Рішення № 14049210, 28.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.11 Справа № 17/9/2011

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Об‘єднання Дніпроенергобудпром»в особі Заводу металевих конструкцій , м. Світловодськ Кіровоградської області

до Приватного підприємства «Компанія Луганьтопсервіс», м. Луганськ

про стягнення 56304 грн. 24 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 56304,24 грн.

Представник позивача 07.02.2011 надіслав до канцелярії суду заяву № 61 від 01.02.2011, в якій зазначає, що 19.01.2011 було зареєстровано Товариство з додатковою відповідальністю "Об‘єднання Дніпроенергобудпром", яке згідно зі Статутом є правонаступником усіх прав та обов‘язків Закритого акціонерного товариства "Об‘єднання Дніпроенергобудпром".

Згідно зі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України позивач просить суд здійснити заміну позивача у справі №17/9/2011 з Закритого акціонерного товариства "Об‘єднання Дніпроенергобудпром" в інтересах якого діє структурна одиниця Завод металевих конструкцій ЗАТ "ОДЕБП" на Товариство з додатковою відповідальністю "Об‘єднання Дніпроенергобудпром" в інтересах якого діє структурна одиниця Завод металевих конструкцій, як його правонаступника.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов’язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з п. 2 Статуту Товариства з додатковою відповідальністю "Об‘єднання Дніпроенергобудпром", товариство є правонаступником всіх прав та обов‘язків Закритого акціонерного товариства "Об‘єднання Дніпроенергобудпром".

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19.01.2011 було зареєстровано юридичну особу Товариства з додатковою відповідальністю «Об‘єднання Дніпроенергобудпром»шляхом перетворення.

За таких обставин, заява позивача про заміну позивача правонаступником з Закритого акціонерного товариства "Об‘єднання Дніпроенергобудпром" в інтересах якого діє структурна одиниця Завод металевих конструкцій ЗАТ "ОДЕБП" на Товариство з додатковою відповідальністю "Об‘єднання Дніпроенергобудпром" в інтересах якого діє структурна одиниця Завод металевих конструкцій, підлягає задоволенню.

Крім того, відповідачем надано відзив на позовну заяву від 24.02.2011, згідно якого він зазначає, що 19.01.2011 до звернення позивача з позовом до суду ним було сплачено 25000,00 грн. Крім того, вже після порушення провадження у справі 04.02.2011 платіжним дорученням № 16 було перераховано частину передплати у сумі 10000,00 грн., а 23.02.2011 –ще 21304,24 грн. (платіжне доручення № 26). Таким чином, станом на 25.02.2011 відповідач не має перед позивачем заборгованості.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Закритим акціонерним товариством «Об‘єднання Дніпроенергобудпром»в особі Заводу металевих конструкцій Закритого акціонерного товариства «Об‘єднання Дніпроенергобудпром»(позивач у справі), та Приватним підприємством «Компанія Луганьтопсервіс» (відповідач у справі), був укладений договір № 18 від 04.10.2010 року (далі –Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов’язався передати Товар (вугілля) у власність Покупця, а Покупець - сплатити і прийняти Товар в кількості і асортименті згідно Специфікації, в терміни і на умовах, встановлених цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору, передбачено, що ціна товару, встановлюється за згодою сторін і вказується в Специфікації.

Пункт 2.2 Договору, встановлює загальну суму договору, яка складається з сукупності сум вартості товару в національній валюті України по усіх специфікаціях/накладних, що додаються до цього договору.

Згідно пункту 3.3 Договору, товар поставляється залізничним транспортом, відвантаження здійснюється партіями, в течії 10 робочих днів з моменту отримання передоплати, відповідно до умов, вказаних в специфікації, на поточний рахунок постачальника і відповідно до отриманої від покупця заявки, з обов’язковим дотриманням черговості відвантаження.

Позивачем на виконання умов Договору було перераховано 71304,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1101 від 05.10.2010 (а.с.13).

Однак, в порушення умов Договору, відповідач зобов’язання по поставці товару не виконав, у зв’язку з чим позивач відмовився від подальшого виконання зобов’язання та вимагав повернення передплати. У зв’язку з неповерненням передплати відповідачем в повному обсязі позивач звернувся до суду з вимогою, що є предметом позову.

Відповідач відзивом на позовну заяву повідомив, що повернув передплату в повному обсязі.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-000060 від 04.10.2010 та специфікації № 1 від 04.10.2010 до Договору здійснено передплату на суму 71304,24 грн. згідно платіжного доручення № 1101 від 05.10.2010 (а.с.13).

Однак, в порушення умов Договору відповідачем товар не поставлено у встановлені Договором строки, передплату на вимогу позивача (а.с.16) не повернуто в повному обсязі та вчасно.

Так, згідно банківських виписок по рахунку позивача, відповідачем було повернуто 14.12.2010 –15000,00 грн. та 19.01.2011 –25000,00 грн.,

Проте, позивачем заявлено до стягнення в тому числі 25000,00 грн., які сплачені відповідачем 19.01.2011, тобто ще до звернення з позовом до суду 20.01.2011 згідно календарного штемпелю на поштовому конверті, тому в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, вже після порушення провадження у справі 04.02.2011 платіжним дорученням № 16 було перераховано частину передплати у сумі 10000,00 грн., а 23.02.2011 –ще 21304,24 грн. (платіжне доручення № 26).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 31304,24 грн. слід припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв‘язку з тим, що відповідачем частково погашена заборгованість після звернення позивача до суду, тобто відсутністю предмету спору.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі припиняється в частині стягнення передплати у сумі 31304,24 грн., в частині стягнення 25000,00 грн. передплати слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки відповідачем частину боргу було сплачено після звернення позивача до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п.1, ч.1 ст. 80, 82, 84, 85, ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. В частині стягнення передплати в сумі 25000,00 грн. відмовити.

2. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія Луганьтопсервіс», м. Луганськ, вул. Дзержинського, 52, ідентифікаційний код 35707788, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Об‘єднання Дніпроенергобудпром», м. Світловодськ, смт. Власівка, Кіровоградська область, вул. Молодіжна, 63, ідентифікаційний код 14276579, витрати по сплаті державного мита у сумі 313,04 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 131,21 грн., видати наказ.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 09.03.2011.

Суддя О.С. Фонова