Постанова № 14052314, 14.01.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2011 року Справа № 2а-2033/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Харченко С.В., при секретарі: Вітюк К.В., за участю:

представника позивача Шепіла І.А.,

представника відповідача Гурського М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомБориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської областідо

про Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Авто»

стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемною угодою,

ВСТАНОВИВ:

Бориспільська об`єднана державна податкова інспекція Київської області звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» в дохід держави коштів, отриманих за нікчемною угодою, у сумі 406014 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при проведенні планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» податковим органом виявлено, що між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» укладено договір від 20.06.2008 № 20/06-08 про надання інформаційно консультаційних послуг, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» сплатило постачальнику послуг - Товариству з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» грошові кошти у розмірі 406014 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 67669 грн. 00 коп.

Позивач зазначає, що внаслідок реалізації даної господарської операції відповідач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 67669 грн. 00 коп.

На думку позивача, відповідач не ставив за мету отримання інформаційно консультаційних послуг, оскільки послуги за вказаним вище договором фактично не надавались, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» мало намір зменшити обєкт оподаткування податком на прибуток та збільшити податковий кредит з податку на додану вартість. Позивач вважає, що договір є нікчемним, оскільки його укладено з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, у зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки нікчемності правочину, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що договір про надання інформаційно консультаційних послуг, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує правовий порядок, грошові кошти постачальнику за надані послуги відповідачем перераховано безготівковим шляхом у повному обсязі, факт надання послуг підтверджується актами приймання передачі наданих послуг та податковими накладними, виписаними постачальником, а також копією продукту наданих послуг маркетинговими дослідженнями постачальника.

У судовому засіданні, призначеному на 14 січня 2011 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» (місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 14, офіс 503) зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області як юридична особа 13.03.2007, номер запису про державну реєстрацію № 1354102 0000 001496 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 099158 (а.с. 7).

Бориспільською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області відповідач взятий на податковий облік як платник податків з 13.03.2007 за № 3939-04, що підтверджується даними довідки Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 25.02.2009 № 4140 (зворотній бік а.с. 7).

У червні липні 2009 року посадовими особами Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області, на підставі пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХII, проведено планову виїзну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.03.2007 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 24.07.2009 № 402/23-2/34977135 (далі акт перевірки).

Під час перевірки посадовими особами позивача встановлено, що 20.06.2008 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» укладено договір № 20/06-08 про надання інформаційно-консультаційних послуг на суму 406014 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 67669 грн. 00 коп.

Предметом вказаного договору, відповідно до заявки до договору від 20.06.2008 №1, були маркетингові дослідження «Структура та динаміка продажу легкових та комерційних автомобілів по класам за I півріччя 2007 2008 років» та «Зведений звіт: легкові та комерційні автомобілі в Україні за I півріччя 2008 року».

Постачальник зобовязувався надати зазначені послуги до 01.08.2008.

30.06.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» були підписані акти приймання-передачі послуг від 30.07.2008 № 1 та № 2, згідно з якими відповідач прийняв послуги, відповідно, з розробки маркетингового дослідження «Структура та динаміка продажу легкових та комерційних автомобілів по класам за I півріччя 2007 2008 років» на суму 194514 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 32419 грн. 00 коп., та розробки маркетингового дослідження «Зведений звіт: легкові та комерційні автомобілі в Україні за I півріччя 2008 року» - на суму 211500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 35250 грн. 00 коп.

Як вбачається із зазначених актів приймання-передачі послуг та специфікацій послуг від 30.06.2008, постачальник послуг на розробку маркетингового дослідження «Структура та динаміка продажу легкових та комерційних автомобілів по класам за I півріччя 2007 2008 років» витратив 390 люд/год., на розробку маркетингового дослідження «Зведений звіт: легкові та комерційні автомобілі в Україні за I півріччя 2008 року» 423 люд/год., що разом становить 813 люд/год.

30.06.2008 Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» на підтвердження суми податку на додану вартість, що була сплачена відповідачем у складі ціни послуг, виписано податкові накладні від 30.06.2008 №300671 на суму послуг 194514 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 32419 грн. 00 коп., та від 30.06.2008 №300672 на суму послуг 211500 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 35250 грн. 00 коп.

Оплату послуг здійснено відповідачем 25.07.2008 безготівковим шляхом на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД», що підтверджується банківською випискою від 25.07.2008 (а.с. 38).

З метою проведення перевірки підтвердження отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» відомостей стосовно відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» позивачем було направлено відповідний запит до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську. 07.07.2009 позивачем отримано акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 01.07.2009 № 557/23-709/24048046 про неможливість проведення перевірки контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД», оскільки постановою господарського суду Луганської області від 06.10.2008 у справі № 12/86 Б Товариство з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» визнано банкрутом.

Під час судового розгляду справи представниками позивача та відповідача не оспорювалась та обставина, що витрати на оплату інформаційно консультаційних послуг за договором від 20.06.2008 № 20/06-08 віднесено Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» до складу валових витрат, а за рахунок суми податку на додану вартість, сплаченої в складі ціни за послуги, відповідачем сформовано податковий кредит.

На підставі аналізу первинних документів за результатами виконання відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» договору від20.06.2008 №20/06-08 податковим органом зроблено висновок про те, що послуги за цим договором фактично не надавались, відповідач уклав договір невиправдано, за наявності ознак явної економічної невигідності, відсутності розумної ділової мети та необхідності використання продукту послуг у власній господарській діяльності.

За поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні, договір про надання інформаційно консультаційних послуг від 20.06.2008 № 20/06-08, первинні документи до нього, які стали підставою для формування валових витрат відповідача, не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та складені з порушенням приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, оскільки не містять даних щодо обсягу та змісту наданих послуг та не містять інформації про фактично понесені витрати на проведення інформаційно консультаційних послуг.

З урахуванням тієї обставини, що постановою господарського суду Луганської області від 06.10.2008 у справі № 12/86 Б контрагента відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» визнано банкрутом майже одразу після завершення операції, позивач вважає, що вказаний правочин вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, та порушує встановлений публічний порядок, а відтак є нікчемним.

За таких обставин, виявивши при проведенні перевірки порушення відповідачем вимог закону, позивач у грудні 2009 року звернувся до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності правочину, а саме - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» в дохід держави коштів, отриманих за нікчемною угодою, у розмірі 406014 грн. 00 коп.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та направлений на незаконне заволодіння державним майном водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Перелік правочинів, які є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та направленого на незаконне заволодіння державним майном має бути доведений умисел субєктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобовязання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як вбачається з приписів частини першої статті 208 Господарського кодексу України, застосування санкцій здійснюється лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони є не цивільно-правовими, а адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини першій статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Це означає, що початком перебігу зазначених у статті 250 Господарського кодексу України строків є дата виконання правочину.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 09.02.2010 в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до Приватної фірми «Росток» та Приватної виробничо-комерційної фірми «Дімон і Ко» про визнання недійсними господарських зобовязань та стягнення в доход держави всього одержаного.

Таким чином, при вирішенні даної справи необхідно враховувати чи є правочин, укладений відповідачем з його контрагентом, нікчемним, тобто, таким, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок; чи є інші умови для застосування наслідків нікчемного правочину, що передбачені статтею 208 Господарського кодексу України (наявність умислу у сторін правочину, обєкту стягнення, у разі визнання правочину нікчемним) та статтею 250 Господарського кодексу України (не сплинув строк для застосування адміністративно-господарських санкцій).

Згідно зі статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статей 3, 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушили права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

У сфері оподаткування основи публічного порядку визначаються статтею 67 Конституції України, згідно з якою кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться в його податковій декларації та бухгалтерській звітності, - є достовірними.

Під податковою вигодою слід розуміти зменшення розміру податкових зобовязань внаслідок, зокрема, зменшення податкової бази, одержання податкової пільги, застосування більш низької ставки податку, а також одержання права на повернення (залік) або відшкодування податку з бюджету.

Надання платником податків до податкового органу всіх належним чином оформлених документів, що передбачені податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними та/або суперечливими.

Так, одержання податкової вигоди є необґрунтованим у випадку, якщо для цілей оподатковування платником податків враховано операції, що не відповідають їх дійсному економічному змісту або враховано операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Про необґрунтованість одержання платником податків податкової вигоди можуть також свідчити наступні обставини як: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, що є економічно необхідними для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної до економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподатковування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром (послугами), який не вироблявся (послуги фактично не надавалися) або який не міг бути вироблений (послуги не могли бути наданими) в обсязі, зазначеному платником податків у документах бухгалтерського обліку.

Той факт, що юридичну особу контрагента платника податків визнано банкрутом одразу після завершення операції само по собі не є ознакою того, що платник податків отримав податкову вигоду безпідставно, і лише у сукупності та взаємозвязку з іншими обставинами справи може свідчити про безпідставне отримання податкової вигоди.

Таким чином, якщо платник податків уклав договір, який не обумовлений розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру), а лише з метою отримання податкової вигоди чи мінімізації оподаткування, такий правочин слід вважати таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, порушує публічний порядок, тобто, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом вище, предметом договору від 20.06.2008 № 20/06-08, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» були інформаційно консультаційні послуги, а саме: маркетингові дослідження «Структура та динаміка продажу легкових та комерційних автомобілів по класам за I півріччя 2007 2008 років» та «Зведений звіт: легкові та комерційні автомобілі в Україні за I півріччя 2008 року».

Маркетингові дослідження це збір та аналіз інформації з метою дослідження ринку і збуту продукції та виявлення факторів попиту споживача з метою мінімалізації ризику при прийнятті стратегічних рішень у ході господарської діяльності підприємства.

Відповідно до Національного класифікатора України, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки (підклас 74.13.0) включає: вивчення потенційних можливостей ринку, попиту та потреб споживачів з метою поліпшення збуту та розроблення нових видів продукції, включаючи статистичний аналіз результатів; вивчення суспільної думки щодо політичних, економічних та суспільних питань, а також статистичний аналіз результатів.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, правомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту передбачає наявність зв`язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь (прибуток, дохід) від отриманих послуг.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі Положення № 88), первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 зазначеного Положення передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (пункт 2.4 Положення № 88).

Діючим законодавством України не встановлено конкретного переліку документів, ведення яких є необхідним для підтвердження витрат на інформаційно консультаційні (маркетингові) послуги.

Таким чином, підтвердженням обгрунтованості здійснення господарського зобов`язання, зокрема, щодо отримання послуг за договором про надання інформаційно консультаційних послуг, є документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та приписів Положення № 88, які підтверджують факт отримання таких послуг від іншої особи, а також наявність звязку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

В ході судового розгляду справи представник позивача як на порушення відповідачем господарської компетенції посилався на відсутність зв`язку понесених відповідачем витрат на оплату інформаційно консультаційних послуг, а саме: маркетингових досліджень «Структура та динаміка продажу легкових та комерційних автомобілів по класам за I півріччя 2007 2008 років» та «Зведений звіт: легкові та комерційні автомобілі в Україні за I півріччя 2008 року» із господарською діяльністю підприємства, у зв`язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» на замовлення відповідача здійснювався аналіз ринків продажу, не властивих для діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Авто».

Проте, зазначені твердження не приймаються судом до уваги, оскільки з матеріалів адміністративної справи, зокрема, довідки Управління статистики у Бориспільському районі Київської області серії АБ № 138714 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» здійснює підприємницьку діяльність, пов`язану, зокрема, з оптовою і роздрібною торгівлею автомобілями та посередництвом у торгівлі автомобілями.

Враховуючи, що продукт інформаційно консультаційних послуг (маркетингові дослідження), розроблений контрагентом відповідача на виконання договору від 20.06.2008 № 20/06-08, стосується дослідження структури ринку збуту транспортних засобів в Україні та динаміки продажу автомобілів, суд дійшов висновку, що вказаний продукт послуг пов`язаний з господарською діяльністю відповідача та створений для виявлення факторів попиту споживачів на матеріальні цінності (товар), які є об`єктом права власності відповідача.

