Постанова № 14050473, 22.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2011                                                                                           № 7/418

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           Борисенко І.В.

          Євсіков О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.10.2010

у справі № 7/418 (Якименко М.М. .....)

за позовом                               Виробничо-комерційної фірми "Севан" у формі ТОВ

до                                                   ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про                                                   стягнення 197641,43 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Гуланян О.С. – директор

Синьова Т.І. – дов. № 1/1 від 24.01.2011

від відповідача Плясун О.І. – дов. № 24 від 28.12.2010

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма „Севан” у формі ТОВ (надалі – позивач) у вересні 2010 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 87358,70 грн. основного боргу, 90468,02 грн. інфляційних втрат та 17830,86 грн. – 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 у справі №7/418:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з ВАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал” на користь Виробничо-комерційної фірми „Севан” у формі товариства з обмеженою відповідальністю 86285,70 грн. боргу, 90468,02 грн. індексу інфляції, 17830,86 грн. – 3% річних, 1956,85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- провадження в частині вимог про стягнення 1100,00 грн. боргу припинено на підставі п.11 ст.80 ГПК України.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання по оплаті отриманого товару є обґрунтованими, оскільки вартість поставленого позивачем товару відповідачем, в порушення умов договору, своєчасно в повній сумі оплачена не була; провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 1100,00 грн. припинено судом на підставі п.11 ст.80 ГПК України, оскільки ця частина боргу погашена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 1399 від 15.11.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 у справі № 7/418 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки наданим позивачем на підтвердження факту поставки видатковим накладним (які оформлені з порушенням вимог до первинних бухгалтерських документів, встановлених чинним законодавством) та не перевірено правильність здійснених позивачем розрахунків суми інфляційних збитків та 3% річних.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 у справі № 7/418 судом здійснено заміну відповідача (Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія “Київводоканал”) його правонаступником – Публічним акціонерним товариством „Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664).

Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між Виробничо-комерційною фірмою „Севан” у формі ТОВ (як постачальником) та Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київводоканал” в особі Департаменту соціального розвитку (як покупцем) був укладений договір № 12 від 13.04.2006 (копія договору – т.1, а.с.10).

Відповідно до умов названого договору сторонами погоджено, що на протязі дії договору постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує товари за асортиментом та цінами, вказаними у накладних. (п.1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору № 12 від 13.04.2006 продукція, що постачається згідно умов цього договору, оплачується за вільними відпускними цінами, узгодженими сторонами. Ціна вказується у товарно-транспортній накладній, яка є невід’ємною частиною договору.

Розрахунки за кожну партію товару, згідно з товарно-транспортними накладними проводяться покупцем протягом 15 банківських днів після одержання товару. Покупець проводить оплату товару в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника (п.п. 3.2-3.3 договору).

Відповідно до п.5.1 названого договору цей договір дійсний з 13.04.2006 по 31.12.2008.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Доказів розірвання вказаного договору чи припинення договірних відносин в період здійснених поставок товару, з приводу оплати яких виник спір, відповідачем суду не надано.

Як встановлено судом з пояснень представників позивача та підтверджено матеріалами справи, на виконання умов названого договору позивачем поставлялись відповідачу продукти харчування до санаторію-профілакторію та оздоровчого центру, які входять в структуру Департаменту соціального розвитку ВАТ «Київводоканал».

На підтвердження факту поставки та отримання відповідачем вказаної харчової продукції позивачем до матеріалів справи надані видаткові накладні за період з вересня 2007 по листопад 2008, на яких наявні підписи та печатки позивача, а також підписи та штампи Департаменту соціального розвитку ВАТ «АК «Київводоканал».

Крім того, на підтвердження факту часткової оплати відповідачем отриманої за договором продукції позивачем до матеріалів справи надано банківські виписки (т.2, а.с.39-49) про надходження на рахунок позивача коштів від відповідача, де в якості призначення платежу відповідачем вказано: «Оплата за продукти зг. угоди № 12 від 13.04.06».

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно статті 692 ЦК України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за поставлену у відповідності до договору продукцію розрахувався частково, у зв’язку з чим станом на 01.09.2010 у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 87385,70 грн. за видатковими накладними №№ РН-0000240 на суму 4996,30 грн., РН-0000241 на суму 4218,14 грн., РН-0000242 на суму 4025,93 грн., РН-0000243 на суму 4846,15 грн., РН-0000244 на суму 3560,83 грн., РН-0000245 на суму 5621,27 грн., РН-0000246 на суму 2433,50 грн., РН-0000247 на суму 3549,31 грн., РН-0000248 на суму 3723,85 грн., РН-0000249 на суму 3231,94 грн., РН-0000250 на суму 5137,04 грн., РН-0000251 на суму 4192,28 грн., РН-0000252 на суму 7538,28 грн., РН-0000254 на суму 6067,03 грн., РН-0000255 на суму 6833,11 грн., РН-0000256 на суму 6388,44 грн., РН-0000257 на суму 5845,73 грн. та РН-0000258 на суму 5176,57 грн.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, частина боргу в сумі 1100,00 грн. відповідачем була сплачена в жовтні 2010 (після звернення позивача з позовом до суду), що підтверджується платіжними дорученнями № 1577 від 13.10.2010, № 1615 від 21.10.2010 та № 1619 від 22.10.2010, копії яких надані відповідачем до матеріалів справи (т.3, а.с.97-99).

За таких обставин місцевим судом підставно та обґрунтовано припинено провадження по п.11 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача частини основного боргу у сумі 1100,00 грн.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення місцевим судом становила 86285,70 грн. (87385,70 грн. – 1100,00 грн.).

Матеріалами справи підтверджено, що усі платіжні доручення про оплату за продукти харчування згідно договору № 12 від 13.04.06, копії яких надані відповідачем суду апеляційної інстанції (т.3, а.с.52-96), позивачем в рахунок оплати за договором враховані.

При цьому, належних доказів оплати позивачу спірної суми основного боргу у розмірі 86285,70 грн. відповідачем суду не надано.

Отже, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи часткову оплату відповідачем суми основного боргу за договором, місцевий господарський суд дійшов підставного та обґрунтованого висновку про те, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 86285,70 грн.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України якщо боржник не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, він вважається таким, що прострочив.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за поставлену у відповідності до договору харчову продукцію розраховувався частково, з порушенням строків розрахунків, передбачених п.3.2 договору № 12 від 13.04.2006р.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 90468,02 грн. та 3% річних в розмірі 17830,86 грн. за період з січня 2008 по серпень 2010 підлягають задоволенню у вказаних сумах (у відповідності до розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, зробленого позивачем), виходячи з наступного.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно необхідно вважати, що сума, яка має бути внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця.

При цьому, у відповідності до положень ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу здійснюється з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та інфляційні втрати нараховуються лише на суму основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до доданого до позовної заяви розрахунку суми інфляційних втрат за період з січня 2008 по серпень 2010 (т.1, а.с.15-17) позивачем інфляційні збитки були нараховані за кожний місяць періоду окремо з урахуванням суми боргу за попередній місяць, збільшеної на розмір інфляційних втрат (тобто, інфляційні втрати за розрахунковий місяць нараховувались позивачем на суму боргу, збільшену на розмір інфляційних втрат за попередній місяць), що є неправильним.

Крім того, судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, зроблений позивачем (т.1, а.с.18-22), встановила, що позивачем помилково та безпідставно нараховано 3% річних у розмірі 4819,15 грн. на борг, що утворився від інфляційних процесів (тобто, 3% річних нараховано на інфляційні втрати).

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, не перевірив розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, здійснених позивачем, та помилково стягнув з відповідача інфляційні втрати та 3% річних на підставі неправильних розрахунків.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на ту обставину, що місцевим судом не перевірено правильності здійснених позивачем розрахунків суми інфляційних збитків та 3% річних, однак, будь-якого власного контррозрахунку вказаних нарахувань відповідачем суду не надано.

За таких обставин судом апеляційної інстанції був зроблений перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, за результатами якого встановлено, що з відповідача на користь позивача за період з січня 2008 по серпень 2010 належить до стягнення 73501,98 грн. інфляційних втрат та 13011,71 грн. - 3% річних.

Доводи апелянта (відповідача) про те, що надані позивачем на підтвердження факту поставки видаткові накладні оформлені неналежним чином, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки харчова продукція на суму 789600,00 грн., поставлена позивачем за спірний період на виконання договору на підставі наявних видаткових накладних, відповідачем була оплачена у сумі 789600,00 грн. та при цьому відповідачем не було висунуто позивачу жодної претензії щодо неправильного оформлення накладних.

Крім того, видаткові накладні № 575 від 20.12.2007, № 577 від 25.12.2007, № 1 від 03.01.2008, № 92 від 27.03.2008 та № 96 від 27.03.2008, на наявність в яких недоліків апелянт посилається у своїх поясненнях від 21.02.2001 (т.3.а.с.48), оплачені відповідачем та не є предметом спору по даній справі.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 у справі № 7/418 підлягає зміні на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 у справі № 7/418 за позовом Виробничо-комерційної фірми „Севан” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 у справі № 7/418 за позовом Виробничо-комерційної фірми „Севан” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” викласти в наступній редакції:

„1. Провадження у справі № 7/418 в частині вимог про стягнення 1100,00 грн. основного боргу припинити.

2. Позов Виробничо-комерційної фірми „Севан” у формі товариства з обмеженою відповідальністю в іншій частині задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664, р/р 2600155030771 у КБ „Хрещатик” м. Київ, МФО 300830; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Виробничо-комерційної фірми „Севан” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 17, код ЄДРПОУ 19407075, р/р 26006210186980 у філії „Центральне РУ” АТ „Банк „Фінанси та Кредит”, МФО 300937) 86285 (вісімдесят шість тисяч двісті вісімдесят п’ять) грн. 70 коп. основного боргу, 73501 (сімдесят три тисячі п’ятсот одну) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 13011 (тринадцять тисяч одинадцять) грн. 71 коп. - 3% річних, 1 727 (одну тисячу сімсот двадцять сім) грн. 99 коп. державного мита та 206 (двісті шість) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. У позові в іншій частині відмовити”.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 7/418 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Шипко В.В.

Судді                                                                                          Борисенко І.В.

                                                                                          Євсіков О.О.