Рішення № 140500438, 01.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1615/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участю секретаря судового засідання Ніконової Д.І.,

дослідивши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9)

до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14)

про стягнення 18 666 108, 74 грн (364 061, 88 євро або 428 956, 07 дол. США)

у відкритому судовому засіданні

представники сторін:

від позивача: Безкровний С.В. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від відповідача: не з`явився.

Судове засідання 01.10.2026 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

30.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (далі ТОВ "Нова пошта", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі "Електронний суд" (вх. № 1654/26 від 30.04.2026), в якому просить стягнути з держави-агресора Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) шкоду в розмірі 364 061, 88 євро, що є еквівалентом 18 666 108, 74 грн, або 428 956, 07 дол. США та судові витрати, пов`язані із проведенням експертного економічного дослідження в розмірі 70 000, 00 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2026 внесено виправлення в Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.05.2026.

Позивачем долучено докази направлення нотаріально засвідченого перекладу на російську мову вказаних ухвал суду відповідачу на адреси посольств Російської Федерації у Польщі та у Словаччині (а.с. 39-54). Копії повернутих EMS-відправлень (Express Mail Service) EA 066 722 919 UA на адресу посольства Російської Федерації у Польщі (а.с. 64-67), а також EMS-відправлень (Express Mail Service) EA 066 659 592 UA на адресу посольства Російської Федерації у Словаачині долучено до матеріалів справи Позивачем.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/1615/26 за позовом ТОВ "Нова пошта" до відповідача Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення 18 666 108, 74 грн (364 061, 88 євро або 428 956, 07 дол. США); призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2026 о 10:15.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 відкладено розгляд справи на 03.09.2026 об 11:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2026 відкладено розгляд справи на 17.09.2026 о 16:45.

Однак, судове засідання 17.09.2026 о 16:45 було перервано у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у Одеському районі повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2026 призначено судове засідання на 01.10.2026 о 17:00.

У судовому засіданні 01.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення в порядку ст. 219 ГПК України, у зв`язку з чим оголосив перерву п`ять хвилин.

01.10.2026 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

3. Позиція учасників справи.

Доводи позивача ТОВ "Нова пошта".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.05.2025 підрозділи позивача зазнали обстрілу збройними силами Російської Федерації, що призвело до пожежі та знищення майна і відправлень клієнтів. Вказані факти підтверджуються актом про пожежу від 30.05.2025 Ізмаїльського районного управління ГУ ДСУНС України в Одеській області, актом фіксації руйнування/пошкодження майна від 31.05.2025 з додатками (фото та відео), актом обстеження від 10.06.2025, сертифікатом № 4600-26-09528 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим 29.04.2026 Львівською торгово-промисловою палатою.

Вказує, що згідно з висновком експерта ТОВ "Бізнес Ассіст" № 2026-04-007 від 16.04.2026, за результатами проведення експертного економічного дослідження підтверджено розрахунок вартості збитків, які зазнало ТОВ "Нова пошта" у зв`язку зі знищенням та пошкодженням майна, що знаходилось 30.05.2025 у нежитлових приміщеннях за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Європейська, 64 внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 18 666 108, 74 грн, що станом на дату дослідження відповідно становить 364 061,88 євро, або 428 956, 07 доларів США.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, в жодне судове засідання не з`явився.

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц).

З цього приводу КГС у складі Верховного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 910/5699/23 виснував, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою/іноземною державою (органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою/органом державної влади, їх посадовою особою або службовою особою іноземної держави); відповідачем є відповідна держава як учасник цивільних правовідносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав. Держава Україна, як і іноземна держава, бере участь у справі у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою) як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. А тому у спорах про відшкодування шкоди, завданої державою (іноземною державою) на позивача, відповідно до вимог пунктів 2, 4 частини третьої статті 162 ГПК України, покладено обов`язок зазначити, окрім безпосередньо держави, яка за його ствердженням завдала йому шкоди, також орган (органи) відповідної держави, якого (яких) позивач зазначає порушником своїх прав.

Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Статтею 367 ГПК України визначено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Відповідно до п.1.7. Розділу І Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 №1092/5/54 (далі Інструкція), суди України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах взаємодіють з іноземними компетентними органами через міжрегіональні управління та Міністерство юстиції України.

Згідно з п/п 1.11.5. п.1.11. Розділу І Інструкції міжрегіональні управління, зокрема, готують роз`яснення та надають методичні рекомендації судам України щодо надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах.

Загальним листом від 12.07.2024 за вих. № 39593/11.5-19 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомило, що від початку повномасштабного вторгнення в Україну 24.02.2022 унеможливлено застосування з РФ відповідних міжнародних договорів України, у тому числі, у зв`язку з припиненням поштового сполучення. За інформацією МЗС України, 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і РФ. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС України з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Керуючись вищевикладеним, суд зазначає, що у зв`язку з повномасштабним і неспровокованим вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення ухвал суду безпосередньо до компетентних органів Російської Федерації чи до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17.

Оскільки відповідач у підготовчі та судові засідання не з`явився, про місце, дату та час засідань повідомлений у можливий в умовах розгляду даного спору спосіб, а саме: шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України, а також через направлення позивачем нотаріально засвідчених перекладів на російську мову ухвал суду відповідачу через передачу посольству Російської Федерації в Польщі та Словаччині. При цьому, суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди (збитків, завданої збройною агресією країни-агресора Російської федерації проти України; місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; передбачається, що шкода завдана Російською Федерацією, яка порушила принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави України, що закріплено у Статуті ООН. У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією дійшов Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19, від 18 травня 2022 року №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №635/6172/17 (провадження №14-167цс20). У відповідь на акт збройної агресії РФ проти України, вторгнення російських військ задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю, у заяві Міністерства закордонних справ України від 24.02.2022 щодо розриву дипломатичних відносин з російською федерацією наголошено, що російська наступальна операція є нападом на суверенітет та територіальну цілісність України, а також наголошено на грубому порушенні Статуту ООН та основоположних норм і принципів міжнародного права.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 31 жовтня 2026 року.

На період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення. Таким чином, з урахуванням неможливості направлення документів до компетентних органів РФ в період військової агресії, господарський суд зі свого боку суд вчинив всі можливі дії для повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Неявка відповідача в даному випадку не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в справі матеріалами.

Справа №916/1615/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

За цих обставин, суд здійснював повідомлення відповідача про час та місце розгляду даної справи єдино можливим і законним способом, який передбачений ч. 4 ст. 120 ГПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Неявка відповідача в даному випадку не може перешкоджати реалізації гарантованого Конституцією України та міжнародними актами права осіб на доступ до правосуддя. Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від відповідача не надходило. При цьому відповідач відзив на позов і жодних доказів суду також не надав, а тому справу згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує за наявними матеріалами.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між ТОВ "Айс Спейс", як орендодавцем, та ТОВ "Нова пошта", як орендарем, 02.01.2024 був укладений договір оренди № І-Д4/24, пп. 1.2.1., 1.2.2., 1.2.3. п. 1.2. якого передбачено, що об`єктом оренди є нежитлове приміщення. Адреса об`єкта оренди: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Європейська (Гагаріна), буд. 64. Загальна площа орендованого приміщення 801 м.кв., у тому числі: складське приміщення 456, 6 м.кв., рампа 162, 4 м.кв. та 182 м.кв. офісні приміщення.

Строк оренди за цим договором становить до 31.10.2026 включно та починається з дати підписання акта передачі-приймання приміщення (п. 10.2. договору оренди № І-Д4/24).

Приміщення прийняте позивачем у користування за актом приймання-передачі приміщення в оренду від 01.02.2024.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2025 до Реєстру був внесений запис про реєстрацію кримінального провадження № 12025162150000786 за заявою представника ТОВ «Нова пошта» про те, що 30.05.2025 у період з 01 год. 20 хв. по 01год. 30хв., невстановленими військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації, в умовах російського вторгнення на територію України та ведення Російською Федерацією війни проти України забороненими міжнародним правом засобами ведення війни, умисно здійснено обстріл міста Ізмаїл Одеської області із застосуванням БПЛА типу «Shahed-136 / Герань-2» (попередня ідентифікація).

