Ухвала суду № 140498987, 09.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/828/25

У Х В А Л А

09.10.2026м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Карпінець Г. Я., розглянувши матеріали заяви Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни (вх. № 8896/26 від 29.09.2026) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі

за позовом: Керівника Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області

(вул. Лесі Українки, буд. 16 Б, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

в інтересах держави в особі: Міністерства освіти і науки України

(пр. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135)

до відповідачів: Калуського політехнічного фахового коледжу

(вул. Б. Хмельницького, буд. 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77303)

Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни

( АДРЕСА_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській,

Чернівецькій та Тернопільській областях

(вул. Василіянок, буд. 48, м. Івано-Франківськ, 76019)

про визнання недійсним Договорів про внесення змін до Договору оренди державного майна та зобов`язання повернути нежитлове приміщення,

за участі:

від прокуратури: представник в судове засідання не з`явився,

від позивача: представник в судове засідання не з`явився,

від відповідача - Калуського політехнічного фахового коледжу: представник в судове засідання не з`явився,

від відповідача - Смірнової Уляни Богданівни: представник в судове засідання не з`явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: представник в судове засідання не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходилась справа за позовом Керівника Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Калуського політехнічного фахового коледжу, Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про визнання недійсним Договорів про внесення змін до Договору оренди державного майна та зобов`язання повернути нежитлове приміщення.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2026 у справі № 909/828/25 задоволено позов Керівника Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Калуського політехнічного фахового коледжу, Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, про визнання недійсним Договорів про внесення змін до Договору оренди державного майна та зобов`язання повернути нежитлове приміщення; визнано недійсним Договір про внесення змін № 1 від 01.09.2021 до Договору оренди державного майна № 1 від 18.06.1996 зі змінами та доповненнями № 1/7 від 31.01.2003, № 1 від 05.01.2007, № 1 від 07.03.2018, від 16.07.2020, № 3 від 12.10.2020, укладений між Фізичною особою підприємцем Смірновою Уляною Богданівною та Державним вищим навчальним закладом "Калуський політехнічний фаховий коледж"; визнано недійсним Договір про внесення змін та доповнень № 2 від 01.09.2021 до Договору оренди державного майна № 1 від 18.06.1996 із змінами, укладений між Фізичною особою підприємцем Смірновою Уляною Богданівною та Державним вищим навчальним закладом "Калуський політехнічний фаховий коледж"; визнано недійсним Договір про внесення змін № 3 від 15.11.2021 до Договору оренди державного майна № 1 від 18.06.1996 із змінами та доповненнями № 2 від 01.09.2021, укладений між Фізичною особою підприємцем Смірновою Уляною Богданівною та Державним вищим навчальним закладом "Калуський політехнічний фаховий коледж"; визнано недійсним Договір про внесення змін та доповнень № 4 від 17.11.2021 до Договору оренди державного майна № 1 від 18.06.1996 зі змінами та доповненнями № 1 від 18.06.1996, № 2 від 18.06.1996, № 1 від 01.09.2021, укладений між Фізичною особою підприємцем Смірновою Уляною Богданівною та Державним вищим навчальним закладом "Калуський політехнічний фаховий коледж"; визнано недійсним Договір про внесення змін № 5 від 03.03.2023 до Договору про внесення змін № 3 до Договору оренди державного майна № 1 від 18.06.1996 зі змінами та доповненнями № 2 від 01.09.2021 (з протоколом розбіжностей № 1), укладений між Фізичною особою підприємцем Смірновою Уляною Богданівною та Державним вищим навчальним закладом "Калуський політехнічний фаховий коледж"; зобов`язано Фізичну особу - підприємця Смірнову Уляну Богданівну повернути балансоутримувачу Калуському політехнічному фаховому коледжу окремо розміщене нежитлове приміщення, вбудоване в житловий будинок (перший поверх гуртожитку) загальною площею 206, 1 кв. м., за адресою: 77304, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, буд. 4 шляхом підписання акта приймання; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Ґрюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76015; ідентифікаційний код: 03530483) судовий збір в сумі 7 267, 20 гривень (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень двадцять копійок); стягнуто з Калуського політехнічного фахового коледжу (вул. Б. Хмельницького, буд. 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77303; ідентифікаційний код: 00208781) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Ґрюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76015; ідентифікаційний код: 03530483) судовий збір в сумі 7 267, 20 гривень (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень двадцять копійок).

17.07.2026 за вх. № 13533/26 до канцелярії суду від Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області надійшла заява про видачу судового наказу.

31.08.2026 Господарський суд Івано-Франківської області видав наказ про зобов`язання Фізичну особу - підприємця Смірнову Уляну Богданівну повернути балансоутримувачу Калуському політехнічному фаховому коледжу окремо розміщене нежитлове приміщення, вбудоване в житловий будинок (перший поверх гуртожитку) загальною площею 206, 1 кв. м., за адресою: 77304, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, буд. 4 шляхом підписання акта приймання.

29.09.2026 за вх. № 8896/26 через підсистему "Електронний суд" від Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни надійшла заява про визнання наказу про примусове виконання рішення від 31.08.2026 у справі № 909/828/25 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 30.09.2026 суд прийняв до розгляду заяву Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни (вх. № 8896/26 від 29.09.2026) про визнання наказу у справі № 909/828/25 таким, що не підлягає виконанню; розгляд заяви Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни про визнання наказу у справі № 909/828/25 таким, що не підлягає виконанню призначив в судовому засіданні на 09.10.2026; запропонував учасникам справи надати суду свої пояснення/заперечення (у випадку їх наявності) щодо поданої заяви.

Дослідивши заяву Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та наявні матеріали справи, суд встановив таке.

Учасники справи явку своїх представників в судове засідання 09.10.2026 не забезпечили, хоча повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином. Письмових пояснень щодо заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню до суду не подали.

Відповідно до частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників учасників справи за наявними матеріалами.

Так, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2026 у справі № 909/828/25 позов Керівника Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України задоволено.

Пунктом 7 резолютивної частини означеного рішення суду зобов`язано фізичну особу - підприємця Смірнову Уляну Богданівну повернути балансоутримувачу - Калуському політехнічному фаховому коледжу окремо розміщене нежитлове приміщення, вбудоване в житловий будинок (перший поверх гуртожитку), загальною площею 206,1 кв. м, за адресою: 77304, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, шляхом підписання акта приймання. Рішення набрало законної сили 27.05.2026.

31.08.2026 Господарським судом Івано-Франківської області на виконання зазначеної частини рішення видано наказ № 3, в якому стягувачем зазначено Міністерство освіти і науки України, боржником - Фізичну особу - підприємця Смірнову Уляну Богданівну та відтворено встановлений рішенням суду обов`язок боржника повернути балансоутримувачу - Калуському політехнічному фаховому коледжу - вказане нежитлове приміщення шляхом підписання акта приймання.

16.09.2026 Калуським відділом державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 81976769.

Звертаючись із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, ФОП Смірнова У. Б. основною підставою своїх вимог визначає те, що стягувачем за наказом є Міністерство освіти і науки України, а тому відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" наказ міг бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання рішенням законної сили, тобто, за твердженням заявника, з 28.05.2026 до 27.08.2026.

Оскільки наказ видано 31.08.2026 та пред`явлено до примусового виконання після цієї дати, заявник вважає, що його видано помилково після закінчення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Крім того, заявник посилається на невідповідність наказу вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", зазначаючи про відсутність у ньому дати народження боржника, реєстраційного номера облікової картки платника податків боржника та ідентифікаційного коду стягувача, неправильне визначення строку пред`явлення наказу до виконання з 28.05.2026 до 27.05.2029.

Заявник також вважає, що Міністерство освіти і науки України не зверталося до суду із заявою про видачу наказу, тоді як заява про його видачу була подана керівником Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області, та пов`язує несвоєчасну, на її думку, видачу наказу з відсутністю у державних органів належного інтересу до примусового виконання рішення суду.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно із частиною 1 статті 18 та частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист, а невиконання остаточного судового рішення призводило б до того, що право на суд набувало б ілюзорного характеру.

За змістом частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Верховний Суд у постанові від 03.06.2026 у справі № 873/52/22, з урахуванням раніше сформованої судової практики, зазначив, що системний аналіз наведених правових норм свідчить, що процесуальне законодавство передбачає дві групи підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а саме: 1) помилкове видання виконавчого документа; 2) відсутність обов`язку боржника.

Звідси підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відносяться ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язання переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); якщо виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09.09.2021 у справі № 824/67/20 та від 09.06.2022 у справі № 2-118/2001.

При цьому, щодо доводів заявника про закінчення строку пред`явлення наказу до виконання 27.08.2026 суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім, зокрема, виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Міністерство освіти і науки України відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, є центральним органом виконавчої влади. У наказі від 31.08.2026 стягувачем зазначено саме Міністерство освіти і науки України.

Отже, заявник обґрунтовано звертає увагу на те, що базовим строком пред`явлення такого виконавчого документа відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" є три місяці, а не три роки.

Водночас висновок заявника про закінчення цього строку 27.08.2026 не враховує спеціального правового регулювання перебігу строків виконавчого провадження під час дії воєнного стану.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Верховний Суд у постанові від 26.02.2026 у справі № 905/391/24 розглядав правовідносини, у яких стягувачем за судовими наказами також був державний орган, а боржник посилався на закінчення передбаченого частиною першою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" тримісячного строку пред`явлення наказів до виконання.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що норма пункту 10-2 розділу XIII Закону України "Про виконавче провадження" не містить ані застережень щодо дати видачі виконавчого документа, ані обмежує свою дію лише строками, перебіг яких розпочався до 24.02.2022, ані ставить застосування переривання строку у залежність від моменту набрання чинності відповідними змінами.

Навпаки, законодавець застосував термін "перериваються", що свідчить про особливий, надзвичайний механізм правового регулювання, зумовлений воєнним станом, а не про класичні цивільно-правові конструкції перебігу чи зупинення строків.

Тобто, норма пункту 10-2 розділу XIII Закону України "Про виконавче провадження" поширюється як на строки, які виникли до введення воєнного стану в Україні, так і під час його дії.

Аналогічне застосування цієї норми підтверджено Верховним Судом і в постанові від 21.05.2026 у справі № 991/366/22, в якій зазначено, що до визначених Законом України "Про виконавче провадження" строків належать, зокрема, строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Таким чином, встановлений частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред`явлення наказу у цій справі до виконання станом на 31.08.2026 та на момент його пред`явлення до органу державної виконавчої служби не закінчився.

Отже, доводи заявника про те, що наказ видано та пред`явлено до виконання після закінчення встановленого законом строку, є необґрунтованими.

Окрім того, суд звертає увагу на помилкове ототожнення заявником строку пред`явлення виконавчого документа до виконання зі строком видачі такого документа судом.

Стаття 12 Закону України "Про виконавче провадження" регулює саме строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання та не встановлює самостійного тримісячного строку, після закінчення якого суд втрачає повноваження видати наказ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Щодо зазначення в наказі строку його пред`явлення до виконання з 28.05.2026 до 27.05.2029 суд зазначає, що з огляду на визначення стягувачем Міністерства освіти і науки України наведення у наказі загального трирічного строку не відповідає спеціальному строку, передбаченому частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом із тим зазначена обставина є дефектом оформлення виконавчого документа та не свідчить про те, що наказ як такий видано за відсутності правових підстав або після закінчення фактичного строку його пред`явлення до виконання.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2025 у справі № 913/355/24 зазначив, що помилка, допущена при видачі виконавчого документа, може стосуватися дефектів його форми чи змісту, зокрема: суд неправильно зазначив інформацію про стягувача чи боржника; резолютивну частину судового рішення перенесено у виконавчий лист з помилками, внаслідок цього обсяг обов`язків, що покладено на боржника, зменшено чи збільшено або й зовсім змінено; немає всіх необхідних реквізитів виконавчого документа. При цьому суд наділений компетенцією: виправити таку помилку за заявою стягувача або боржника; визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, сам факт наявності помилки в одному з реквізитів наказу не означає автоматично наявності передбачених частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Визначальним у цьому випадку є те, що встановлений законом строк пред`явлення наказу до виконання фактично не закінчився, рішення, на виконання якого видано наказ, набрало законної сили, а зміст покладеного на боржника обов`язку в наказі відповідає резолютивній частині рішення.

Щодо відсутності у наказі дати народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків боржника суд враховує, що такі відомості належать до реквізитів виконавчого документа, передбачених статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас Верховний Суд послідовно виходить із того, що відсутність у виконавчому документі дати народження та реєстраційного номера облікової картки платника податків боржника сама по собі не є безумовною перешкодою для його виконання, оскільки державний виконавець наділений повноваженнями отримувати необхідну для ідентифікації боржника інформацію.

