Рішення № 140527107, 31.08.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.08.2026 Справа №607/27197/25 Провадження №2/607/2685/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді - Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 897310174 від 02 жовтня 2024 року (далі - Договір), укладеним у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»

(далі - ТОВ «Манівео», первісний кредитор) та ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за умовами Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту 5 000,00 грн, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Сторона позивача зазначила, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі

14 450,00 грн, яка складається з: 5 000,00 грн - заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 6 950,00 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом; 2 500,00 грн - заборгованості за штрафними санкціями. Водночас ціну позову позивачем визначено в розмірі 11 950,00 грн, і в прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором саме в цьому розмірі, тобто заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування ним.

Також у позові зазначено, що право грошової вимоги до відповідача за Договором перейшло до позивача внаслідок низки послідовних відступлень права вимоги: 26 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № МВ-ТП/10

(далі - Договір № МВ-ТП/10), на виконання якого того ж дня складено Реєстр прав вимоги, яким відступлено, зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 ; 28 травня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 28/0525-01

(далі - Договір № 28/0525-01), на виконання якого того ж дня складено Реєстр прав вимоги

№ 1; 16 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 16/07/25-Е (далі - Договір № 16/07/25-Е), на виконання якого того ж дня складено Реєстр боржників № 1 та Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 1, якими позивачу відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за Договором.

2. Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив

Відповідач - ОСОБА_1 - своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не скористалася.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2026 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивачем подано клопотання про витребування у банка-емітента - Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») - доказів, що становлять банківську таємницю.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 лютого 2026 року клопотання про витребування доказів задоволено, витребувано відповідні докази в АТ «Універсал Банк», а розгляд справи відкладено.

Представник позивача - ТОВ «ФК «Ейс» - в судове засідання не з`явився, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у позовній заяві висловив прохання здійснювати розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав; щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів сторона позивача не заперечила.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року (справа № 760/25978/13-ц) зазначив, що відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання дає підстави вважати судову повістку врученою в день проставлення такої відмітки у поштовому повідомленні.

Тож суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті, що узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 361/8331/18), відповідно до якого підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність її учасників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин відповідно до статей 223, 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом.

02 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 укладено Договір у формі електронного документа, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «YGXU-9232», надісланим на номер телефону НОМЕР_1 о 14:34:59 та введеним відповідачкою 02 жовтня 2024 року о 14:35:49; цим одноразовим ідентифікатором відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору. Верифікацію позичальника здійснено 02 жовтня 2024 року через Систему BankID НБУ (пункт 4.7 Договору) (а.с. 41-47).

За умовами пунктів 2.1-2.3, 3.1 Договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в сумі кредитного ліміту 5 000,00 грн, перший транш у сумі 5 000,00 грн надається 02 жовтня 2024 року; на момент укладення Договору строк дисконтного періоду становить 20 днів від дати отримання першого траншу, тобто до 22 жовтня 2024 року (пункт 7.1 Договору). Згідно з пунктом 11.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання (припинення); у пункті 8.4 Договору та в Паспорті споживчого кредиту строк кредитування визначено як 1826 днів (з дисконтним періодом 20 днів з можливістю продовження та поновлення).

Пунктами 8.2, 8.3 Договору визначено, що процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою, є фіксованою та складає 1,00 відсоток в день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних. Відповідно до пункту 8.5.1 Договору за умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту протягом 6 (шести) календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитодавець зобов`язаний зменшити зобов`язання позичальника по сплаті процентів, надавши за період з 02 по 22 жовтня 2024 року знижку в розмірі 99 % від базової процентної ставки (дисконтна процентна ставка - 0,01 % в день, що становить 3,65 % річних). Пунктом 8.9 Договору передбачено, що в разі користування кредитом після спливу 6 (шести) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду жодних знижок на процентну ставку не надається, а зобов`язання позичальника по оплаті процентів перераховуються за базовою процентною ставкою.

Згідно з пунктом 8.4 Договору та розділом 4 Паспорта споживчого кредиту орієнтовна загальна вартість кредиту за перші 20 днів дисконтного періоду без повного дострокового повернення кредиту, тобто із застосуванням базової процентної ставки, складає 6 000,00 грн, у тому числі 1 000,00 грн - проценти за користування кредитом; з припущенням надання знижки до рівня дисконтної ставки (пункт 8.6 Договору) - 5 010,00 грн, у тому числі

10,00 грн - проценти; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2 686,49 % річних. Пунктами 3.2, 3.3 Договору передбачено можливість продовження (пролонгації) та поновлення дисконтного періоду шляхом сплати всіх фактично нарахованих процентів за умови активації позичальником відповідної функції в особистому кабінеті.

Пунктом 12.3 Договору передбачено, що за порушення строку будь-якого з платежів на 14 і більше календарних днів позичальник сплачує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5 000 % від суми невиконаного грошового зобов`язання, але не більше половини суми кредиту, одержаної споживачем за Договором (з поетапним обмеженням - 25 % суми кредиту при простроченні на 14 і більше днів, 50 % - на 21 і більше днів); пунктом 12.5 Договору сукупну суму неустойки та інших платежів за порушення зобов`язань обмежено половиною суми кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео» 02 жовтня 2024 року позичальнику надано кредит у сумі 5 000,00 грн; протягом дисконтного періоду

(по 22 жовтня 2024 року) проценти нараховувалися за дисконтною процентною

ставкою 0,01 % на день (0,50 грн на день), після його спливу - за базовою процентною ставкою 1 % на день (50,00 грн на день), при цьому 29 жовтня 2024 року, тобто після спливу

6 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, здійснено донарахування процентів за дисконтний період за базовою процентною ставкою (990,00 грн). Також 05

та 12 листопада 2024 року нараховано неустойку (штраф) по 1 250,00 грн, загалом

2 500,00 грн. Станом на 26 листопада 2024 року заборгованість становила 10 250,00 грн, з яких 5 000,00 грн - тіло кредиту, 2 750,00 грн - проценти, 2 500,00 грн - неустойка (а.с. 51).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» у період з 27 листопада 2024 року по 18 лютого 2025 року новим кредитором продовжено нарахування процентів за базовою процентною ставкою (50,00 грн на день), унаслідок чого загальний розмір заборгованості за процентами склав 6 950,00 грн; станом на 28 травня 2025 року заборгованість становила 14 450,00 грн, з яких 5 000,00 грн - тіло кредиту, 6 950,00 грн - проценти, 2 500,00 грн - неустойка (а.с. 57).

Згідно з наведеними розрахунками заборгованості та довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео» відповідачем жодного платежу на погашення заборгованості за Договором не здійснено, дій, спрямованих на продовження (пролонгацію) чи поновлення дисконтного періоду, не вчинено.

Відповідно до платіжного доручення від 02 жовтня 2024 року

№ ffa8c00b-3932-45da-812d-7504146b6cbf ТОВ «Манівео» перераховано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 5 000,00 грн з призначенням платежу - переказ коштів згідно договору № 897310174 від 02.10.2024 на платіжну картку № НОМЕР_3 »; згідно з довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео» перерахування грошових коштів позичальнику здійснено 02 жовтня 2024 року

о 14:36:04 (а.с. 38, 39 зворотна сторона).

У матеріалах справи наявні паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору (а.с. 41), правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео» (а.с. 34-37), заявка на отримання грошових коштів в кредит від 02 жовтня

2024 року (а.с. 16), порядок укладення фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа (а.с. 17-25), алгоритм (порядок) дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео» (а.с. 27-33), письмові пояснення ТОВ «Манівео» щодо перерахування коштів (а.с. 39).

