Рішення № 140524629, 12.10.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2202/26

Провадження № 2/548/1154/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у приміщенні суду м. Хорола в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", представник позивача Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Представник позивача Усенко М.І. 02.09.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд", діючи в інтересах свого довірителя, звернувся до Хорольського районного суду з позовною заявою до відповідача про стягнення зборгованості за кредитним договором та клопотанням про витребування доказів.

У обґрунтування позову зазначив, що 03.07.2023 між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 03243-07/2023. Відповідно до вказаного договору останньому наданий кредит у сумі 4000,00 грн.

Кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав позичальнику кошти на вказаних у кредитному договорі умовах безготівково шляхом зарахування на вказану ним банківську картку.

Цей кредитний договір укладений між сторонами в електронній формі шляхом підписання кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

16.11.2023 ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 16112023, відповідно до умов якого останнє набуло права грошової вимоги щодо осіб-боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_1 своєчасно не вносив платежі на повернення кредиту, порушуючи взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка на дату відступлення права вимоги становила: за тілом кредиту - 4000,00 грн; за відсотками - 13700,00 грн.

Водночас, після набуття права вимоги до відповідача, позивач продовжив нарахування відсотків у межах строку дії договору. Внаслідок цього загальна заборгованість відповідача на час звернення позивача до суду із цим позовом становить 40000,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 4000,00 грн; за відсотками - 36000,00 грн.

Посилаючись на вищевикладене, представник позивача прохає суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ''Фінансова компанія ''Кредит-Капітал'' заборгованість за кредитним договором у розмірі 40000,00 грн та судові витрати.

Протоколом авторозподілу розподілу судової справи від 02.09.2026 вказана справа передана на розгляд судді Старокожку В.П.

Ухвалою судді від 07.09.2026 відкрите провадження у цій справі, постановлено про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, зокрема, відповідача - шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки даних про зареєстроване у встановленому порядку місце проживання останнього у суду немає, задоволене клопотання позивача про витребування доказів, витребувано від АТ КБ "Приватбанк" інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки відповідачу, зарахування коштів на картку у визначені дати та розмірі.

Витребувана інформація надійшла до суду 05.10.2026.

У позовній заяві представник позивача прохав про розгляд справи за його відсутності.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив від відповідача не надходив.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Слід вважати відповідача ОСОБА_1 належно повідомленим про відкриття провадження у справі, оскільки оголошення про його виклик у судове засідання було розміщене судом на офіційному веб-сайті судової влади України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що за результатами розгляду справи в межах спрощеного провадження має бути ухвалене рішення, яким позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд з наданих письмових доказів установив, що 03.07.2023 між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 03243-07/2023. Договір підписаний позичальником за допомогою одноразового електронного ідентифікатора W1281, що підтверджується копією довідки про ідентифікацію.

Згідно з умовами договору позичальник отримав кредитні кошти в сумі 4000,00 грн загальним строком на 360 днів, тобто до 26.06.2024. Процентна ставка становить 2,50% в день і нараховується у межах строку дії договору. Сплата процентів - кожні 20 днів.

Зазначене підтверджується копією анкети-заяви на кредит, договору про надання фінансового кредиту № 03243-07/2023, паспорту споживчого кредиту, графіку платежів.

Кошти в сумі 4000,00 грн 03.07.2023 перераховані на зазначену у договорі банківську карту позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується копією повідомлення ТОВ "Універсальні рішення" та повідомленням АТ КБ "Приватбанк" від 26.09.2026 про належність цієї банківської картки ОСОБА_1 та зарахування коштів у вказаній сумі на відповідний банківський рахунок 03.07.2023.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту не виконав.

16.11.2023 ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № 16112023, відповідно до умов якого останнє набуло права грошової вимоги щодо осіб-боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується копією цього договору та витягу з реєстру боржників від 16.11.2023, відповідно до якого загальна сума заборгованості останнього становила 13700,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн; за відсотками - 13700,00 грн. Розмір цієї заборгованості підтверджений також розрахунком, складеним первісним кредитором за період з 03.07.2023 по 16.11.2023.

