Постанова № 14048799, 22.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2011                                                                                           № 4/721-43/371

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Бондар С.В.

суддів:           Попікова О.В.

          Кондратова І.Д.

при секретарі:           Бут А.В.

За участю представників:

від прокуратури Холявінська І.В.

від позивача – не з*явились

від відповідача – не з*явились

від третьої особи – Залевський В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступник прокурора Деснянського району м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2010

у справі № 4/721-43/371 (Пасько М.В. .....)

за позовом                               Заступник прокурора Деснянського району м.Києва

до                                                   Публічне акціонерне товариство "АКБ "Київ"

третя особа відповідача           Національний банк України

про                                                   стягнення 132401,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11 2010 року у справі № 4/721-43/371 позов заступника прокурора міста Києва в особі Фінансового управління Деснянського району у м. Києві державної адміністрації задоволено частково. З Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі – відповідач) стягнуто 19260 грн. 28 коп. – пені, 5260 грн. 27 коп. – 3% річних. Також з відповідача стягнуто в доход державного бюджету 245 грн. 21 коп. - державного мита, 43 грн.71 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В задоволені інших позовних вимог судом відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ «АКБ «Київ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка була прийнята до провадження 13.01.2011 року. Справу призначено до розгляду на 03.02.2011 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправомірно нарахована пеня, оскільки такий вид забезпечення виконання зобов’язання відповідача не передбачений ані договором банківського вкладу (депозитом), ані окремо угодою. Крім того, відповідач не погоджувався із сумою розрахунку 3% річних, яка була задоволена судом першої інстанції та вважає, що вказана сума складає - 4931 грн. 50 коп., що на 328 грн. 77 коп. менше від задоволеної.

В судовому засіданні 03.01.2011 року представником прокуратури було заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з необхідністю оформлення апеляційної скарги.

Розгляд справи було відкладено на 17.02.2011 року.

Апеляційна скарга заступника прокурора Деснянського р-ну міста Києва надійшла до Київського апеляційного господарського суду 14.02.2011 року та була призначена до розгляду на 17.02.2011 року, разом із апеляційною скаргою відповідача. Апеляційна скарга заступника прокурора Деснянського р-ну м. Києва мотивована тим, що судом першої інстанції не правомірно відмовлено в задоволені вимог щодо стягнення інфляційної складової боргу та 3 процентів річних, в зв’язку із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів банку. Крім того, в апеляційній скарзі прокурор погодився із доводами відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з нього пені незалежно від наявності чи відсутності мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки, між сторонами не укладено письмової угоди про можливість застосування відповідальності у вигляді сплати пені. В апеляційній скарзі прокурор просив рішення місцевого суду від 24.11.2010 року скасувати та винести нове, яким частково задовольнити позовні вимоги, а саме: стягнути з відповідача 26017 грн. 73 коп. - інфляційну складову боргу та 22356грн. 12 коп. – 3 % річних.

В судовому засіданні 17.02.2011 року представник відповідача одержав копію апеляційної скарги заступника прокурора Деснянського р-ну м. Києва, яка була раніше направлена на його адресу та просив суд оголосити перерву для її вивчення та надання відзиву, оформленого належним чином.

Крім того, в судовому засіданні прокурором було надано заяву Фінансового управління Деснянського району у м. Києві, в якій йдеться про те, що Фінансове управління Деснянського району апеляційну скаргу прокурора підтримує в повному обсязі, в задоволені апеляційної скарги ПАТ АКБ «Київ» просить відмовити, а справу просив розглядати без участі свого представника.

          В судовому засіданні оголошено перерву на 22.02.2011 року.

          Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу прокурора Деснянського р-ну міста Києва погодився із тим, що розрахунок наданий в апеляційній скарзі прокуратури є математично обґрунтованим, але вважає, що вказана вимога повинна була бути заявлена тільки одночасно з вимогою про стягнення основної суми боргу.

          В судове засідання 22.02.2011 року не з’явились представники відповідача, про ричини неявки суду не повідомили про час та місце розгляду справи вони були повідомлені належним чином, тому судова колегія приходить до висновку, що розгляд справи можна здійснювати у відсутності повноважних представників сторони.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення повноважних представників прокуратури та третьої особи, колегією встановлено наступне:

11.12.2007р. між Фінансовим управлінням Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації та Акціонерним комерційним банком “Київ” був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 07/390 з розміщенням вкладу (депозиту) у розмірі 1000000, 00 грн. по 16.03.2008р. включно.

Відповідно до додаткової угоди № 5 від 25.06.2008р. до Договору, Позивач збільшив суму вкладу (депозиту) на 1 000000, 00 грн. Таким чином, з дати зарахування суми вкладу на депозитний рахунок загальна сума вкладу становила 2000000, 00 гривень.

Строк розміщення вкладу (депозиту) неодноразово пролонговувався, а процентна ставка на вклад збільшувалась, що підтверджується додатковими угодами до Договору.

Згідно з умовами додаткової угоди № 9 від 26.01.2009р. до Договору, сторони продовжили строк розміщення вкладу у сумі 2000000, 00 грн. по 26.04.2009р. включно та збільшили процентну ставку на вклад з 27.01.2009р. до 19,0 % річних.           Датою повернення Банком вкладу (депозиту), відповідно до п.2 вказаної додаткової угоди, визначено 27.04.2009р.

          Як свідчать матеріали справи повернення депозитного вкладу відбулось в повному обсязі 10.09.2009р., тобто з простроченням на 4 місяці та 12 днів, що і стало підставою для звернення позивача до суду за стягненням індексу інфляції, 3% річних та пені.

          Згідно вимог ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (Далі –Закон) державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, який є центральним банком України і його правовий статус визначається Законом України «Про національний банк».

Статтею 66 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що Національний банк України здійснює державне регулювання діяльності банків, у тому числі у формі адміністративного регулювання, зокрема шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

          09.02.2009 року постановою правління Національно банку України № 53 від 06.02.2009 року в АКБ «Київ» призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.09р. по 09.08.09р., який був продовжений на строк до 09.02.2010 року постановою Національного банку України № 65 від 06.08.09 р.

Відповідно до ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (в редакції, яка діяла на дату прийняття Правлінням Національного банку Постанови № 53, Національний Банк України мав право на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, на строк не більше 6-ти місяців Національний банк України має право продовжити на термін до шести місяців мораторій на задоволення вимог кредиторів банку, в якому, на момент прийняття цього Закону, введено мораторій. (Закон, ВР України, від 24.07.2009, № 1617-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків").

Таким чином, мораторій, введений Постановою Національного банку України № 53 від 06.02.09р., законно діяв протягом 6-ти місяців.

В зв’язку з введенням в дію мораторію, на діяльність банку (Відповідача) розповсюджуються спеціальні норми Закону України “Про банки та банківську діяльність”, а саме ст. 58 вказаного Закону України передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

           Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку з чим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на них не розповсюджується.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду України по справі № 4/719 від 08.11.2010 року, яка винесена всім складом суддів Верховного Суду України по аналогічній справі з тими ж сторонами.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2010 року у справі №4/721-43/371 підлягає зміні. З відповідача повинно бути стягнуто 3% річних та інфляційна складова заборгованості за договором вкладу на час дії мораторію на задоволення вимог кредитора.

Твердження відповідача, про те, що кредитор до боржника з вимогою про стягнення інфляційних збитків може звернутися лише одночасно із вимогою про стягнення основного боргу є необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до положення статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Такий строк виконання зобов’язання за договором банківського вкладу (депозиту) № 07/390 для ПАТ АКБ «Київ» настав 27.04.2009року. З вказаної дати у відповідача виник обов’язок виконання зобов’язання, а у позивача право враховувати індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, обчислення яких (інфляційної складової та 3% річних) припиняється датою виконання зобов’язання боржником.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, щодо неправомірності стягнення з нього пені, оскільки відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання визначена ст.547 ЦК України, як письмова.

Частиною 3 статті 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Ані договором банківського вкладу (депозиту) № 07/390, ані додатковими угодами стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язання відповідачем, сторонами передбачено не було, тому, підстави для стягнення судом пені – відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Заступника прокурора Деснянського р-ну міста Києва задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2010 року у справі № 4/721-43/371 зміні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 101, 103, 104-106 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» задовольнити частково.

          2. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Деснянського р-ну міста Києва задовільнити.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2010 року у справі № 4/721-43/371 змінити. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: «Стягнути з публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фінансового управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (02225, м. Київ, пр-кт Маяковського, 29, код ЄДРПОУ 26077750) 26017 (двадцять шість тисяч сімнадцять) гривень 73 коп. - інфляційної складової боргу; 22 356 (двадцять дві тисячі триста п’ятдесят шість) гривень 16 коп. - 3 % річних.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в доход Державного бюджету 483 (чотириста вісімдесят три ) гривень 73 коп. державного мита, пропорційно розміру задоволених позовних вимог; 168 (сто шістдесят вісім ) гривень 74 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовити»

В іншій частині рішення залишити без змін.

          4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код ЄДРПОУ 14371869, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в доход Державного бюджету 241 (двісті сорок одну ) гривеню 86 коп. державного мита, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, яке підлягає стягненню за подачу апеляційної скарги.

          5. Матеріали справи № 4/721-43/371 повернути Господарському суду м. Києва.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                      Бондар С.В.

Судді                                                                                          Попікова О.В.

                                                                                          Кондратова І.Д.