Постанова № 14050482, 02.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2011                                                                                           № 5/63

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           Гольцова Л.А.

          Рябуха В.І.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Циганенко О.С. – представник, дов. б/н від 29.07.2010;

від відповідача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.12.2010

у справі № 5/63 (Іванова Л.Б. .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар"

про                                                   стягнення 9873,68 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 5/63 відкладено на 02.03.2011.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 у справі № 5/63 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 067,35 грн. основного боргу, 62,41 грн. 3% річних, 289,76 грн. встановленого індексу інфляції, 2 120,21 грн. штрафу, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження в частині стягнення 333,95 грн. пені – припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Рішення мотивоване тим, що на виконання умов договору від 14.03.2008, позивач, на підставі видаткових накладних, поставив відповідачу товар на суму 7 067,35 грн.; з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про сплату заборгованості, однак, зазначена претензія позивача залишилась відповідачем без відповіді та без задоволення; враховуючи викладене, вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню; в зв’язку із тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, вимоги в частині стягнення штрафу обґрунтовані, а отже, такі, що підлягають задоволенню; враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі ст. 625 ЦК України, підлягають до стягнення 3% річних та встановлений індекс інфляції; оскільки позивач відмовився від вимог в частині стягнення пені в розмірі 333,95 грн., провадження у цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 у справі № 5/63 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 про порушення провадження у справі № 5/63 зобов’язано сторони провести звірку взаєморозрахунків; сторонами було проведено звірку взаєморозрахунків, на підставі чого складений акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2010 по 25.11.2010, згідно із даним актом заборгованість відповідача становить 5 975,50 грн., таким чином, не врахувавши дані акту звірки взаєморозрахунків, суд виніс рішення про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 7 067,35 грн.; у зв’язку із невірним визначенням розміру основного боргу відповідача перед позивачем, не правильно здійснено розрахунок штрафу, 3% річних, індексу інфляції.

Скаржник посилається на те, що претензія позивача була частково задоволена відповідачем, оскільки 04.10.2010 та 06.10.2010 ним було частково погашено заборгованість у розмірі 1 000,00 грн.

На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 позивачем здійснено перевірку стану розрахунків між сторонами за результатами якої надано суду документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 7 067,35 грн. основного боргу, 62,41 грн. 3% річних, 333,95 грн. пені, 289,76 грн. інфляційних втрат, 2 120,21 грн. штрафу та судових витрат.

На підставі ст. 22 ГПК України позивач, враховуючи положення ст. 61 Конституції України, подав заяву від 07.12.2010 про уточнення позовних вимог, відповідно до якої відмовився від стягнення з відповідача пені у розмірі 333,95 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.03.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 10157, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором продавець, передає у власність, а відповідач, за договором покупець, приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі.

Згідно із п. 1.2 договору № 10157 найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару; усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 договору № 10157 ціни на товар встановлюються позивачем в прайс-листі (не є додатком до даного договору), формуються в національній валюті України та зазначаються у накладних; загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляється прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору.

Згідно із п. 10.1 договору № 10157 даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року; якщо по закінченні строку дії даного договору жодна з сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах; договір може бути достроково розірваним за згодою сторін або за вимогою однієї з сторін, в такому разі сторона, яка вимагає розірвання договору, повинна попередити про це іншу сторону за 14-ть календарних днів до розірвання договору.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що договір закінчив строк дії або є достроково розірваним на вимогу однієї з сторін.

Факт виконання позивачем умов договору № 10157 підтверджується видатковими накладними № 42727256 від 21.05.2010 на суму 426,53 грн., № 42779804 від 25.05.2010 на суму 426,53 грн., № 42871695 від 28.05.2010 на суму 1 175,17 грн., № 42881984 від 29.05.2010 на суму 633,88 грн., № 43016852 від 04.06.2010 на суму 736,19 грн., № 43156360 від 11.06.2010 на суму 879,18 грн., № 43206155 від 15.06.2010 на суму 1 040,58 грн., № 43265764 від 17.06.2010 на суму 1 749,29 грн., відповідно до яких позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму у розмірі 7 067,35 грн.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що відповідач здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у додатку № 1, який є невід’ємною частиною даного договору.

У додатку № 1 до договору № 10157, а саме у п. 2, визначено, що відповідач здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до договору, протягом 30-ти календарних днів.

Позивачем була надіслана відповідачу претензія за № 1 від 28.09.2010 з вимогою сплатити заборгованість на суму 7 067,35 грн.

Відповіді на претензію відповідачем не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Оскільки в апеляційній скарзі скаржником вказано про здійснення платежів на виконання вимоги претензії позивача та до скарги додано копію акту звірки взаєморозрахунків, у якому позивачем вказана заборгованість відповідача станом на 25.11.2010 у розмірі 5 975,50 грн., то ухвалою апеляційного господарського суду від 31.01.2011 від сторін були витребувані документи, підтверджуючі дійсний стан розрахунків між сторонами.

Позивачем надані витребувані зазначеною ухвалою суду документи.

Згідно із фіскальними чеками від 04.10.2010 № 3815, від 06.10.2010 № 5123 та від 06.10.2010 № 5124, відповідачем було сплачено готівкою через касу позивача суми платежів: 500,00 грн., 426,53 грн. та 73,48 грн., відповідно.

Крім того, станом на 05.08.2010, мала місце переплата відповідачем за поставлені раніше товари у розмірі 91,85 грн., що підтверджується даними позивача, вказаними у акті звірки взаєморозрахунків за період з 20.05.2010 по 07.12.2010 копіями платіжних документів та письмовим поясненням позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на час пред’явлення позову становила суму 5 975,50 грн., а позовна вимога позивача про стягнення основного боргу в зазначеному розмірі є такою, що відповідає вимогам ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 629 ЦК України та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7.4 договору № 10157 сторони погодили, що у випадку прострочки відповідачем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що відповідач необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов’язаний сплатити на користь позивача, крім установленої договором пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання та перевіривши розрахунок позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 5 975,50 грн. основного боргу, 289,76 грн. інфляційних втрат, 60,34 грн. 3% річних та 1 792,65 грн. штрафу.

Апеляційний господарський суд не погоджується із вимогою апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачем не надано доказів оплати вартості одержаних товарів у повному розмірі та у строки відповідно до умов укладеного сторонами договору № 10157.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2010 у справі №5/63 змінити у частині пунктів 1 та 2 резолютивної частини рішення, виклавши їх в наступній редакції:

          "1. Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар" (04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 12; код ЄДРПОУ 22939108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" (03115, м. Київ, вул. Краснова, 27; код ЄДРПОУ 30776789) 5 975,50 грн. основного боргу, 289,76 грн. інфляційних втрат, 60,34 грн. 3% річних, 1 792,65 грн. штрафу, 86,80 грн. державного мита, 200,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           В позові про стягнення 1 091,85 грн. основного боргу відмовити."

           В решті частини рішення залишити без змін.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" (03115, м. Київ, вул. Краснова, 27; код ЄДРПОУ 30776789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенар" (04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 12; код ЄДРПОУ 22939108) 6,33 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №5/63 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Ропій Л.М.

Судді                                                                                          Гольцова Л.А.

                                                                                          Рябуха В.І.

03.03.11 (відправлено)