Рішення № 14049120, 03.03.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.11 Справа № 15/23/2011

За позовом

Приватного акціонерного товариства «ДОРІС», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕККОН-ІНТЕРНЕТ», м. Луганськ

про стягнення 4 113 грн. 57 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

за участю:

від позивача - Білоус М.С., юрист, довіреність № 122-11 від 14.02.2011;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- стягнути з відповідача заборгованості у сумі 3 200 грн. 00 коп. за договором про надання послуг передачі даних та абонентське обслуговування у комп’ютерній мережі від 28.02.2008 № 0208;

- стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 720 грн. 00 коп.;

- стягнути з відповідача 3% річних в сумі 193 грн. 57 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті. Разом з тим, актом звірення взаємних розрахунків, підписаного керівником відповідача, визнано наявність боргу перед позивачем.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов’язковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Ухвали суду отримані відповідачем (уповноваженою особою), що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тому, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ДОРІС», як виконавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕККОН-ІНТЕРНЕТ», як замовником, укладено договір про надання послуг передачі даних та абонентське обслуговування в комп’ютерних мережах від 28.02.2008 № 0208.

Згідно предмету даного договору позивач зобов’язується надати послуги передачі даних за напрямом Луганськ-Стаханов шляхом включення в Інтернет порти на телекомунікаційних вузлах виконавця, а відповідач прийняти послуги та здійснити оплату (розділ 1 договору).

За положеннями п. 2.3 договору щомісячні платежі здійснюються на підставі рахунків виконавця. Рахунки пересилаються замовнику до 5 числа кожного місяця. Замовник повинен сплатити рахунки виконавця в 5-денний строк.

Надання послуг та отримання відповідачем рахунку на сплату абонентської плати підтверджується матеріалами справи (акт приймання-передачі) та поясненнями відповідача від 17.02.2011.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором за ним утворився борг.

Так, станом на день прийняття даного судового рішення розмір боргу складає 3 200 грн. 00 коп., що підтверджується актом звірення розрахунків.

У зв’язку з наявністю боргу позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов’язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Крім того, між сторонами проведено звірення розрахунків, за результатами якого складено акт звірення. Згідно даного акту відповідачем визнано борг у сумі 3 200 грн. 00 коп.

Таким чином, позовна вимога про стягнення боргу підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вимога позивача по стягненню з відповідача заявленої за позовною заявою суми інфляційних втрат у розмірі 720 грн. 00 коп., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, задовольняється частково в сумі 670 грн. 18 коп., враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов’язання починається з 11.01.2009, а позивачем нарахування здійснено за січень 2009 року у повному обсязі.

Вимоги по стягненню 3 % річних у сумі 193 грн. 57 коп. підлягають задоволенню повністю враховуючи, що обґрунтований розмір 3% річних за вказану кількість днів є більшим, аніж заявлено за позовною вимогою.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню борг у сумі 3 200 грн. 00 коп., інфляційні втрати у сумі 670 грн. 18 коп. та 3% річних у сумі 193 грн. 57 коп. У задоволенні решти позовних вимог по стягненню 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі: 100 грн. 77 коп. державного мита, а також 233 грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕККОН-ІНТЕРНЕТ», м. Луганськ, вул. 16-та Лінія, б. 7, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32371324, на користь Приватного акціонерного товариства «ДОРІС», м. Донецьк, вул. Капітана Ратникова, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 22000319: борг у сумі 3 200 грн. 00 коп. інфляційні втрати у сумі 670 грн. 18 коп., 3% річних у сумі 193 грн. 57 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 100 грн. 77 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233 грн. 14 коп. Наказ видати позивачу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 03.03.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено та підписано 09.03.2011.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко