Ухвала суду № 140526183, 07.10.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/6994/26

1-кс/705/1437/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Умань

Слідчий суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ;

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані клопотання слідчого СВ Уманського РУП ГУНП України в Черкаській області ОСОБА_7 по кримінальному провадженню № 12022100000000357 від 16.06.2022 про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Вигнанка, Любарського району, Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених . 3 ст. 27, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Уманського РУП ГУНП України в Черкаській області ОСОБА_7 звернулася до слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Уманської окружної прокуратури

ОСОБА_3 обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100000000357 від 16.06.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 209 КК України.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи одним із засновників та з 06.04.2015 директором і підписантом ПП «Інститут з питань іхтіології», код ЄДРПОУ 36701986 (далі - Підприємство), на якого відповідно до статутних та організаційно-розпорядчих документів покладено здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто будучи службовою особою у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України, використовуючи свої повноваження директора Підприємства, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою отримання незаконного доходу, організував незаконне зайняття рибним або іншим водним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду державі.

ПП «Інститут з питань іхтіології» здійснювало діяльність у сфері рибного господарства та використовувало право на здійснення промислового добування водних біоресурсів у межах установлених законодавством умов, дозволів, лімітів та квот.

Відповідно до законодавства України у сфері охорони, використання та відтворення водних біоресурсів їх спеціальне використання допускається за наявності відповідних правових підстав та з дотриманням установлених державою обсягів, правил і режимів добування.

Правовідносини щодо охорони, використання і відтворення водних біоресурсів регулюються, зокрема, Законом України «Про тваринний світ», Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Водним кодексом України, нормативно-правовими актами у сфері промислового рибальства, правилами рибальства, а також нормативними актами центрального органу виконавчої влади, якими встановлюються ліміти та квоти добування водних біоресурсів.

Зазначені нормативно-правові акти визначають, що використання водних біоресурсів не є необмеженим правом користувача, а може здійснюватися виключно у встановлених державою межах та із дотриманням установлених обсягів добування.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.12.2021 № 474 «Про затвердження квот добування (вилову) водних біоресурсів загальнодержавного значення в рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) (крім Азовського моря із затоками) у 2022 році» ПП «Інститут з питань іхтіології» встановлено квоти добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у Кременчуцькому водосховищі, зокрема: ляща - 3 652 кг; судака - 1 186 кг; плітки - 1 768 кг; плоскирки - 93 266,1 кг.

Таким чином, у 2022 році ПП «Інститут з питань іхтіології» мало право здійснювати добування відповідних водних біоресурсів лише в межах установлених державою обсягів та за умови дотримання інших вимог законодавства у сфері промислового рибальства.

ОСОБА_4 , будучи директором Підприємства та достовірно знаючи про встановлені ПП «Інститут з питань іхтіології» квоти добування водних біоресурсів, усвідомлюючи, що право Підприємства на здійснення промислового рибальства не охоплює добування водних біоресурсів понад установлені державою обсяги, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою отримання доходу від подальшої реалізації незаконно добутих водних біоресурсів, організував та забезпечив здійснення підконтрольними йому риболовними бригадами добування водних біоресурсів понад установлені Підприємству квоти.

При цьому ОСОБА_4 , використовуючи своє службове становище директора Підприємства, мав фактичну можливість організовувати та координувати діяльність працівників і риболовних бригад, визначати порядок використання матеріально-технічної бази Підприємства, плавучих засобів, знарядь лову, складських та виробничих приміщень, а також контролювати рух і подальше використання добутих водних біоресурсів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне добування водних біоресурсів понад установлені державою обсяги, ОСОБА_4 у 2022 році координував діяльність рибалок, вирішував питання щодо їх виходу на воду, організації та обсягів вилову, переміщення добутих водних біоресурсів, їх приймання, зберігання та подальшої реалізації.

