Ухвала суду № 140501470, 08.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/595/26

Справа № 754/47/26

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2026 року місто Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку у кримінальному провадженні № 12025100030002052, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2025, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, військовослужбовця, без місця реєстрації, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12025100030002052 від 11.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19.08.2026 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 17.10.2026 (включно), з визначенням розміру застави та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі її внесення.

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та просив клопотання задовольнити.

Захисник проти задоволення клопотання не заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.

Заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, дослідивши наявні у суду матеріали кримінального провадження, суд робить такий висновок.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання визначеним ризикам, перелік яких зазначений у пунктах 1-5 частини першої цієї статті .

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 194 КПК України під час розгляду відповідного клопотання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, та про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оцінюючи доводи прокурора про збереження ризиків, суд бере до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена винятково у виді позбавлення волі.

Ризик переховування обвинуваченого від суду, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, суд визнає наявним, ураховуючи стадію кримінального провадження, характер інкримінованих обвинуваченому дій, а також дані про його особу, який не має зареєстрованого місця проживання і не має стабільного джерела доходу (пункти 5, 8 частини першої статті 178 КПК України).

Ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, суд не бере до уваги, оскільки свідків у справі допитано, а їхні показання досліджено безпосередньо в судовому засіданні.

Разом з тим, суд робить висновок, що на даний час продовжує існувати ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України. При цьому, суд ураховує наявність обставини, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 здійснюється інше кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, яке перебуває на розгляді Деснянського районного суду м. Києва.

Сам факт пред`явлення ОСОБА_5 обвинувачення у самовільному залишенні військової частини є обставиною, що підлягає врахуванню під час оцінки ризику переховування від суду та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якими для продовження тримання під вартою повинні існувати вагомі причини, а тяжкість обвинувачення, складність справи та серйозність висунутих обвинувачень самі собою не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом тривалого строку. Суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі доведення його винуватості, оцінюється судом не як самостійна підстава для тримання під вартою, а в сукупності з іншими обставинами провадження, і в такій сукупності є суттєвим чинником під час оцінювання ризику переховування від суду та ризику вчинення нового кримінального правопорушення.

Суд уважно ставиться до того, що зі спливом часу продовження запобіжного заходу потребує більшого обґрунтування тих ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, і що прокурор повинен надавати додаткові підстави щодо цього питання, проте вже надані прокурором доводи існуючих ризиків дозволяє суду прийти до висновку, що існуючий запобіжний захід цілком відповідає встановленим ризикам та особі обвинуваченого.

З урахуванням викладеного суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання ним процесуальних обов`язків, натомість більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, доведеним прокурором у судовому засіданні.

З огляду на зазначене, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини застава призначена забезпечити належну процесуальну поведінку особи, а не відшкодування збитку. Сума застави визначається даними про особу, щодо якої вона обирається, її добробутом, тобто тим ступенем довіри, за якого перспектива втрати застави у разі ухилення від суду буде достатнім стримуючим засобом.

Ураховуючи тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дані про його особу та майновий стан, суд вважає, що застава в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не є завідомо непомірною і здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у цій ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 194, 202, 331, 350, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 06.12.2026 (включно).

Визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок ТУ ДСА України в м. Києві: код ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, рахунок UA128201720355259002001012089.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку її дії.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі внесення застави такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 06.12.2026 (включно).

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави на підставі ч. 8 ст. 182 КПК України.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави, і зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням цього запобіжного заходу.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу суду направити на виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду. Для обвинуваченого, який перебуває під вартою, цей строк обчислюється з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_6