Такий правовий висновок, зокрема, підтверджено постановою Верховного Суду від 24.10.2024 у справі № 752/11660/14-ц, в якій Суд зазначив, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Водночас відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та реєстраційного номеру облікової картки платника податків не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.

Правовий висновок про те, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання неодноразово викладено у постановах Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-45цс14, від 25.06.2014 у справі № 6-62 цс14, постановах Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 219/7439/14-ц (провадження № 61-31681св18), від 11.12.2019 у справі № 487/3774/16-ц (провадження № 61-42083св18), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 813/2125/16 (провадження № К/9901/21841/18).

У цій справі наказ містить прізвище, ім`я та по батькові боржника, його статус фізичної особи-підприємця та адресу місцезнаходження. Крім того, реєстраційний номер облікової картки платника податків ФОП Смірнової У. Б. міститься у самому рішенні суду.

За таких обставин відсутність зазначених відомостей безпосередньо в тексті наказу свідчить про неповноту його оформлення, однак не доводить помилковості самої видачі виконавчого документа та не є достатньою підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічного висновку суд доходить щодо відсутності в наказі ідентифікаційного коду Міністерства освіти і науки України. Зазначений недолік стосується оформлення виконавчого документа та за своїм характером не спростовує ані статусу визначеного наказом стягувача, ані існування встановленого рішенням суду обов`язку боржника.

Щодо доводів заявниці про відсутність на наказі належної печатки суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), що видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Судом встановлено, що наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2026 у справі № 909/828/25 видано в паперовій формі, підписано суддею Михайлишиним Володимиром Васильовичем та скріплено гербовою печаткою Господарського суду Івано-Франківської області.

Таким чином, твердження заявниці про відсутність належного засвідчення наказу печаткою суду не відповідає фактичним обставинам його оформлення.

Посилання заявниці на те, що відбиток печатки суду нібито не відповідає зображенню Державного Герба України, також є безпідставним, оскільки на наказі проставлено гербову печатку суду, а наведені заявницею міркування щодо її зовнішнього вигляду не підтверджують порушення вимог частини 3 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин суд відхиляє доводи заявниці про неналежне засвідчення наказу печаткою як такі, що не знайшли свого підтвердження, та не вбачає у наведених обставинах підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідно до статті 328 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, практика Верховного Суду свідчить, що відсутність печатки на виконавчому документі розглядається як недолік його оформлення, який може бути усунутий шляхом приведення документа у відповідність до вимог закону. Зокрема, у справі № 9901/408/19 Верховний Суд розглядав вимогу про виправлення виконавчого листа, який не був скріплений печаткою, саме як питання усунення дефекту виконавчого документа.

Отже, навіть у разі підтвердження такого недоліку він сам по собі не доводить припинення встановленого рішенням суду обов`язку та за обставин цієї справи не свідчить про наявність підстав для остаточного усунення судового рішення зі сфери примусового виконання шляхом визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Суд також відхиляє доводи заявника про неправомірність видачі наказу у зв`язку з тим, що із заявою про його видачу звертався керівник Калуської окружної прокуратури, а не Міністерство освіти і науки України.

Як убачається зі змісту рішення, позов у справі пред`явлений Керівником Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, а наказ видано на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

При цьому правовою підставою для видачі наказу є набрання судовим рішенням законної сили та приписи статті 327 Господарського процесуального кодексу України, а не виникнення самого обов`язку суду виконати рішення виключно внаслідок заяви стягувача.

Отже, звернення прокурора, який здійснював представництво інтересів держави у справі, із заявою про видачу наказу не змінює змісту рішення, не створює нового обов`язку для боржника та не свідчить про помилковість видачі наказу на виконання рішення, що набрало законної сили.

Так само не ґрунтується на положеннях закону твердження заявника про те, що невчинення державними органами певних дій протягом періоду з 27.05.2026 до 27.08.2026 свідчить про втрату інтересу до захисту та припинення права на примусове виконання остаточного судового рішення.

Зі змісту самої заяви вбачається, що керівником Калуської окружної прокуратури направлено до суду заяву про видачу наказу, яка надійшла до суду 17.07.2026, що саме по собі спростовує твердження про повну бездіяльність щодо організації виконання рішення.

Крім того, суд враховує, що в період з 13.07.2026 до 28.08.2026 включно суддя Михайлишин В. В. перебував у відпустці, у зв`язку із чим наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2026 у справі № 909/828/25 видано 31.08.2026, після завершення відпустки судді.

Водночас зазначена обставина не впливає на чинність судового рішення та не свідчить про помилковість видачі наказу, оскільки строк пред`явлення виконавчого документа до виконання визначається відповідно до статті 12 та пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей його перебігу під час воєнного стану.

Чинне законодавство не пов`язує втрату права на примусове виконання судового рішення із суб`єктивною оцінкою ступеня заінтересованості стягувача чи інших державних органів у його виконанні. Юридичне значення має дотримання встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який, як установлено судом вище, у цьому випадку не закінчився.

Посилання заявника на принцип юридичної визначеності, інститут обмежувальних строків, практику Європейського суду з прав людини щодо строків давності та необхідність забезпечення стабільності правовідносин не спростовують наведених висновків.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання дійсно має правове значення для визначеності становища боржника, однак його тривалість та особливості перебігу визначаються законом. Суд не вправі, посилаючись на загальні міркування юридичної визначеності, не застосувати спеціальну норму підпункту 4 пункту 10-2 розділу XIII Закону України "Про виконавче провадження", яка безпосередньо регулює перебіг відповідних строків під час воєнного стану.

Більше того, наведена заявником практика Європейського суду з прав людини щодо виконання остаточних судових рішень підтверджує значення стадії виконання для забезпечення права на суд, а не встановлює підстав для припинення можливості виконання рішення за обставин цієї справи.

Не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, і посилання заявника на необхідність сплати виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження у зв`язку з відкриттям ВП № 81976769.

Такі платежі є передбаченими законодавством наслідками здійснення примусового виконання та самі по собі не свідчать ані про помилкову видачу наказу, ані про відсутність обов`язку боржника.

Суд зазначає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2026 у справі № 909/828/25 набрало законної сили 27.05.2026, відтак заявниця мала можливість добровільно виконати встановлений цим рішенням обов`язок щодо повернення нежитлового приміщення ще до звернення прокурора із заявою про видачу наказу 17.07.2026 та до видачі судом відповідного наказу 31.08.2026.

При цьому видача наказу судом не є передумовою добровільного виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а відсутність відкритого виконавчого провадження не перешкоджала заявниці вчинити дії, спрямовані на виконання такого рішення.

Разом із тим, заявниця не надала доказів повернення нежитлового приміщення балансоутримувачу шляхом підписання акта приймання, як це передбачено рішенням суду, а також не навела обставин, які б свідчили про припинення встановленого судовим рішенням обов`язку.

Навпаки, у поданій заяві ФОП Смірнова У. Б. зазначає, що визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не заперечуватиме існування її обов`язку за рішенням суду, та висловлює намір виконати його добровільно.

Отже, наведені заявницею обставини не підтверджують відсутності чи припинення обов`язку боржниці, а необхідність сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження сама по собі не свідчить про помилкову видачу наказу або наявність інших підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню, відповідно до частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи наведене, суд встановив, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2026 набрало законної сили; наказ від 31.08.2026 видано на виконання передбаченого цим рішенням обов`язку; встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання з урахуванням пункту 10-2 розділу XIII Закону України "Про виконавче провадження" не закінчився; обставин припинення встановленого судовим рішенням обов`язку боржника, зокрема внаслідок його добровільного виконання, судом не встановлено, а заявницею відповідних доказів не надано.

Наведені заявником недоліки окремих реквізитів наказу стосуються його оформлення та за своїм характером можуть бути усунені в порядку, передбаченому частиною 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України, однак за встановлених у цій справі обставин не підтверджують помилковості самої видачі наказу та не є достатньою правовою підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, за відсутності передбачених частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України підстав фактично унеможливило б примусове виконання остаточного судового рішення, обов`язок за яким зберігається, що не узгоджується з принципом обов`язковості судового рішення.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни про визнання наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/828/25 таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни (вх. № 8896/26 від 29.09.2026) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі № 909/828/25 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили 09.10.2026 та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

3. Повний текст ухвали складено - 12.10.2026.

Суддя В. В. Михайлишин