Рішення № 14049795, 28.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2011 р.

Справа № 3/17-218-2011

За позовом: Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави, в особі Відділу Держкомзему у Кілійському районі Одеської області

До відповідачів: Кілійської міської ради Одеської області; Виробничого кооперативу "Центр"

про визнання недійсним договору сервітутного землекористування

Суддя Д’яченко Т.Г.

Представники:

Від прокуратури: Будзул-Лавренюк К.Я., за посвідченням

Від Відділу Держкомзему у Кілійському районі Одеської області: Макух В.В., за довіреністю

Від відповідачів: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Кілійського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Відділу Держкомзему у Кілійському районі Одеської області з позовною заявою до відповідачів Кілійської міської ради Одеської області та Виробничого кооперативу "Центр", в якій просить суд прийняти рішення, яким визнати недійсним на майбутнє договір сервітутного землекористування №09 від 10.02.2010р., укладений між Кілійською міською радою та Виробничим кооперативом "Центр", як такий, що суперечить чинному законодавству.

Відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, але у судові засідання не з’явились, про поважність причин відсутності не повідомили, відзивів на позов не надали, справа розглянута за наявними матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд встановив.

10.02.2010 року між Кілійською міською радою Одеської області (Власник) та Виробничим кооперативом "Центр" (Землекористувач) було укладено договір сервітутного землекористування № 09, на підставі якого та на підставі рішення Кілійської міської ради від 30.01.2009р. № 609-V-36 передано у строкове сервітутне оплатне користування земельну ділянку площею 0,0362 га, яка розташована за адресою: м. Кілія, вул. Київська, 247-А строком на 3 роки.

Відповідно до п. 3.2 договору передбачається плата за сервітутне землекористування, яка відповідно до розрахунку складає 1192,16 грн.

Умовами п. 4.1 договору передбачено, що сервітутне землекористування встановлюється для розміщення, експлуатації та обслуговування магазину № 50, з категорією земель за основним цільовим призначенням - землі комерційного використання.

Договір зареєстровано у виконавчому комітеті Кілійської міської ради Одеської області 10.02.2010р. за №09, про що в книзі записів державної реєстрації договорів вчинено запис №09.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Відділу Держкомзему у Кілійському районі Одеської області, складеного в результаті перевірки від 03.06.2010р., встановлено, що Виробничим кооперативом "Центр" використовується земельна ділянка площею 0,0362 га, яка розташована за адресою: м. Кілія, вул. Київська, 247-А без належних правовстановлюючих документів, на підставі договору сервітутного користування, що не відповідає вимогам діючого законодавства, у зв’язку з чим у акті міститься примітка про вручення припису з вимогою про припинення порушення земельного законодавства.

Згідно довідки Відділу Держкомзему у Кілійському районі Одеської області від 08.02.2011р. №11-11-5/226 за Виробничим кооперативом "Центр" на території Кілійського району не зареєстровані договори оренди на землю, договори про встановлення земельного сервітуту.

Позовні вимоги прокуратури Кілійського району Одеської області ґрунтуються на порушенні відповідачами умов діючого законодавства при укладенні договору, а саме, укладенні договору сервітутного землекористування, тоді як фактично договором закріплено правовідносини договору оренди та направлені на визнання оспорюваного договору недійсним на майбутнє.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Зі змісту поняття сервітуту, визначеного п. 5 ст. 403 Цивільного кодексу України, вбачається, що сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Як вбачається з умов спірного договору, право сервітутного землекористування надано для обслуговування магазину, отже, власник земельної ділянки фактично позбавлений права володіння нею та користування, тобто, фактичні правовідносини сторін не відповідають врегульованому діючим законодавством змісту поняття сервітуту.

Згідно положень ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналізуючи договірні правовідносини сторін, суд приходить до висновку, що фактично за умовами договору від 10.02.2010 року передавалася земельна ділянка у користування на певний строк і між сторонами існували орендні правовідносини щодо земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності.

Ст. 235 ЦК України врегульовано правові наслідки удаваного правочину, згідно положень якої удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Так, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Положеннями ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу..

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Однак, при укладанні оспорюваного договору було порушено вимоги Закону, рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу в користування не приймалось, а після укладення спірного договору орендар неправомірно приступив до використання земельної ділянки без державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, що підтверджує довідка Відділу Держкомзему у Кілійському районі Одеської області від 08.02.2011р. №11-11-5/226 (а.с. 22).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України, згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів дотримання сторонами положень діючого законодавства при фактичному укладенні договору оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, суд приходить до висновку, що договір сервітутного землекористування №09 від 10.02.2010р., укладений між Кілійською міською радою та Виробничим кооперативом "Центр", підлягає визнанню недійсним як удаваний правочин, вчинений для приховання іншого правочину, що суперечить вимогам закону.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України у разі якщо за змістом зобов’язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи обставини справи, з урахуванням ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з визнанням договору сервітутного землекористування №09 від 10.02.2010р., укладеного між Кілійською міською радою та Виробничим кооперативом "Центр", недійсним та припинити його на майбутнє.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Договір сервітутного землекористування №09 від 10.02.2010р., укладений між Кілійською міською радою та Виробничим кооперативом "Центр" - визнати недійсним та припинити на майбутнє.

3. Стягнути з Кілійської міської ради Одеської області (68300, Одеська область, м. Кілія, вул. Леніна, 57):

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, код 23213460 - держмито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області р/р 31217259700008, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області код 23213460, КБК 22050000 –витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять ) грн.

4. Стягнути з Виробничого кооперативу "Центр" (68303, Одеська область, м. Кілія, вул. Леніна, 24, код 19054731):

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області МФО 828011, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, код 23213460 - держмито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп.

- до державного бюджету України, одержувач ГУДКУ у Одеській області р/р 31217259700008, МФО 828011, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області код 23213460, КБК 22050000 –витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять ) грн.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2011 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д’яченко