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, складеним позивачем за період з 16.11.2023 по 26.06.2024 (дату закінчення строку дії кредитного договору), останній продовжив нараховувати ОСОБА_1 відсотки за кредитом, внаслідок чого загальна заборгованість станом на дату звернення до суду становить 40000,00 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту - 4000,00 грн; за відсотками - 36000,00 грн.

Як вбачається із наданих розрахунків заборгованості, відповідач оплат за кредитом взагалі не вносив.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та необхідність погашення заборгованості ТОВ ''ФК ''Кредит-Капітал'' повідомило ОСОБА_1 01.09.2026 шляхом надіслання йому досудової вимоги на адресу, вказану у кредитному договорі. Доказів її отримання останнім суду не надано.

У зв`язку із наявністю заборгованості за кредитним договором, позивач прохає стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 40000,00 грн та судові витрати.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.ч.1,2 ст. 1046 ЦК).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:

1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;

3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 536 ЦК України, встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 28.03.2018 року у цивільній справі № 444/9510/12.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Матеріалами справи безспірно стверджується дійсність грошової вимоги позивача до ОСОБА_1 .

Договір про надання фінансового кредиту № 03243-07/2023 від 03.07.2023, як і договір факторингу від 16.11.2023 є чинними, доказів погашення заборгованості ні позивачу, ні первісному кредитору відповідач не надав.

Отже, позивач, як новий кредитор, отримав право вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.

При укладенні цього договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Отож, укладений між сторонами кредитний договір є обов`язковим до виконання.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що він не укладав з первісним кредитором вказаного вище договору кредиту.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк в повному об`ємі не була погашена (доказів погашення заборгованості суду не надано).

Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає таке.

22.11.2023 був прийнятий Закон України ''Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг'' № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України ''Про споживче кредитування'' (пп .6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України ''Про споживче кредитування'' (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України ''Про споживче кредитування'', тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що обрахування заборгованості відповідача за процентами за цим кредитом за період з 03.07.2023 по 26.06.2024 (протягом строку дії кредитного договору) з огляду на те, що відповідач оплат за кредитом не вносив, необхідно здійснювати так:

- у період з 03.07.2023 по 24.12.2023 за ставкою 2,5%, що становить (4000* 2,5%) * 174 дні = 17400,00 грн;

- у період з 25.12.2023 по 21.04.2024 за ставкою 2,5%, що становить (4000* 2,5%) * 120 днів = 12000,00 грн;

- у період з 22.04.2024 по 26.06.2024 за ставкою 1,5%, що становить (4000 * 1,5%) * 66 днів = 3960,00 грн, а всього процентів - 33360,00 грн.

На час розгляду справи кредитний договір недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний, доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором суду не надано.

Нормою частини 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, з урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення із відповідача процентів за кредитним договором необхідно задовольнити частково в сумі 33360,00 грн.

Вцілому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна заборгованість у сумі 37360,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 4000,00 грн та за відсотками - 33360,00 грн.

У іншій частині позовних вимог слід відмовити за їх недоведеністю.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати в розмірі 2662,40 грн по сплаті судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 55113 від 28.08.2026.

Ураховуючи, що позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2486,68 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (93,40 %). Решту судового збору слід залишити за позивачем.

Також представник позивача прохав стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 8000,00 грн. Щодо їх стягнення суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат у вказаному вище розмірі до суду подано: копію Договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням "Апогет", копію акту наданих послуг № 530 від 01.09.2026, детального опису наданих послуг на підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом (виконання робіт, послуг) на загальну суму 8000,00 грн, копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру від 02.07.2025 адвоката Усенка М.І.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на юридичну (правничу) допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт понесення таких витрат та їх розмір. Клопотання про неспівмірність цих витрат відповідачкою не надано, їх розмір не заперечувався.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково, з останнього на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7472,00 грн.

Керуючись ст. 509, 526, 530, 610-612, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", представник позивача Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 03243-07/2023 від 03.07.2023 у загальному розмірі 37360 (тридцять сім тисяч триста шістдесят) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Кредит-Капітал" сплачений судовий збір в сумі 2486 (дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн 68 коп. та 7472 (сім тисяч чотириста сімдесят дві) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит - Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корп. 28, 3-й поверх.

Відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий