Рішення № 140523205, 18.08.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/5010/25

Провадження № 2/362/1626/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

з участю секретаря судового засідання - Рицької Г.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" про зняття (скасування) арешту нерухомого майна та заборони на його відчуження,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить суд зняти (скасувати) арешт з нерухомого майна позивача та заборону на його відчуження.

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що з 24.04.1999 р. по 26.09.2016 р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Під час перебування з відповідачем у шлюбі, позивачу стало відомо, що відповідач отримав кредит у ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є третя особа. Позивач при цьому не виступала ні поручителем, ні гарантом відповідача у кредитних взаємовідносинах з третьою особою. Як вдалось з`ясувати вже згодом, позивачу відповідач, оформляючи на себе кредит у банку, не зрозуміло яким чином, надав дані ідентифікаційного коду позивачки - 2672415142 замість свого ідентифікаційного коду - НОМЕР_1 . Дізнавшись про вказані обставини, позивач неодноразово телефонувала до третьої особи з метою виправлення вказаної помилки, оскільки вона ніколи не отримувала кредит у третьої особи та не була обізнана про його отримання. В усному порядку працівники банку повідомили позивачу, що вказана помилка усунена і вона не є боржником перед банком. 31.05.2025 р. позивач набула за договором дарування у власність квартиру АДРЕСА_1 . При цьому нотаріус, яка посвідчувала договір дарування, в усному порядку повідомила позивачу, що на все її майно накладено арешт та заборону на його відчуження на підставі постанови державного виконавця, і відповідно і квартира, яку в дар набуває позивач, також попадає під арешт та заборону на відчуження. У зв`язку з отриманою від нотаріуса інформацією позивач звернулась до Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області із заявою щодо надання інформації по вказаним обтяженням. Відповіддю від 30.06.2025 р. Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області позивачу було повідомлено про те, що на виконанні перебувало виконавче провадження № 43267548 згідно виконавчого листа № 2/362/2332 від 16.04.2014 р., виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення боргу з ОСОБА_2 (відповідача) на користь ПАТ КБ «Приват Банк» (третьої особи) в сумі 24 348 грн. 85 коп. 13.05.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 02.09.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на нерухоме майно боржника. 02.11.2017 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з відсутністю у боржника майна. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру Іпотек, Єлиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта: ОСОБА_2 (відповідача) ідентифікаційний код, за яким накладено обтяження № 16192310 від 02.09.2016 р. належить іншій особі, а саме: ОСОБА_1 (2672415142). Вказаною відповіддю позивачці також було роз`яснено, що відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» вона має право звернутись до суду про зняття обтяжень. Разом з відповіддю позивач отримала копію виконавчого листа Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.04.2014 р. у справі № 362/5473/13, з якого вбачається, що боржником у вказаній справі є відповідач, а стягувачем є третя особа. При цьому дійсно, в якості ідентифікаційного коду відповідача зазначено ідентифікаційний код що належить позивачу. Також позивач отримала від Васильківського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 43267548 від 13.05.2014 р., де зазначені в якості сторін виконавчого провадження відповідач та третя особа. При цьому замість ідентифікаційного коду відповідача зазначено ідентифікаційний код позивача.

Представник позивача через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Від третьої особи до суду надійшли пояснення, згідно яких третя особа погоджується із заявленими позовними вимогами та повідомила суду, що обтяження на нерухоме майно позивача було накладено помилково через зазначення під час оформлення відповідачем кредитних зобов`язать ідентифікаційного коду позивача замість ідентифікаційного коду відповідача.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач та відповідач з 24.04.1999 р. по 26.09.2016 р. перебували в зареєстрованому шлюбі. Вказана обставина підтверджується рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2016 р., що набрало законної сили.

Вживаючи примусові дії, спрямовані на виконання виконавчого листа 16.04.2014 р. у справі № 362/5473/13 Васильківського міськрайонного суду Київської області, де боржником є відповідач, а стягувачем третя особа, державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Очеретяною І.О. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 43267548 від 02.09.2016 р., у зв`язку з чим зареєстровано обтяження № 16192310, що внесено до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому в якості ідентифікаційного коду відповідача, як боржника у виконавчому провадженні, було вказано ідентифікаційний код позивача. В якості особи, майно якої за ідентифікаційним кодом позивача обтяжується, зазначено відповідача - ОСОБА_2 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.07.2025 р., станом на день звернення з позовом до суду обтяження щодо майна позивача арешт нерухомого майна, заборона на його відчуження (номер обтяження 16192310) існує. Існування обтяжень на належне позивачу нерухоме майно, до яких позивач не має жодного відношення, порушує її право на вільне володіння та користування належним позивачу нерухомим майном.

Вирішити питання зняття (скасування) обтяжень в позасудовому порядку позивач позбавлена можливості, оскільки вона не була ні стягувачем, ні боржником у виконавчому провадженні в рамках якого були внесені ці обтяження.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ч. 1 ст. 316, ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови №5 від 03.06.2016 р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснив, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також, особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст.ст.15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи із цього та відповідно до статті 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про знаття з нього арешту.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.05.2024 р., справа № 725/3352/23 висловився щодо пред`явлення позову про зняття арешту з майна.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 р. (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06.12.2021 р. у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594 св 21), від 08.12.2022 р. у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109 св 22).

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи відсутність підстав для подальшого існування обтяження у виді арешту на майно позивача та заборони на його відчуження, суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та оголошення заборони на його відчуження, реєстраційний номер обтяження 16192310, зареєстроване 02.09.2016 ОСОБА_3 , Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця Очеретяної Ірини Олександрівни від 02.09.2016, серія та номер 43267548, індексний номер 31205631 від 02.09.2016.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко