Ухвала суду № 140503710, 09.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/33827/26

Провадження № 2/127/9643/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дітей з батьком, встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Служби у справах дітей ВМР про визначення місця проживання дітей з батьком, встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей.

Нормами Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позовна заява подається в письмовій формі та повинна бути подана з додержанням вимог статей 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам статті 177 ЦПК України.

У позовній заяві об`єднано вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей батьком, визначення місця проживання дітей з батьком, тобто заявлено одночасно дві вимоги немайнового характеру, разом з тим, позивачем до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою заяви немайнового характеру встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У позовній заяві об`єднано три вимоги немайнового характеру, за кожну з яких відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується окремо.

Тож позивачу необхідно сплатити судовий збір за дві немайнові вимоги, що становить 2662,40 грн.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку UA318999980313181206000002856.

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Пунктом 72 постанови КМУ «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 року №866 передбачено, що для розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Разом з тим, зі змісту поданого позову не убачається чи звертався позивач до органу опіки та піклування з заявою про визначення місця проживання дітей та необхідним пакетом документів, чи взагалі розглядалось таке питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність визначення місця проживання дітей разом із позивачем.

Висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава визначення місця проживання дітей. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності визначення місця проживання дитини. Для підготовки висновку комісія спілкується з батьками та вивчає наявність підстав для визначення місця проживання дітей.

Ненадання висновку одночасно з позовом, позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку.

Також, як вбачається з матеріалів заяви, неповнолітні діти станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом досягли 14 років та 17 років. Відповідно до частини 3 статті 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Проте позивачем у позовній заяві взагалі не викладено обставин та не надано жодних доказів (письмової заяви, висновку органу опіки та піклування тощо) щодо позиції та власної думки дітей стосовно визначення їх місця проживання з батьком.

Суд зазначає, що у разі не можливості подачі такого висновку одночасно з позовом, необхідно надати суду вмотивоване клопотання про його витребування.

Окремо слід зазначити, що положень щодо можливості визначення судом самостійного виховання дитини одним з батьків Сімейний кодекс України не містить, навпаки, ним чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст.14, ч.1 ст.15 СК України). Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК України).

Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

В порушення вимог п. 5, п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить посилань на докази якими діями саме відповідачка (матір дітей) не визнає, порушує чи оспорює права позивача (батька дітей) відносно місця проживання дітей та їх виховання, в чому саме виник спір між сторонами (батьком та матір`ю дітей) у цій частині.

Отже, доказів щодо наявності підстав для обмеження або припинення обсягу прав матері, у зв`язку із чим діти повинні залишатись на самостійному вихованні та утриманні позивача суду не надано, як і доказів того, що в питанні виховання чи утримання дітей матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків.

В поданій заяві не зазначено, чому в інший спосіб неможливе встановлення зазначеного факту, не зазначені, які юридичні наслідки для заявника має встановлення даного факту.

Також відповідно до вимог п. 6 ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Так, положеннями статті 16 ЦПК України визначено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Згідно з ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Аналогічна позиція вказана у постановах Верховного Суду від 16 липня 2020 року по справі №908/2828/19; від 18 червня 2020 по справі №909/965/16; від 07 травня 2020 року по справі №922/3059/16; від 09 квітня 2020 року по справі №10/Б-743, відповідно до яких докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №913/317/18 та від 22 травня 2019 року у справі №5011-15/10488-2012).

Відповідно до ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Частиною 5 ст.95 ЦПК України визначено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів «Згідно з оригіналом», особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.07.2018 у справі №904/8549/17, від 27 вересня 2021 року №5026/886/2012, не засвідчені копії документів визнаються недопустимими доказами.

Проте позивачем подано копії документів до позовної заяви, які належним чином не завірені.

Згідно статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 та 177 Цивільного процесуального кодексу України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позову без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення вказаної ухвали

При цьому, суд зазначає, що у випадку невиконання вимог суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачу.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст.177,185,260,261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дітей з батьком, встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: