Ухвала суду № 140512538, 08.10.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/4243/26

Номер провадження 1-кс/585/916/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м.Ромни

Слідчий суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ромни скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої посадової особи Роменської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою про кримінальне правопорушення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Роменського місьрайонного суду Сумської області надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої посадової особи Роменської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою про кримінальне правопорушення та зобов`язання вчинити дії.

Свою скаргу особа, яка її подала, мотивує тим, що 21 вересня 2026 року він подав на електронну адресу Сумської обласної прокуратури заяву про вчинення кримінальних правопорушень (що мають ознаки злочинів, передбачених статтями 364, 367 КК України) з боку посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Липоводолинської селищної ради та ДУ «Урядовий контактний центр». У своїй заяві детально обґрунтував, що вказані посадові особи, діючи умисно та зловживаючи своїм службовим становищем, систематично ігнорують надані ним офіційні документи (зокрема, акти про відключення), блокують призначення йому житлової субсидії на тверде пічне паливо та соціальної допомоги. Їхня протиправна бездіяльність та службова недбалість призвели до істотної шкоди його конституційним правам на соціальний захист та охорону здоров`я, поставивши його, людину з інвалідністю, у критичні умови виживання напередодні опалювального сезону. Ці дії не є звичайним порушенням законодавства про звернення громадян, а містять прямі ознаки кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності. Листом від 25.09.2026 року (вих. № 09/1-3523ВИХ-26) Сумська обласна прокуратура повідомила, що його заяву направлено до Роменської окружної прокуратури для прийняття рішення саме в порядку ст. 214 КПК України. Однак, листом від 24.09.2026 року (вих. № 53-3926ВИХ-26) керівник Роменської окружної прокуратури повідомив про направлення його заяви до інших органів (поліції та Омбудсмана), посилаючись виключно на Закон України «Про звернення громадян». Проте відомості до ЄРДР за його заявою внесені не були, досудове розслідування не розпочато, витяг з ЄРДР йому не надано. Прокуратура протиправно підмінила кримінальний процесуальний порядок розгляду заяви на загальний порядок розгляду звернень громадян. Тому звернувся з вказаною скаргою.

Скаржник в клопотанні до суду від 06 жовтня 2026 року просив розгляд справи провести без його участі, скаргу задовольнити.

Прокурор в заяві до суду просив скаргу розглянути без його участі, в задоволенні якої відмовити, посилаючись на те, що заява ОСОБА_3 у визначений законодавством строк була скерована до компетентних органів для прийняття рішення, скаржником в заяві не вказано жодної конкретної посадової особи, не зазначено яке саме рішення та дія є злочинними, не описано наслідків, які є обов`язковою ознакою складу злочину. При цьому, щодо припинення виплати пенсії, то скаржник сам зазначає, що даний спір розглядається Сумським окружним адміністративним судом.

Із урахуванням того, що для розгляду вказаної категорії скарг встановлено скорочені терміни, а скаржник до суду не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, у такий спосіб реалізувавши своє право на участь у судовому розгляді та доведення обґрунтованості скарги, тому з метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, слідчий суддя вважає за доцільне розглянути скаргу у його відсутність.

Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

З огляду на вказане, слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд скарги за відсутності скаржника та уповноваженої посадової особи Роменської окружної прокуратури.

Дослідивши скаргу та додані до неї документи, слідчий суддя вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 вересня 2026 року ОСОБА_4 подав на електронну адресу Сумської обласної прокуратури заяву про вчинення злочинів, передбачених ст. 367 КК України посадовими особами ГУ ПФУ в Сумській області та за ст. 135 КК України посадовими особами Липоводолинської селищної ради.

Відповідно до листа Сумської обласної прокуратури №09/1-р-26 від 25.09.2026 згідно з територіальною юрисдикцією, вимогами Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої наказом ГПУ від 03.12.2012 № 125, направлено Роменській окружній прокуратурі заяву ОСОБА_4 від 21.09.2026 р.

У свою чергу Роменською окружною прокуратурою відповідно до вимог ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян» направлено для розгляду в межах компетенції звернення ОСОБА_4 щодо порушення ЗУ «Про звернення громадян» при розгляді звернення заявника до ДУ «Урядовий контактний центр», ГУ ПФУ в Сумській області з питань призначення соціальної допомоги, субсидії та інших питань, в частині можливого вчинення неправомірних дій посадовими особами Липоводолинської селищної ради до Роменського РВП ГУНП в Сумській області.

Згідно листа Липоводолинської селищної ради №02-10/2304 від 14.09.2026 до повноважень селищної ради, в тому числі відділу соціального захисту населення Липоводолинської селищної ради, не входять питання забезпечення продуктами харчування, наразі в громаді відсутні резерви по забезпеченню населення харчовими продуктами, для розгляду даного питання може звернутися до благодійних та гуманітарних організацій.

Відповідно до вимог частини 1 статті 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 1 статті 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження у досудовому провадженні бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).

Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим Наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298.

Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є наявність об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.

Разом з цим, у разі невнесення відомостей (бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР) заявник має право оскаржити таку відмову до слідчого судді.

Так, відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року в справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Відмінністю письмової заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення від будь-якого іншого звернення є викладення в такій заяві об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного кримінального правопорушення. Якщо таких даних немає, то такі відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, слідчий суддя також враховує висновок Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18, відповідно до якого підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Як вбачається з матеріалів скарги, скаржник ОСОБА_4 звернувся до Сумської обласної прокуратури з заявою від 21 вересня 2026 року про вчинення злочинів, передбачених ст. 367 КК України посадовими особами ГУ ПФУ в Сумській області та за ст. 135 КК України посадовими особами Липоводолинської селищної ради.

Так, обставини, викладені у заяві ОСОБА_4 носять узагальнений характер та зводяться до незгоди з діями посадових осіб ГУ ПФУ в Сумській області та Липоводолинської селищної ради, щодо призначення соціальної допомоги, субсидії, надання продуктів харчування.

У той же час незгода з діями посадових осіб ГУ ПФУ в Сумській області може бути підставою для звернення скаржника до суду.

Слідчий суддя наголошує, що закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.

Вирішальним чинником для внесення відомостей до ЄРДР за повідомленням є саме наявність у цьому повідомленні обставин, які свідчать про кримінальне правопорушення, а не вказана автором назва поданого документа. Ініціювати процедуру кримінального переслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, а також є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Згідно з ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Такі приписи процесуального закону узгоджуються із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Розглядаючи скаргу, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), №15007/02, пп.74-75, рішення від 7 грудня 2006), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.

Одним із таких обмежень є неможливість ініціювання кримінального провадження шляхом внесення відомостей до ЄРДР без належних на те підстав.

У п. 29 рішення Європейського суду з прав людини в справі Павлюлінець проти України (Заява № 70767/01) від 6 вересня 2005 року, суд висловив позицію, що право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 р., заява N 37437/97).

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку щодо відсутності в заяві достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про те, що описані в ній події свідчать, що було вчинено кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян» направлено для розгляду в межах компетенції до відповідних органів.

Керуючись ст.ст.7, 9, 11, 22, 214, 216, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої посадової особи Роменської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою про кримінальне правопорушення та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Слідчий суддя Роменського

міськрайонного суду ОСОБА_1