Право грошової вимоги до відповідача за Договором перейшло до позивача внаслідок такої низки послідовних відступлень:

1) 26 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено Договір № МВ-ТП/10, на виконання якого того ж дня складено та підписано Реєстр прав вимоги, яким під № 1 091 відступлено право вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 10 250,00 грн, з яких 5 000,00 грн - основний борг, 2 750,00 грн - проценти, 2 500,00 грн - інші нарахування; сплату фінансування за цим реєстром у сумі

2 957 631,29 грн сплачено (а.с. 48-51);

- 28 травня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено Договір № 28/0525-01 з додатками, на виконання якого того ж дня складено Реєстр прав вимоги № 1, за яким до фактора перейшло право вимоги до відповідача на суму 14 450,00 грн, зокрема 5 000,00 грн - основний борг, 6 950,00 грн - проценти,

2 500,00 грн - неустойка; до матеріалів справи додано доказ оплати за Договором

№ 28/0525-01 (а.с. 52-56);

- 16 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) укладено Договір № 16/07/25-Е з додатками, на виконання якого того ж дня складено Реєстр боржників № 1 та Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 1, якими позивачу під № 1 077 відступлено право вимоги до ОСОБА_1 на суму 14 450,00 грн; ціну продажу за Реєстром боржників № 1 у розмірі 5 474 150,63 грн сплачено згідно з платіжними інструкціями від 04-17 листопада 2025 року (а.с. 58-66).

Кожен із наведених етапів відступлення права вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи відповідним договором факторингу та реєстром прав вимоги (реєстром боржників), що містять відомості про Договір та відповідача.

Згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» від 05 квітня 2026 року № БТ/Е-11958, наданої на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , на картковий рахунок якої у період з 02 по

07 жовтня 2024 року зараховано платіж у сумі 5 000,00 грн; номер телефону НОМЕР_5 є фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком та знаходиться в анкетних даних відповідачки. Згідно з доданою до відповіді випискою про рух коштів зарахування

5 000,00 грн відбулося 02 жовтня 2024 року о 14:36:03, тобто безпосередньо після підписання відповідачкою Договору (а.с. 91-94).

Відповідно до виписки з особового рахунку, наданої ТОВ «ФК «Ейс», заборгованість ОСОБА_1 за Договором станом на 01 листопада 2025 року складає 14 450,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 950,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 статті 3 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов, шляхом пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття такої пропозиції (акцепту).

За змістом статей 207, 639 ЦК України письмова форма правочину може бути дотримана шляхом фіксації його змісту та волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року (справа № 127/33824/19) сформулював позицію, відповідно до якої будь-який вид договору, що укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму; договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, цивільне законодавство не обмежує різновиди письмового договору до класичного власноручного підписання відповідного правочину у паперовій формі, а передбачає можливість фіксації волевиявлення сторін за допомогою електронних засобів власне в електронній формі.

2.2. Основні засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року

№ 851-IV (далі - Закон № 851), а порядок вчинення електронних правочинів - Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон

№ 675).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до статті 3 Закону № 675 електронний договір - домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - алфавітно-цифрова послідовність, що додається особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, до інших електронних даних.

За статтею 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта); пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята); відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста); електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята).

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тож укладення договору в електронній формі шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитодавця та його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому законом порядку укладення електронного правочину та за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі.

2.3. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, недодержання якої має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України). Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються у кредитному договорі (стаття 1056-1 ЦК України).

За змістом статей 633, 634 ЦК України публічним є договір, за яким підприємець взяв на себе обов`язок надавати товари, роботи чи послуги кожному, хто до нього звернеться, а договором приєднання - договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який укладається шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 зазначив, що загальновизнаний принцип pacta sunt servanda (договорів слід додержувати) є складовою системи цивільного права та відображений, зокрема, у статтях 526, 629

ЦК України (абзац четвертий пункту 6 мотивувальної частини).

Надані позивачем докази у своїй сукупності свідчать про належне оформлення Договору в електронній формі, його укладення у порядку, визначеному Законами № 851 та № 675, та погодження позичальником істотних умов шляхом підписання Договору одноразовим ідентифікатором. Такий Договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є обов`язковим для виконання сторонами.

2.5. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до правової позиції, яка сформульована у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року (справа № 910/1755/19), у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У постанові від 18 жовтня 2023 року (справа №905/306/17) Верховний Суд зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року (справа № 753/20537/18), від 21 липня 2021 року (справа № 334/6972/17), від 27 вересня

2021 року (справа № 5026/886/2012).

