Рішення № 140518843, 14.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2026 Справа №607/2975/26 Провадження №2/607/3249/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Собчук Віктор Костянтинович до Підгороднянської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно,

У С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Собчука Віктора Костянтиновича, звернулася в суд із позовом до Підгороднянської сільської ради, в якому просить визнати за нею усі права та обов`язки забудовника щодо житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (літера «В»), загальною площею 104,20 кв. м, житловою площею 55,20 кв. м, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_3 , якою за життя був складений заповіт на її ім`я. Після смерті матері відкрилася спадщина, яка складалася із земельної ділянки на якій розташовано збудований нею житловий будинок за адресом АДРЕСА_1 , а також права та обов`язки забудовника цього об`єкта, узаконеного рішенням Драганівської сільської ради № 96 від 07.05.1997. Чоловік спадкодавця подав заяву про відмову від одержання обов`язкової частки у спадщині. Спадщину після смерті матері вона прийняла, проте державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок, оскільки за даними Тернопільського районного бюро технічної інвентаризації дозвільні документи на будівництво житлового будинку під літерою «В» не подавалися, а житловий будинок під літерою «А» знесено.

Посилаючись на наведене, позивач просила задовольнити позов.

Ухвалою судді від 16.02.2026 відкрито провадження у цивільній справі №607/2975/26. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою судді без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 30.03.2026 постановлено залучити до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_2 , закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, що відображено в протоколі судового засідання.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися. Представником позивача подано суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Підгороднянської сільської ради в судове засідання не з`явився, подавши суду заяву про розгляд справи у відсутності представника за наявними у справі матеріалами. При вирішення спору покладається на думку суду.

Третя особа ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки.

Суд, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

За ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Так, в судовому порядку встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть, виданим окружним управлінням м. Фрайбург 07.08.2023, реєстраційний номер: S 11/2023.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Березій З.А. 13.09.2019 за реєстровим №3729, відповідно до якого, все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде належати їй на момент смерті, а також грошові заощадження заповіла ОСОБА_1 .

Таким чином, спадкоємцем майна за заповітом ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 .

Як вбачається з копії спадкової справи №189/2023, заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , наданої на запит суду, спадкова справа заведена за заявою чоловіка ОСОБА_2 про відмову від одержання обов`язкової частки у спадщині від 31 травня 2023 року за номером №502, цього ж дня надійшла заява від ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом №503. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. №1099/02-31 від 04.07.2025, ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході розгляду справи встановлено, що 23 жовтня 1991 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Тернопільської державної нотаріальної контори Степановою Р.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1274, ОСОБА_3 було придбано житловий будинок із надвірними будівлями, розташований у АДРЕСА_2 ), загальною площею 41,8 кв. м та житловою 30,8 кв. м.

Будинок належав продавцю ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Тернопільської районної ради народних депутатів 30 листопада 1986 р., і був зареєстрований у Тернопільському обласному об`єднаному БТІ за № 118.

Після придбання зазначеного житлового будинку ОСОБА_3 було знесено стару будівлю загальною площею 41,8 кв. м та житловою 30,8 кв. м, а на її місці зведено новий житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.

Факт здійснення такого будівництва підтверджується рішенням Драганівської сільської ради народних депутатів № 96 від 07 травня 1997 року, яким розглянуто заяву ОСОБА_3 про узаконення уже збудованого житлового будинку «на Старому місці» та вирішено узаконити самочинно збудований житловий будинок громадянкою ОСОБА_3 .

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 було видано будівельний паспорт «Самовільне узаконення житлового будинку індивідуального забудовника ОСОБА_3 » від 20 червня 1997 року, згідно з яким загальна площа житлового будинку становила 85,18 кв. м, житлова площа 54,47 кв.м.

Згідно інформаційної довідки виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації №460 від 05.06.2023, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого Тернопільською районною держнотконторою 23.10.1991 за реєстровим номером 2089 та записано 23.10.1991 в реєстрову книгу №1 за реєстровим №118.

Відповідно до інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 05.06.2023 за №459, по обліку бюро житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 . Житловий будинок з прибудовою під літ. А знесено. Дозвільні документи в Тернопільське госпрозрахункове бюро технічної інвентаризації на будівництво житлового будинку під літ. В не подавались.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.07.2025 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , 1953 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається із земельної ділянки площею 0,2300 га, щ розташована на території АДРЕСА_1 та належала померлій ОСОБА_3 . Кадастровий номер земельної ділянки 6125282800:02:001:0340. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Вказана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_1 , що доводиться інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №482786577 від 22.06.2026.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Матеріалами справи встановлено, що на день відкриття спадщини ОСОБА_3 , належали права забудовника, які не припинилися внаслідок її смерті. Позивачка претендує на права та обов`язки ОСОБА_3 , як забудовника щодо житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (літера «В»), загальною площею 104,20 кв. м, житловою площею 55,20 кв. м, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 4 травня 2022 року у справі № 372/4235/19 (провадження№61-655св21), до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику майнові права та обов`язки, а отже спадкоємець має право звернутись до суду із позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Пункт 8 Постанови N 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику в справах про спадкування" передбачає, що якщо будівництво здійснюється згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва, його права та обов`язки, як забудовника, входять до складу спадщини.

