Рішення № 14050035, 28.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2011 р.Справа № 29/217-10-5287 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрод”

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 111770,67грн.

Суддя Аленін О.Ю.

Представники:

Від позивача: Грабовенко П.І. довіреність;

Від відповідача: не з"явився;

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Агропрод” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 11770,67грн., з яких 90720 грн. сума основного боргу, 16514,67 грн. пені та штрафу в сумі 4536грн.

Ухвалою від 14.02.2011р. строк розгляду справи продовжено до 01.03.2011р. згідно ст. 69 ГПК України.

25.02.2011р. за № вх. 6038/2011 представник позивача надав уточнення до позовної заяви, в якому зменшує суму позовних вимог та на тих же підставах просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 46859 грн., з яких 42537,60 грн. основного боргу та 4321,40грн. штрафних санкцій.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

15.12.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Агропрод” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір зберігання №15/12-1.

Відповідно до умов договору позивач зобовязується поставити та передати на відповідальне зберігання товар (борошно вищого ґатунку), а відповідач повинен прийняти та зберігати товар.

Позивач умови договорів виконав, поставив та передав відповідачу на відповідальне зберігання борошно вищого ґатунку в мішках по 50 кілограм на суму 32500грн., що підтверджується накладною від 20.12.2006р. та довіреністю ГАД №835146 від 20.12.2006р., які містяться в матеріалах справи.

Згідно п. 10.1 договору зберігання, у випадку отримання зберігачем від постачальника вимоги про повернення товару із зберігання, або дострокового розірвання договору за ініціативою будь-якої із сторін, або закінченні терміну дії цього договору зберігач зобовязується поставити за свій рахунок товар, що знаходиться у нього на зберіганні( або товар аналогічної якості в тій же кількості) на склад постачальника протягом пяти днів з дня одержання вимоги про повернення товару із зберігання, або дати дострокового розірвання договору за ініціативою будь-якої із сторін , або дати закінчення терміну дії цього договору. Строк дії договору постачання та договору зберігання скінчився 15.12.2007р.

Відповідач свої зобовязання за договором зберігання не виконав, та після закінчення строку дії договору не повернув позивачу борошно та не відшкодував його вартість.

В 2008р. відповідач в якості проплати за 4840кг. борошна поставив позивачу макаронні вироби на суму 6565грн.

27.01.2009р. між представниками сторін був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого борг відповідача перед позивачем складає 20160 кг. борошна вищого ґатунку.

06.02.2009р., 25.12.2009р. та 10.03.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензії з вимогами погасити заборгованість по поверненню борошна або відшкодування його вартості.

Відповідач умови договору зберігання та вимоги претензій по погашенню заборгованості не виконав, заборгованість в кількості 20160 кг. борошна вищого ґатунку не погасив.

Згідно з п. 7.2.2.2. договору зберігання зберігач зобовязаний протягом пяти робочих днів після дати закінчення терміну дії цього договору повернути товар, або відшкодувати постачальникові його вартості, виходячи з ринкової вартості товару на дату повернення товару.

У відповідності до п.10.4 договору зберігання ринковою вартістю товару вважається вартість товару визначена сторонами на дату повернення. В разі не досягнення сторонами згоди у визначенні ринкової вартості товару ринковою вартістю товару вважається вартість встановлена на даний вид товару Торгово-промисловою Палатою України на дату повернення товару.

Згідно довідки з Одеської регіональної ТПП №000092 від 07.02.2011р. ціна на борошно вищого ґатунку в мішках по 50кг. на грудень 2007р. складала 1750-2110грн. за одну тону борошна вищого ґатунку.

За обґрунтованим розрахунком позивача борг відповідача по поверненню борошна вищого ґатунку становить 20160кг. в мішках по 50 кг., що складає 42537,60грн.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 42537,60грн.

Пунктом 8.2. договору зберігання передбачено, що в разі прострочення терміну повернення товару, або оплати його вартості зберігач виплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,3% від вартості товару за кожен день прострочення. Вартість товару для розрахунку неустойки приймається рівній вартості визначеною на даний товар Торгово-промисловою Палатою України на дату повернення.

Відповідно ст.. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.п. 7.2.2.2., 9.1 договору зберігання зобовязання мало бути виконано до 21.12.2007р., отже штрафні санкції нараховуються з 21.12.2007р. по 20.06.2008р. та складають 4321,40грн.

За таких обставин уточнені позовні вимог про стягнення основного боргу та неустойки є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату ТПП України за довідки про ціни на борошно в сумі 817,20грн.

Відповідно ст.. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з огляду та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Оскільки витрати по сплаті вартості довідок ТПП України про ціни на борошно не є судовими витратами тому суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача таких витрат.

Не є обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1117,17грн. державного мита оскільки це, з врахуванням ціни позову за уточненими позовними вимогами суперечить законодавчим приписам пропорційного розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрод” (68500, Одеська обл., СМТ Тарутіно, спуск Антонова 5, код 31034417) 42537,60 грн. основного боргу та 4321,40грн. штрафних санкцій, державне мито в сумі 468,59грн. та 236грн. за ІТЗ судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текс рішення складено 03.03.2011р.

Суддя Аленін О.Ю.