Постанова № 14050427, 04.03.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.02.2011 р. справа №10/64

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Ломовцевої Н.В.

Дучал Н.М., Колядко Т.М.

при секретарі судового засідання

Клокоцькій О.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача:

не з’явився.

від відповідача:

не з’явився.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»м.Київ

на рішення господарського суду

Донецької області

від

25.05.2010р.

по справі

№10/64 (суддя Приходько І.В.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»м.Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат Донецьк»м.Донецьк

про

стягнення 80 715 грн. 72 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат Донецьк»м.Донецьк про стягнення 80 715 грн. 72 коп., з яких 30 000 грн. 24 коп. заборгованості, 9 574 грн. 73 коп. індексу інфляції, 1 638 грн. 65 коп. 3% річних, 7 120 грн. 73 коп. пені та 32 381 грн. 37 коп. збитків від курсової різниці.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. (суддя Приходько І.В.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат Донецьк»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»заборгованість у розмірі 30 000 грн. 24 коп., індексу інфляції в розмірі 9 574 грн. 73 коп., 3 % річних в сумі 1 638 грн. 65 коп. У задоволенні вимог щодо стягнення пені в сумі 7 120 грн. 73 коп. відмовлено.

Додатковим рішенням від 01.07.2010р. у справі №10/64 у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від курсової різниці в сумі 32 381 грн. 37 коп. відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. та додаткове рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2010р. по справі №10/64 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції заявник зазначає неповне з’ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Посилається на безпідставну відмову місцевого господарського суду у стягненні пені в розмірі 7 120 грн. 73 коп. з посиланням на приписи ст.258 Цивільного кодексу України, оскільки ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Крім того, зазначає про необґрунтованість висновків суду щодо відмови у задоволенні вимог щодо стягнення збитків від курсової різниці в сумі 32 381 грн. 37 коп.

Водночас із апеляційною скаргою заявник подав клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, посилаючись на несвоєчасне отримання рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. та додаткове рішенням від 01.07.2010рр. у справі №10/64.

Ухвалою від 27.12.2010р. строк для подачі апеляційної скарги в порядку ст.ст. 53, 93 Господарського процесуального кодексу України відновлено.

Представник позивача підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Через канцелярію суду направив пояснення до апеляційної скарги.

Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, причин нез’явлення та невиконання вимог суду не повідомив.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалами від 27.12.2010р. та від 08.02.2011р. відповідач був повідомлений про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до накладної №539153/1/1 від 30.05.2005р. позивач поставив відповідачу товар на суму 20 548 грн. 80 коп., з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Із частини 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Виходячи з приписів ст. 205 Цивільного кодексу України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, між сторонами відбувся правочин, який регулюється главою 54 Купівля-продаж Цивільного кодексу України.

Позивачем було здійснено поставку товару ТОВ «Формат Донецьк»згідно накладної на суму 20 548 грн. 80 коп., підписаної обома сторонами.

Відповідачем отриманий товар було оплачено частково у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 3 570 грн. 24 коп.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений на момент пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.01.2010р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію №06-01/10 з вимогою оплатити виниклий борг, факт направлення якої підтверджується фіскальним чеком №6567 від 27.01.2010р. та описом вкладення у цінний лист від 27.01.2010р.

Відповідач отриманий товар за накладною №539153/1 від 30.05.2005р. не оплатив в повному обсязі, у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 3 570 грн. 24 коп.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу щодо стягнення заборгованості за накладною №539153/1 від 30.05.2005р. в розмірі 3 570 грн. 24 коп.

03.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»(далі –постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Формат Донецьк» (далі –покупець) укладено договір №20-01/07.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти і своєчасно сплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що асортимент, кількість і ціна товару визначаються сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару шляхом складання заявки на постачання товару і указуються в рахунках-фактурах постачальника, а також товаросупровідних документах (накладних), що складаються на підставі замовлень покупця. Кількість і номенклатура замовленого до постачання товару можуть бути переглянуті постачальником і змінені з відома покупця.

Згідно з п. 12.1 цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до кінця поточного року. Він буде автоматично продовжений наступного року, якщо кожна із сторін не повідомить інше дату про бажання припинити дію договору не пізніше чим за один місяць до закінчення терміну дії договору.

Пунктом 4.5 договору визначено, що датою постачання товару слід вважати дату, вказану у відповідній накладній.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в термін 30 календарних днів від дати постачання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином та згідно накладною №753434/1 від 08.09.2008р., підписаною обома сторонами, поставив відповідачу товар на загальну суму 73 774 грн. 92 коп., з урахуванням ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач отриману продукцію оплатив частково, у зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість за договором в розмірі 26 430 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу щодо стягнення 26 430 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар за договором №20-01/07 від 03.01.2007р.

Також позивач просив господарський суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 638 грн. 65 коп. та 9 574 грн. 73 коп. індексу інфляції за період з серпня 2008р. по січень 2010р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає вірними та обґрунтованими висновки господарського суду щодо стягнення 3% річних в розмірі 1 638 грн. 65 коп. та 9 574 грн. 73 коп. індексу інфляції.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату вартості товару за договором в розмірі 7 120 грн. 73 коп. за період з 10.10.2008р. по 18.02.2010р.

