Ухвала суду № 140510188, 22.09.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/13949/26

Провадження № 6/175/505/26

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Озерянська Ж.М.,

при секретарі Рожковій Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», стягувач Акціонерне товариство «Банк «КРЕДИТ ДНІПРО», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про заміну сторони у виконавчому провадженні, -

в с т а н о в и в:

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Юрієм Олександровичем відкрито виконавче провадження ВП №68349380 на підставі виконавчого напису №1100 виданого 23 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гончаренко Тетяною Миколаївною, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №22032000245830 від 11 грудня 2019 року з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» звернулось до суду із заявою про заміну стягувача правонаступником, посилаючись на придбання права вимоги за виконавчим написом №1100.

Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович надав суду заяву про слухання справи за його відсутності.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

На підставі ст. 247 ч.2 ЦПК України справа розглянута за відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали заяви, оцінивши надані докази та наведені доводи, суд приходить до висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 грудня 2019 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_3 (Клієнт за договором) укладено Кредитний договір №22032000245830, за умовами якого Банк надав Клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а Клієнт зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені Договором, а також здійснити інші платежі за кредитом у встановлених цим Договором розмірах та строках та виконати зобов`язання за даним Договором у повному обсязі.

Одночасно з укладенням Кредитного договору Клієнт уклав з ПрАТ «СК «УНІКА Життя» договір добровільного страхування життя, за умовами якого було перераховано з рахунку Клієнта на корить страховика суму страхового платежу. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Клієнту кредит у розмірі, встановленому договором. У подальшому Клієнт не виконував належним чином свої зобов`язання з повернення суми кредиту та оплати нарахованих комісій.

Оскільки ОСОБА_1 порушила умови договору, а взяті на себе зобов`язання не виконувала належним чином, у неї виникла непогашена заборгованість перед Банком, на підставі чого АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» звернулося до нотаріуса задля отримання виконавчого напису щодо примусового стягнення грошових коштів з боржника за кредитним договором.

23 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Тетяною Миколаївною на Кредитному договорі №22032000245830 від 11 грудня 2019 року вчинено виконавчий напис нотаріуса за реєстровим номером №1100 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» загальної суми заборгованості у розмірі 37 084,35 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» є фінансовою установою та має діючу ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з факторингу, видана згідно рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України №21/1311 від 11.09.2020 року.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

28 липня 2026 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №СSЕ001-UА-20260702-55599 від 14 липня 2026 року, між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САНФОРД КАПІТАЛ» був укладений Договір відступлення права вимоги за кредитними договорами №28/07/26.

У розділі 2 Договору відступлення права вимоги за кредитними договорами №28/07/26 визначені терміни, що використовуються в Договорі, зокрема: Боржники фізичні особи, які уклали Кредитні договори з Первісним кредитором, Права Вимоги за якими відступаються за цим Договором; Права вимоги право грошової вимоги Первісного кредитора до Боржників, строк платежу за якою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених Боржниками Кредитних договорів, та підтверджуються Документацією; Кредитний договір Договори, укладені між Первісним кредитором і Боржниками, Права Вимоги за якими належать Первісному кредитору, на підставі яких виникла Заборгованість Боржників перед Первісним кредитором; Реєстр Боржників погоджена Сторонами форма Реєстру Боржників з переліком їх особистих даних і розмірів грошових зобов`язань кожного з Боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про Боржника у разі їх наявності у Первісного кредитора, разом з додатком у електронному вигляді бази даних. Форма Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору; Портфель Заборгованості сукупність невиконаних грошових зобов`язань Боржників по Кредитним договорам, які складаються із заборгованості Боржників за тілом (основною сумою) кредиту, за неоплаченими відсотками за користування кредитом, за платою (комісією) за ведення кредитної справи, а також за неоплаченою неустойкою. Розмір Портфеля Заборгованості розраховується станом на день підписання Сторонами цього Договору.

Відповідно до п.1.1. Договору відступлення права вимоги за кредитними договорами №28/07/26 Первісний кредитор передає у власність (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор приймає (набуває) належні Первісному Кредитору права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) відповідно до Реєстру боржників згідно додатку №1 до Договору, а Новий кредитор зобов`язується сплатити Первісному кредитору Ціну їх продажу у розмірі, визначеному у п. 7.1. Договору.

Пунктом 1.2 Договору відступлення права вимоги за кредитними договорами №28/07/26 визначено, що внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань Боржників за Кредитними договорами.

