Постанова № 14048841, 28.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2011                                                                                           № 53/345

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гольцової Л.А.

суддів:           

за участю секретаря

судового засідання

за участю представників сторін

від позивача: повідомлений належним чином, але не з’явився;

від відповідача: повідомлений належним чином, але не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Харківське автотранспортне підприємство № 16363”

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.12.2010

у справі № 53/345 ( )

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Харківське автотранспортне підприємство № 16363”;

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „БК-Транс”;

про                                                   стягнення 14433,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Відкрите акціонерне товариство „Харківське автотранспортне підприємство № 16363” (далі – ВАТ „Харківське АТП № 16363”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „БК-Транс” (далі – ТОВ „БК-Транс”) про стягнення заборгованості за договором № ДГ-09/04 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні від 09.04.2010 в сумі 14433,99 грн., з яких 13136,87 грн. основного боргу, 974,84 грн. пені, 157,64 грн. інфляційних втрат та 164,64 грн. 3% річних.

          До прийняття рішення ВАТ „Харківське АТП № 16363” в порядку ст. 22 ГПК України уточнило позовні вимоги та просило стягнути з ТОВ „БК-Транс” 1597,12 грн., з яких 300,00 грн. основного боргу, 974,84 грн. пені, 157,64 грн. інфляційних втрат та 164,64 грн. 3% річних.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 у справі № 53/345 позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 300,00 заборгованості, 10,00 грн. пені, 164,64 грн. 3% річних, 157,64 грн. інфляційних втрат, 6,32 грн. державного мита та 10,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

          Не погодившись з рішенням суду, ВАТ „Харківське АТП № 16363” подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 300,00 грн. заборгованості, 974,84 грн. пені, 164,64 грн. 3% річних, 157,64 грн. інфляційних втрат, 144,34 грн. державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилається, що судом при зменшенні пені з 974,84 грн. до 10,00 грн. не взято до уваги ступень виконання зобов’язання відповідачем, причини неналежного виконання ним зобов’язання, не з’ясовано, чи даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін. Крім того, судом невірно зроблено розподіл судових витрат.

          ТОВ „БК-Транс” відзив на апеляційну скаргу ВАТ „Харківське АТП № 16363” не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

          В засідання суду 28.02.2011 сторони повноважних представників не направили не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги ВАТ „Харківське АТП № 16363” належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 31.01.2011, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75.

          Відповідно до п. 3.5.11 вищезазначеної Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.1997 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

          Крім того, про належне повідомлення сторін про прийняття апеляційної скарги ВАТ „Харківське АТП № 16363” до провадження та призначення її до розгляду свідчать також повідомлення вручення поштового відправлення, з яких вбачається про своєчасне отримання представниками сторін ухвали суду від 31.01.2011.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ТОВ „БК-Транс (Експедитор) та ВАТ „Харківське АТП № 16363” (Перевізник) 09.04.2010 укладено договір № ДГ-09/04 про надання транспортних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні, за умовами якого Перевізник зобов’язується доставити автомобільним транспортом довірений йому Експедитором вантаж (згідно із заявкою), і видати йому уповноваженій на те особі (Вантажоодержувачу), а Експедитор за дорученням, від свого імені та за рахунок Замовника, зобов’язується оплатити послуги Перевізника (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість послуг Перевізника вказуються в заявках-дорученнях або актах виконаних робіт.

Оплата вартості послуг Перевізника, що надаються за даним договором здійснюється впродовж 14 днів шляхом банківського переказу на рахунок Перевізника, якщо інше не обумовлено в заявці-дорученні (п. 4.1 договору).

Оплата здійснюється на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг), пред’явленого рахунку та звіту який складається з оригіналів документів (CMR) з відміткою Вантажоотримувача про прийняття вантажу та інших документів (п. 4.2 договору).

Відповідачем 09.04.2010 оформлено заявку № 1-2010, в якій зазначено, що плата за перевезення вантажу складає 2200,00 євро + вартість замитнення. Умови оплати – б/г протягом 21 календарного дня з дня отримання пакету документів.

Сторонами 20.04.2010 складено та підписано без будь-яких зауважень акт надання послуг № 2314, де зазначено, що на виконання договору від 09.04.2010 № ДГ-09/04 Виконавцем надані транспортні послуги по території України на суму 10710,28 грн. та транспортні послуги за межами кордону України на суму 13426,59 грн., що загалом становить 24136,87 грн. (у т.ч. ПДВ).

Позивачем 19.04.2010 виставлено відповідачу рахунок № 1882 на загальну суму 24136,87 грн.

Відповідач частково оплатив послуги, надані позивачем за договором ДГ-09/04, сплативши 11000,00 грн.

          Враховуючи загальну суму наданих позивачем послуг (24136,87 грн.) відповідачу та часткову оплату (в сумі 11000,00 грн.), заборгованість відповідача перед позивачем за договором ДГ-09/04 становить 13136,87 грн.

          В матеріалах справи (а.с. 69) наявний лист відповідача, в якому він визнав суму боргу перед позивачем та зобов’язався погасити частинами заборгованість до 31.08.2010.

          Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с. 105-114) відповідач після звернення позивача до суду із даним позовом і до прийняття рішення у даній справі перерахував позивачу кошти на загальну суму 12836,87 грн., про що в графі „призначення платежу” зазначено „сплата за транспортні послуги згідно рах. № 1882 від 19.04.2010. Без ПДВ”.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Беручи до уваги зазначені платіжні доручення, колегія суддів вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 12836,87 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Проте, відповідач не здійснив оплату послуг на залишок суми – 300,00 грн.

Платіжне доручення від 27.12.2010 № 3672 (а.с. 115) не може бути прийняте судом як доказ перерахування відповідачем 300,00 грн. по рахунку від 19.04.2010 № 1882, оскільки відсутні докази перерахування коштів.

          Враховуючи наведене вище, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 300,00 грн. заборгованості по договору № ДГ-09/04.

          Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача пені в сумі 974,84 грн., 3% річних в сумі 164,64 грн. та 157,64 грн. інфляційних втрат.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Суд першої інстанції, перевіряючи правильність нарахування позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, 3% річних в сумі 164,64 грн. та 157,64 грн. інфляційних втрат і колегія суддів з цим погоджується.

          Що стосується стягнення пені в сумі 10,00 грн., слід зазначити наступне.

          Пунктом 4.3 договору передбачено, що у випадку прострочення оплату рахунків Перевізника, Експедитор виплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

          Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених ст. 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище положення статей свідчать, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із клопотанням про відмову позивачу в задоволенні стягнення пені в сумі 974,84 грн. (а.с. 83), не надав доказів, винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Проте, судом першої інстанції безпідставно зменшено пені з 974,84 грн. до 10,00 грн.

          За таких обставин, а також зважаючи на дебіторську заборгованість позивача в сумі 5594694,59 грн. (додана до апеляційної скарги довідка позивача від 10.01.2011 № 07), момент виконання грошового зобов’язання відповідачем за винятком 300,00 грн. та положення зазначеного вище законодавства, колегія суддів вважає за можливе застосувати п. 1 ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшити суму пені до 487,42 грн.

          Відносно стягнутих з відповідача судових витрат, що складаються з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то відповідно до п. 6.3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” (редакція від 31.05.2007) у разі, коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов’язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

          За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 у справі №53/345 підлягає зміні.

          На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Харківське автотранспортне підприємство № 16363” на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 у справі №53/345 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 у справі № 53/345 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БК-Транс” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-А, код ЄДРПОУ 34343351) на користь Відкритого акціонерного товариства „Харківське автотранспортне підприємство № 16363” (61172, м. Харків, вул. Роганська, 160, код ЄДРПОУ 01332106) заборгованість в сумі 300,00 грн., пеню в сумі 487,42 грн., 3% річних в сумі 164,64 грн., інфляційні втрати в сумі 157,64 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 144,34 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „БК-Транс” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-А, код ЄДРПОУ 34343351) на користь Відкритого акціонерного товариства „Харківське автотранспортне підприємство № 16363” (61172, м. Харків, вул. Роганська, 160, код ЄДРПОУ 01332106) заборгованості в сумі 12836,87 грн. провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В іншій частині позову відмовити”.

          3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БК-Транс” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3-А, код ЄДРПОУ 34343351) на користь Відкритого акціонерного товариства „Харківське автотранспортне підприємство № 16363” (61172, м. Харків, вул. Роганська, 160, код ЄДРПОУ 01332106) 2,43 витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

          4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 2, 3 зазначеної постанови суду.

5. Справу № 53/345 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.03.11 (відправлено)