Рішення № 14049048, 02.03.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 березня 2011 р.

Справа 2/20/2011/5003

за позовом: Хмільницького міжрайпрокурора в інтересах держави (22000, Вінницька область, м.Хмільник, вул.Пушкіна, 34) в особі Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації 22000, Вінницька область, м.Хмільник, вул.Пушкіна, 34

до: СПД ОСОБА_1 22200, АДРЕСА_1

про стягнення 7 856,19 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Павлюк І.М.- за довіреністю;

відповідача : не з''явився;

прокуратури : Гембера С.В.- за посвідченням.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Хмільницького міжрайпрокурора в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації до СПД ОСОБА_1 про стягнення 7 856,19 грн. завищеної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян у транспорті загального користування.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.01.2011 р. порушено провадження у справі №2/20/2011/5003 та призначено її до розгляду в засіданні на 02.03.2011 р.

В судовому засіданні представники позивача та прокуратури позов підтримали та просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з"явився , витребуваних ухвалою суду від 28.01.2011 року документів не надав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 2/20/2011/5003, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 20543307, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В ході наглядової перевірки додержання бюджетного законодавства Хмільницькою міжрайпрокуратурою встановлено, що відповідно до договору №5-09 від 22.01.2009 року "Про порядок відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у транспорті загального користування", укладеного між Управлінням праці та соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації та перевізником суб''єктом підприємницької діяльності в особі ОСОБА_1 останній зобов'язувався забезпечувати перевезення окремих категорій громадян.

Під час проведення ревізії контрольно-ревізійним відділом у Хмільницькому та Літинському районах і м. Хмільнику, щодо цільового та ефективного використання коштів субвенції з державного бюджету, а саме щодо сплати компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян у транспорті загального користування встановлено завищення суми виручки від перевезення платних пасажирів у розрахунках суми відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських маршрутах Хмільник - Уланів, Хмільник - Гнатівка за січень - червень 2009 року допущених вищезазначеним перевізником на суму 23 496,00 грн, що призвело до завищення суми компенсації на 7 856,19 грн.

Вищезазначене було встановлено тим, що до Хмільницької ОДПІ був направлений запит від 18.08.2010 року за № 15-15/850 для підтвердження доходів від реалізації проїзних квитків, вказаних ПП ОСОБА_1 у розрахунках сум відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у транспорті загального користування.

Співставленням обсягів виручки від реалізації вказаних у звітах платника єдиного податку ОСОБА_1, із сумою виручки від перевезення платних пасажирів, вказаних даним перевізником у розрахунках суми відшкодування витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у транспорті загального користування, які надавалися до Управління, встановлено розбіжності за 1 та 2 квартали 2009 року.

Так, згідно розрахунків поданих до управління за січень-березень 2009 року, сума виручки склала 14 870,00 грн. По звітах поданих до податкової інспекції сума виручки склала 7 500,00 гривень.

Різниця в 7 370,00 гривень призвела до незаконної виплати компенсації на суму 2 970,46 гривень.

Згідно розрахунків поданих до управління за квітень - червень 2009 року сума виручки склала 22 426,00 гривень. По звітам поданих до податкової інспекції сума виручки склала 6 300,00 гривень.

Різниця в 16 126,00 гривень призвела до незаконної виплати на суму 4 885,73 гривень.

Так за 2 квартали 2009 року завищення суми виручки ПП ОСОБА_1, на суму 23 496,00 гривень призвело до завищення суми компенсації на загальну суму 7856, 19 гривень.

Станом на день звернення з позовом до суду ПП ОСОБА_1 не вчинив дії спрямовані на повернення незаконно отриманого відшкодування, що в свою чергу і змусило позивача звернутись з позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 2.2.3. Договору № 5- 09 від 22.01.2009 року виконавець (перевізник) несе відповідальність за оформлення розрахункових документів.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт надання недостовірних даних підтвердив і сам ПП ОСОБА_1 в поясненні від 16.09.2010 року, пояснивши останнє дублюванням сум.

Про необхідність повернення незаконно отриманих сум компенсації, ПП ОСОБА_1 повідомлявся листом управління праці та соціального захисту населення Хмільницької РДА за № 01 -13-1930 від 08.10.2010 року, однак ніяким чином на нього не зреагував.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 28.01.2011 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ч. 2, 3 ст.49 ГПК України.

При покладенні судових витрат на відповідача суд також врахував рекомендації, які містяться в п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в яких зазначено зокрема, що приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з того, що у разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Із приписів ст.4 Декрету КМ від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" не вбачається, що в даному випадку у відповідача є пільга по сплаті державного мита.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з СПД ОСОБА_1 (22000, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2, ідент.номер НОМЕР_1) на користь Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької районної державної адміністрації (22000, Вінницька область, м.Хмільник, вул.Столярчука, 17, код 03191779) 7 856,19 грн. завищеної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян у транспорті загального користування.

3. Стягнути з СПД ОСОБА_1 (22000, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2, ідент.номер НОМЕР_1) в дохід державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі, Хмільницькому міжрайпрокурору та прокурору Вінницької області рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А. Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 03 березня 2011 р. віддрук. прим.: 1 - до справи 2-4 - прокурору, позивачу 21000, м.Вінниця, вул.Володарського ,33 22000, Вінницька область, м.Хмільник, вул.Пушкіна, 34 22000, Вінницька область, м.Хмільник, вул.Столярчука, 17

5 - відповідачу 22200, АДРЕСА_1