Господарським судом у задоволенні зазначеної вимоги відмовлено, з посиланням на приписи ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невчасної оплати вартості товару згідно ст. 3 цього договору, покупець, на вимогу постачальника, сплачує пеню у розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 7.6 договору визначено, що для стягнення пені сторонами встановлюється термін позовної давності в один рік, що і застосовано господарським судом у спірних відносинах за прострочення оплати товару за накладною № 753434/1.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні вимог щодо стягнення пені у зв’язку із спливом позовної давності, а доводи позивача щодо неправомірного застосування позовної давності –вважаються безпідставними.

Позивач просив господарський суд стягнути з відповідача 32 381 грн. 37 коп. збитків від курсової різниці, посилаючись на п.п. 2.3., 2.4., 2.5, 3.2 договору.

Відповідно до п. 2.3 договору в цілях захисту постачальника від інфляційних процесів сторони прийшли до згоди, і покупець надає постачальникові право змінити ціну відвантаженого, але не сплаченого товару.

Згідно п. 2.4 договору при збільшенні цін, покупець має право протягом 2-х банківських днів, з дня повідомлення про збільшення ціни, сплатити за старою ціною, отримані частково або повністю товари. У разі незгоди покупця з зміненою ціною товару, несплачений/частково сплачений товар підлягає поверненню на склад постачальника в м.Києві силами, засобами покупця, або за його рахунок протягом 7 днів після повідомлення про зміну ціни товару. Після повернення товару, постачальник повертає покупцеві грошові кошти, отримані за повернений товар, за вирахуванням суми необхідною на відновлення поверненого товару. Сума на відновлення поверненого товару визначається на підставі висновку сервісного центру постачальника.

Пунктом 2.5 договору визначено, що у випадку якщо після повідомлення про зміну ціни покупець не повернув товар в строк, вказаний п. 2.4, нова змінена ціна вважається прийнятою покупцем.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата вартості товару проводиться покупцем в національній валюті України і на вимогу постачальника умножається на коефіцієнт зміни курсу гривні по відношенню до євро. Коєффіцієнт зміни курсу розраховується таким чином: курс гривні по відношенню до євро, встановленого НБУ на день платежу розділити на курс гривні по відношенню до євро, встановленого НБУ на дату постачання товару відповідно до умов цього договору.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, в тому числі, ст. 225 Господарського кодексу України, включає неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов’язання другою стороною.

Вимогою №04-10/09 від 22.10.2009р. позивач повідомив відповідача про зміну відвантаженого, але несплаченого товару, факт направлення якої підтверджується фіскальним чеком №5335 від 23.10.2009р.

При таких обставинах, виходячи з умов договору, з відповідача підлягає стягненню збитки від курсової різниці за відвантажений, але несплачений товар за накладною № 753434/1 від 08.09.2008р. в розмірі 15 577 грн. 84 коп., тобто, виходячи з умов п. 3.2 догвоору.

Позовні вимоги щодо стягнення збитків від курсової різниці в залишковій частині в розмірі 16 803 грн. 53 коп. задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»м.Київ підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. у справі №10/64 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. у справі №10/64 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 25.05.2010р. у справі №10/64 викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат Донецьк»м.Донецьк про стягнення 80 715 грн. 72 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат Донецьк»(83012, м.Донецьк, вул. Горнова, 2-д, ЄДРПОУ 31872368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»(03058, м.Київ, вул. Гарматна, 39-в, ЄДРПОУ 32820750) 30 000 грн. 24 коп. заборгованості, 9 574 грн. 73 коп. індексу інфляції, 1 638 грн. 65 коп. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат Донецьк»(83012, м.Донецьк, вул. Горнова, 2-д, ЄДРПОУ 31872368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»(03058, м.Київ, вул. Гарматна, 39-в, ЄДРПОУ 32820750) 567 грн. 92 коп. державного мита та 166 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».

Додаткове рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2010р. у справі №10/64 скасувати частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат Донецьк»(83012, м.Донецьк, вул. Горнова, 2-д, ЄДРПОУ 31872368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»(03058, м.Київ, вул. Гарматна, 39-в, ЄДРПОУ 32820750) 15 577 грн. 84 коп. збитків від курсової різниці.

В іншій частині додаткове рішення господарського суду Донецької області від 01.07.2010р. у справі №10/64 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат Донецьк»(83012, м.Донецьк, вул. Горнова, 2-д, ЄДРПОУ 31872368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»(03058, м.Київ, вул. Гарматна, 39-в, ЄДРПОУ 32820750) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 155 грн. 79 коп.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»довідку на повернення державного мита в розмірі 8 грн. 56 коп. як надмірно сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Дучал

Т.М. Колядко

Надруковано 6 прим.:

1-2. Позивачу;

3. Відповідачу;

4. У справу,

5. ДАГС,

6. ГСДО