Комісією у складі менеджера територіального, мережи відділень № 1 філія № 6, начальника депо № 1 (Ізмаїл), начальника відділення поштового зв`язку № 1 (Ізмаїл) склали 31.05.2025 акт фіксації руйнування/пошкодження майна, відповідно до якого в ніч 30.05.2025 о 01 год. 25 хв. в будівлю за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Європейська, буд. 64, яку ТОВ "Нова пошта" орендує у ТОВ "Айс Спейс" для розміщення та роботи своїх підрозділів, зокрема, депо № 1, відділення № 1, сталось влучання безпілотного літального апарату, що призвело до руйнування приміщень, знищення та пошкодження майна компанії і відправлень клієнта; зруйновано стіну та стелю, внаслідок пожежі приміщення вигоріли на площі біля 3020 кв.м. та майже вщент зруйновані. Комісія дійшла наступних висновків: руйнування/пошкодження/розкрадання майна сталося внаслідок бойових дій, що відбуваються через військову агресію Російської Федерації проти України.

Додатком до акту фіксації руйнування/пошкодження майна вказано: акт про пожежу, фото, відео.

Згідно акту про пожежу від 30.05.2025 Ізмаїльського районного управління Головного управління Державної Служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області установлено факт пожежі, що виникла 30.05.2025 о 01 год. 25 хв., складської будівлі ТОВ "Нова пошта" за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Європейська, буд. 64; причина пожежі: потрапляння боєприпасів та їх уламків внаслідок бойових дій.

Актом обстеження об`єкту від 10.06.2025 встановлено пошкодження за адресою: м. Ізмаїл, вул. Європейська, 64, систем сортування, системи оповіщення, системи охоронної сигналізації, системи відеоспостереження, рольгангів, мерджерів, штабелера тощо, які за висновком комісії підлягають списанню.

Відповідно до довідки позивача № 272 від 17.02.2026 станом на 30.05.2025 балансова вартість знищених 30.05.2025 майнових цінностей ТОВ «Нова пошта» за адресою: м. Ізмаїл, вул. Європейська, 64 складає 13 723 137, 10 грн, що підтверджується матеріалами інвентаризації майна, яке перебуває на балансі ТОВ «Нова пошта», а саме: наказом інвентаризації № 677 ІНВ від 30.05.2025 "Про проведення позапланової інвентаризації основних засобів, МНМА, матеріалів, корпоративної форми та ЗІЗ, тари та палива Депо Ізмаїл, вул. Європейська, 64, Депо"; довідками ТОВ "Нова пошта".

За відповідними наказами уповноваженими працівниками позивача було проведено інвентаризацію необоротних активів, товарно матеріальних цінностей, за результатом проведення якої складені відповідні інвентаризаційні описи, звіряльні відомості, протоколи інвентаризаційних комісій, акти, довідки.

Згідно протоколу RAI 107925 від 06.06.2025 інвентаризаційної комісії на підставі розпорядчого документа від 30.05.2025 № 677-ІНВ інвентаризація проводилась станом на 06.06.2025, за даними якої виявлено нестачу загальною кількістю одиниць на суму 2 139 680, 46 грн, на залишкову вартість 1 332 424, 57 грн; виявлені нестачі не підлягають відшкодуванню по причині зруйнованого підрозділу через російську агресію.

Між ТОВ "Нова пошта", як замовником, та ТОВ "Навістрой", як підрядником, був укладений 20.04.2023 договір підряду № Р-11-04-2023, п. 1.1. якого передбачено, що підрядник зобов`язується на власний ризик, своїми силами та засобами виконати ремонті, електромонтажні та інші роботи у відповідності до погодженого сторонами кошторису, складеного за формою, встановленою додатком № 1 до договору, та в строки, визначені розділом 3 договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи.

18.03.2024 ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Навістрой" склали акт № 31-1 про те, що на підставі договору № Р-11-04-2023 від 20.04.2023 виконавцем були виконані роботи (надані послуги) загальною вартістю 7 903 949, 14 грн з ПДВ та акт № 32-1 про те, що на підставі договору № № Р-11-04-2023 від 20.04.2023 виконавцем були виконані роботи (надані послуги) загальною вартістю 2 951 490, 65 грн з ПДВ.

Між ТОВ "Нова пошта", як замовником, та ТОВ "Навістрой", як підрядником, був укладений 02.10.2023 договір підряду № Р-27-09-2023, п. 1.1. якого передбачено, що підрядник зобов`язується на власний ризик, своїми силами та засобами виконати ремонті, електромонтажні та інші роботи у відповідності до погодженого сторонами кошторису, складеного за формою, встановленою додатком № 1 до договору, та в строки, визначені розділом 3 договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи.

16.01.2024 ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Навістрой" склали акт № 58-1 про те, що на підставі договору № Р-27-09-2023 від 02.10.2023 виконавцем були виконані роботи (надані послуги) загальною вартістю 3 328 246, 50 грн з ПДВ.

Між ТОВ "Нова пошта", як замовником, та ТОВ "Навістрой", як підрядником, був укладений 02.10.2023 договір підряду № Р-26-09-2023, п. 1.1. якого передбачено, що підрядник зобов`язується на власний ризик, своїми силами та засобами виконати ремонті, електромонтажні та інші роботи у відповідності до погодженого сторонами кошторису, складеного за формою, встановленою додатком № 1 до договору, та в строки, визначені розділом 3 договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи.

14.10.2024 ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Навістрой" склали акт № 44-2 про те, що на підставі договору № Р-26-09-2023 від 02.10.2023 виконавцем були виконані роботи (надані послуги) загальною вартістю 1 765 992, 45 грн з ПДВ та 18.12.2024 акт № 62 про те, що на підставі договору № Р-26-09-2023 від 02.10.2023 виконавцем були виконані роботи (надані послуги) загальною вартістю 903 662, 70 грн з ПДВ.

Відповідно до довідки ТОВ «Нова пошта» № 00551 від 26.01.2026 станом на 26.01.2026 ТОВ «Нова пошта» понесено матеріальні збитки, які полягають у виплаті компенсацій за знищені та пошкоджені відправлення, які 30.05.2025 були знищені та пошкоджені у приміщенні ТОВ «Нова пошта» за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Європейська, 64, на загальну суму 4 942 971, 64 грн, з них: виплачено фізичним особам на суму 2 388 583, 99 грн (включно з ПДФО на суму 429 944, 91 грн та військовим збором на суму 119 429, 51 грн), суб`єктам підприємницької діяльності на суму 2 554 387, 65 грн.

ТОВ "НоваПей" у відповідь на лист-запит DAT-000000189 від 29.01.2026 ТОВ "Нова пошта" листом № 05-02/2026/18/91-Т від 05.02.2026 повідомило, що зазначені у листі виплати переказів було успішно виконано в повному обсязі згідно договору про переказ коштів № 02/08 від 12.08.2021.

Додатком до листа № 05-02/2026/18/91-Т від 05.02.2026 зазначено реєстр виплачених переказів.

Позивачем надано копії платіжних інструкцій кредитового переказу коштів із вказівкою призначення платежу відшкодування збитків згідно претензії.

Сертифікатом № 4600-26-0958 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Львівської торгово-промислової палати засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації, що стало підставою введення воєнного стану, військові дії та пошкодження внаслідок дронової атаки приміщень, орендованих ТОВ "НОВА ПОШТА" відповідно до Договорів оренди нежитлового приміщення № І-Д4/24 від 02.01.2024, №І-1/23-АО від 02.10.2023, № І-1/23 від 02.10.2023 з ТОВ "Айс Спейс", за адресою: вул. Європейська, 64, місто Ізмаїл Одеської області, а також знищення майна ТОВ "Нова пошта": відділення № 1 на суму 9 634 251,93 грн, депо на суму 4 370 543,38 грн, служби АО на суму 1 869,90 грн, загальна сума знищеного майна 14 006 665,21 грн; період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 30.05.2025, дата закінчення: тривають на 30.05.2025.

Між ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Бізнес Ассіст" 05.08.2025 був укладений договір на проведення судово-економічного дослідження, п. 1.1. якого передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки по виконанню робіт з проведення судово-економічного дослідження стосовно документального та нормативного підтвердження наданими на дослідження документами та матеріалами розрахунку вартості збитків, які зазнало ТОВ "Нова пошта" через знищення та пошкодження майна, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, яке буде проведене судовим експертом Мухіним Олексієм Олександровичем.

Між ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Бізнес Ассіст" 01.04.2026 була укладена додаткова угода № 4 до договору на проведення судово-економічного дослідження від 05.08.2025, п. п. 1, 3 якої передбачено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки по виконанню робіт з проведення судово-економічного дослідження стосовно документального та нормативного підтвердження наданими на дослідження документами та матеріалами розрахунку вартості збитків, які зазнало ТОВ "Нова пошта" через знищення та пошкодження майна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та обстрілу міста Ізмаїл 30.05.2025. Вартість робіт, зазначених у даній додатковій угоді до договору, становить 70 000,0 0 грн з урахуванням всіх передбачених законодавством податків.

ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Бізнес Ассіст" склали акт від 21.04.2026 до додаткової угоди № 4 від 01.04.2026 до договору на проведення судово економічного дослідження від 05.08.2025 про те, що виконавцем були виконані роботи (надані послуги) загальною вартістю 70 000 грн з ПДВ, які були оплачені ТОВ "Нова пошта" у повному обсязі, про що свідчать платіжні інструкції від 10.04.2026 на суму 35 000 грн та від 27.04.2026 на суму 35 000 грн.

16.04.2026 судовим експертом Мухіним Олексією Олександровичем був складений висновок експерта № 2026-04-007 за результатами проведення експертного економічного дослідження з питання, поставленого на вирішення та зазначеного у зверненні Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта». На вирішення експерта за заявою позивача було поставлено наступне питання: чи підтверджується документально наданими на дослідження документами та матеріалами розрахунок вартості збитків, які зазнало Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта», у зв`язку зі знищенням та пошкодженням майна (активів), що знаходилось 30.05.2025 у нежитлових приміщеннях за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Європейська, 64, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України?

За результатом проведеного дослідження експертом був зроблений наступний висновок: за результатами дослідження документально, наданими на дослідження документами та матеріалами, розрахунок вартості збитків, які зазнало Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» у зв`язку зі знищенням та пошкодженням майна (активів), що знаходилось 30.05.2025 у нежитлових приміщеннях за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Європейська, 64, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, у розмірі 18 666 108, 74 грн, що станом на дату дослідження відповідно становить 364 061, 88 євро або 428 956, 07 доларів США, підтверджується.

Вищевказаний висновок містить застереження, що він може бути поданий до суду, у зв`язку з чим експерт підтвердив власним підписом, що він попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України.

Представником ТОВ "Нова пошта" складено та підписано розрахунок збитків, заподіяних Російською Федерацією внаслідок обстрілу 30.05.2025 депо відділення ТОВ "Нова пошта" за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Європейська, 64, згідно якого внаслідок знищення та пошкодження збройними силами відповідача 30.05.2025 майна ТОВ "Нова пошта", що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Європейська, 64, позивачу заподіяно майнову шкоду на суму 18 666 108, 74 грн.

5. Позиція суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач визначив відповідачем державу Російську Федерацію в особі її Міністерства юстиції.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України Про міжнародне приватне право пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Частиною 4 ст. 79 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Отже, Закон України Про міжнародне приватне право встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Разом із тим, згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, загальновідомим (тобто таким, що не потребує доказування) є те, що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст. 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст. 12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

У даному випадку суд не вбачає підстав для застосування суверенного судового імунітету відповідача, виходячи з наступного.

Як Україна, так і Російська Федерація, є учасницями міжнародних договорів, а саме:

- Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року (далі Конвенція про правову допомогу). Вказана Конвенція підписана і Україною, і РФ та ратифікована: Україною відповідно до Закону України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР; рф відповідно до федерального закону від 04.08.1994 року № 16-ФЗ;

- Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 року (далі Угода). Наведена Угода підписана і Україною, і рф та ратифікована: Україною відповідно до постанови Верховної Ради України від 19.12.1992 року № 2889-XII; рф - постановою верховної ради рф від 09.10.1992 року № 3620-1.

Згідно зі ст. 1 Конвенції про правову допомогу громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, які проживають на її території, користуються на територіях усіх інших Договірних Сторін щодо своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, які проживають на її території, мають право вільно та безперешкодно звертатися до судів, прокуратури та інших установ інших Договірних Сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред`являти позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що й громадяни цієї Договірної Сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства Договірних Сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 42 Конвенції про правову допомогу у справах про відшкодування шкоди (крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій), компетентним є суд Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому, наведена Конвенція про правову допомогу не містить жодних застережень щодо юрисдикції відповідному суду спорів про відшкодування шкоди, відповідачем у яких виступає держава чи державні органи відповідної Договірної Сторони.

За умовами ст. 1 Угоди ця угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Згідно із п.п. "г" п. 1 ст. 4 Угоди компетентний суд держави-учасниці має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави-учасниці мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди.

Одночасно, Угода встановлює особливі правила щодо судового імунітету держав-учасниць. Так, відповідно до п. 4 ст. 4 Угоди справи про визнання недійсними повністю або такими, що не мають нормативного характеру, актів державних і інших органів, а також про відшкодування збитків, завданих господарюючим суб`єктам такими актами або які виникли внаслідок неналежного виконання зазначеними органами своїх обов`язків по відношенню до господарюючих суб`єктів, розглядаються виключно судом за місцем знаходження зазначеного органу.

Таким чином, визначаючи межі свого судового імунітету відповідно до зазначеної Угоди, її учасники (у тому числі Російська Федерація), встановили: 1) загальне правило, відповідно до якого, виходячи зі змісту ст. 1, п.п. "г" п. 1 ст. 4 Угоди, спір про відшкодування шкоди (незалежно від суб`єктного складу сторін, зокрема і у випадку, коли відповідачем по такому спору буде держава чи її орган) підвідомчий суду держави, в якій було вчинено дії із заподіяння шкоди і 2) вичерпний перелік випадків, коли визначені вказаною Угодою правила підсудності спорів не поширюються на спори, відповідачем у якій є державний орган. При цьому, визначені Угодою правила судового імунітету держав-учасниць є вичерпними та поширюються на спори двох типів: 1) щодо недійсності актів органів державної влади та 2) відшкодування збитків, заподіяних суб`єктам господарювання такими актами або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов`язків щодо суб`єкта господарювання.

Відтак, з урахуванням положень ст. 1, п.п. "г" п. 1 ст. 4, п. 4 ст. 4 Угоди стосовно спорів про відшкодування шкоди будь-які спори такого роду підвідомчі суду тієї держави, де була заподіяна шкода, крім випадку розгляду спорів про відшкодування збитків, заподіяних суб`єктам господарювання актами органів державної влади, визнаними недійсними або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов`язків щодо суб`єкта господарювання. Тобто, за змістом наведених положень Угоди, будь-які спори про відшкодування шкоди, якщо така шкода не заподіяна прямо передбаченими Угодою та наведеними вище діями органу державної влади, розглядаються компетентним органом (судом) за місцем заподіяння шкоди.

Розглядаючи дану справу, господарський суд приймає до уваги висновки, наведені ВС та ВП ВС у перелічених вище постановах, в тому числі і щодо того, що російська федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Також при розгляді цієї справи суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії російської федерації, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 в справі № 311/498/20, від 12.10.2022 в справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 в справі № 990/80/22.

На підставі викладеного та з урахуванням положень ст. 42 Конвенції про правову допомогу, ст. 1, п.п. "г" п. 1 ст. 4, п. 4 ст. 4 Угоди, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні позивачу збитки.

Отже, відповідно до Угоди, судовий імунітет РФ у даному випадку на спірні правовідносини не поширюються.

Вирішуючи питання щодо застосування норм матеріального права у даному спорі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 1, 3 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1163, 1164, 1165 ЦК України фізична особа, життю, здоров`ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює. У разі неусунення загрози життю, здоров`ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: 1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; 2) відшкодування завданої шкоди; 3) заборони діяльності, яка створює загрозу. Шкода, завдана внаслідок неусунення загрози життю, здоров`ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовується відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1166 ЦК України встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої деліктної шкоди. Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Загальне правило вказаної статті встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди (збитків) на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Суд враховує, що захист права власності гарантується і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04).

Окрім того, відповідно до ст. ст. 1, 3 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 воююча сторона, яка порушує норми зазначеного положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил. Договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції.

Таким чином, відповідно до наведених положень цивільного законодавства та Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223 затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі Методика). Відповідно до цієї Методики об`єктом оцінки збитку є економічні втрати підприємств, установ та організацій, інших суб`єктів господарювання всіх форм власності, згідно з підпунктами 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 року № 951).

Відповідно до п. 1 Розділу І Методики остання застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання. Механізми оцінки (визначення розміру) реальних збитків, упущеної вигоди та оцінки потреб у відновленні, що наведені в цій Методиці, розроблено на підставі національних та міжнародних стандартів оцінки, а також керівних принципів Світового банку щодо оцінки збитків та інших матеріалів, що розроблені організаціями, визнаними у світовому співтоваристві.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта). Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України «Про судову експертизу» з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків. Збитки в бухгалтерському обліку відображаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України, або Міжнародних стандартів фінансової звітності залежно від того, яку концептуальну основу використовує підприємство для звітування.

Згідно з п. 5, 6 Розділу І Методики оцінка шкоди та збитків, що проводиться відповідно до цієї Методики, здійснюється з такою метою: визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, у межах кримінальних проваджень відповідно до законодавства України; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання постраждалими заяв на компенсацію; визначення збитків, завданих внаслідок збройної агресії, для цілей подання позовів (у тому числі колективних) постраждалими до судових інстанцій, зокрема міжнародних, а також подання позову державою Україна до міжнародних судових інстанцій; інші цілі, визначені законодавством. Така мета згідно з цією Методикою досягається шляхом визначення у вартісному виразі: розміру реальних збитків; упущеної вигоди; потреб у витратах, необхідних для відновлення майна та майнових прав, що зазнали руйнівного впливу внаслідок збройної агресії.

Відповідно до п. 7-9 Розділу І Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження). Судова експертиза (експертне дослідження), що пов`язана з оцінкою збитків, та діяльність судових експертів, що пов`язана з оцінкою майна, здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей методичного регулювання оцінки збитків, спричинених втратою, руйнуванням та пошкодженням майна державної, комунальної та приватної форм власності в ході збройної агресії, визначених цією Методикою. При цьому в дослідницькій частині висновку експерта відображаються всі процедури, пов`язані з оцінкою збитків, що визначені цією Методикою. Об`єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

За змістом п. 6 Розділу ІІІ Методики визначення розміру реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення товарно-матеріальних запасів та біологічних активів здійснюється з такими особливостями: 6.1. Визначення розміру реальних збитків внаслідок пошкодження, втрати та(або) знищення товарно-матеріальних запасів та біологічних активів передбачає визначення актуалізованих на дату оцінки витрат, необхідних для заміни такого майна; 6.2. Для цілей цієї Методики пошкоджені, знищені, втрачені товарно-матеріальні запаси та біологічні активи, щодо яких оцінюють реальні збитки, розглядають як майно, що внаслідок заподіяння шкоди втратило свої первинні функціональні та споживчі властивості продукції, надані їй у процесі проєктування та виробництва. Розмір реальних збитків внаслідок пошкодження вказаного майна приймається таким, що дорівнює розміру реальних збитків внаслідок знищення такого майна; 6.3. Розмір реальних збитків щодо такого майна оцінюють, виходячи з облікових даних фінансової звітності суб`єкта господарювання, установи, організації, облікових даних фінансової звітності власника або балансоутримувача такого майна, складеної станом на 31 грудня 2021 року, що відображає фактично понесені витрати на придбання майна. Оцінка проводиться за наявності одного з таких документів: копії протоколу огляду місця подій, що підтверджує факт пошкоджень, втрати або знищення майна, або акта/виписки з протоколу огляду місця подій, що підтверджує факт пошкоджень/знищення/втрату майна, або експертного висновку торгово-промислової палати щодо обстеження залишків готової продукції, напівфабрикатів або сировини по кількості і якості та втратах за підсумком пошкодження/знищення товарів, або інших доказах щодо наявності такого майна на дату заподіяння шкоди. Крім фінансової звітності станом на 31 грудня 2021 року використовується повна фінансова звітність підприємства, складена, підписана та погоджена в установленому законодавством порядку станом на дату, що більш наближена до дати заподіяння шкоди майну підприємства (за наявності такої звітності). При цьому значення облікових показників вартості майна станом на 31 грудня 2021 року для визначення розміру реальних збитків спочатку враховують в умовних грошових одиницях. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Значення курсу для перерахунку облікових показників вартості засноване на офіційному курсі гривні до долара США станом на 31 грудня 2021 року та становить 27,28 гривні за умовну грошову одиницю. Після визначення розміру реальних збитків в еквіваленті умовної грошової одиниці її значення переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприяє відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом при розгляді даної справи, в результаті обстрілу збройними силами Російської Федерації було пошкоджено та знищено майно Позивача, який здійснює господарську діяльність як оператор поштового зв`язку.

За заявою Позивача було відкрито кримінальне провадження № 12025162150000786 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України за фактом порушення військовослужбовцями ЗС РФ в умовах російського вторгнення на територію України та ведення Російською Федерацією війни проти України забороненими міжнародним правом засобами ведення війни, умисним здійсненням 30.05.2025 обстрілу міста Ізмаїл, що призвело до пожежі та знищення майна Позивача і відправлень його клієнтів. Вказані факти підтверджуються дослідженими безпосередньо в судовому засіданні актом про пожежу від 30.05.2025 Ізмаїльського районного управління ГУ ДСУНС України в Одеській області, актом фіксації руйнування/пошкодження майна від 31.05.2025 з додатками (фото та відео), актом обстеження від 10.06.2025, сертифікатом № 4600-26-09528 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим 29.04.2026 Львівською торгово-промисловою палатою. Результатів розгляду кримінального провадження до суду не подано;

З наявних у справі доказів судом було встановлено, що внаслідок знищення та пошкодження відповідачем майна позивача останньому була спричинена шкода у загальному розмірі 18 666 108, 74 грн, що також підтверджується складеним 16.04.2026 висновком судового експерта Мухіним Олексієм Олександровичем № 2026-04-007 за результатами проведення експертного економічного дослідження з питання, поставленого на вирішення та зазначеного у зверненні ТОВ «Нова пошта».

Оцінивши вказаний висновок в сукупності з іншими доказами по справі, суд вважає його належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження розміру завданих позивачу збитків у заявленій сумі.

Виходячи з наданих позивачем доказів, господарський суд вважає, що Позивачем доведений факт завдання йому шкоди діями РФ та розмір такої шкоди, що встановлений у вищевказаному експертному висновку, а також неправомірність поведінки РФ як заподіювача шкоди в порушення принципів та цілей, закріплених у Статуті ООН, причинно-наслідковий зв`язок між діями РФ (збройною агресією, обстрілом території України, на якій знаходиться майно Позивача, що позбавило останнього права на мирне володіння майном) і завдало Позивачу шкоди у заявленому ним розмірі.

Отже, судом встановлено, що в діях Російської Федерації наявний склад правопорушення, оскільки саме держава-агресор відповідальна за всі дії, що вчинені особами, які входять до складу її збройних сил. При цьому факт збройної агресії Російської Федерації в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомим, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнаний на міжнародному рівні.

Щодо вини як складового елемента цивільного правопорушення, чинним законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини в завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини в спірних правовідносинах. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.

За таких обставин господарський суд презюмує вину РФ у протиправних діях збройній агресії та обстрілу частини території України, якими Позивачу завдано шкоду у заявленому ним розмірі.

За таких обставин господарський суд вважає, що позов Позивача до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення збитків у розмірі 364 061, 88 євро, що є еквівалентом 18 666 108, 74 грн або 428 956,07 доларів США, є обґрунтованим, доведеним і таким, що ґрунтується на нормах українського і міжнародного права, а отже підлягає задоволенню судом.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, які визначають, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно зі ст. 4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет на 2026 рік з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3228 грн.

Тобто, не менше 3228 грн та не більше 1 164 800 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимогу майнового характеру в розмірі 18 666 108, 74 грн та з врахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір, сума судового збору, яка підлягає сплаті становить 279 991, 63 грн.

Отже, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 279 991, 63 грн.

У позовній заяві стосовно розрахунку суми судових витрат зазначено, що вартість робіт, пов`язаних із проведенням експертного економічного дослідження, яка визначена додатковою угодою № 4 від 01.04.2026, складає 70 000 грн та була сплачена позивачем.

На підтвердження зазначених обстаин позивачем до матеріалів справи були долучені договір на проведення судово економічного дослідження від 05.08.2025, додаткова угода № 4 до договору на проведення судово економічного дослідження від 05.08.2025, платіжні інструкції від 10.04.2026 на суму 35 000 грн та від 27.04.2026 на суму 35 000 грн.

Отже, враховуючи задоволення судом позову позивача, понесені останнім судові витрати, пов`язані з проведенням експертного економічного дослідження у розмірі 70 000 грн слід стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, 14, будівля 1, м. Москва, 119991) (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (Столичне шосе, 103, корп. 1, поверх 9, м. Київ, 03026, код ЄДРПОУ 31316718) збитки у розмірі 364 061, 88 євро (триста шістдесят чотири тисячі шістдесят одне євро вісімдесят вісім євроцентів), що є еквівалентом 18 666 108,74 гривень (вісімнадцять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч сто вісім гривень сімдесят чотири копійки), або 428 956,07 доларів США (чотириста двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість доларів сім центів), та судові витрати, пов`язані з проведенням експертного економічного дослідження у розмірі 70 000 грн (сімдесят тисяч гривень).

3. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, 14, будівля 1, м. Москва, 119991) (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 279 991, 63 грн (двісті сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна гривня, шістдесят три копійки).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 12 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Мусієнко