Постанова № 14048769, 22.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2011                                                                                           № 41/385

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорна Л.В.

          Рєпіна Л.О.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Марковська В.В., Цурка Н.О.;

від відповідача – не з’явився.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство з експлуатації і утримання житлового фонду "Житло-сервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2010

у справі № 41/385 (Спичак О.М. .....)

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Комунальне підприємство з експлуатації і утримання житлового фонду "Житло-сервіс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 303 687,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.11.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Житло-сервіс» (01004, м. Київ, Крутий узвіз, 3, код ЄДРПОУ 31025659) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 252008 (двісті п’ятдесят дві тисячі вісім) грн. 64 коп. основного боргу, 26549 (двадцять шість тисяч п’ятсот сорок дев’ять) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 9893 (дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто три) грн. 52 коп. 3 % річних, 2884 (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 51 коп. державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло –Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження. Скасувати в повному обсязі рішення Господарського суду м. Києва від 05.11.2010 року по справі № 41/385 , яким було стягнуто на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" 252008,64 грн. заборгованості, інфляційних витрат 26 549,10грн., три відсотки річних в сумі 9893,52 грн., витрат 2884,51 грн. по оплаті державного мита, 224,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та постановити нове рішення, яким залишити позовну заяву АЕК «Київенерго» без розгляду. Судові витрати покласти на позивача.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що КП «Житло-сервіс» не порушувало умов Договору, а заборгованість по Договору не є заборгованістю КП «Житло-сервіс», яке не користується коштами мешканців будинку, не накопичує їх і не отримує на свій рахунок і не використовує теплову енергію на власні потреби.

Крім того, судом не враховано, що позивач надав розрахунок позовних вимог і в якому не зазначив, якими тарифами він керувався для цього розрахунку на виконання п. 1. додатку № 2 Договору протягом заявленого позовного періоду позивач зобов'язаний був надати, згідно ст. 33 ГПК України суду нормативне обґрунтування, яке підтверджує правомірність суми його розрахунків позовних вимог. Також, позивачем безпідставно включено до розрахунку позову вартість теплової протягом червня, липня 2009 року за тарифом 132,07 грн. за 1 Гкал.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 24.12.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 01.02.2011 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського змінювався склад колегії суду.

В засіданні суду 01.02.2011 року оголошено перерву до 22.02.2011 року.

В засідання суду 22.02.2011 року відповідач повноважних представників не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 03.12.2007 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі – постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Житло-сервіс» було укладено договір № 7560257 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4, 2.3.1, 2.3.5 позивач зобов’язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із «Споживачем» (додатки 3, 4) для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленими «Споживачем» величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

Щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком «Споживача» за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого «Споживачем» акта за підписом повноваженого представника «Постачальника»).

Сповіщати «Споживача» в 5- денний термін про зміну тарифів на: теплову енергію, технічне обслуговування.

Відповідач в свою чергу, зобов’язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку № 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок «Постачальника» за теплову енергію, спожиту орендарями.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2 до Договору, в п.п., 4, 8, 9, 10 цього додатку передбачено, що дата зняття «Споживачем» показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця.

У разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія:

- на гаряче водопостачання – як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ № 2 оформлену «Постачальником» платіжну вимогу-доручення на саму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник «Постачальнику» протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок «Постачальника» згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, та було вірно встановлено судом першої інстанції за період з 01.08.2008 року по 01.08.2010 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 1115131,83 грн., проте, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 863123, 19 грн. у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 252008,64 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії за підписом відповідача, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи.

Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то відповідно суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 252008, 64 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Колегія суддів, перевіривши обґрунтованість здійсненого судом першої інстанції перерахунку інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, вважає останній цілком законним та вірним, і відповідно суд першої інстанції прийшов до законного висновку, що нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 26549, 10 грн. та 3 % річних в сумі 9893, 52 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Безпідставним також є твердження апелянта про те, що позивач неналежним чином виконував умови договору щодо кількості та якості поставленої теплової енергії, також на думку відповідача тарифи які застосовані позивачем за спірний період є нечинними та не підлягають застосуванню, оскільки кількість спожитих Гкал та їх вартість, які зазначені у облікових картках та платіжних вимогах-дорученнях визначено позивачем на підставі відомостей споживання теплової енергії наданих відповідачем, а належних доказів, щодо неякісності спожитої теплової енергії відповідачем не надано.

Твердження апелянта про незаконність застосування позивачем тарифів згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які скасовані рішеннями судів є також безпідставним, так як постанови Шевченківського районного суду м. Києва про їх скасування з дати прийняття не набрали законної сили, а ті що набрали законної сили (змінені КААС) не встановлюють дату їх скасування, тобто скасовують їх з дати набрання чинності постанови КААС, тому, спірні розпорядження були чинними протягом періоду за який позивач використовує тарифи встановлені вказаними розпорядженнями.

Колегія суддів, приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2010 року у справі № 41/385 відповідає вимогам чинного законодавства.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва 05.11.2010 року у справі № 41/385 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 41/385 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Рєпіна Л.О.

25.02.11 (відправлено)