Ухвала суду № 140526180, 12.10.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/6994/26

1-кс/705/1443/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ;

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Умань клопотання прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, подане у кримінальному провадженні № 12022100000000357 від 16.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в якому зазначив, що здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100000000357 від 16.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи одним із засновників та з 06.04.2015 директором і підписантом ПП «Інститут з питань іхтіології», код ЄДРПОУ 36701986 (далі - Підприємство), на якого відповідно до статутних та організаційно-розпорядчих документів покладено здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто будучи службовою особою у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України, використовуючи свої повноваження директора Підприємства, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою отримання незаконного доходу, організував незаконне зайняття рибним або іншим водним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду державі.

ПП «Інститут з питань іхтіології» здійснювало діяльність у сфері рибного господарства та використовувало право на здійснення промислового добування водних біоресурсів у межах установлених законодавством умов, дозволів, лімітів та квот.

Відповідно до законодавства України у сфері охорони, використання та відтворення водних біоресурсів їх спеціальне використання допускається за наявності відповідних правових підстав та з дотриманням установлених державою обсягів, правил і режимів добування.

Правовідносини щодо охорони, використання і відтворення водних біоресурсів регулюються, зокрема, Законом України «Про тваринний світ», Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Водним кодексом України, нормативно-правовими актами у сфері промислового рибальства, правилами рибальства, а також нормативними актами центрального органу виконавчої влади, якими встановлюються ліміти та квоти добування водних біоресурсів.

Зазначені нормативно-правові акти визначають, що використання водних біоресурсів не є необмеженим правом користувача, а може здійснюватися виключно у встановлених державою межах та із дотриманням установлених обсягів добування.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 28.12.2021 № 474 «Про затвердження квот добування (вилову) водних біоресурсів загальнодержавного значення в рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) (крім Азовського моря із затоками) у 2022 році» ПП «Інститут з питань іхтіології» встановлено квоти добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у Кременчуцькому водосховищі, зокрема: ляща - 3 652 кг; судака - 1 186 кг; плітки - 1 768 кг; плоскирки - 93 266,1 кг.

Таким чином, у 2022 році ПП «Інститут з питань іхтіології» мало право здійснювати добування відповідних водних біоресурсів лише в межах установлених державою обсягів та за умови дотримання інших вимог законодавства у сфері промислового рибальства.

ОСОБА_5 , будучи директором Підприємства та достовірно знаючи про встановлені ПП «Інститут з питань іхтіології» квоти добування водних біоресурсів, усвідомлюючи, що право Підприємства на здійснення промислового рибальства не охоплює добування водних біоресурсів понад установлені державою обсяги, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою отримання доходу від подальшої реалізації незаконно добутих водних біоресурсів, організував та забезпечив здійснення підконтрольними йому риболовними бригадами добування водних біоресурсів понад установлені Підприємству квоти.

При цьому ОСОБА_5 , використовуючи своє службове становище директора Підприємства, мав фактичну можливість організовувати та координувати діяльність працівників і риболовних бригад, визначати порядок використання матеріально-технічної бази Підприємства, плавучих засобів, знарядь лову, складських та виробничих приміщень, а також контролювати рух і подальше використання добутих водних біоресурсів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне добування водних біоресурсів понад установлені державою обсяги, ОСОБА_5 у 2022 році координував діяльність рибалок, вирішував питання щодо їх виходу на воду, організації та обсягів вилову, переміщення добутих водних біоресурсів, їх приймання, зберігання та подальшої реалізації.

Таким чином, надане ПП «Інститут з питань іхтіології» право здійснювати промислове рибальство ОСОБА_5 використав як правове прикриття фактичного добування водних біоресурсів понад установлені державою обсяги, чим забезпечив організацію незаконного зайняття рибним або іншим водним добувним промислом.