Згідно листа Відповідно до роз`яснень Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування N 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, якщо будівництво відбулося на відведеній для цього земельній ділянці на законних підставах, але після закінчення будівництва житловий будинок не було здано в експлуатацію, до спадкоємців переходить право забудовників на оформлення зазначеного жилого будинку та господарських будівель і споруд у встановленому законом порядку, а саме житловий будинок слід вважати до здачі його в експлуатацію незавершеним будівництвом".

Оскільки, спірний житловий будинок не введений в експлуатацію, а право власності на нього спадкодавцем не зареєстровано, суд, дійшов висновку, що ОСОБА_3 , за свого життя набула лише права забудовника, які у відповідності до ст.1218 ЦК України є об`єктом спадкування.

Виходячи з ч. 3 ст. 331 ЦКУ до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснено в передбаченому законом порядку, набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. (стаття 182 ЦК України).

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду (п.3-1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України від 16.05.2013 №24/753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

У разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації прав власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, і державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, і право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна. За умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватись самочинним, а є незавершеним (п.3-2 листа).

Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем або не був прийнятий до експлуатації, або право власності за ним не було зареєстроване, то до складу спадщини вxодять усі належні спадкодавцеві як забудовникові права та обов`язки, в тому числі і право передати від свого імені для прийняття до експлуатації завершеного будівництвом об`єкту, отримати на своє ім`я свідоцтва про право власності та зареєструвати право власності тощо.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції з 13 грудня 2015 року) державній реєстрації прав підлягає право власності. Відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції з 13 грудня 2015 року) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

На підставі п.2 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (який вступив в силу з 1 січня 2016 року), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, новий об`єкт - це завершений будівництвом об`єкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проводиться вперше. Таким чином, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем або не був прийнятий в експлуатацію, або право власності за ним не було зареєстровано, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права і обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем в процесі цього будівництва; право завершити будівництвом об`єкт (як правонаступник спадкодавця - замінений в порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкт; право отримати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстр речових прав на нерухоме майно. Тобто такі права повинні підтверджуватися відповідними правовстановлюючими документами, а право власності повинно бути зареєстрованим належним чином, відповідно до закону, оскільки такою реєстрацією держава визнає наявність цих прав і гарантує їх достовірність. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності й зареєструвати право власності.

Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.98 № 121 (втратила чинність 06.08.2012), державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності. Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування: фізичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта державної комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію.

Отже, видача фізичним особам свідоцтва про право власності на новозбудовані об`єкти нерухомого майна можлива за наявності акта про право власності або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта державної комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію.

Зважаючи на те, що будівництво будинку за адресом: АДРЕСА_1 здійснювалося ОСОБА_3 згідно із законом на земельній ділянці, що була виділена для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських приміщень, однак за життя ОСОБА_3 , у встановленому законом порядку, не зареєструвала своє право на вищевказаний будинок, а тому до позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом, яка прийняла спадщину, переходять права і обов`язки забудовника житлового будинку за адресом АДРЕСА_1 , які за життя належали спадкодавцю і не припинились до дня смерті.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_5 , як спадкоємець за заповітом, яка прийняли спадщину після смерті своєї матері, не в змозі в позасудовому порядку оформити своє право забудовника на спірне спадкове майно, тому за нею слід визнати це право.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 09 березня 1975 року зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу подружжю присвоєно прізвище ОСОБА_7 .

Отже, судом встановлено, що будівництво будинку за адресом АДРЕСА_1 , здійснювалося ОСОБА_3 за час шлюбу із ОСОБА_2 .

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

За змістом ст. 22, 28 КпШС, ст.69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, спадкуванню після смерті ОСОБА_3 підлягає 1/2 частина прав та обов`язків забудовника спірного будинку, оскільки 1/2 частина таких прав та обов`язків належить чоловікові спадкодавця - ОСОБА_2 , оскільки набута ним за час шлюбу із спадкодавцем.

Суд, проаналізувавши вищенаведене, враховуючи, що за життя ОСОБА_3 не набула права власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , оскільки не було проведено державну реєстрацію нерухомого майна, як того вимагає закон, а фактично вона до припинення цивільної правоздатності набула права та обов`язки забудовника вказаного будинку з господарськими будівлями та спорудами, а тому позов підлягає до часткового задоволення, а саме визнання за позивачем ОСОБА_1 прав та обов`язків забудовника на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (літера «В»), загальною площею 104,20 кв. м, житловою площею 55,20 кв. м, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 392, 1218, 1223, 1225, 1268, 1296 ЦК України, керуючись ст. ст. 76, 81, 200, 247, 258, 263, 265, 272, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Собчук Віктор Костянтинович до Підгороднянської сільської ради, третя особа ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 права та обов`язки забудовника на 1/2 частку житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (літера «В»), загальною площею 104,20 кв. м, житловою площею 55,20 кв. м, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволені решти позовних вимог, відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Підгороднянська сільська рада, адреса місця знаходження: вул. Бережанська, 70, с. Підгороднє, Тернопільський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14029197.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

Головуючий суддя В. Л. Дзюбич