Постанова № 14048780, 24.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2011                                                                                           № 45/186

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           Вербицька О.В.

          Буравльов С.І.

при секретарі:           

За участю представників:

позивача: Дружинін Є.Є. (дов. від 22.12.2010 року № 12\2010-2);

Шапошніков І.Б. (дов. від 07.07.2010 року, б\н);

відповідача: Вітченко А.М.(дов. від 14.01.2010 року, б\н);

Касинюк І.О.(дов. № 5\0\25-11 від 17.01.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Даніа Хандел А/С"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2010

у справі № 45/186 (Мандриченко О.В. .....)

за позовом                               Дочірнє підприємство "Даніа Хандел А/С"

до                                                   ЗАТ "Оболонь"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 40073854,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 03.12.2010 року у справі № 45\186 за позовом Дочірнього підприємства “Данія Хандел А\С” (далі - позивач, ДП “Данія Хандел А\С”) до Закритого акціонерного товариства “Оболонь” (далі – відповідач, ЗАТ “Оболонь”) про стягнення 40 073 854,48 грн., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 195 587,36 грн. пені, 26 581 365,39 грн. збитків, 17 207,40 грн. державного мита.

Не погоджуючись з рішенням суду, ДП “Данія Хандел А\С” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити в частині стягнення неустойки, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача неустойку в розмірі 16 065 447, 12 грн.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права. Так, судом невірно застосовано вимоги чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 551 ЦК України, де зазначено, що розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

В свою чергу, не погоджуючись з рішенням суду, ЗАТ “Оболонь” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, винести нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Так, при винесенні рішення судом першої інстанції невірно застосовано норму права, а саме ст. 616 ЦК України, що призвело до винесення неправосудного рішення.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2010 року апеляційні скарги позивача та відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 30 хв. 08.02.2011 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача 08.02.2011 року було надано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, де ЗАТ “Оболонь” просить апеляційну скаргу ДП “Данія Хандел А\С” залишити без задоволення.

08.02.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з’явились позивача та відповідача. Представник ЗАТ “Оболонь” звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи. Заслухавши думку позивача, колегія суду ухвалила оголосити перерву в судовому засіданні до 10.02.2011 року до 12 год. 00 хв.

10.02.2011 року в судове засідання з’явились сторони. В судовому засіданні представником позивача було надано письмові пояснення щодо відмови відповідача від виконання своїх зобов’язань за договором. В свою чергу, представником відповідача було надано письмові заперечення та письмові пояснення (додаткові) відносно апеляційної скарги позивача, щодо безпідставності задоволення позовних вимог та вимоги позивача щодо збільшення розміру пені. Також, судом було оглянуто в засіданні оригінали та долучено до справи копії вантажно-митних декларацій та рахунків-фактур за договором, оригінали додаткових угод № 1 та 2 .

          В судовому засіданні було оголошено перерву до 17.02.2011 року до 12 год. 45 хв.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача 16.02.2011 року було надано письмові пояснення у справі, де ЗАТ “Оболонь” надає обґрунтування позовних вимог щодо спричинення позивачу збитків.

17.02.2011 року в судове засідання з’явились сторони, колегією суду було оголошено перерву в судовому засіданні до 24.02.2011 року до 11 год. 45 хв.

24.02.2011 року в судове засідання з’явились представники сторін. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиви, доповнення та пояснення до них, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наступне.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2008 р. між ДП “Данія Хандел А\С” (постачальник) та ЗАТ “Оболонь” (покупець) були укладені наступні договори на постачання солоду:

—№ 0174-ОПП, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити його згідно з умовами договору; найменування товару: солод світлий ячмінний, виробництва ТОВ “Острогожський завод по виробництву солоду” або ВАТ “Орловський завод по виробництву солоду”(Росія); кількість товару –16300 тонн;

—№ 0175-ОПП, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити його згідно з умовами договору; найменування товару: солод світлий ячмінний, виробництва ТОВ “Острогожський завод по виробництву солоду” або ВАТ “Орловський завод по виробництву солоду”(Росія); кількість товару –7600 тонн.

