі 66680,00 грн., а сума податкового кредиту 197876,00 грн. Отже, якщо навіть і виключати дану спірну суму ПДВ, сплачену при придбанні паливо-мастильних матеріалів 37646,00 грн., то і за таких обставин сума податку, визначена за правилами п.п. 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” мала б відємне значення - 93550,00 грн.., а отже, сум, що підлягають сплаті до бюджету не виникає. Представник позивача зазначив, що відповідачів допустив порушення п. 3.2. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки повинен був складати податкове повідомлення-рішення формою "В 1", однак відповідач виніс повідомлення за формою „Р”.

Відповідач проти позову заперечив повністю, подавши суду письмові заперечення (т.5, а.с.25-27). В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що проведеною перевіркою встановлено, що Мале підприємство «Говерла»безпідставно включило до податкового кредиту суму витрат на паливно-мастильні матеріали, які не використовувалися у господарській діяльності, оскільки таких документів надано не було, а тому відповідач визначив позивачу податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 37646,00 грн. шляхом виключення із податкового кредиту зазначеної суми н. У звязку із цим також було донараховано податок на прибуток. Про невикористання даних паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності свідчить також постанова Рахівського районного суду від 27 квітня 2010 р. (т.5 а.с.28-29).

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 14 вересня 2009 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 року, про що складено акт № 51/2351/19103493 (т.1 а.с. 10-27). За наслідками розгляду вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542351/0 8615/10/23-00/903 від 17.09.2009 р. (т.1. а.с. 28), яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 56469,00 грн. (в т.ч. 37646,00 грн. за основним платежем та 18823,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкове повідомлення-рішення № 0000552351/0 від 17.09.2009 р. (т.1. а.с. 29), яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 22843,00 грн. (в т.ч. 17496,00 грн. за основним платежем та 5347,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Відповідачем при перевірці було встановлено, що позивачем задекларовано податкових зобовязань у сумі 66680,00 грн., а сума податкового кредиту 197876,00 грн. (т.1 а.с. 16). В даному акті позивач вказав, що МП «Говерла»безпідставно включило до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 37646,00 грн. - вартість паливно-мастильних матеріалів, які на думку відповідача не були використані при здійсненні господарської діяльності, оскільки позивач не надав відповідних підтверджуючих документів (т.1. а.с.16), зокрема , дорожні листи, акти списання паливно-мастильних матеріалів. Проте такі твердження відповідача, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки в самому ж акті перевірки, зокрема в додатку 4 до акту, при визначенні податкових зобовязань МП «Говерла»по збору за забруднення навколишнього природного середовища відповідач вказує на наявність актів списання паливно-мастильних матеріалів (т.1 а.с.27), отже, при перевірці такі надавалися. Крім того, в судовому засіданні представником позивача було додано до матеріалів справи копії дорожніх листів, актів списання, податкових накладних (т.1 а.с.31-250, т.2 а.с.1-253, т.3 а.с. 1-250, т.4 а.с. 1-250, т.5 а.с. 1-23).

Як зафіксовано у акті перевірки (т.1 а.с.15) позивачем задекларовано податкових зобовязань у сумі 66680,00 грн., а сума податкового кредиту 197876,00 грн.(т.1 а.с.15-16). А за таких обставин, відповідач повинен був відняти дану суму, яка на думку податкового органу була безпідставно включена до податкового кредиту 37646,00 грн., а отже, сума податку, визначена за правилами п.п. 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” мала б відємне значення (- 93550,00 грн.), суми, яка б підлягала б сплаті до бюджету за наслідками звітних податкових періодів з 01.04.2008 по 31.03.2009 року у МП «Говерла»не виникає. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно, визначив позивачу до сплати податкове зобовязання по ПДВ в сумі 37646,00 грн. Відповідно до підпункту „б” п.п. 4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Згідно з п.1.2 ст.1 Закону, податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а отже, навіть при зменшенні позивачу податкового кредиту на спірну суму 37646,00 грн. податкових зобовязань, які позивач був зобовязаний сплатити до бюджету за період що перевірявся не виникає.

Визнаючи нечинним та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд врахував те, що відповідно до п. 3.2. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 р., у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення: за формою згідно з додатком 5 про перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ (форма "В 1"), у тому числі у разі, якщо заявлені до відшкодування суми ПДВ на момент перевірки відшкодовані платнику податку. Таким чином, навіть при наявності на думку податкового органу порушення зі сторони позивача, відповідач повинен був зменшити позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ на спірну суму шляхом надіслання відповідного податкового повідомлення-рішення за формою „В 1”. Однак, відповідачем було визначено податкове зобовязання по ПДВ та надіслано податкове повідомлення-рішення за формою „Р” (т.1 а.с.28), в той час як в таких випадках органи державної податкової служби повинні приймати рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування та надіслання податкового повідомлення-рішення за формою „В 1”., чим допустив порушення п. 3.2. вищезазначеного Порядку.

Також безпідставність зменшення суми податкового кредиту відповідачем підтверджується висновком аудитора (т.1 а.с.30-31). Зокрема, у вищевказаному висновку встановлено, що випадку здійснення позивачем не господарської діяльності перевіркою не встановлено. В акті перевірки (т.1 а.с14) зазначено, «Платником для проведення господарської діяльності (вивезення лісопродукції) використовувалися слідуючі власні автомобілі», далі перелік семи одиниць автомобільної техніки. Отже, відповідачем підтверджено використання автотранспорту у господарській діяльності.

Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення рішення № 0000552351/0 від 17.09.2009 року, в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 16143,00 грн. (в тому числі 12780,00 грн. за основним платежем та 3363,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), суд виходив із того, що відповідачем безпідставно було виключено із валових витрат сум у розмірі 51123,00 грн. (т.1 а.с.12) на тій підставі, що, на думку перевіряючих, закуплені паливо-мастильні матеріали були використані не в господарській діяльності. Однак, суд не може погодитися із таким твердженням відповідача, оскільки факт використання таких матеріалів у господарській діяльності підтверджено первинними документами, оцінку яким суд надав вище., зокрема дорожніми листами, актами списання паливно-мастильних матеріалів тощо. Отже, підстав для виключення із валових витрат сум у розмірі 51123,00 грн. немає. А відтак, податкове повідомлення-рішення № 0000552351/0 від 17.09.2009 р. в частині нарахованого податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 16 143 грн. (в т.ч. 12780 за основним платежем та 3 363 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на постанову Рахівського районного суду, як на доказ обґрунтованості винесених податкових повідомлень-рішень взятий судом до уваги бути не може, оскільки згідно ч.4 ст. 72 КАС України, тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а отже даний доказ не спростовує факту обґрунтованості формування позивачем податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до ч.3. ст.. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо. Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Малого підприємства "Говерла" до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000542351/08615/10/23-00/903 від 17.09.2009 року, № 0000552351/0 від 17.09.2009 року - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000542351/08615/10/23-00/903 від 17.09.2009 року, якими визначено податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість»в сумі 56469,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000552351/0 від 17.09.2009 року, в частині визначення податкового зобовязання по побатку на прибуток в сумі 16143,00 грн. (в тому числі 12780,00 грн. за основним платежем та 3363,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

5. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок)..

6. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дору Ю.Ю.