Як встановлено судом, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором перейшло від первісного кредитора до позивача внаслідок трьох послідовних етапів відступлення: 1) 26 листопада 2024 року (Договір № МВ-ТП/10 та Реєстр прав вимоги

від 26 листопада 2024 року) - від ТОВ «Манівео» до ТОВ «Таліон Плюс»; 2) 28 травня 2025 року (Договір № 28/0525-01 та Реєстр прав вимоги № 1 від 28 травня 2025 року) - від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»; 3) 16 липня 2025 року (Договір № 16/07/25-Е, Реєстр боржників № 1 та Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 1 від 16 липня

2025 року) - від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс».

Оскільки матеріали справи містять договори факторингу та реєстри прав вимоги (реєстр боржників) за кожним з трьох наведених етапів відступлення права вимоги щодо заборгованості саме ОСОБА_1 , суд доходить висновку про доведеність безперервності відступлення права вимоги за Договором та набуття позивачем - ТОВ «ФК «Ейс» - права грошової вимоги до відповідача.

2.6. Щодо факту надання кредиту суд зазначає, що відповіддю АТ «Універсал Банк» від 05 квітня 2026 року № БТ/Е-11958, платіжним дорученням ТОВ «Манівео» від 02 жовтня 2024 року та довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора підтверджується надання відповідачу кредитних коштів у сумі

5 000 грн. Отже, первісний кредитор виконав свій обов`язок з надання кредиту, а доказів його повернення матеріали справи не містять. За таких обставин вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000,00 грн є обґрунтованою.

2.7. Кредитний договір за своєю суттю є строковим договором. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 612

ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша); боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України; в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6 950,00 грн. Як убачається з наданих розрахунків, проценти нараховувалися за передбаченими Договором дисконтною та базовою процентними ставками.

Суд враховує, що визначений Договором двадцятиденний дисконтний період не є строком кредитування, який відповідно до пункту 8.4 Договору становить 1826 днів. Закінчення дисконтного періоду за умовами Договору зумовлює зміну порядку застосування процентної ставки, але саме по собі не припиняє права кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом. Оскільки нарахування процентів здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування, підстав вважати його неправомірним із наведених мотивів суд не встановив.

Суд звертає увагу, що в розрахунках заборгованості, реєстрах прав вимоги та виписці з особового рахунку відображено нарахування первісним кредитором неустойки (штрафу) у розмірі 2 500,00 грн, яку включено до загальної суми заборгованості 14 450,00 грн. Разом з тим позивач визначив ціну позову в розмірі 11 950,00 грн і просив стягнути заборгованість лише за тілом кредиту та процентами, вимоги про стягнення неустойки не заявив. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, тому питання про стягнення неустойки предметом судового розгляду не є.

За вказаних обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6 950,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. Враховуючи наведене, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, доходить висновку про те, що позовні вимоги необхідно задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 11 950,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 6 950,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

3.2. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 31117 від 22 грудня 2025 року, наявною в матеріалах справи (а.с. 78).

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

3.3. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2

ЦПК України).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а розмір витрат на оплату його послуг має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року (справа

№ 751/3840/15-ц) зазначила, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі поданих стороною доказів, зокрема договорів, розрахунків та інших документів, які підтверджують надання правничої допомоги та її вартість.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, їх необхідності та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

Для стягнення витрат на правову (правничу) допомогу ТОВ «ФК «Ейс» долучено договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений між товариством та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду № 25771186768 від 11 вересня 2025 року до вказаного договору та акт прийому-передачі наданих послуг від 25 листопада 2025 року на суму 7 000,00 грн (а.с. 72-76).

Відповідач із клопотанням про зменшення таких витрат у зв`язку з їх неспівмірністю не звертався. Враховуючи характер і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та результати його розгляду, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим та співмірним.

За вказаних обставин, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім витрати на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12-13, 76-78, 81, 89, 141, 223, 244, 247, 258-268, 273, 274, 280-289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 897310174 від 02 жовтня 2024 року у розмірі 11 950 (одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

5. Копію заочного рішення суду надіслати відповідачу.

6. Відповідач має право подати до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області заяву про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

8. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

9. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. У такому випадку строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

10. Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

11. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 31 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ: 42986956, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяТ. І. Якімець