Як вже зазначалось судом вище, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно із законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

В матеріалах адміністративної справи наявні копії: податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД», а саме: № 300671 від 30.06.2008 на загальну суму 194514 грн. 00 коп. (у тому числі ПДВ на суму 32419 грн. 00 коп.) та № 300672 від 30.06.2008 на загальну суму 211500 грн. 52 коп. (у тому числі ПДВ на суму 35250 грн. 00 коп.), актів приймання-передачі послуг від 30.06.2008 № 1 та № 2, специфікацій послуг від 30.06.2008, банківської виписки від 25.07.2008, які свідчать про виконання відповідачем та його контрагентом договору від 20.06.2008 № 20/06-08 про надання інформаційно консультаційних послуг та сплату коштів за отримані послуги.

Зазначені документи та продукт наданих послуг маркетингові дослідження «Структура та динаміка продажу легкових та комерційних автомобілів по класам за I півріччя 2007 2008 років» та «Зведений звіт: легкові та комерційні автомобілі в Україні за I півріччя 2008 року» у сукупності свідчать про проведення операції з дотриманням господарської компетенції учасників правочину.

Доказів щодо невідповідності наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» первинних документів приписам чинного законодавства позивачем суду не надано.

Водночас, слід зазначити, що господарська операція платника податків у межах його діяльності не обов`язково має бути прибутковою. Негативний фінансово економічний результат або взагалі відсутність очікуваного результату від використання отриманих відповідачем результатів інформаційно консультаційних послуг не може свідчити про відсутність зв`язку цих послуг з господарською діяльністю підприємства. Економічна доцільність проведених маркетингових досліджень є оціночним поняттям та може бути встановлена за наслідками комплексного економічного аналізу діяльності підприємства, у тому числі і після спливу певного проміжку часу.

За таких обставин, твердження представника позивача про відсутність реальних позитивних змін у фінансових результатах господарської діяльності підприємства відповідача внаслідок укладання договору від 20.06.2008 № 20/06-08 про надання інформаційно консультаційних послуг не можуть бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок.

Доказів наявності обставин щодо неможливості фактичного здійснення контрагентом відповідача господарської операції з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, основних засобів, виробничих активів, транспортних засобів; здійснення операцій з товарами (послугами), які не вироблялись (не надавались) або які не могли бути вироблені (надані) в обсягах, зазначених відповідачем у документах бухгалтерського обліку, позивачем суду не надано.

Відповідно до розяснення Пленуму Верховного Суду України, викладеного у постанові від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Жодних доказів, які б свідчили про притягнення посадових осіб відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік ЛТД» до кримінальної відповідальності позивачем суду надано не було.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду жодних доказів, як свідчать про намір відповідача при здійсненні господарських операцій діяти з метою уникнення оподаткування фінансового-господарських результатів їх виконання, незаконного привласнення податку на додану вартість, а відтак не доведено його умислу, направленого на незаконне заволодіння державним майном.

Позивачем також не надано суду доказів укладення договору від 20.06.2008 № 20/06-08 про надання інформаційно консультаційних послуг з порушенням господарської компетенції, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відповідача та його контрагента.

Податковим органом не доведено, що зазначена господарська операція є фіктивною або безтоварною, оскільки позиція позивача про нікчемність правочину ґрунтується виключно на припущеннях перевіряючих, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

В силу положень частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Проте, це не означає, що суд зобовязаний взяти на себе тягар доказування розміру застосованих санкцій та правомірності їх формування замість сторони у справі - субєкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

Крім того, як вже зазначалось судом вище, адміністративно-господарські санкції в силу положень статті 250 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що договір, який позивач вважає нікчемними та у звязку з укладенням якого просить застосувати до відповідача адміністративно-господарські санкції, укладено Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Авто» 20.06.2008.

Граничний строк, який відповідно до статті 250 Господарського кодексу України дозволяє ставити питання про застосування адміністративно-господарських санкцій, сплинув через один рік з дня укладення договору, тобто, 20.06.2009.

Враховуючи ту обставину, що Бориспільська об`єднана державна податкова інспекція Київської області звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів, отриманих за нікчемним правочином договором від 20.06.2008 № 20/06-08 лише 03.12.2009, суд вважає, що за будь яких обставин строки, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України, сплинули.

З огляду на зазначене, та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доказів понесення будь-яких судових витрат відповідачем суду надано не було, вимог про їх відшкодування не заявлено, у звязку з чим судові витрати на користь відповідача з Державного бюджету України присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.В. Харченко

Постанову складено у повному обсязі 19 січня 2011 року.