Відповідно до довідки про результати участі спеціаліста, складеної 13.07.2023 директором ТОВ «АН Олімп» ОСОБА_6 , за результатами дослідження документів щодо фактичного вилову водних біоресурсів риболовними бригадами ПП «Інститут з питань іхтіології» за період з 06.10.2022 по 31.12.2022 та з урахуванням звітності Підприємства встановлено, що протягом 2022 року ПП «Інститут з питань іхтіології» виловлено: судака - 22 259 кг при встановленій квоті 1 186 кг, тобто понад квоту - 21 073 кг; плітки - 43 717 кг при встановленій квоті 1 768 кг, тобто понад квоту - 41 949 кг; ляща - 39 700 кг при встановленій квоті 3 652 кг, тобто понад квоту - 36 048 кг; плоскирки - 102 667 кг при встановленій квоті 93 266,1 кг, тобто понад квоту - 9 401 кг.

Загальний обсяг водних біоресурсів, добутих понад установлені Підприємству квоти, становить 108 471 кг.

Внаслідок незаконного добування зазначеного обсягу водних біоресурсів, відповідно до довідки № 676-09/23 Інституту рибного господарства НААН України від 04.09.2023, державі завдано прямих збитків у сумі 7 961 106 грн.

Розмір завданих збитків документально підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 23172/23-72 від 27.12.2023.

Отже, між організованими ОСОБА_5 діями з незаконного добування водних біоресурсів понад установлені державою квоти та заподіяною державі істотною шкодою існує безпосередній причинний зв`язок.

Таким чином, ОСОБА_5 , будучи директором ПП «Інститут з питань іхтіології», використовуючи своє службове становище, організував незаконне добування водних біоресурсів понад установлені державою квоти, унаслідок чого у 2022 році незаконно добуто 108 471 кг водних біоресурсів, чим державі заподіяно збитків у сумі 7 961 106 грн.

Указаними умисними діями ОСОБА_5 організував незаконне зайняття рибним або іншим водним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , достовірно знаючи про незаконне походження частини водних біоресурсів, добутих понад установлені ПП «Інститут з питань іхтіології» квоти, після їх незаконного добування організував та забезпечив подальше використання, реалізацію та розпорядження зазначеними водними біоресурсами, а також грошовими коштами, одержаними від їх реалізації.

ОСОБА_5 усвідомлював незаконність походження відповідних водних біоресурсів, оскільки саме він, використовуючи службове становище директора Підприємства, організував їх добування понад установлені державою квоти, тобто був обізнаний про обставини, за яких зазначене майно було одержано.

У 2022 році ПП «Інститут з питань іхтіології» здійснено вилов водних біоресурсів понад установлені квоти в загальній кількості 108 471 кг загальною вартістю 7 961 106 грн.

ОСОБА_5 , достовірно знаючи про незаконне походження зазначених водних біоресурсів, організував їх включення до загального обсягу рибної продукції Підприємства, подальшу реалізацію суб`єктам господарювання та іншим особам, у тому числі за готівковий розрахунок.

Унаслідок таких дій незаконно добуті водні біоресурси були фактично введені до господарського обороту ПП «Інститут з питань іхтіології», а грошові кошти, отримані в результаті їх реалізації, надалі використовувалися та змішувалися з коштами, отриманими від іншої господарської діяльності Підприємства.

За результатами аналізу руху коштів по банківських рахунках ПП «Інститут з питань іхтіології» встановлено, що у період 2021-2023 років за реалізовану рибу на рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 Підприємством отримано грошові кошти на загальну суму 22 211 041 грн, у тому числі на перший рахунок - 20 909 017 грн, на другий - 1 302 024 грн.

При цьому, за даними Єдиного реєстру податкових накладних та податкової звітності, у період з 01.05.2021 по 16.03.2023 ПП «Інститут з питань іхтіології» офіційно відображено реалізацію лише 128 361 кг риби на загальну суму

4 419 225,40 грн, що не відповідає встановленим під час досудового розслідування фактичним обсягам вилову та придбання риби, а також сумі грошових коштів, реально отриманих за її реалізацію.

Вартість незаконно добутих понад установлені квоти водних біоресурсів становила 7 961 106 грн, а тому майно, одержане внаслідок незаконного добування водних біоресурсів, та грошові кошти, отримані внаслідок його реалізації, мають злочинне походження.

ОСОБА_5 , достовірно усвідомлюючи походження зазначеного майна, вчинив умисні дії, спрямовані на його набуття, володіння, використання та розпорядження ним, а також на проведення з таким майном фінансових операцій і правочинів.

Так, з рахунку № НОМЕР_1 у період з 31.01.2022 по 28.02.2023 видано готівкою під звіт нібито для закупівлі риби 1 499 997 грн, а також перераховано 436 000 грн у вигляді поворотної фінансової допомоги, у тому числі 102 000 грн ТОВ «Велесок» та 334 000 грн ФОП ОСОБА_7 .

При цьому у податковій звітності Підприємства за відповідний період відсутні відомості про виплати фізичним особам за придбану у них рибу, які б підтверджували фактичне використання зазначених 1 499 997 грн відповідно до вказаного при отриманні готівки призначення.

Крім того, з рахунку № НОМЕР_2 після отримання оплати за реалізовану рибу видано готівкою під звіт для нібито закупівлі риби ще 133 100 грн та здійснено оплату навчання у Черкаській приватній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів «Перлина» в сумі 18 000 грн.

Таким чином, із рахунків Підприємства загалом видано готівкою під звіт нібито для закупівлі риби 1 633 097 грн, перераховано поворотної фінансової допомоги на загальну суму 436 000 грн та використано 18 000 грн на оплату навчання.

Поряд із цим значна частина коштів, які надходили ПП «Інститут з питань іхтіології» від реалізації рибної продукції, використовувалася для придбання товарно-матеріальних цінностей, будівельних матеріалів, автозапчастин, паливно-мастильних матеріалів, оплати електроенергії, робіт та послуг, придбання іншої риби, сплати податків та зборів, участі в аукціонах та здійснення інших фінансово-господарських операцій.

Унаслідок таких дій грошові кошти, одержані від реалізації майна, незаконно добутого в результаті організованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, були включені до загального фінансово-господарського обороту ПП «Інститут з питань іхтіології», змішані з іншими коштами Підприємства та використані для здійснення подальших фінансових операцій, придбання майна, оплати товарів, робіт і послуг, а також вчинення інших правочинів.

Зазначені дії не були випадковими чи такими, що не охоплювалися умислом ОСОБА_5 , оскільки він, будучи директором Підприємства та організатором первинного незаконного добування водних біоресурсів, достовірно знав про обставини їх походження, а після їх добування організував подальше включення до господарського обороту Підприємства та розпорядження одержаними від їх реалізації коштами.

Таким чином, ОСОБА_5 здійснив фактичне використання та розпорядження майном, одержаним злочинним шляхом, а також грошовими коштами, отриманими від реалізації такого майна, у тому числі шляхом його реалізації, проведення фінансових операцій, здійснення платежів, перерахування коштів третім особам та їх змішування з іншими коштами Підприємства.

ОСОБА_5 , будучи директором ПП «Інститут з питань іхтіології», достовірно знаючи про незаконне походження водних біоресурсів та коштів, одержаних від їх реалізації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, вчинив дії щодо набуття, володіння, використання та розпорядження майном, одержаним злочинним шляхом, а також здійснив із таким майном фінансові операції та правочини.

Вартість майна, що було предметом кримінального правопорушення, становила 7 961 106 грн.

Зазначена сума відповідно до примітки до ст. 209 КК України становить великий розмір за умови застосування відповідного порогового показника, визначеного законодавством на момент вчинення відповідних дій.

01.10.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 249 КК та ч. 2 ст. 209 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 фактично користується та розпоряджається двома транспортними засобами значної вартості, право власності на які оформлено на близьких йому осіб:

- автомобілем BMW X7, 2025 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , який фактично перебуває у користуванні ОСОБА_5 , а право приватної власності зареєстровано за його співмешканкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- автомобілем Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузову НОМЕР_6 , який фактично перебуває у користуванні ОСОБА_5 , а право приватної власності зареєстровано за його матір`ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо автомобіля BMW X7, д.н.з. НОМЕР_3 , встановлено, що 02.10.2026 у межах огляду відкритих відомостей вебресурсу «Instagram» досліджено профіль « ОСОБА_10 », у якому відображається ім`я « ОСОБА_11 », а в описі профілю серед іншого зазначено «Власник ТМ «RYBTRADE». У цьому профілі розміщено відеопублікацію з текстовим описом «Подарунок дружині на день народження: Instagram VS реальність», у якій зафіксовано автомобіль BMW білого кольору, за зовнішніми ознаками моделі X7, з державним номерним знаком НОМЕР_3 . Державний номерний знак чітко зафіксований у стоп-кадрі відеозапису. Вказана публікація у сукупності з фактом фактичного користування автомобілем ОСОБА_5 свідчить про його безпосередній зв`язок із набуттям, використанням та розпорядженням цим транспортним засобом, незважаючи на його державну реєстрацію за ОСОБА_8 .

Щодо автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_5 , матеріалами досудового розслідування встановлено, що транспортний засіб зареєстрований за матір`ю ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , однак фактично систематично використовується самим ОСОБА_5 . Відомостями аналітичної системи «Безпечне місто» зафіксовано використання ним зазначеного автомобіля, зокрема 25.09.2026 та 28.09.2026 на території м. Черкаси. Крім того, наявні матеріали свідчать про тривалі господарські та майнові зв`язки ОСОБА_5 із близькими особами, на яких оформлювалися активи та корпоративні права пов`язаних із ним суб`єктів господарювання.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про фактичний контроль ОСОБА_5 над обома транспортними засобами та дають достатні підстави вважати, що їх формальна державна реєстрація за близькими особами може не відображати фактичного джерела їх набуття та економічного власника. З огляду на встановлений обсяг коштів, одержаних від реалізації незаконно добутих водних біоресурсів, спосіб подальшого змішування і використання цих коштів у господарському та особистому обороті, а також фактичне володіння ОСОБА_5 вказаними автомобілями, існують достатні підстави вважати, що транспортні засоби можуть бути майном, у яке повністю або частково перетворено кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються у цьому провадженні.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 249 та ч. 2 ст. 209 КК України, а тому інститут спеціальної конфіскації може бути застосований до майна, яке відповідає критеріям, визначеним ст. 96-2 КК України.

У зв`язку з викладеним, прокурор просить накласти арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації, передбаченої ст. 96-1, ч. 2 ст. 96-2 КК України та п. 2 ч. 2, ч. 4 ст. 170 КПК України, на такі транспортні засоби:

- автомобіль BMW X7, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , який фактично перебуває у володінні та користуванні підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а право приватної власності на який зареєстровано за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- автомобіль Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузову НОМЕР_6 , який фактично перебуває у володінні та користуванні підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а право приватної власності на який зареєстровано за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та заборонити відчуження, розпорядження та користування зазначеними транспортними засобами, їх перереєстрацію, передачу третім особам та переміщення без дозволу слідчого, прокурора або суду до скасування арешту у встановленому КПК України порядку, із залишенням транспортних засобів у розпорядженні органу досудового розслідування.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на необґрунтованість підозри та законність джерел походження коштів для придбання транспортних засобів.

Володілець майна ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилася, попередньо до суду подала заяву, в якій заперечувала проти накладення арешту на належний їй транспортний засіб Toyota Land Cruiser 200, номерний знак НОМЕР_5 , та зазначила, що автомобіль придбано у 2026 році. Свідоцтво про реєстрацію СТН № 929526 від 12.01.2026 та реєстраційні відомості підтверджують належність автомобіля ОСОБА_9 . У свідоцтві зазначено, що ОСОБА_9 є власником транспортного засобу, тому просить оцінювати право на автомобіль і джерела майнового стану індивідуально. Матеріали про користування автомобілем сином ОСОБА_5 не встановлюють самі собою, хто оплатив автомобіль та з якого джерела походили кошти. Родинний зв`язок і користування річчю не є достатнім поясненням того, чому автомобіль власниці має вважатися майном, одержаним злочинним шляхом. Зазначила, що 10 жовтня

2025 року між ОСОБА_9 як продавцем та ОСОБА_12 як покупцем укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Таким чином, договір підтверджує законну правову підставу набуття нею коштів у сумі 4 529 200,00 грн. Це об`єктивний документ на підтримку пояснення про власне законне джерело фінансування, який слід врахувати під час перевірки версії про походження автомобіля.