Відповідно до п. 3.1. договору № 0174-ОПП зазначений в даному договорі товар поставляється залізничним транспортом, з 20.03.2008 р. до 31.12.2008 р. згідно з графіком поставок, підписаним сторонами.

Пунктом 3.1. договору № 0175-ОПП передбачено, що зазначений в даному договорі товар поставляється залізничним транспортом з 20.03.2008 р. до 31.12.2008 р. згідно з письмовими замовленнями відповідача.

Додатками №1 від 20.03.2008 р. до договорів сторонами визначені показники якості ячмінного солоду.

Додатками №2 від 20.03.2008 р. до договорів сторонами погоджені графіки поставки товару.

Згідно з п. 5.1. договору №0174-ОПП оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на вказаний в п. 10.1. рахунок позивача за кожну фактично поставлену ним партію товару. Оплата товару повинна відбуватись не пізніше 15 діб з моменту фактичної поставки кожної партії та передачі відповідачеві документів, перелічених в п. 3.5. договору.

Відповідно до п. 5.1. договору № 0175-ОПП оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на вказаний в п. 10.1. рахунок позивача за кожну фактично поставлену ним партію товару. Оплата товару повинна відбуватись не пізніше 5 діб з моменту фактичної поставки кожної партії та передачі відповідачеві документів, перелічених в п. 3.5. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів позивач поставив, а відповідач отримав товар у кількості 6436,8 тонн на загальну суму 41817495,95 грн., що підтверджується накладними:

—№25/03 від 25.03.2008 р. на суму 2781011,80 грн.;

—№26/03 від 26.03.2008 р. на суму 2972850,43 грн.;

—№01/04 від 01.04.2008 р. на суму 3035155,68 грн.;

—№02/04 від 01.04.2008 р. на суму 3059220,67 грн.;

—№03/04 від 02.04.2008 р. на суму 2820843,44 грн.;

—№03/04 від 03.04.2008 р. на суму 2825800,99 грн.;

—№08/04 від 08.04.2008 р. на суму 3079424,93 грн.;

—№16/04 від 15.04.2008 р. на суму 3091775,21 грн.;

—№17/04 від 17.04.2008 р. на суму 2879051,12 грн.;

—№18/04 від 17.04.2008 р. на суму 2928863,88 грн.;

—№19/04 від 19.04.2008 р. на суму 3072300,60 грн.;

—№20/04 від 19.04.2008 р. на суму 3094692,00 грн.;

—№22/04 від 22.04.2008 р. на суму 3101773,12 грн.;

—№25/03 від 25.03.2008 р. на суму 2781011,80 грн.

Відповідно до умов договору № 0174-ОПП позивачем на користь відповідача був поставлений товар у кількості 4147,9 тонн на загальну суму 27851924,72 грн.; а за договором №0175-ОПП позивачем на користь відповідача був поставлений товар у кількості 2288,90 тонн загальною вартістю 14235571,23 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з виписок банківських установ, відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договорами, оплата поставленого позивачем товару здійснювалась з затримкою платежів.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з умов договорів №0174-ОПП та №0175-ОПП, а саме з п. 6.3 - зазначеними договорами передбачається відповідальність відповідача у вигляді штрафу у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Однак, виходячи зі змісту чинного законодавства України неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання є пенею, а тому, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що пунктом 6.3. зазначених договорів сторони передбачили відповідальність відповідача за прострочення оплати товару саме у вигляді сплати пені.

В свою чергу, за прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 16065447,12 грн.

Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем при нарахуванні пені не враховані вимоги Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Місцевий суд, вірно, керуючись статтею 55 ГПК України, визначив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача у сумі 2195587,36 грн.

Посилання ДП “Данія Хандел А\С” на ту обставину, що при нарахуванні пені перевищені строки, визначені статтею 232 Господарського кодексу України, обґрунтовано не прийняті господарським судом до уваги, оскільки розрахунок пені здійснений з урахуванням партій продукції згідно з накладними та відповідно до оплат, які здійснювались відповідачем з простроченням; кожний період нарахуванні пені не перевищує 6 місяців, як чинним законодавством.

