Ухвала суду № 140516800, 06.10.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 521/14422/25

Провадження № 1-кп/947/600/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в місті Одесі у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024163470000587 від 14.08.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_7 ,

захисники: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

представник потерпілого ОСОБА_11 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024163470000587 від 14.08.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 22.11.2018 року); ч.5 ст.190 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосованого до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 , заперечувала проти клопотання прокурора та надала суду письмові заперечення, згідно яких остання зазначає, що обвинувачена уже тривалий час перебуває під вартою, ризики, що зазначаються прокурором недоведені, формальні, її підзахисна має міцні соціальні зв`язки, є особою пенсійного віку та потребує медичного лікування, що не може бути забезпечено належним чином в умовах слідчого ізолятора, а визначений розмір застави є непомірним для ОСОБА_5 . Враховуючи викладене, захисник просить суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту або ж зменшити розмір застави.

Обвинувачена підтримала думку захисника.

Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При розгляді клопотання прокурора відносно обвинуваченого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Під час досудового розслідування до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, який пізніше було продовжено судом.

Так, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, беручи до уваги обставини справи, характер вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною у вчиненні кримінальних правопорушень, їхній суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що за санкцією ч.5 ст.190 КК України їй загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що надає підстави вважати, що вона, перебуваючи на свободі може переховуватись або залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.

Крім того, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень.

Таким чином, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає, що наявні правові підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 .

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyanv. Armenia», п.п.104-105-794, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції.

В частині визначеного розміру застави, суд, з огляду на майновий та сімейний стан обвинуваченої, встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованих обвинуваченій кримінальних правопорушень, вважає що визначений розмір застави, буде стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченої, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечувати виконання покладених на обвинувачену процесуальних обов`язків, у випадку її внесення.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти суд, та може гарантувати виконання обвинуваченею покладених на неї процесуальних обов`язків , що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 331, ст.ст.370-372 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою з відповідним визначеним розміром застави в сумі 110 (ста десяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 366080 (триста шістдесят шість тисяч вісімдесят) гривень, до 04.12.2026 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор»..

Роз`яснити обвинуваченій, що обвинувачена або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA 418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, звільнити з-під варти обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та покласти на неї, строком до 04.12.2026 року, включно, процесуальні обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими у вказаному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченій, що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою не з`явилась за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, її захиснику, прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув`язнення обвинувачених.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1