Ухвала суду № 140497525, 01.10.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

01.10.2026

Єдиний унікальний номер 389/3727/26

провадження №1-кп/389/161/26

Ухвала

01 жовтня 2026 року місто Знам`янка

Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої адво ката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 , розглянувши в підготовочму судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026120000000287 від 06.08.2026, стосовно

ОСОБА_5 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, так як строк дії попередньої ухвали спливає. Дане обгрунтував наявністю ризиків, які було враховано судом при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Дані не відпали та фактично залишились дотепер. Зазначив, що з урахуванням обґрунтованості обвинувачення, обставин вчинення злочину, його тяжкості та міри покарання, передбаченої санкцією інкримінованої обвинуваченому статті, стороною обвинувачення достовірно встановлено наявність вещезазначених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують мати місце і на даний час.

Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник останнього адвокат ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора та просили обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту. У разі відмови в застосуванні домашнього арешту просили визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або в іншому помірному розмірі, достатньому для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого.

Суд, вислухавши думку учасників процесу приходить наступного.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не оцінюється виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а також з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для ув`язнення.

Ризик переховування обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, судом взято до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що призвело до смерті потерпілого, яке відповідно до ст.12 Кримінального Кодексу України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років. Також, обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, переважно за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.

При оцінці ризику переховування від правосуддя взято до уваги (разом з іншими обставинами) і загрозу відносно суворості покарання (§ 76 рішення у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25 квітня 2000 року). При розгляді питання про необхідність тримання під вартою слід брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду». Наведені обставини можуть бути підставою і мотивом для обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватися від суду.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися шляхом залишення місця свого проживання, маючи при цьому, всі можливості та засоби, в тому числі здійснення виїзду на тимчасово окуповані території України або за межі території України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2025 № 1036 про внесення змін до Правил перетинанням державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 «У разі введення на території України воєнного стану обмеження щодо перетину державного кордону не поширюється на громадян України чоловічої статі віком від 18 до 22 років (включно), крім випадків, визначених пунктом 2-14 цих Правил.». Тобто ОСОБА_5 , якому на момент ДТП виповнилось 21 рік має всі законні підстави для виїзду за кордон України.

З початку повномасштабного вторгнення Європейський Союз активував Директиву тимчасового захисту, згідно з якою біженці з України мають право на легальне перебування на території ЄС та отримання базових соціальних послуг: охорона здоров`я, освіта та право на працевлаштування. Варто врахувати, що процес екстрадиції нині є досить складним. Впливає на це, зокрема, широкомасштабна війна проти України, тому іноземні суди на даний час часто відмовляють Україні в питаннях екстрадиції.

Зазначена обставина не виключає можливості у обвинуваченого ОСОБА_5 здійснити спробу перетину межі військового зіткнення та залишення на тимчасово окупованій території України, що фактично виключить можливість його розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі наддасть йому можливість залишити тимчасово окуповану територію України та виїхати до російської федерації.

Викладене вище свідчить, що обвинувачений ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від суду.

Разом з тим, згідно із статтями 7, 23 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів. Можливість настання для кримінального провадження негативних наслідків через вплив на потерпілих, свідків зберігається до моменту безпосереднього отримання судом їх показань під час судового розгляду і не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування.

За даних обставин ризик впливу на свідків був не лише на початковому етапі кримінального провадження під час зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження даних.

Отже, беручи до уваги зазначене вище вбачається наявність ризиків передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України. Дані не відпали та продовжують мати місце і на даний час.

Відтак, беручи до уваги обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, переважно за перевищення встановлених обмежень швидкості руху, його поведінку, а також сімейний та матеріальний стан, зважаючи на обґрунтовані наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, що свідчить про наявність вищезазначених ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання міри запобіжного заходу і на даний час не зникли, у зв`язку з чим застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього.

З огляду на викладене клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Продовжуючи дію такого запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді взяття під варту, не відпали, що також унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Судом враховано практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Отже, аналізуючи вищевикладене, норми чинного законодавства, у суду відсутні підстави для зміни, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , слід задовольнити.

Разом з тим, беручи до уваги, що ОСОБА_5 інкримінується порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд дійшов переконливої думки про відсутність підстав для застосування застави.

Керуючись ст.ст.177, 178, 179, 183 КПК України,

постановив:

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк застосування запобіжного заходу у виді тримання тримання під вартою на 60 днів, починаючи з 12:30 год. 01.10.2026 року по 12:30 год. 29.11.2026 року.

В задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 , підтримане обвинуваченим ОСОБА_5 відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити до відома начальнику Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор».

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошено 05.10.2026 о 16:00 годині.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1