В свою чергу, стосовно позовних вимог щодо стягнення з ДП “Данія Хандел А\С” збитків у сумі 26581365,39 грн., колегія суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 4.3. договору № 0174-ОПП передбачено, що датою поставки товару вважається дата прибуття товару на залізничну адресу відповідача.

В свою чергу, згідно з п. 3.1. договору № 0175-ОПП товар поставляється залізничним транспортом згідно з письмовими замовленнями відповідача.

Пунктом 4.1. договорів № 0174-ОПП та № 0175-ОПП передбачено, що ДП “Данія Хандел А\С” повідомляє позивача про дату прийняття товару телефоном, факсом або телеграмою на адресу, яка вказана в договорі.

Позивач листом №345/08 від 22.08.2008 р. звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість і продовжити прийом поставок товару.

Також, у листі №214/078 від 14.08.2008 р. позивач просив відповідача сповістити про графік погашення заборгованості за поставлений товар та сповістити про строки поставки і точку кількості солоду, обумовлені в графіках поставки.

В свою чергу, ДП “Данія Хандел А\С” в листі №1597/0/2-08 від 20.06.2008 р., адресованому позивачеві та ВАТ “Русский солод” гарантував погашення заборгованості у сумі 2000000,00 євро до 30.06.2008 р. та іншу частину до 25.07.2008 р.

До матеріалів справи доданий також лист відповідача №2 70-ОПП від 06.03.2008 р., в якому останній гарантував ТОВ “Острогожский завод по производству солода” оплату поставленого солоду на умовах договору поставки, укладеного з позивачем.

25.12.2007 р. між позивачем та ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж” укладені контракти №44-EUA та №45-EUA, за умовами яких ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж” зобов'язався продати і поставити позивачеві солод ячмінний, а відповідач –прийняти та оплатити товар.

Додатковими угодами №1 від 20.03.2008 р. до контрактів №44-EUA та №45-EUA передбачено, що товар відвантажується ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж” відповідно до графіків поставки №1 та №2. Вантажоодержувачем товару за графіком №1 є ЗАТ “Оболонь”.

В свою чергу, в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договорами поставки №0174-ОПП та №0175-ОПП, обсяг недозамовленого відповідачем товару склав 17463,20 тонн:

—за договором №0174-ОПП –12152,10 тонн;

—за договором №0175-ОПП –5311,10 тонн.

Таким чином, позивачем були порушені умови контрактів №44-EUA та №45-EUA, укладених з ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж”, відповідно до яких обсяг погоджених поставок складав 34000 тонн, а саме: 22000 тонн за контрактом №44-EUA та 12000 тонн за контрактом №45-EUA.

Внаслідок недозамовлення товару ДП “Данія Хандел А\С” за договорами №0174-ОПП та №0175-ОПП, позивачем не був замовлений товар за контрактами у ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж”№44-EUA та №45-EUA.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 17.06.2009 р. у справі №46/2009 за позовом ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж” до ДП “Даніа Хандел А/С”про стягнення 3335602,78 Євро позов задоволений, ДП “Даніа Хандел А/С” зобов’язано сплатити на користь ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж” неустойку за порушення термінів оплати товару в сумі 300000,00 Євро і штраф за непредставлення заявок на відвантаження товару в сумі 2400000,00 Євро, а також 32253,00 доларів США на відшкодування витрат позивача по оплаті арбітражного збору.

Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ “Оболонь”, з метою виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 17.06.2009 р. у справі №46/2009, сплатив суму у розмірі 2700000,00 Євро у повному обсязі, що підтверджується меморіальними валютними ордерами: №82058 від 26.11.2010 р. на суму 1000000,00 Євро, №82059 від 26.11.2010 р. на суму 1000000,00 Євро та №82060 від 26.11.2010 р. на суму 700000,00 Євро; платіжними дорученнями в іноземній валюті: №1 від 26.11.2010 р. на суму 700000,00 Євро, №2 від 26.11.2010 р. на суму 1000000,00 Євро та №3 від 26.11.2010р. на суму 1000000,00 Євро.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).

Частинами 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодекс України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 3 вищезазначеної статті Господарського кодексу України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення (частина 1 статті 220 Господарського кодексу України).

Однак, проаналізувавши вищевказані обставини справи ти вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позовні вимоги ДП “Данія Хандел А\С” щодо стягнення з відповідача 26 581 365 грн. 39 коп. збитків, виходячи з наступного.

Так, умовами договору № 0174-ОПП від 20.03.2008 року , а саме п.п. 3.1, 3.2 передбачено, що позивач зобов’язаний поставляти товар на умовах DDP (поставлено), відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2000, місце поставки – м. Київ, станція Київ-Петрівка , згідно погодженого графіку постачання товару.

Таким чином, виходячи з умов вищевказаного договору, колегія суду приходить до висновку, щодо відсутності причинно-наслідкового зв’язку між спричиненими позивачу збитками та діями відповідача, оскільки умовами договору передбачався певний порядок поставки товару (погоджений графік) узгоджений сторонами. В той же час доказів, в розумінні вимог ст. 34 ГПК України, того, що позивачем здійснювалась поставка товару за вищевказаним договором саме за узгодженим графіком, ДП “Данія Хандел А\С” надано не було.

Отже, на думку колегії суду, позивні вимог щодо стягнення з ЗАТ “Оболонь” 18 497 148 грн. 89 коп. збитків за договором № 0174-ОПП від 20.03.2008 року позивачем не доведені та задоволенню не підлягають.

В свою чергу, пунктом 3.1. договору № 0175-ОПП передбачено, що зазначений в даному договорі товар поставляється залізничним транспортом з 20.03.2008 р. до 31.12.2008 р. згідно з письмовими замовленнями відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 689 ЦК України, покупець зобов’язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ “Оболонь” не було належним чином виконано свої зобов’язання за договором, що, в свою чергу, позбавляло ДП “Данія Хандел А\С” можливості виконати свої зобов’язання, та призвело до завдання останньому збитків в сумі 8 084 216 грн. 50 коп., що повністю підтверджено та доведено належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, в розумінні вимог ст. 34 ГПК України.

При цьому колегія суду вважає за необхідне зазначити, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи, колегія суду приходить до висновку щодо наявності складу правопорушення у вигляді:

- протиправна поведінка боржника, що проявляється у неналежному виконанні ним зобов'язання (недозамовлення товару за договором № 0175-ОПП – у кількості 5311,10 тонн);

- наявність збитків (витрати позивача у вигляді сплати штрафних санкцій у розмірі 2700000,00 Євро, що сплачені на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 17.06.2009 р. у справі №46/2009);

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (понесені позивачем збитки у вигляді сплати штрафних санкцій у розмірі 2700000,00 Євро є наслідком невиконання відповідачем саме умов договору №0175-ОПП);

- вина боржника (особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання); відповідачем не доведено вжиття останнім заходів щодо належного виконання зобов'язань за договором № 0175-ОПП.

Також слід зазначити, що посилання відповідача на форс-мажорні обставини є безпідставним, оскільки відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини (непередбачені та непереборні події) - надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання відповідних зобов'язань. Узагальнюючими рисами цих обставин є їх об'єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин.

Розділом 8 договору №0175-ОПП передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по договору при настанні форс-мажорних обставин; дані обставини повинні бути засвідчені Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом; про настання таких обставин, передбачуваних строках їх дії та припинення, сторона, для якої вони настали, повинна повідомити другу сторону протягом десяти діб; відсутність письмового повідомлення про форс-мажорні обставини в порядку, передбаченому п. 8 договорів, позбавляє потерпілу сторону права посилатися на такі обставини.

Відповідач обставинами непереборної сили вважає бойові дії в Південній Осетії та Грузії, а також повені в західному регіоні України, що, зокрема, вбачається з листа відповідача вих. №2147/0/2-08 від 15.08.2008 р., адресованого позивачеві.

На підтвердження своїх доводів щодо обставин непереборної сили відповідач надає висновок Торгово-промислової палати України від 10.09.2008 р. №1703-4/914, листи Львівської торгово-промислової палати від 22.09.2008 р. №19-08-7/1213 та від 15.09.2008р. від 19-08-7/1200, лист Торгово-промислової палати Грузії від 09.09.2008 р. №03-03/181.

Зі змісту вищезазначених листі вбачається:

—згідно з висновком Торгово-промислової палати України від 10.09.2008 р. №1703-4/914 ЗАТ “Оболонь”, у зв'язку з настанням істотної зміни обставин, має право вимагати приведення договорів №0174-ОПП та №0175-ОПП відповідно до обставин, які істотно змінились, або розірвання вказаних договорів;

—у листі Львівської торгово-промислової палати від 22.09.2008 р. №19-08-7/1213, адресованому ТОВ “Оверко”, зазначено про те, що невиконання дистриб’юторських зобов'язань ТОВ “Оверко” по договору купівлі-продажу продукції №4 від 01.03.2008 р. (невиконання плану реалізації) сталося через виникнення обставин, які класифікуються як форс –мажорні;

—листом Львівської торгово-промислової палати від 15.09.2008 р. №19-08-7/1200 Приватного підприємця Гірник Ганну Іванівну повідомлено про те, що невиконання дистриб’юторських зобов'язань ПП Гірник Г.І. по договору купівлі-продажу продукції №2 від 01.03.2008 р. (невиконання плану реалізації) сталось через виникнення обставин, які класифікуються як форс-мажорні;

—відповідно до листа Торгово-промислової палати Грузії від 09.09.2008 р. №03-03/181 ТОВ “Джорджиан Алианс”зіткнулось з протиріччями у виконанні взятих на себе зобов'язань з ЗАТ “Оболонь”; з 08.08.2008 р. по 03.09.2009 р. на всій території Грузії був об’явлений воєнний стан, що є форс-мажорною обставиною.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що листи Львівської торгово-промислової палати від 22.09.2008 р. №19-08-7/1213 та від 15.09.2008р. №19-08-7/1200, лист Торгово-промислової палати Грузії від 09.09.2008 р. №03-03/181 не відносяться до обставин даної справи, а підтверджують обставини, що виникли з інших правовідносин між іншими сторонами.

Таким чином, посилання відповідача на висновок Торгово-промислової палати України від 10.09.2008 р. №1703-4/914, як доказ наявності обставин непереборної сили, судом першої інстанції також обґрунтовано не взято до уваги, оскільки у вказаному висновку йде мова про зміну істотних обставин.

В свою чергу, посилання ЗАТ “Оболонь” на відсутність коштів також вірно не прийнято судом до уваги. Так, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК ), частиною 2 цієї статті передбачено, що не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, на думку колегії суду, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги вищевказані доводи відповідача на підтвердження своїх заперечень.

Крім того, слід зазначити, що не виконуючи свої зобов’язання, ЗАТ “Оболонь” зверталось до господарського суду м. Києва з заявою про визнання спірних договорів недійсними. Рішенням суду від 14.10.2010 року у справі № 6\531-41\304-6\532-32\396, залишеним без змін апеляційною інстанцією, зазначені позовні вимоги ЗАТ “Оболонь” були залишені без задоволення, як необґрунтовані.

Зазначені обставини також свідчать про намагання відповідача уникнути виконання зобов’язань за спірними договорами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (прес-служба УНІАН від 12 травня 2009 року випуск № 6):

- ЗАТ “Оболонь” почала експорт сировини власного виробництва – ячмінного солоду, що виробляється на сучасній солодовні в смт. Чемерівці , Хмельницької області, що була виведена на повну потужність у кінці 2008 року. Нове підприємство здатне виробляти 120 тис. тон солоду на рік, що мінімізує залежність “ЗАТ “Оболонь” від зовнішніх ринків солоду.

Таким чином, на думку колегії суду, наявність вини ЗАТ “Оболонь” доведена належними доказами, а тому позовні вимоги ДП “Данія Хандел А” підлягають до задоволення у визначеному вище розмірі.

Частиною 3 статті 229 Господарського кодексу України передбачено, що у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом Національного банку України на день висунення вимог.

Офіційно встановлений Національним банком України курс Євро по відношенню до гривні станом на 15.11.2010 р. (день подання позивачем до господарського суду заяви про збільшення позовних вимог) складав 1 Євро = 10,8724 грн.;

-          розрахунок здійснений з урахуванням недозамовлених позивачем об’ємів товару шляхом помноження на 140 Євро (штраф, передбачений умовами контрактів №44-EUA та №45-EUA) та помноження на офіційно встановлений НБУ курс Євро по відношенню до національної валюти України (гривні) -за договором №0175-ОПП складає : 5311,10 х 140 х 10,8724 = 8084216,50 грн., що і підлягає стягненню з відповідача, як належним чином доведена позовна вимога.

Також слід зазначити, що клопотання відповідача про зупинення розгляду даної справи до вирішення по суті справ №57/165 та №57/166 обґрунтовано відхилено судом першої інстанції виходячи з наступного.

Так, відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. порушено провадження у справі №57/165 за позовом Закритого акціонерного товариства “Оболонь” до Дочірнього підприємства “Данія Хандел А/С” про розірвання договору №0174-ОПП від 20.03.2008 р. та ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. порушено провадження у справі №57/166 за позовом Закритого акціонерного товариства “Оболонь” до Дочірнього підприємства “Данія Хандел А/С” про розірвання договору №0175-ОПП від 20.03.2008 р.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно з вимогами Цивільного кодексу України, якщо має місце спір щодо розірвання договору, договір в такому випадку є розірваним з моменту набуття чинності відповідним рішенням суду.

Таким чином, оскільки у надій справі йдеться спір щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договорами №0174-ОПП та №0175-ОПП, які були чинними на момент подачі позову, та у зв'язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачеві пеню та завдані цим збитки, то вирішення спорів у справах №57/165 та №57/166 ніяким чином не впливає на вирішення спору у даній справі.

В свою чергу, колегія суду також не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ЗАТ “Оболонь” щодо відсутності зв’язку між спірними договорами та контрактами, укладеними між позивачем та ТОВ “Авангард –Арго –Воронеж” №44-EUA та №45-EUA, та поставкою позивачем солоду саме для відповідача.

Так, в судовому засіданні були оглянути оригінали документів та надані копії вантажно-митних декларації, бухгалтерських довідок та рахунків-фактур за договором, оригінали додаткових угод № 1 та 2, що спростовують вищевказані доводи відповідача.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Зокрема, ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції позивачем не доведено вимог своєї апеляційної скарги, отже, вона не підлягає задоволенню, в той час, як ЗАТ “Оболонь” вимоги своєї апеляційної скарги доведено в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог на суму 18 497 148 грн. 89 коп., що і підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з’ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, що призвело до часткового скасування рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Данія Хандел А\С” на рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2010 року у справі № 45\186 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Оболонь” на рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2010 року у справі № 45\186 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2010 року у справі № 45\186 за позовом Дочірнього підприємства “Данія Хандел А\С” до Закритого акціонерного товариства “Оболонь” про стягнення 40 073 854,48 грн. – скасувати в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства “Оболонь” збитків.

В цій частині винести нове рішення, яким стягнути з Закритого акціонерного товариства “Оболонь” на користь Дочірнього підприємства “Данія Хандел А\С” 8 084 216 грн. 50 коп. збитків.

В іншій частині рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Оболонь” – без задоволення.

Зобов’язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

Справу № 45\186 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Андрієнко В.В.

Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Буравльов С.І.