Ухвала суду № 140501472, 08.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/755/26

Справа № 754/10553/24

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2026 року місто Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку кримінальне провадження № 12024100030001817, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.07.2024, щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, неодруженого, такого, що не працює, зареєстрованого та такого, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 04.03.2026 вироком Деснянського районного суду міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Деснянського районного суду міста Києва на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження № 12024100030001817 від 23.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19.08.2026 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 05.09.2026 включно, з визначенням розміру застави та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення.

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на відсутність на даний час зазначених прокурором у клопотанні ризиків та наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та реєстрації, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника та зазначив, що переховуватись не буде.

Заслухавши доводи прокурора, захисника та обвинуваченого, дослідивши матеріали судового провадження, суд робить такий висновок.

Відповідно до частин першої, другої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Частиною третьою цієї статті встановлено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування, а за результатами розгляду скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа.

За змістом пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду відповідного клопотання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України цей злочин належить до особливо тяжких.

Ризик переховування обвинуваченого від суду, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, на цей час зберігається. Суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі доведення його винуватості, оцінюється судом не як самостійна підстава для тримання під вартою, а в сукупності з іншими обставинами провадження. Завершення дослідження доказів цього ризику не зменшує: обвинуваченому відомий весь обсяг досліджених судом доказів, а санкція інкримінованої статті не передбачає іншого основного покарання, крім позбавлення волі на строк від дев`яти років. Постійного легального джерела доходу обвинувачений не має, офіційно не працевлаштований, що додатково знижує стримувальний вплив соціальних зв`язків.

Ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, суд не бере до уваги, оскільки свідків у справі допитано, а їхні показання досліджено безпосередньо в судовому засіданні.

Продовжує існувати і ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України. ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, зокрема за частинами першою та другою статті 309 КК України, а останній вирок щодо нього постановлено 04.03.2026. Ця обставина підлягає врахуванню відповідно до пункту 8 частини першої статті 178 КПК України і свідчить про реальність цього ризику й на цей час.

Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якими для продовження тримання під вартою повинні існувати вагомі причини, а тяжкість обвинувачення, складність справи та серйозність висунутих обвинувачень самі собою не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом тривалого строку. Суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі доведення його винуватості, оцінюється судом не як самостійна підстава для тримання під вартою, а в сукупності з іншими обставинами провадження, і в такій сукупності є суттєвим чинником під час оцінювання ризику переховування від суду та ризику вчинення нового кримінального правопорушення.

Обставини, які зазначені захисником та обвинуваченим, не можуть бути підставою для відмови в продовженні строку тримання під вартою, оскільки на цьому етапі кримінального провадження вони не виключають наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд уважно ставиться до того, що зі спливом часу продовження запобіжного заходу потребує більшого обґрунтування тих ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, і що прокурор повинен надавати додаткові підстави щодо цього питання, проте вже надані прокурором доводи існуючих ризиків дозволяє суду прийти до висновку, що існуючий запобіжний захід цілком відповідає встановленим ризикам та особі обвинуваченого.

З урахуванням викладеного суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних обов`язків, натомість більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, доведеним прокурором у судовому засіданні.

З огляду на зазначене, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини застава призначена забезпечити належну процесуальну поведінку особи, а не відшкодування збитку. Сума застави визначається даними про особу, щодо якої вона обирається, тобто тим ступенем довіри, за якого перспектива втрати застави у разі ухилення від суду буде достатнім стримуючим засобом.

Ураховуючи тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дані про його особу та майновий стан, суд вважає, що застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в мінімальному розмірі, встановленому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для цієї категорії злочинів, не є завідомо непомірною і здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у цій ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 181-183, 194, 202, 331, 350, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 06.12.2026 (включно).

Визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок ТУ ДСА України в м. Києві: код ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок UA128201720355259002001012089.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку її дії.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі внесення застави такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 06.12.2026 (включно).

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави на підставі ч. 8 ст. 182 КПК України.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави, і зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням цього запобіжного заходу.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу суду направити на виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду. Для обвинуваченого, який перебуває під вартою, цей строк обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_6