Рішення № 14049784, 22.02.2011, Господарський суд Одеської області

Дата ухвалення
22.02.2011
Номер справи
15/49-09-1802
Номер документу
14049784
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р.

Справа № 15/49-09-1802

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача - Рудой В.В.,

від відповідачів:

1) ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” –Ігнатов К.О.,

2) ПП „Силаум” - Лисенко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” до Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” та Приватного підприємства „Силаум” про стягнення 111252,05 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 21.02.2011 р. оголошувалась перерва до 22.02.2011 р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою із уточненнями до Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” про стягнення 97821,69 грн., а саме: 65000,00 грн. заборгованості по виплаті вкладу в договір сумісної діяльності у формі простого товариства № 1 від 04.01.2005 р.; 222,58 грн. плати за користування грошовими коштами позивача, що нарахована відповідно до протоколу засідання ради ДСД № 36/07 від 01.08.2007 р.; 2295,84 грн. індексу інфляції, який нараховано відповідно до протоколу засідання ради ДСД № 36/07 від 01.08.2007 р.; 4314,65 грн. плати за користування грошовими коштами позивача згідно протоколу засідання ДСД б/н від 18.12.2007 р. та 25988,62 грн. індексу інфляції відповідно до протоколу засідання ДСД б/н від 18.12.2007 р. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

04.01.2005 року між Науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України та ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” був укладений договір № 1 про спільну діяльність в формі простого товариства.

04.11.2005 року між Науково-дослідним проектно-конструкторським інститутом морського флоту України, ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” та ПП „Силаум” була укладена угода про внесення змін до договору № 1 від 04.01.2005 р. про спільну діяльність в формі простого товариства, згідно якої до складу учасників спільної діяльності було включено Приватне підприємство „Силаум”.

Так, згідно п. 2.1. договору № 1 керівництво спільною діяльністю та виконання зобов'язань по дійсному договору покладається на Інститут. Відповідності до п. 9.1. договору про спільну діяльність (ДСД) сторони несуть майнову відповідальність згідно діючого законодавства у разі невиконання, несвоєчасного чи неналежного виконання зобов’язань по даному договору.

Як зазначає позивач, станом на 01.08.2007 року вклад ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” в ДСД складав 812000,00 грн. 01.08.2007 року на засіданні ради ДСД було визначено порядок вилучення частини грошевих коштів ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” в сумі 512000,00 грн. з вкладу в спільну діяльність. У відповідності до протоколу засідання № 36/07 від 01.08.2007 р. грошові кошти повинні були бути повернуті ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” в наступному порядку:

- виплата 250000,00 грн. до 03.08.2007 року;

- виплата 162000,00 грн. до 01.10.2007 року;

- виплата 100000,00 грн. до 31.12.2007 року.

03.08.2007 року, за ствердженнями позивача, відповідач, на якого було покладено керівництво спільною діяльністю, згідно умов ДСД, виконав свої зобов’язання перед ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” по виплаті 250000,00 грн. Подальші виплати по ДСД здійснювались із запізненнями, що, на думку позивача, є підставою для застосування до нього штрафних санкцій з урахуванням індексів інфляції за період прострочення виплат.

Так, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у сумі 222,58 грн. та інфляційні витрати у сумі 4314,65 грн.

Таким чином, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно до протоколу засідання № 36/07 від 01.08.2007 р. відповідач зобов'язаний сплатити на користь ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” 3 % річних у сумі 222,58 грн. та інфляційні витрати у сумі 4314,65 грн.

18.12.2007 року сторони ДСД - Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України та ПП „Силаум” вирішили прийняти відмову ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” від подальшої участі у сумісній діяльності, внести відповідні зміни до договору від 04.01.2005 року та здійснити виплати ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” його частки.

Так, згідно протоколу засідання ДСД б/н від 18.12.2007 р. залишок вкладу ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” у сумі 300000,00 грн. повинен бути сплачений у строк до 06.03.2008 р.

Проте, перерахування залишку вкладу ТОВ „ЕПК „Силаум” відбулось з порушенням зазначеного терміну наступним чином: 18.03.2008 року –50000,00 грн., 20.03.2008 року –20000,00 грн., 25.03.2008 року –20000,00 грн., 08.04.2008 року –20000,00 грн., 26.05.2008 року –50000,00 грн., 17.06.2008 року - 15000,00 грн., 18.12.2008 року –60000,00 грн., що разом становить 235000,00 грн.

Тому, за твердженням позивача, на момент його звернення до господарського суду з даним позовом заборгованість відповідача по ДСД перед ТОВ „ЕПК Силаум” становить 65000,00 грн.

Також позивач вважає, що з огляду на порядок повернення залишку вкладу ТОВ „ЕПК „Силаум” відповідач має сплатити 3 % річних за користування грошима позивача, що становлять 4314,65 грн., а також 25988,62 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2009 р. порушено провадження у справі № 15/49-09-1802 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2009 р. до участі у справі № 15/49-09-1802 було залучено Приватне підприємство „Силаум” в якості відповідача та розгляд справи відкладено.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог (а.с. 10-12 т. 2), згідно якої позивач просив суд стягнути з Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інституту морського флоту України з дослідним виробництвом” на користь ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” 103387,05 грн., а саме:

- 65000,00 грн. заборгованості по виплаті вкладу;

- 222,58 грн. плати за користування грошима позивача, що нарахована відповідно до протоколу засідання ради ДСД № 36/07 від 01.08.2007 року (розрахунок 3 % річних, таблиця № 1);

- 2295,84 грн. індексу інфляції відповідно до протоколу засідання ради ДСД № 36/07 від 01.08.2007 р. (розрахунок суми інфляційних, таблиця № 3);

- 4314,65 грн. плати за користування грошима позивача згідно протоколу засідання ДСД б/н від 18.12.2007 р. (розрахунок 3 % річних, таблиця № 2);

- 25988,62 грн. індексу інфляції згідно протоколу засідання ДСД б/н від 18.12.2007 р. (розрахунок суми інфляційних, таблиця № 4).

- 1634,80 грн. плати за користування грошима позивача, що нарахована за період с 1 квітня 2009 року до 1 лютого 2010 року;

- 3930,56 грн. індексу інфляції за період з 1 квітня по 31 грудня 2009 року.

В засіданні суду 23.06.2010 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про призначення по справі судово-економічної експертизи посилаючись на те, що для визначення розміру частки майна, яке належить ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” до сплати у зв'язку з відмовою (виходом) позивача від подальшої участі у сумісній діяльності, та для визначення вартості вказаної частки майна, на думку суду, потрібні спеціальні знання в галузі бухгалтерського обліку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2010 р. по справі № 15/49-09-1802 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, та провадження у справі зупинено до закінчення проведення судово-економічної експертизи.

До господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово-економічної експертизи № 7321/7324 від 31.01.2011 р. по справі № 15/49-09-1802 (а.с. 85-90 т. 2).

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.02.2011 р. провадження по справі № 15/49-09-1802 поновлено та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 21.02.2011 р.

21.02.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” подало до суду заяву про зміну позовних вимог (а.с. 134-136 т. 2), яка по суті є заявою про збільшення позовних вимог та згідно якої позивач просить суд стягнути з Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” на користь ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” 111252 ,05 грн., зокрема:

- заборгованість Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” перед ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” по виплаті вкладу в сумі 65000,00 грн.;

- плату за користування грошима позивача, нараховану відповідно до протоколу засідання ради ДСД № 36/07 від 01.08.2007 р. в сумі 222,58 грн.;

- інфляційні втрати відповідно до протоколу засідання ради ДСД № 36/07 від 01.08.2007 р. в сумі 2295,84 грн.;

- плату за користування грошима позивача згідно протоколу засідання ДСД від 18.12.2007 р. в сумі 4314,65 грн.;

- інфляційні втрати згідно протоколу засідання ДСД від 18.12.2007 р. в сумі 25988,62 грн.;

- плату за користування грошима позивача, нараховану за період з 01.04.2009 р. до 01.02.2010 р. в сумі 1634,80 грн.

- інфляційні втрати за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2009 р. в сумі 3930, 56 грн.

- плату за користування грошима позивача, нараховану за період с 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. в сумі 1950 00 грн.;

- інфляційні втрати за 2010 р. в сумі 5915,00 грн.

Відповідач –Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 71-76 т. 1), визнаючи при цьому наявність заборгованості по поверненню вкладу в сумі 65000,00 грн.

Відповідач –Приватне підприємство „Силаум” проти позову заперечує з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову (а.с. 20-22 т. 2) та додаткових запереченнях проти позову (а.с. 124-131 т. 2).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

04 січня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” та Державним підприємством „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” було укладено договір № 01 про спільну діяльність у формі простого товариства. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору сторони договору зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи на підставі об’єднання вкладів (просте товариство) для досягнення господарської мети –отримання прибутку шляхом:

- виробництва та реалізація продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання;

- придбання у спільне користування об'єктів основних фондів;

- співробітництва в галузі реконструкції та модернізації інфраструктури спільного виробництва з метою підвищення виробництва праці, а також створення умов праці, що відповідають нормативно-технічним вимогам України.

Територією здійснення спільної діяльності є територія, що належить ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” (п. 1.2. договору).

Відповідно до розділу 2 договору про спільну діяльність керівництво спільною діяльністю покладено на ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” (п. 2.1). Координацію спільною діяльністю здійснює Рада спільної діяльності, яка призначається спільним наказом сторін та складається із 4 представників –по два від кожної зі сторін.

Обов’язки сторін договору викладені в розділі 3 договору про спільну діяльність. Зокрема, учасники спільної діяльності прийняли на себе обов'язки своєчасно та у повному обсязі внести вклади у спільну діяльність (п. 3.1.5.).

До того ж позивач прийняв на себе обов'язки, зокрема, здійснювати матеріально-технічне забезпечення спільної діяльності по узгодженню з ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” у відповідності з умовами цього договору (п. 3.3.4); здійснювати інвестування у спільну діяльність відповідно до чинного законодавства (п. 3.3.5); перерахувати у строки, обумовлені в додатку № 4 до договору, грошові кошти в сумі, що вказана в додатку № 2 до договору, в якості вкладу у спільну діяльність (п. 3.3.8).

Згідно із п. 5.1. договору про спільну діяльність та додатку № 1 та № 2 до договору вкладом ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” є право користування майном (нерухомістю та іншими основними засобами), що належать державному підприємству не на праві власності, а на праві оперативного управління. Згідно з оцінкою вартість вкладу ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” визначена в сумі 1500000,00 грн. Вкладом ТОВ „ЕПК „Силаум” у спільну діяльність є грошові кошти.

Пунктом 5.12. договору учасники передбачили, що використання грошового вкладу кожної із сторін здійснюється виключно на цілі, визначені у п. 1.1. договору.

П. 6.1 розділу 6 договору про спільну діяльність передбачено, що вироблена в результаті спільної діяльності продукція та отримані від такої діяльності доходи є спільною дольовою власністю сторін. Внесені учасниками майно та грошові кошти, якими вони володіли на інших підставах, ніж на праві власності, використовуються в інтересах сторін.

Кожна із сторін має право самостійно розпорядитись своєю долею в спільній дольовій власності (п. 6.4.).

Відповідно до п. 7.3 розділу 7 договору про спільну діяльність прибуток, отриманий (нарахований) в результаті здійснення спільної діяльності, розподіляється між учасниками пропорційно задекларованим в договорі вкладам, підтвердженим відповідними розрахунками з урахуванням вартості вкладів у спільну діяльність, вказаним в додатках № 1 та № 2. З моменту підписання договору розподіл прибутку здійснюється пропорційно фактично внесеним вкладам до повного внесення позивачем свого вкладу.

Зазначений порядок розподілу прибутку обов'язково коригується з рахуванням зміни вкладів сторін, що оформляється додатковою угодою до договору (п. 7.4 договору).

Розділом 14 договору передбачені умови припинення дії договору та розподілу майна, що було передане у спільне користування та що є у спільній власності учасників спільної діяльності. Так, відповідно до п. 14.3 договору у випадку припинення дії договору про спільну діяльність майно, що було передане у спільне користування, повертається стороні, яка передала це майно, без винагороди. Розподіл майна, що є у спільній власності сторін, а також спільних прав вимоги, які виникли за період дії договору, здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством.

Укладеною між сторонами по справі угодою від 04.11.2005 р. про внесення змін до договору № 01 від 04.01.2005 р. до участі у спільній діяльності було залучено третю сторону - ПП „Силаум”, у зв’язку з чим у вказаний договір № 01 від 04.01.2005 р. були внесені відповідні зміни, у тому числі щодо розмірі вкладів.

Додатковою угодою № 2 від 25.04.206 р. до договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005р. були внесені зміни в частині визначення розміру вкладів у спільну діяльність. Так, розмір вкладу ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” складав 1364129,00 грн. (50%), розмір вкладу позивача - ТОВ ЕПК „Силаум” –914129,00 грн. (33,5%), розмір вкладу ПП „Силаум” - 450000,00 грн. (16,5%).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України та абз. 3 ч. 2 ст. 174 Господарського кодексу України укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові; спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно ч.2 ст.1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільної діяльності та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Також згідно положень ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Згідно ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном..

Як з’ясовано судом, за період 2005-2007 рр. сторонами внесено вклади у наступному розмірі: ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” - 1364129,00 грн.; ТОВ „ЕПК «Силаум” - 812000,00 грн.; ПП „Силаум” - 450000,00 грн.

У липні 2007 року позивач (ТОВ „ЕПК „Силаум”) звернулось до учасників спільної діяльності з заявою про зменшення розміру вкладу у спільну діяльність на 512000,00 грн. Так, на Раді ДСД (протокол № 36/07 від 01.08.2007 р.) було прийнято рішення задовольнити заяву ТОВ „ЕПК „Силаум” та провести відповідні виплати у наступні строки: до 03.08.2007 року -250000,00 грн., до 01.10.2007 року - 162000,00 грн., до 31.12.2007 р. - 100000,00 грн. Перерахування коштів на рахунок позивача (ТОВ „ЕПК „Силаум”) було здійснено у термін до 14.01.2008 року. Відповідні зміни розміру вкладів було зафіксовано у додаткових угодах до договору № 01 від 04.01.2005 р.

06 грудня 2007 року ТОВ „ЕПК „Силаум” звернулось із заявою про вихід із складу учасників договору про спільну діяльність № 1 від 04.01.2005 р. та повернення залишку вкладу.

18.12.2007 року сторонами ДСД, а саме ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України”, ТОВ „ЕПК „Силаум” та ПП „Силаум” було вирішено прийняти відмову ТОВ „ЕПК „Силаум” від подальшої участі в сумісній діяльності, внести відповідні зміни до договору від 04.01.2005 року та здійснити виплату залишку долі ТОВ „ЕПК „Силаум” в строк до 06.03.2008 р. після підведення підсумків результатів спільної діяльності за звітний період з 01.02.2005р. по 31.12.2007 р.

Протокол засідання учасників договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005 р. підписаний 18 грудня 2007 року директором ТОВ ЕПК „Силаум” Паєвим В.І.

Відповідно до ст. 1142 ЦК України учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніше ніж з три місяці до виходу з договору. Умова про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною.

При цьому відповідно до ст. 1141 ЦК України підставою припинення договору простого товариства є, зокрема, відмова учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників. У разі припинення договору простого товариства речі, визначені індивідуальними ознаками, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється у порядку, встановленому Цивільним кодексом. Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов'язаннями щодо третіх осіб.

Так, враховуючи те, що сторонами договору було досягнуто домовленості про прийняття відмови позивача від участі у договорі № 01 про спільну діяльність у формі простого товариства від 04.01.2005 р., відповідно договір № 01 по відношенню до ТОВ „ЕПК „Силаум” припинив свою дію. Також за домовленістю сторін було вирішено здійснити виплату залишку долі (частки) ТОВ „ЕПК „Силаум” як учасника спільної діяльності, тобто долі (частки) у спільному майні. Зазначена домовленість сторін закріплена у протоколі засідання учасників договору про спільну діяльність № 01 від 04.01.2005 р., який сторони домовились вважати невід'ємною частиною договору (п. 6 протоколу).

Між тим відповідач - ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” у відзиві на позов визнав факт існування заборгованості перед позивачем по поверненню залишку вкладу в розмірі 65 000,00 грн., що на момент розгляду справи не погашена.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, на засіданні Ради ДСД 18.12.2007 року учасниками було вирішено повернути залишок внеску позивача у ДСД в розмірі 300 000,00 грн. в строк до 06.03.2008 р. Однак, позивачу було повернуто лише 235000 грн., що підтверджується відповідачем - ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом”, який у відзиві на позов (а.с. 73 т. 1) визнав наявність у нього як управної сторони спільної діяльності обов’язку по поверненню позивачу залишку вкладу в сумі 65 000,00 грн.

Враховуючи те, що позивачу не було повернуто залишок вкладу в сумі 65000,00 грн. у встановлений строк, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення вказаної суми коштів.

При цьому за несвоєчасне виконання зобов’язань щодо повернення вкладу позивачем нараховані 3% річних як плата за користування грошима позивача та розраховані інфляційні втрати.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3 % річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання щодо повернення позивачу залишку вкладу ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” (на якого договором покладено обов’язок щодо здійснення контролю та ведення обліку грошових коштів) не виконало у встановлений строк (06.03.2008 р.), то відповідно має місце прострочення виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

У зв’язку з наведеним суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних витрат за порушення строків повернення позивачу вкладу.

Доводи відповідачів про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України, які застосовуються до грошових зобов’язань, судом до уваги не приймаються, оскільки обов’язок щодо повернення вкладу позивачу, внесеного грошовими коштами, є саме грошовим зобов’язанням.

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Так, станом на 01.08.2007 року вклад ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” у спліну діяльність складав 812000,00 грн. У відповідності до протоколу засідання № 36/07 від 01.08.2007 р. грошові кошти повинні були бути повернені ТОВ "Економіко-правова компанія «Силаум» в наступному порядку:

- виплата 250000 грн. 00 коп. до 03.08.2007 року;

- виплата 162000 грн. 00 коп. до 01.10.2007 року;

- виплата 100000 грн. 00 коп. до 31.12.2007 року.

Проте, 03.08.2007 року ДСД виконало свої зобов'язання перед ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” по виплаті 250000,00 грн. Подальші виплати здійснювались з порушенням встановленого строку згідно протоколу засідання № 36/07 від 01.08.2007 р.

Відтак, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно протоколу засідання № 36/07 від 01.08.2007 р. з ДСД підлягають сплаті на користь ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” 3% річних в сумі 222,58 грн., розрахунок яких наведено в таблиці № 1 (а.с. 9 т. 1, додаток до позовної заяви), а також інфляційні витрати в сумі 2295,84 грн., розрахунок яких наведено в таблиці № 3 (а.с. 10 т. 1, додаток до позовної заяви).

При цьому суд зазначає, що повернення відповідачем певної частини вкладу позивачу не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому заявлені позивачем вимоги про відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції є цілком обґрунтованими. Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред’явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов’язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Відтак, з огляду на існування у відповідача по ДСД боргу з виплати вкладу позивачу у відповідні періоди, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3% річних від простроченої суми.

До того ж у відповідності до протоколу засідання ДСД б/н від 18.12.2007 р. залишок вкладу ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” в сумі 300000,00 грн. повинен бути повернений в строк до 06.03.2008 р.

Однак, як з’ясовано судом та не спростовано відповідачами, перерахування залишку вкладу ТОВ „ЕПК „Силаум” відбулося з порушенням зазначеного терміну наступним чином: 18.03.2008 року - 50000 грн., 20.03.2008 року - 20000 грн., 25.03.2008 року - 20000 грн., 08.04.2008 року - 20000 грн., 26.05.2008 року - 50000 грн., 17.06.2008 року - 15000 грн., 18.12.2008 року - 60000 грн., що разом становить 235000 грн., залишок неповернутого на момент розгляду справи вкладу складає 65000 грн. У відзиві на позовну заяву ДП „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” послалось на те, що як управна сторона спільної діяльності відповідач не зміг в узгоджені строки виконати свій обов’язок по поверненню позивачу залишку вкладу в сумі 65 000,00 грн. у зв’язку з виникненням кризової ситуації в країні. Проте, вказані посилання відповідача судом оцінюються критично з огляду на їх необґрунтованість.

За таких обставин, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно протоколу засідання б/н від 18.12.2007 р. з ДСД підлягають сплаті на користь ТОВ „Економіко-правова компанія „Силаум” 3% річних в сумі 4314,66 грн., розрахунок яких наведено в таблиці № 2 (а.с. 9 т. 1, додаток до позовної заяви), а також інфляційні витрати в сумі 25998,62 грн., розрахунок яких наведено в таблиці № 4 (а.с. 11 т. 1, додаток до позовної заяви).

Крім того, позивачем правомірно нараховано 3% річних на залишок неповернутого вкладу в розмірі 65000,00 грн. за період з 01.04.2009 р. до 01.02.2010 р. (306 дн.) та за період з 01.02.2010 р. по 01.02.2011 р. (365 дн.).

Так, сума 3% річних за період з 01.04.2009 р. до 01.02.2010 р. складає: 65000 грн./100% * 3%:365 дн.* 306 дн. = 1634,80 грн. (розрахунок наведено у заяві про зміну позовних вимог, а.с. 11 т. 2 ); за період з 01.02.2010 р. по 01.02.2011 р.: 65000 грн./100% * 3% = 1950 грн. (розрахунок наведено у заяві про зміну позовних вимог, а.с. 135 т. 2 ).

Відповідно позивачем було здійснено правомірний розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2009 р. по грудень 2009 р. та за 12 місяців 2010 року з огляду на несвоєчасне здійснення відповідачем виплати залишку вкладу в сумі 65000,00 грн., що не спростовано останнім. Так, сума інфляційних втрат позивача за період з квітня 2009 р. по грудень 2009 р. з урахуванням сукупного індексу інфляції за вказаний період, який за даними Державного комітету статистики України склав 106,047%, становить 3930,56 грн. ((65000,00 грн./100% х 106,047%) –65000 грн.), розрахунок яких наведено у заяві про зміну позовних вимог (а.с. 11 т. 2). За 12 місяців 2010 року сума інфляційних втрат позивача з урахуванням сукупного індексу інфляції за вказаний період, який за даними Державного комітету статистики України склав 109,1%, становить 5915,00 грн. ((65000,00 грн. х 109,1%) –65000 грн.), розрахунок яких наведено у заяві про зміну позовних вимог (а.с. 136 т. 2). При цьому слід зазначити, що при здійсненні розрахунку інфляції позивачем були враховані надані Верховним Судом України рекомендації в листі від 03.04.1997 р. № 62-97 „Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

Отже, враховуючи усе вищенаведене, загальна сума 3% річних, що підлягають сплаті на користь позивача, складає 8122,03 грн. (222,58 грн. + 4314,65 грн. + 1634,80 грн. + 1950,00 грн.), а загальна сума інфляційних втрат складає 38130,02 грн. (2295,84 грн. + 25988,62 грн. + 3930,56 грн. + 5915,00 грн.). При цьому слід зазначити розрахунок річних та інфляційних відповідачами не оспорювався.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” є обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем по справі, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” до Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” та Приватного підприємства „Силаум” про стягнення 111252,05 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства „Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України з дослідним виробництвом” (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 15-а; код ЄДРПОУ 01126996; р/р 26008301456912 в ОЦВ „ПІБ” м. Одеса, МФО 328135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Економіко-правова компанія „Силаум” (65026, м. Одеса, вул. Мечнікова, 2/1, офіс 15; код ЄДРПОУ 31460931; р/р 2600101637218 в філіалі ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 328618) 65000/шістдесят п’ять тисяч/грн. 00 коп. заборгованості ДСД по виплаті вкладу, 8122/вісім тисяч сто двадцять дві/грн. 03 коп. –3% річних, 38130/тридцять вісім тисяч сто тридцять/грн. 02 коп. інфляційних втрат, 1112/одна тисяча сто дванадцять/грн. 52 коп. витрат по сплаті державного мита, 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2011 р.

Попередній документ : 14049783
Наступний документ : 14049791