Рішення № 140503, 10.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.06 р. Справа № 10/200пн

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання: Черняк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Піскурський В.З. – довіреність б/н від 27.03.2006 р.;

від відповідача - Барбишева Н.В. – довіреність № 374 від 14.06.2006 р.;

посадова особа НБУ – Сологуб О.М. - довіреність № 18-208/4102-9276 від 19.09.2005 р.;

за позовом: Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “ДОКСІКО ЛИМИТЕ?Д” (DOXYCO LIMITED) Кі?пр,

до відповідача: Акціонерного банку “Український Бізнес Банк” м.Донецьк,

про спонукання до виконання зобов’язань за договором, -

В С Т А НО В И В :

До господарського суду звернувся позивач, Приватна компанія з обмеженою відповідальністю “ДОКСІКО ЛИМИТЕД” (DOXYCO LIMITED) Кіпр (далі Компанія), з позовом до відповідача, Акціонерного банку “Український Бізнес Банк” м. Донецьк (далі Банк), про спонукання до виконання зобов’язань за договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку іноземному інвестору № 594і від 18.11.2005 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір № 594і від 18.11.2005р., договір купівлі-продажу № К20/2006-1 цінних паперів від 18.05.2006 р., договір купівлі-продажу цінних паперів № К1/2006-1 від 19.05.2006 р., заявку про купівлю іноземної валюти № 1 від 23.05.2006 р., відмову банку № 13034/1820 від 23.05.2006 р. у купівлі іноземної валюти.

Представник відповідача у судових засіданнях та у відзиві на позовну заяву № 18005/2211 від 27.06.2006 р. позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать ст. 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” та ст. 98 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 р.”

Пояснив, що позивач повинен сплатити збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з купівлі валюти у 2006р. в розмірі 1,3%. Вважає, що позивач відповідно до норм діючого законодавства є юридичною особою – нерезиденти та платником цього збору.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив письмове клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Національний банк України.

Представник позивача проти вказаного клопотання заперечував.

Розглянув підстави залучення представника Національного банку України, положення статті 27 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої до розгляду справи у якості третіх осіб залучаються особи якщо прийняте рішення суду може вплинути на її права або обов’язки, суд відхиляє заявлене клопотання.

На підставі положень статті 30 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залучити до участі у судовому процесі посадову особу Національного банку України для пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Посадова особа Національного банку України в судовому засіданні надала усні пояснення щодо порядку здійснення контролю за діяльністю Банків, у тому числі і з операцій по закупівлі іноземної валюти.

Вважає, що позивач повинен сплачувати пенсійний збір на підставі положень ст.98 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 р.” та Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.

Підтвердила, що договірних зобов’язань за договором № 594і перед позивачем не має.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 18.11.2005 р. між позивачем (Клієнтом) та відповідачем були укладені договори № 594і та № 594 на відкриття та обслуговування поточного рахунку іноземному інвестору відповідно в іноземній валюті та національній валюті України.

На підставі договору купівлі-продажу № К-20/2006-1 цінних паперів від 18.05.2006 р. позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Укринпоекспорт” прості іменні акції ВАТ “Енергоприлад” у кількості 10 млн. штук номінальною вартістю 0,25 грн. Загальна вартість цінних паперів склала 1 507 374 грн.

На підставі договору купівлі-продажу № К-21/2006-1 цінних паперів від 19.05.2006 р. позивач продав ТОВ “Викодек” прості іменні акції ВАТ “Енергоприлад” у кількості 10 млн. штук номінальною вартістю 0,25 грн. Загальна вартість цінних паперів склала 4 898 567 грн.

За рахунок отриманих коштів, з метою повернення інвестицій, позивач мав намір придбати іноземну валюту, для чого звернувся до відповідача з заявкою про купівлю іноземною валюти № 1 від 23.05.2006 р. на 1 515 000 грн.

При цьому, позивач не надав платіжного доручення про перерахування суми збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1,3 %.

Оскільки, позивачем не було перераховано вказаного збору, відповідач листом № 13034/1820 від 23.05.2006 р. відмовив у здійсненні операції з закупівлі іноземної валюти.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що він є юридичною особою – нерезидентом, не здійснює господарську діяльність на території України, не має постійного представництва або структурного підрозділу на території України, таким чином, відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не віднесений до кола платників страхових внесків (зокрема, збору з операцій покупки валют).

Крім того, відповідно до Закону України “Про режим іноземного інвестування”, Закону України “Про інвестиційну діяльність”, міжнародного договору між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр (далі міжнародний договір) про запобігання подвійного оподаткування доходів та майна, підписаного 29.10.1983р., посилається, що є іноземним інвестором, який має право на повернення іноземної інвестиції у вільно конвертованій

валюті без обмежень та без несення яких-небудь додаткових витрат, на рівних умовах в порівнянні з українськими інвесторами.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлено, що збір на обов’язкове державне пенсійне страхування є складовою частиною страхових внесків.

Статтею 5 вказаного Закону визначено, що виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків.

Відповідно до положень статті 14 цього Закону, платниками страхових внесків, зокрема, є роботодавці-підприємства, установи, організації, створені згідно законодавства України, філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи підприємств та організацій, створені згідно законодавства України та, які мають самостійний баланс або розташовані на території України.

Тобто, юридичні особи-нерезиденти можуть бути платниками страхових внесків лише у випадку створення на території і/або згідно з законодавством України постійного представництва або іншого відособленого підрозділу.

В той же час, відповідно до п. 5 ст.1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі – продажу валюти.

Проте, як визначено п. 15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 01.01.2004р

З огляду, на вказаний припис закону, судом не приймаються заперечення відповідача про те, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2006р.” до кола платників збору віднесені юридичні особи – нерезиденти.

Така ж позиція, щодо кола платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, визначена була у листі Національного банку України № 25-111/2019-13103 від 15.12.2004 р., який надіслав для відома та використання в роботі лист Пенсійного фонду України від 29.11.2004р. № 12174/06.

Крім того, положеннями ст. ст. 2, 3 та 7 Міжнародного договору позивачу гарантоване безперешкодне перерахування виручки від продажу інвестицій у вільно конвертованій валюті (і в сумі інвестування); недопущення встановлення інвестором-нерезидентом інвестиційних умов (у тому числі при розпорядженні інвестиціями та доходами за ними) менш сприятливіших ніж для українських інвесторів.

Тобто, спонукання позивача – інвестора нести додаткові витрати у вигляді сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є обмеженням його права на вивіз інвестиційних коштів, що суперечить положенням Міжнародного договору, норми якого мають пріоритет відповідно до ст. 17 Закону України “Про міжнародні договори України”.

Відповідно до положень ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана вчинити на користь другої сторони певну дію. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Як убачається з договору № 594і від 18.11.2005 р. Банк (відповідач) відкриває позивачу поточний інвестиційний рахунок в іноземній валюті (пункт 1.1. угоди), а також здійснює обслуговування рахунку та надає йому інші послуги відповідно ліцензії НБУ на здійснення банківських операцій(пункт 1.2 угоди).

Відповідно до Правил проведенням Торгівельної сесії та здійснення окремих операцій, пов’язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів (Постанова НБУ № 281 від 10.08.2005 р.) та Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю ( № 15-93 від 19.02.193 р.) відповідач є суб’єктом міжбанківського валютного ринку України та наділений повноваженнями щодо здійснення операцій по закупівлі іноземної валюти.

Відповідач, відмовляючи у виконанні заявки позивача № 1 від 23.05.2006 р. по закупівлі іноземної валюти, посилається на необхідність сплати пенсійного збору в розмірі 1,3 %, а також вимагає визначення у заявці реквізитів на оплату 1,3 %.

Відповідно статті 55 Конституції України будь-які права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист.

Як визначено статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини що виникають у державі.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині другій цієї ж статті визначений спосіб захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких є припинення дії, яка порушує право.

Аналіз норм законодавчих актів, які регулюють пенсійне страхування, дає суду підстави вважати, що дії відповідача суперечать діючому законодавству.

Таким чином, позовні вимоги щодо спонукання відповідача до виконання зобов’язань за договором № 594і обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню у порядку передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 55, 124 Конституції України, статтями 11, 16, 509 Цивільного кодексу України, Закону України “Про режим іноземного інвестування”, Закону України “Про міжнародні договори України”, Закону України “Про інвестиційну діяльність”, Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Міжнародного договору між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про запобігання подвійного оподаткування доходів та майна, на підставі статей 22, 30, 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовні Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “ДОКСІКО ЛИМИТЕД (DOXYCO LIMITED) Кіпр, заявлені до Акціонерного банку “Український Бізнес Банк” м. Донецьк, про спонукання виконати зобов’язання за договором № 594і від 18.11.2005 р.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю Акціонерний банк “Український Бізнес Банк” м. Донецьк, виконати зобов’язання за договором № 594і від 18.11.05р. в частині виконання заявки Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “ДОКСІКО ЛИМИТЕД” (DOXICO LIMITED) Кіпр, на покупку іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на підставі документів згідно з діючим законодавством України, без витребування платіжного доручення на оплату збору в Пенсійний фонд України у розмірі 1,3% від суми покупки валюти; без спонукання в заявці на покупку валюти зазначення реквізитів на оплату 1,3% в Пенсійний фонд України.

Стягнути з Акціонерного банку “Український Бізнес Банк” м. Донецьк (83055, м. Донецьк, вул. Артема, 125, ЄДРПОУ 19388768, МФО 334069) на користь Приватної компанії з обмеженою відповідальністю “ДОКСІКО ЛИМИТЕД” Кіпр (Кіпр, Арк. Макаріу 3, 93, 5-й поверх, офіс 52, П.С.2223, Нікосія-Кіпр) державне мито у сумі 85 грн. та витрати за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмір 118 грн.

В судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст підписано 17.07.2006 р.

Суддя Приходько І.В.

Пом.Давидовська Т.В.,

тел.305-75-6,

3 прим.