Таким чином, надане ПП «Інститут з питань іхтіології» право здійснювати промислове рибальство ОСОБА_4 використав як правове прикриття фактичного добування водних біоресурсів понад установлені державою обсяги, чим забезпечив організацію незаконного зайняття рибним або іншим водним добувним промислом.

Відповідно до довідки про результати участі спеціаліста, складеної 13.07.2023 директором ТОВ «АН Олімп» ОСОБА_8 , за результатами дослідження документів щодо фактичного вилову водних біоресурсів риболовними бригадами ПП «Інститут з питань іхтіології» за період з 06.10.2022 по 31.12.2022 та з урахуванням звітності Підприємства встановлено, що протягом 2022 року ПП «Інститут з питань іхтіології» виловлено: судака - 22 259 кг при встановленій квоті 1 186 кг, тобто понад квоту - 21 073 кг; плітки - 43 717 кг при встановленій квоті 1 768 кг, тобто понад квоту - 41 949 кг; ляща - 39 700 кг при встановленій квоті 3 652 кг, тобто понад квоту - 36 048 кг; плоскирки - 102 667 кг при встановленій квоті 93 266,1 кг, тобто понад квоту - 9 401 кг.

Загальний обсяг водних біоресурсів, добутих понад установлені Підприємству квоти, становить 108 471 кг.

Внаслідок незаконного добування зазначеного обсягу водних біоресурсів, відповідно до довідки № 676-09/23 Інституту рибного господарства НААН України від 04.09.2023, державі завдано прямих збитків у сумі 7 961 106 грн.

Розмір завданих збитків документально підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 23172/23-72 від 27.12.2023.

Отже, між організованими ОСОБА_4 діями з незаконного добування водних біоресурсів понад установлені державою квоти та заподіяною державі істотною шкодою існує безпосередній причинний зв`язок.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи директором ПП «Інститут з питань іхтіології», використовуючи своє службове становище, організував незаконне добування водних біоресурсів понад установлені державою квоти, унаслідок чого у 2022 році незаконно добуто 108 471 кг водних біоресурсів, чим державі заподіяно збитків у сумі 7 961 106 грн.

Указаними умисними діями ОСОБА_4 організував незаконне зайняття рибним або іншим водним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи про незаконне походження частини водних біоресурсів, добутих понад установлені ПП «Інститут з питань іхтіології» квоти, після їх незаконного добування організував та забезпечив подальше використання, реалізацію та розпорядження зазначеними водними біоресурсами, а також грошовими коштами, одержаними від їх реалізації.

ОСОБА_4 усвідомлював незаконність походження відповідних водних біоресурсів, оскільки саме він, використовуючи службове становище директора Підприємства, організував їх добування понад установлені державою квоти, тобто був обізнаний про обставини, за яких зазначене майно було одержано.

У 2022 році ПП «Інститут з питань іхтіології» здійснено вилов водних біоресурсів понад установлені квоти в загальній кількості 108 471 кг загальною вартістю 7 961 106 грн.

ОСОБА_4 , достовірно знаючи про незаконне походження зазначених водних біоресурсів, організував їх включення до загального обсягу рибної продукції Підприємства, подальшу реалізацію суб`єктам господарювання та іншим особам, у тому числі за готівковий розрахунок.

Унаслідок таких дій незаконно добуті водні біоресурси були фактично введені до господарського обороту ПП «Інститут з питань іхтіології», а грошові кошти, отримані в результаті їх реалізації, надалі використовувалися та змішувалися з коштами, отриманими від іншої господарської діяльності Підприємства.

За результатами аналізу руху коштів по банківських рахунках ПП «Інститут з питань іхтіології» встановлено, що у період 2021-2023 років за реалізовану рибу на рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 Підприємством отримано грошові кошти на загальну суму 22 211 041 грн, у тому числі на перший рахунок - 20 909 017 грн, на другий - 1 302 024 грн.

При цьому, за даними Єдиного реєстру податкових накладних та податкової звітності, у період з 01.05.2021 по 16.03.2023 ПП «Інститут з питань іхтіології» офіційно відображено реалізацію лише 128 361 кг риби на загальну суму 4 419 225,40 грн, що не відповідає встановленим під час досудового розслідування фактичним обсягам вилову та придбання риби, а також сумі грошових коштів, реально отриманих за її реалізацію.

Вартість незаконно добутих понад установлені квоти водних біоресурсів становила 7 961 106 грн, а тому майно, одержане внаслідок незаконного добування водних біоресурсів, та грошові кошти, отримані внаслідок його реалізації, мають злочинне походження.

ОСОБА_4 , достовірно усвідомлюючи походження зазначеного майна, вчинив умисні дії, спрямовані на його набуття, володіння, використання та розпорядження ним, а також на проведення з таким майном фінансових операцій і правочинів.

Так, з рахунку № НОМЕР_1 у період з 31.01.2022 по 28.02.2023 видано готівкою під звіт нібито для закупівлі риби 1 499 997 грн, а також перераховано 436 000 грн у вигляді поворотної фінансової допомоги, у тому числі 102 000 грн ТОВ «Велесок» та 334 000 грн ФОП ОСОБА_9 .

При цьому у податковій звітності Підприємства за відповідний період відсутні відомості про виплати фізичним особам за придбану у них рибу, які б підтверджували фактичне використання зазначених 1 499 997 грн відповідно до вказаного при отриманні готівки призначення.

Крім того, з рахунку № НОМЕР_2 після отримання оплати за реалізовану рибу видано готівкою під звіт для нібито закупівлі риби ще 133 100 грн та здійснено оплату навчання у Черкаській приватній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів «Перлина» в сумі 18 000 грн.

Таким чином, із рахунків Підприємства загалом видано готівкою під звіт нібито для закупівлі риби 1 633 097 грн, перераховано поворотної фінансової допомоги на загальну суму 436 000 грн та використано 18 000 грн на оплату навчання.

Поряд із цим значна частина коштів, які надходили ПП «Інститут з питань іхтіології» від реалізації рибної продукції, використовувалася для придбання товарно-матеріальних цінностей, будівельних матеріалів, автозапчастин, паливно-мастильних матеріалів, оплати електроенергії, робіт та послуг, придбання іншої риби, сплати податків та зборів, участі в аукціонах та здійснення інших фінансово-господарських операцій.

Унаслідок таких дій грошові кошти, одержані від реалізації майна, незаконно добутого в результаті організованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, були включені до загального фінансово-господарського обороту ПП «Інститут з питань іхтіології», змішані з іншими коштами Підприємства та використані для здійснення подальших фінансових операцій, придбання майна, оплати товарів, робіт і послуг, а також вчинення інших правочинів.

Зазначені дії не були випадковими чи такими, що не охоплювалися умислом ОСОБА_4 , оскільки він, будучи директором Підприємства та організатором первинного незаконного добування водних біоресурсів, достовірно знав про обставини їх походження, а після їх добування організував подальше включення до господарського обороту Підприємства та розпорядження одержаними від їх реалізації коштами.

Таким чином, ОСОБА_4 здійснив фактичне використання та розпорядження майном, одержаним злочинним шляхом, а також грошовими коштами, отриманими від реалізації такого майна, у тому числі шляхом його реалізації, проведення фінансових операцій, здійснення платежів, перерахування коштів третім особам та їх змішування з іншими коштами Підприємства.

ОСОБА_4 , будучи директором ПП «Інститут з питань іхтіології», достовірно знаючи про незаконне походження водних біоресурсів та коштів, одержаних від їх реалізації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, вчинив дії щодо набуття, володіння, використання та розпорядження майном, одержаним злочинним шляхом, а також здійснив із таким майном фінансові операції та правочини.

Вартість майна, що було предметом кримінального правопорушення, становила 7 961 106 грн.

Зазначена сума відповідно до примітки до ст. 209 КК України становить великий розмір за умови застосування відповідного порогового показника, визначеного законодавством на момент вчинення відповідних дій.

01.10.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, раніше не судимому, вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 249 КК України та ч. 2 ст. 209 КК України.

В якості підстав застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий зазначає наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ст. 177 КПК України.

У клопотанні слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 7 000 000 (сім мільйонів) гривень як у виключному випадку, передбаченому абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив суд застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити у звязку з необгрунтованістю підозри.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, зазначав щодо бездоганної репутації підозрюваного та необгрунтованого розміру застави.

Підозрюваний ОСОБА_10 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, підтримав думку своїх захисників.

Слідчий суддя, вислухавши думку осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, вивчивши матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1) особисте зобов`язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї (ст. 178 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за №12022100000000357 від 16.06.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 209 КК України.

01.10.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 249 КК України та ч. 2 ст. 209 КК України.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 необхідно врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

1.Щодо обґрунтованості підозри

Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Суд ураховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі Нечипорук і Йонкало проти України термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі Мюррей проти Об`єднаного Королівства від 28.10.1994, Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства від 30.08.1990).

Обґрунтованість підозри повинна бути визначена, враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Заяви захисників щодо необгрунтованого розміру збитків, неправильної методики проведення експертного дослідження, закінчення строків притягнення підозрюваного до відповідальності, відсутність у підозрюваного управлінських повноважень щодо вчинення інкрмінованих діянь, неналежності та недопустимості доказів, на даному етапі досудового розслідування не можуть бути взяті судом до уваги як підставу визнання підозри необгрунтованою, оскільки всі ці питання є предметом судового дослідження під час розгляду судом по суті предявленого підозрюваному ОСОБА_4 обвинувачення.

Доказів очевидної недопустимості доказів, які стали підставою оголошення ОСОБА_4 підозри у даному кримінальному провадженні, стороною захисту до суду надано не було.

Пояснення сторони захисту, що підозра побудована на припущеннях суд оцінює критично, оскільки за своює суттю підозра і є припущенням наявності у діях особи складу кримінального правопоршення і перестає бути таким лише після дослідження, встановлення та оцінки судом фактів під час судового розгляду обвинувального акту відносно особи.

На даному етапі досудового розслідування обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обґрунтовуються зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.

Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.

2.Щодо наявності ризиків

Слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені цією статтею.

В обґрунтування клопотання слідчий послався на існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду , знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

(І) Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та / або суду.

Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування, суду, слідчий суддя виходить з сукупності встановлених відомостей, що може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на порушення відповідних обов`язків.

ОСОБА_4 усвідомлює, що він підозрюється у вчинені умисного тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, з конфіскацією майна. Крім того, судом було встановлено, що ОСОБА_4 є заброньованою особою, має документи для виїзду за кордон, має зв`язки, у тому числі - родинні, за кордоном. А отже, невідворотність вказаного покарання може спонукати останнього до переховування, а саме: зміни місця проживання, пов`язаного з виїздом до іншої країни; виїзду до непідконтрольних на даний час територій України тощо.

(ІІ) Ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження.

Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 тривалий час здійснював управління ПП «Інститут з питань іхтіології», мав організаційні та адміністративно-господарські повноваження, контролював діяльність працівників, риболовних бригад, використання матеріально-технічної бази, рух, облік, зберігання та реалізацію водних біоресурсів. Значна частина доказової інформації пов`язана з фінансово-господарською документацією, електронними носіями, даними обліку вилову та реалізації риби, а тому за відсутності процесуальних обмежень підозрюваний має реальну можливість впливати на збереження та зміст документів і відомостей, які ще перевіряються слідством.

(ІІІ) Ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Вказаний ризик полягає в тому, що ОСОБА_4 як керівник та організатор господарської діяльності підприємства перебував у службових і фактичних зв`язках із працівниками ПП «Інститут з питань іхтіології», рибалками, особами, які забезпечували приймання, зберігання та реалізацію рибної продукції, а також іншими особами, показання яких мають значення для кримінального провадження. З огляду на його управлінський авторитет, тривалі професійні зв`язки та обізнаність із колом таких осіб, а також ту обставину, що підозрюваний на даний час продовжує працювати на вказаному підприємстві існує ризик схиляння свідків до зміни, узгодження або відмови від показань.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

(IV) Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

В обґрунтування вказаного ризику слідчим суддею враховується, що досудове розслідування триває, перевіряється рух незаконно добутих водних біоресурсів і коштів, встановлюються всі причетні особи, аналізуються фінансові операції та документи. Підозрюваний ОСОБА_4 обізнаний із характером господарських операцій підприємства, колом контрагентів і працівників, а тому без належних процесуальних обмежень може координувати поведінку пов`язаних осіб, узгоджувати з ними позиції, приховувати значущі відомості чи іншим способом ускладнювати отримання та перевірку доказів.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, передбачених статтею 177 КПК України.

Відтак, доводи сторони захисту про відсутність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає необґрунтованими.

З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою досягнення його дієвості та забезпечення належної

процесуальної поведінки підозрюваного.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді застави є пропорційним запобіганню встановленим ризикам. Водночас, застосування до підозрюваного іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Сторона обвинувачення просила визначити заставу в розмірі 7 000 000 грн, обґрунтовуючи такий розмір сумою збитків, що підтверджені висновком судово-економічної експертизи.

Відповідно ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328 грн. Таким чином, передбачені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України межі застави для особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину у 2026 році становлять від 66 560 грн до 266 240 грн.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що наведені обставини цього кримінального провадження свідчать про його виключний характер для цілей застосування абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України. Верхня загальна межа застави у 266 240 грн є неспівмірною з масштабом установленого способу життя, фінансово-господарської діяльності підозрюваного, розміром предмета легалізації та встановленими ризиками і не матиме належного стримувального ефекту.

При визначенні розміру застави суддя, поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому, має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Потрібно не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Слідчим суддею в судовому засіданні встановлено, що за останні кілька років підозрюваним декларувалися результати його фінансово-господарської діяльності як субєкта підприємницької діяльності у розмірах близька 5000000 грн. на рік, також істотний дохід мають члени його родини, останній має у власності житловий будинок, автомобілі преміум-класу.

Проте, визначена слідчим в клопотанні сума застави, в розмірі 7 000 000 грн., на думку суду, буде надмірною для підозрюваного ОСОБА_4 , що створить ризики невиконання ним ухвали суду.

У той же час, враховуючи зазначені вище обставини, застава в менших, помірних для підозрюваного, розмірах є обґрунтованою та буде достатнім стримуючим засобом і зможе убезпечити перешкоджанню зі сторони підозрюваного під час проведення досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суспільну небезпечність злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , його соціальні зв`язки, кількість можливих ризиків, яким слід запобігти, слідчий суддя вважає, що необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків буде визначення підозрюваному застави у розмірі 1 353 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 502 784 (чотири мільйони п`ятсот дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні., що відповідатиме меті застосування запобіжного заходу, не буде завідомо непомірним для підозрюваного, і може достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Також, суд враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 працює, здійснює господарську діяльність, має необхідність у регулярних ділових подорожах, активно займається громадською діяльністю не обмежуючись лише територією Черкаської області.

Тому, обираючи відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього наступні обов`язки, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні щодо обставин, які досліджуються під час досудового розслідування; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

За таких обставин, враховуючи викладене, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді застави є виправданим заходом та підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 176-179, 182, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді застави - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 353 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 502 784 (чотири мільйони п`ятсот дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні щодо обставин, які досліджуються під час досудового розслідування;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТЕРИТОРІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СУДОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26261092, МФО 820172, р/р UA888201720355269002000003652 в ДКСУ у м. Київ.

Підозрюваний ОСОБА_4 зобов`язаний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу внести кошти на вищевказаний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 09.10.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1