Рішення № 14049219, 28.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.11                                                                                 Справа № 4/316

Розглянувши матеріали справи за позовом

Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ», м.Днепропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Алчевськ Луганської області

про стягнення 4 674 697 грн. 17 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

секретар судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача –Михалевич М.А., довіреність б/н від 17.11.2010;

від відповідача –Осинька-Орлова В.О., довіреність № 01-026-19 від 04.01.2011.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3777 099 грн. 33 коп., 3% річних у сумі 251 394 грн. 55 коп., інфляційні нарахування у сумі 646 203 грн. 29 коп.( з урахуванням уточнення до позовної заяви, зданого до суду 20.01.2011).

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 20.01.2011 № 027/1-31, доповненням до відзиву на позовну заяву від 22.02.2011 № 027/1/6-331, позовні вимоги визнав частково, з підстав, викладених у відзивах.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат»( далі- Покупець, відповідач) та Українсько-російського товариством з обмеженою відповідальністю «ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ»(далі- Постачальник, позивач) був укладений договір поставки № 027/1-3326 від 26.10.2007(далі- Договір), згідно якого Постачальник зобов’язаний поставити обладнання комплексної установки водопідготовки продуктивності 570м3/год

( далі- продукція), а Покупець прийняти та оплатити, згідно Додатку № 1, який є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1. Договору).

Згідно п. 2.1 Договору вартість продукції визначається у Додатку № 1 до договору і складає 25975584,00 грн.

Позивач зазначив, що відповідно до п.2.2.1- п.2.2.4 Договору відповідач сплатив позивачу вартість обладнання на загальну суму 21919964,68 грн., що є еквівалентно 2878652,50 Евро. Факт оплати підтверджується банківськими виписками від 24.10.2007, 14.11.2007, 02.04.2008, 04.07.2008,11.07.2008.

Відповідно до п.2.2.5 Договору передбачено, що Покупець (позивач) здійснює оплату за продукцію у наступному порядку: 10% вартості продукції на протязі 10 днів після поставки кожної узгодженої партії продукції на склад Покупця; загальна сума оплати по даному пункту складає 2597558,40 грн., тобто суму еквівалентну 360000,00 Евро.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що при зміні курсу гривни до Евро більш ніж на 3% відповідно до п.2.1.1 цього договору, сума оплати п.2.2 корегується з урахуванням обмінного курсу валют, встановленого НБУ на день опати.

Позивач вказує на те, що оскільки за період з 18.12.2008 до 03.06.2009 позивач здійснив сім узгоджених партій поставок, згідно видаткових накладних та довіреностей до них (а.с.22-42), то зобов’язання щодо оплати за пунктом 2.5 Договору повинно бути виконано сіма рівними частинами і кожна частина підлягає сплаті протягом 10 днів після поставки однієї з семи партій продукції. Одна сьома частина від 360000 Евро складає 51428,57 Евро.

Поставка продукції позивачем здійснена: 18.12.2008, 29.12.2008,30.12.2008, 11.03.2009,25.03.2009, 30.03.2009, 03.06.2009, що підтверджено видатковими накладними.

Відповідно датами оплати еквівалента 51428,57 Евро ( протягом 10 днів після поставки кожної узгодженої партії ) є наступні дати: 29.12.2008, 09.01.2009, 10.01.2009, 22.03.2009, 05.04.2009, 10.04.2009, 14.06.2009.

З вищенаведеного, позивач зазначив, що відповідач повинен був, відповідно до п. 2.5 Договору, сплатити грошові кошти за курсом Евро до гривні у сумі 3777099,33 грн. (згідно розрахунку позивача).

Позивач зазначив, що відповідач не сплатив суму основного боргу у сумі 3777099,33 грн., відповідно до умов п.2.2.5 Договору.

Відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних в сумі 251 394 грн. 55 коп. за період з 29.12.2008 по 01.12..2010, інфляційні нарахування в сумі 646 203 грн. 29 коп. за період з січня 2008 року по жовтень 2010 року.

На адресу відповідача позивач направив лист- вимогу від 03.12.2010 та № kv/10-2097 з вимогою про оплату у гривнях грошового еквіваленту 360000,00 Евро за Договором (а.с.49-50)., відповідач відповіді не надав, оплату грошових коштів не провів.

Оскільки відповідач оплату боргу не провів, тому позивачем подано позов до суду про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3777 099 грн. 33 коп., 3% річних у сумі 251 394 грн. 55 коп., інфляційні нарахування у сумі 646 203 грн. 29 коп.( з урахуванням уточнення до позовної заяви, зданого до суду 20.01.2011). Позивач обґрунтовує позовні вимоги посилаючись на ст.ст.525,526,530, 625,629 ЦК України.

Представник відповідача розмір позовних вимог визнав частково, з підстав, викладених у відзивах.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що між Відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат»(відповідач) та Українсько-російського товариством з обмеженою відповідальністю «ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ»(позивач) був укладений договір поставки № 027/1-3326 від 26.10.2007 (далі- Договір), згідно якого Постачальник зобов’язаний поставити обладнання комплексної установки водопідготовки продуктивності 570м3/год, а Покупець прийняти та оплатити, згідно Додатку № 1, який є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1. Договору).

Згідно п. 2.1 Договору вартість продукції визначається у Додатку № 1 до договору і складає 25975584,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до умов договору поставки № 027/1-3326 від 26.10.2007, поставив відповідачу продукцію, а відповідач отримав вказану продукцію, що підтверджено матеріалами справи, а саме: видатковими накладними та довіреностями до них (а.с.22-42).

Відповідно до п.2.2.1- п.2.2.4 Договору відповідач сплатив позивачу вартість обладнання на загальну суму 21919964,68 грн., що є еквівалентно 2878652,50 Евро. Факт оплати підтверджується банківськими виписками від 24.10.2007, 14.11.2007, 02.04.2008, 04.07.2008, 11.07.2008.

Пунктом 2.2.5 Договору передбачено, що Покупець (позивач) здійснює оплату за продукцію у наступному порядку: 10% вартості продукції на протязі 10 днів після поставки кожної узгодженої партії продукції на склад Покупця; загальна сума оплати по даному пункту складає 2597558,40 грн., тобто суму еквівалентну 360000,00 Евро.

Згідно із п. 2.3 Договору, що при зміні курсу гривни до Евро більш ніж на 3% відповідно до п.2.1.1 цього договору, сума оплати п.2.2 корегується з урахуванням обмінного курсу валют, встановленого НБУ на день опати.

Вимоги позивача зводяться до наступного, оскільки за період з 18.12.2008 до 03.06.2009 позивач здійснив сім узгоджених партій поставок, згідно видаткових накладних та довіреностей до них (а.с.22-42), то зобов’язання щодо оплати за пунктом 2.2.5 Договору повинно бути виконано сімома рівними частинами і кожна частина підлягає сплаті протягом 10 днів після поставки однієї з семи партій продукції, одна сьома частина від 360000 Евро складає 51428,57 Евро.

Як вбачається, на адресу відповідача позивач направив лист- вимогу від 03.12.2010 та № kv/10-2097 з вимогою про оплату у гривнях грошового еквіваленту 360000,00 Евро за Договором (а.с.49-50)., відповідач відповіді не надав, оплату грошових коштів не провів.

Матеріалами справи підтверджено, що поставка продукції здійснена позивачем: 18.12.2008, 29.12.2008,30.12.2008, 11.03.2009,25.03.2009, 30.03.2009, 03.06.2009, що підтверджено видатковими накладними (а.с.22,25,28,31,34,37,40).

Згідно розрахунку позивача, відповідними датами оплати еквівалента 51428,57 Евро ( протягом 10 днів після поставки кожної узгодженої партії ) є наступні дати: 29.12.2008, 09.01.2009, 10.01.2009, 22.03.2009, 05.04.2009, 10.04.2009,1 4.06.2009., тому відповідач повинен, згідно п. 2.2.5 Договору, сплатити грошові суми за курсом Евро до гривні у сумі 3777099,33 грн. (розрахунок позивача)(а.с.3).

          Суд вважає, що доданий до позовної заяви позивачем розрахунок позовних вимог не відповідає умовам п. 2.2.5 Договору, тому суд не приймає його у якості доказу підтвердження розміру позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно пояснень відповідача викладених у доповнені до відзиву на позовну заяву вбачається, що згідно видаткових накладних (а.с.22,25,28,31,34,37,40) долучених до позовної заяві, які свідчать у якій кількості фактично була поставлена продукція та сама кількість продукції, яка повинна була бути поставлена, що зазначено у додатку № 1 до вказаного договору, однак як вбачається, відповідачу була недопоставлена продукція за Договором на 11,5 %.

Суд вважає, що у пункті 2.2.5 Договору чітко зазначено, що Покупець (позивач) здійснює оплату за продукцію у наступному порядку: 10% вартості продукції на протязі 10 днів після поставки кожної узгодженої партії продукції на склад Покупця; загальна сума оплати за даним пунктом складає 2597558,40 грн., тобто сума еквівалентна 360000,00 Евро, тобто, 10 % від вартості усієї продукції, яка повинна була бути поставлена за договором (вартість продукції за Договором -25 975 584,00 грн., що є еквівалентом загальної суми, на яку повинна була бути поставлена вся продукція складає 360 000,00 Евро).

Таким чином, оскільки позивач не виконав свої зобов’язання згідно умов Договору у повному обсязі, а саме не здійснив постачання продукції у повному обсязі на загальну суму 25 975 584,00 грн., що еквівалентна 360 000,00 Евро., тому відповідач, згідно умов п. 2.2.5 Договору, повинен сплатити не 2 597 558,40 грн., а саме пропорційно - 10 % від вартості фактично поставленої продукції, тобто 2 297 906,23грн. (вартість усієї фактично поставленої продукції 22 979 062,27 грн. х 10 % = 2 297 906,23 грн.).

З урахуванням приписів п. 2.2.5 Договору, відповідач повинен здійснити оплату за продукцію у наступному порядку: 10% вартості продукції на протязі 10 днів після поставки кожної узгодженої партії продукції на склад Покупця. Оскільки на дати оплат по кожній із фактично поставлених партій і на дати поставки товару курс Національно банку України Евро до гривні щоденно змінюється, тому як загальну суму в розмірі 10 % від суми фактичної поставки, так і суми по кожній поставці необхідно скоригувати на день платежу.

У зв'язку з цим загальний розмір суми заборгованості, що підлягає до сплати складає 2 257 462,94 грн. (розрахунок відповідача (а.с.92).

Суд вважає, що у позовній заяві позивачем не зазначений факт недопоставки продукції відповідачу за вищевказаним Договором. У зв’язку з чим, позивач невірно здійснив розподіл суми у розмірі 360 00(4,00 Евро на сім рівних частин, що підлягає сплаті згідно п. 2.2.5 Договору, за фактом поставки кожної узгодженої партій, оскільки сім партій не складають увесь обсяг продукції, що повинен був поставлений відповідачу, а не із кількості фактично поставленої продукції.

На підставі вищевикладеного, суд приймає розрахунок відповідача за спірним Договором, як належний розрахунок суми заборгованості відповідно до умов п. 2.2.5 Договору (а.с.92).

Суд вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 027/1-3326 від 26.10.2007 складає 2 257 462,94 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на день її розгляду, відповідач, відповідно до платіжного доручення №1227 від 15.02.2011 на суму 200000,00 грн., провів оплату за продукцію згідно договору поставки № 027/1-3326 від 26.10.2007.

За таких підстав, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 200 000 грн. 00 коп., слід припинити, на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Сума заборгованості у розмірі 2057462 грн. 94 коп. нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

В решті позовних вимог щодо стягнення заборгованості слід відмовити.

Вимоги про стягнення 3% річних у сумі 126446 грн. 09 коп. за період з 29.12.2008 по 01.12..2010, інфляційних нарахувань у сумі 453 279 грн. 32 коп. за період з січня 2008 року по жовтень 2010 року, нараховані позивачем, відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України, обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

В решті позовних вимог щодо стягнення 3%, інфляційних нарахувань слід відмовити.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача суми заборгованості у сумі 2057462 грн. 94 коп., 3% річних у сумі 126446 грн. 09 коп., інфляційних нарахувань у сумі 453 279 грн. 32 коп., такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи та відповідачем не оспорені.

У судовому засіданні 28.02.2011 оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526,530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, п.1.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», вул.Шмідта,4, м.Алчевськ Луганської області, код ЕДРПОУ 05441447 на користь Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ», юридична адреса: вул.Прогресівна,6,кв.89, м.Днепропетровськ, поштова адреса: вул.Молодогвардійська,45-Б, м. Днепропетровськ, код ЄДРПОУ 30166282, заборгованість у сумі 2057462 грн. 94 коп., 3% річних у сумі 126446 грн. 09 коп., інфляційні нарахування у сумі 453 279 грн. 32 коп., витрати по державному миту в сумі 15476 грн. 57 коп. та 143 грн. 23 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 200000,00 грн. провадження у справі припинити.

4. У решті позовних вимог щодо стягнення заборгованості відмовити.

5. У решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –09.03.2011.

Суддя                                         Г.М.Старкова

Пом.судді Ю.А.Зайцева