Оформлення відступлення Права Вимоги відбувається в порядку, визначеному п.6.2 Договору, а саме право Вимоги переходять до Нового кредитора з моменту набрання чинності даним Договором, оплати Новим кредитором Ціни Продажу та підписання Сторонами Акту приймання-передачі Права вимоги (Додаток № 3 до Договору), після чого Новий кредитор стає Новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості за Кредитними договорами.

Перехід Права вимоги відбувається шляхом підписання Сторонами та скріплення печатками (за наявності) Сторін Акту приймання-передачі Права вимоги у відповідності до Додатку № 3 до Договору відступлення права вимоги за кредитними договорами №28/07/26 в день підписання Договору та набрання ним чинності.

Відступлення Права Вимоги за Договором відступлення права вимоги за кредитними договорами №28/07/26 здійснюється без згоди Боржників.

П.6.3. Договору відступлення права вимоги за кредитними договорами №28/07/26 визначає, що з моменту переходу до Нового кредитора Права Вимоги, відповідно до умов п. 6.2.2 цього Договору, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) Первісного кредитора за цими Кредитними договорами.

Разом з Правами Вимоги до Нового кредитора переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій Боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які Новий кредитор одержить від Боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов`язання Боржника.

Відповідно до п.7.1. Договору відступлення права вимоги за кредитними договорами №28/07/26 Ціна Продажу за цим Договором становить 4 650 050,00 (Чотири мільйона шістсот п`ятдесят тисяч п`ятдесят гривень 00 копійок) без ПДВ.

Новий кредитор здійснив оплату Первісному кредитору Ціни Продажу у розмірі 4 650 050,00, шляхом перерахування на банківські реквізити суми в день підписання Договору, що підтверджується Платіжною інструкцією №999 від 28 липня 2026 року. У призначенні платежу вказано, що оплата здійснена за право відступлення грошової вимоги згідно Договору відступлення права вимоги за кредитними договорами №28/07/26 від 28 липня 2026 року.

Пунктом 12.1. Договору відступлення права вимоги за кредитними договорами №28/07/26 визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності) Сторін, та діє до 28 липня 2029 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Також між Первісним кредитором та Новим кредитором були підписані додатки, а саме: Реєстр боржників до Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №28/07/26 від 28 липня 2026 року (Додаток №1 від 28 липня 2026 року); Акт приймання-передачі Реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №28/07/26 від 28 липня 2026 року (Додаток №2 від 28 липня 2026 року); Акт приймання-передачі Прав вимоги за Договором відступлення прав вимоги за кредитними договорами №28/07/26 від 28 липня 2026 року (Додаток №3 від 28 липня 2026 року).

Таким чином, Новий кредитор ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» набув право вимоги до Боржників за Кредитними договорами.

Відповідно до Додатку №1 «Реєстр боржників», серед інших до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло і право вимоги до Позичальника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором №22032000245830 від 11 грудня 2019 року.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, визначених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно норм чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва, яке може відбуватися на будь-якій стадії процесу.

Відповідно ст. 512 ЦК України, ст.442 ЦПК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо кредитор вибуває, в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з положень цих норм, а саме, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі на підставі правочину (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення чи ліквідації, спадкування тощо) на стадії виконання рішення суду відбувається вибуття кредитора.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 ЦК України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України можна зробити однозначний та цілком логічний висновок про те, що заміна кредитора в зобов`язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Відповідно до правової позиції, висловленій Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18 (ЄДРСРУ № 73001190).

Конституційний суд України зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 11.03.2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Крім того, обов`язкове виконання рішення суду покладається також Конвенцією про захист прав та свобод людини, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 р. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною. Ст. 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено право на справедливий суд, однак дане право було б ізольованим, якщо допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали чинності. Тлумачення ч. 1 ст. 6 вказаної Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Якщо керуватися Європейськими принципами оцінки доказів, то часто в рішеннях Європейського суду з прав людини можна зустріти такий стандарт доказування, як баланс ймовірностей. У справі "Ј.К. AND OTHERS v. SWEDEN" від 23.08.2016 р. ЄСПЛ зазначає, що на відміну від кримінального процесу, де основним стандартом оцінки доказів є формулювання «поза розумним сумнівом», у цивільному процесі закон не вимагає цього високого стандарту. Суддя повинен вирішити справу з огляду на баланс ймовірностей. Суддя повинен вирішити, чи з огляду на надані докази, а також правдивість тверджень заявника, ймовірно, що вимога нього заявники достовірною. Такий підхід позбавляє оцінку доказів абстракцій, а її критерії становлять чіткий злагоджений механізм.

Практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року), (Рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року).

Аналізуючи вищенаведене, на підтвердження вищенаведених фактів у формі додатку залучені копії належних та допустимих доказів (копії Договорів відступлення права вимоги з додатками), які в повній мірі відповідають нормам чинного законодавства, при цьому, в судовому порядку недійсними не визнані, а так само, не суперечать нормам чинного законодавства України.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинне бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (559 рішення ССПЛ у справі «Де Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87), водночас, тенденцій недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних із реалізаціє особою свого права на доступ до правосуддя, прослідковується у правових висновках Верховного Суду, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019р. у справі. №367/8573/17, від 18 грудня 2018р. у справі: №761/5894/17, від 09 липня 2019р. у справі №826/6479/18.

Звертаючись до норм ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, законодавець чітко зазначив про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах, а тому, при наявності доказів (належних та допустимих) правонаступництва, право заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) є беззаперечним.

Окрім наведеного, в Постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року (справа №643/4902/14-ц) наведена аналогічна позиція з правовим висновком, зокрема тлумачення ч.1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним з випадків заміни кредитора зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК), дарування (ч.2 ст. 718 ЦК), факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно із ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, с обов`язковими тією мірою, якою вони були 6 обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги с різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи, водночас, такою заінтересованою особою с новий кредитор (правонаступник). Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013р. у справі №6-122цс13.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заміна сторони у виконавчому написі, вчиненому нотаріусом, та заміна сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є відмінними правовими категоріями, оскільки заміна сторони у виконавчому провадженні с можливою виключно у разі відкриття відповідного виконавчого провадження, що передбачено спеціальним правилом статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавчий напис нотаріуса с різновидом виконавчого документа в розумінні статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», який є відмінним від виконавчого листа за формою, змістом, а також суб`єктом та процедурою видання, отже, положення частини п`ятої статті 442 Цивільного процесуального кодексу України не можуть бути застосовані за аналогією у випадку заміни сторони у виконавчому написі нотаріуса, виконавче провадження за яким ще не відкрито.

Відповідно до статті 88 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Тобто саме нотаріус при вчиненні виконавчого напису перевіряє належність стягувача й у разі зміни сторони правовідношення саме новий учасник і буде стягувачем у новому виконавчому написі за зверненням нової сторони (нового (учасника) правовідносин.

За вимогами статті 91 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення. Поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Вчинення виконавчих написів нотаріусами врегульовано у главі 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N№ 282/20595.

У Правилах професійної етики нотаріусів України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04 жовтня 2013 року № 2104/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2013 року за № 1730/24262, зазначено, що професійна поведінка нотаріусів України ґрунтується, зокрема, на принципі незалежності, який передбачає те, що специфіка цілей і завдань нотаріату вимагає належне здійснення нотаріальної діяльності, максимальну незалежність нотаріуса, свободу від будь-якого впливу чи тиску та від неправомірного втручання в його діяльність.

У постанові від 12.10.2022 у справі № 183/4196/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, та дійшла такого висновку: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Велика Палата Верховного Суду вказала, що врегулювання цього питання саме нормами ЦПК України обумовлено відсутністю спору між стороною виконавчого провадження та виконавцем, що свідчить про відсутність потреби в задіянні суду адміністративної юрисдикції, оскільки сторона виконавчого провадження не оспорює його рішень, дій чи бездіяльності, бо вирішення вказаного питання перебуває поза межами компетенції виконавця. Однак, саме цивільний суд спроможний кваліфіковано встановити, чи є правонаступником заявник, який просить замінити собою попереднього учасника виконавчого провадження. У вказаній постанові від 12.10.2022 р. у справі № 183/4196/21 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 280/456/20 (провадження № К/9901/32676/20) та від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18 (провадження № К/9901/63678/18), про те, що заява про заміну сторони виконавчого провадження, подана щодо виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, повинна розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» про заміну сторони виконавчого провадження.

Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ», стягувач Акціонерне товариство «Банк «КРЕДИТ ДНІПРО», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрій Олександрович про заміну сторони у виконавчому провадженні - задовільнити.

Замінити сторону стягувача Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 14352406) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68,69, код ЄДРПОУ 43575686) у виконавчому провадженні №68349380 з примусового виконання виконавчого напису №1100 виданого 23 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гончаренко Тетяною Миколаївною, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №22032000245830 від 11 грудня 2019 року з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Озерянська Ж.М.