Рішення № 140498920, 12.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1142/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ ГАЛАКСІ", вул. Грушевського Михайла, буд. 59 А, оф. 316, м. Дніпро, 49069

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", урочище Центр, буд. 5 Г, с. Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78436

про стягнення заборгованості в сумі 13 586,18 грн.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙ ГАЛАКСІ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення 13 586,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № МП 26-34 від 07.04.2026. На суму основного боргу позивач нарахував інфляційні втрати, 3% річних та пеню відповідно до п. 5.2 Договору, ст. 625 ЦК України.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 08.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.7 ст. 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Копію ухвали від 08.09.2026 про відкриття провадження у справі було надіслано до електронного кабінету відповідача 08.09.2026 о 16:21, про що складено та долучено до матеріалів справи довідку Господарського суду про доставку електронного листа.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Обставини справи, оцінка доказів.

Між ТОВ «СКАЙ ГАЛАКСІ» (Постачальник) та ТОВ «ПБС» (Покупець) укладений Договір поставки №МП26-34 від 07.04.2026 (далі Договір), за яким Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцю продукцію (далі по тексту «Товар»), а Покупець приймати та оплачувати Товар на умовах даного Договору (п.1.1).

В межах та на виконання зазначеного Договору Постачальником було поставлено, а Покупцем прийнято без зауважень товар за видатковою накладною №ПРН+С589269 від 30.04.2026, складеною до Договору поставки №МП26-34 від 07.04.2026 року, на суму 12 234,96 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 4.1 Договору покупець зобов`язаний здійснити оплату за Товар протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п.5.2 Договору, у разі порушення Покупцем строку оплати за Товар, він зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової поставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості не оплаченого у строк Товару за кожен день порушення строку оплати.

Оплату отриманого товару відповідач не здійснив, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду. На суму основного боргу позивач провів нарахування інфляційних втрат в сумі 134,77 грн, пені в сумі 1 106,84 грн та 3% річних в сумі 109,61 грн.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням договору поставки.

Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За встановлених судом обставин, позивач виконав свої договірні зобов`язання належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладеної №ПРН+С589269 від 30.04.2026 на суму 12 234,96 грн з урахуванням ПДВ.

В порушення договірних зобов`язань, відповідач не здійснив оплату за отриману продукцію, в зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 12 234,96 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 12 234,96 грн на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України не є заходом відповідальності для порушника договірного зобов`язання у розумінні глави 51 ЦК України, а є лише способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов`язання зі сплати інфляційних нарахувань та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного грошового зобов`язання, та випливає з прострочення виконання боржником грошового зобов`язання. На відміну від неустойки, застосування частини другої статті 625 ЦК України не обумовлюється наявністю окремого договірного застереження, а є законним наслідком прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов`язання, отже, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та встановлено їх арифметичну та методологічну правильність. Отже, позовні вимоги в частині стягнення 134,77 грн інфляційних втрат, 109,61 грн 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору визначено, що у разі порушення покупцем строку оплати за товар, він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової поставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості не оплаченого у строк Товару за кожен день порушення строку оплати.

Суд перевірив правильність нарахування пені і встановив, що розрахунок у розмірі 1 106,84 грн є арифметично та методологічно правильним, отже, вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

За наведених обставин, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору судовий збір у розмірі 3 328,00 грн суд покладає на відповідача .

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268) (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження надання адвокатом Дучал О. адвокатських послуг ТОВ "Скай галаксі" під час розгляду справи № 909/1142/26 заявником надано: Акт приймання-передачі наданих послуг від 01.09.2026. на 10 000,00грн, попередній звіт адвоката від 25.08.2026, докази сплати за послуги адвоката - платіжна інструкція від 03.09.2026 на 10 000,00грн, Договір про надання правової допомоги від 01.08.2018, Додаткова угода до Договору про надання правової допомоги від 25.08.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Дучал О.Ф. та ордер адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначене загальне правило розподілу судових витрат. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суду надано право з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019.

У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката 10 000,00 грн явно непропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову та кількості поданих доказів (договір та видаткова накладна).

В ухвалі про відкриття провадження у справі судом було встановлено, що ця справа є малозначною. Результат вирішення даної справи не впливає на репутацію сторін та не викликав публічного інтересу.

За таких обставин, клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката слід задовольнити частково. А саме покласти на відповідача витрати позивача на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. У задоволенні клопотання позивача у частині покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн слід відмовити.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", урочище Центр, буд. 5 Г, с. Бистриця, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78436 (код 32872788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙ ГАЛАКСІ", вул. Грушевського Михайла, буд. 59 А, оф. 316, м. Дніпро, 49069 (код 41383864) заборгованість у розмірі 12 234,96 грн, інфляційні втрати в сумі 134,77 грн, пеню в сумі 1 106,84 грн, 3% річних в сумі 109,61 грн, та 3 328,00 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі в розмірі 3 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя У. І. Гула