Володілець майна ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, попередньо до суду подала заяву, в якій заперечувала проти накладення арешту на належний їй транспортний засіб BMW X7 номерний знак НОМЕР_3 , та зазначила, що автомобіль BMW X7 придбано у 2026 році. Свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 від 17.07.2026 та реєстраційні відомості підтверджують належність автомобіля ОСОБА_8 . У свідоцтві зазначено, що ОСОБА_8 є власником транспортного засобу, тому просить оцінювати право на автомобіль і джерела майнового стану індивідуально. Родинні відносини і користування річчю не є достатнім поясненням того, чому автомобіль власниці має вважатися майном, одержаним злочинним шляхом. Вказує, що має конкретне законне джерело коштів , що підтверджується декларацією про

доходи ФОП ОСОБА_8 та договором позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

В судовому засіданні встановлено, що Уманським РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12022100000000357 від 16.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 209 КК України.

01.10.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 249 КК та ч. 2 ст. 209 КК України.

Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України

У зв`язку з тим, що майно, яке належить підозрюваному може бути джерелом для забезпечення можливої конфіскації майна, виникла необхідність у накладенні арешту на таке майно.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 фактично користується та розпоряджається двома транспортними засобами значної вартості, право власності на які оформлено на близьких йому осіб:

- автомобілем BMW X7, 2025 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , який фактично перебуває у користуванні ОСОБА_5 , а право приватної власності зареєстровано за його співмешканкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- автомобілем Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузову НОМЕР_6 , який фактично перебуває у користуванні ОСОБА_5 , а право приватної власності зареєстровано за його матір`ю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Прокурор вказує, що наведені обставини у своїй сукупності свідчать про фактичний контроль ОСОБА_5 над обома транспортними засобами та дають достатні підстави вважати, що їх формальна державна реєстрація за близькими особами може не відображати фактичного джерела їх набуття та економічного власника. З огляду на встановлений обсяг коштів, одержаних від реалізації незаконно добутих водних біоресурсів, спосіб подальшого змішування і використання цих коштів у господарському та особистому обороті, а також фактичне володіння ОСОБА_5 вказаними автомобілями, існують достатні підстави вважати, що транспортні засоби можуть бути майном, у яке повністю або частково перетворено кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються у цьому провадженні.

Щодо автомобіля Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_5

Оцінюючи встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя зазначає, що поясненнями, наданими в судовому засіданні, не надано достатніх доказів на підтвердження того, що автомобіль Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_9 , беззаперечно було придбано за рахунок власних коштів ОСОБА_9 .

Окремо слідчий суддя враховує, що долучений ОСОБА_9 договір купівлі-продажу від 10.10.2025, як доказ законного джерела походження коштів, за своєю правовою природою є оплатним правочином, що об`єктивно відрізняє його від безоплатних правочинів (зокрема дарування) та, за загальним правилом цивільного законодавства, створює презумпцію добросовісності набувача. Спростування такої презумпції потребує наведення сторонами обвинувачення додаткових обставин та доказів, зокрема, щодо ціни договору (у порівнянні з ринковою вартістю відповідного об`єкта), обставин розрахунків між сторонами, характеру відносин між ними та інших обставин, які б свідчили про недобросовісність набувача у розумінні ст. 96-2 КК України.

Однак, суд враховує, що зазначений правочин було вчинено набагато раніше від правочину щодо придбання автомобіля.

Отже, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б спростували доводи сторони обвинувачення.

При цьому, суд звертає увагу, що на даному етапі досудового розслідування ним не здійснюється оцінка доводів сторін щодо обвинувачення з точки зору наявності достатніх доказів на підтвердження позиції тої чи іншої сторони, а встановлюється лише достатня ймовірність припущень сторони обвинувачення щодо наявності інкримінованих обставин.

Таким чином, стороною захисту належним чином не доведено беззаперечної законності джерел походження коштів для придбання автомобіля Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_5 .

Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На думку слідчого судді, в даному випадку обмеження права власності шляхом накладення арешту на транспортний засіб Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_9 , цілком відповідатиме принципу співмірності виконання завдань кримінального провадження, оскільки, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки реалізацію права власника майна, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тож, у даному випадку, саме не накладення арешту на майно, на зазначений транспортний засіб, може призвести до подальшого його відчуження, що суперечить завданням кримінального провадження та унеможливить виконання покарання у виді спеціальної конфіскації майна, у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та винесення обвинувального вироку,

Однак, суд не погоджується з доводами прокурора щодо того, що залишення вказаного транспортного засобу у користуванні власника може призвести до його знищення або пошкодження, оскільки з накладенням арешту на майно за загальним правилом на особу, в розпорядженні якої це майно залишається, покладається обов`язок сумлінного ставлення до такого майна та забезпечення його схоронності. Прокурором не доведено, що залишення транспортного засобу під контролем органу досудового розслідування повністю виключить ймовірність його знищення чи пошкодження, у тому числі, внаслідок ворожої агресії.

Тому, враховуючи пряме завдання накладення арешту на майно для його спеціальної конфіскації, яке полягає у забезпеченні виконання вироку суду у цій частині, слідчий суддя вважає, що в частині правообмежень клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Щодо автомобіля BMW X7, 2025 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3

Досудовим розслідуванням встановлено, що у відомостях вебресурсу «Instagram» досліджено профіль « ОСОБА_10 », у якому відображається ім`я « ОСОБА_11 », а в описі профілю серед іншого зазначено «Власник ТМ «RYBTRADE», розміщено відеопублікацію з текстовим описом «Подарунок дружині на день народження: Instagram VS реальність», у якій зафіксовано автомобіль BMW білого кольору, за зовнішніми ознаками моделі X7, з державним номерним знаком НОМЕР_3 . Державний номерний знак чітко зафіксований у стоп-кадрі відеозапису.

На думку слідчого судді, вказана публікація свідчить про безпосередній зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 із набуттям, використанням та розпорядженням цим транспортним засобом, незважаючи на його державну реєстрацію за ОСОБА_8 .

У зв`язку з тим, що майно, а саме транспортний засіб марки BMW X7, 2025 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстрований за ОСОБА_8 є предметом кримінального правопорушення та може бути джерелом для забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна, виникла необхідність у накладенні арешту на таке майно.

Слідчий суддя визнає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, та слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На думку слідчого судді, в даному випадку обмеження права власності шляхом накладення арешту на транспортний засіб BMW X7, 2025 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 , цілком відповідатиме принципу співмірності виконання завдань кримінального провадження, оскільки, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки реалізацію права власника майна, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тож, у даному випадку, саме не накладення арешту на майно, на зазначений транспортний засіб, може призвести до подальшого його відчуження, що суперечить завданням кримінального провадження та унеможливить виконання покарання у виді спеціальної конфіскації майна, у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та винесення обвинувального вироку.

Однак, суд не погоджується з доводами прокурора щодо того, що залишення вказаного транспортного засобу у користуванні власника може призвести до його знищення або пошкодження, оскільки з накладенням арешту на майно за загальним правилом на особу, в розпорядженні якої це майно залишається, покладається обов`язок сумлінного ставлення до такого майна та забезпечення його схоронності. Прокурором не доведено, що залишення транспортного засобу під контролем органу досудового розслідування повністю виключить ймовірність його знищення чи пошкодження, у тому числі, внаслідок ворожої агресії.

Тому, враховуючи пряме завдання накладення арешту на майно для його спеціальної конфіскації, яке полягає у забезпеченні виконання вироку суду у цій частині, слідчий суддя вважає, що в частині правообмежень клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації, передбаченої ст. 96-1, ч. 2 ст. 96-2 КК України та п. 2 ч. 2, ч. 4 ст. 170 КПК України, на автомобіль Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузову НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_9 , право приватної власності на який зареєстровано за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом заборони його відчуження.

Накласти арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації, передбаченої ст. 96-1, ч. 2 ст. 96-2 КК України та п. 2 ч. 2, ч. 4 ст. 170 КПК України, на автомобіль BMW X7, державний номерний знак НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_4 , право приватної власності на який зареєстровано за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом заборони його відчуження.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1