Ухвала суду № 140487002, 07.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.10.2026Справа № 910/7655/20Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником

у справі № 910/7655/20

за позовом Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

про стягнення 6 531 858,82 грн

Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 6 531 858,82 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Князьков В.В.) від 30.09.2020 у справі № 910/7655/20 позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" основний борг в сумі 749 462,74 грн, пеню в розмірі 4 171 647,88 грн, штраф в сумі 899 169,10 грн, 3% річних в розмірі 463 862,53 грн, інфляційні втрати в сумі 245 459,15 грн та судовий збір в розмірі 97 977,88 грн.

06.11.2020 на виконання вказаного вище рішення було видано відповідний наказ.

22.09.2026 представником стягувача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка 23.09.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду", відповідно до якої стягувач просить суд звернути стягнення на грошові кошти Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд.70, код ЄДРПОУ 31080877), яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", в сумі 244880,06 грн, що складається з основного боргу в розмірі 121658,82 грн, 15% річних у розмірі 22199,91 грн, інфляційних втрат в розмірі 79929,82 грн, пені в розмірі 17137,31 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 3954,20 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 червня 2026 у справі № 904/1664/26, на користь АТ "Запоріжжяобленерго", в рахунок виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 у справі № 910/7655/20, а також просить суд заборонити Комунальному підприємству "Управління ринками" Павлоградської міської ради вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в межах загальної суми стягнення - 244880,06 грн.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2026, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , вказану вище заяву передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2026 розгляд заяви Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі № 910/7655/20 призначено на 07.10.2026.

06.10.2026 представником Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, які 06.10.2026 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 07.10.2026 з`явилась представник позивача (стягувача), представники інших учасників судового процесу не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви учасники судового процесу були повідомлені належним чином, їх явка обов`язковою судом не визнавалась, від відповідача (боржника) надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Розглянувши у судовому засіданні 07.10.2026 заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, заслухавши пояснення представника позивача (стягувача), суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 1, 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику. Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку. Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Системний аналіз статей 53, 56 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно з метою фактичного виконання рішення суду.

При цьому за своєю правовою природою положення вказаних статей не є імперативними, судова дискреція, в даному випадку, передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням всіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу.

Під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України, предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.

Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18 та від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.

Суд встановив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі № 904/1664/26, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.08.2026, позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 121 658,82 грн основного боргу, 22 199,91 грн 15 % річних, 79 929,82 грн інфляційних втрат, 17 137,31 грн пені, 3 954,20 грн витрат зі сплати судового збору.

Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом частини 1 статті 73, частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Принцип змагальності (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (стаття 7 Господарського процесуального кодексу України), що пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Під час вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, зокрема під час розгляду заяв про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суди та учасники судового процесу зобов`язані керуватися принципами змагальності, рівності та застосовувати стандарт доказування.

Як зазначає стягувач, 26.11.2020 було відкрито виконавче провадження № 63747146 з виконання наказу, виданого 06.11.2020 Господарським судом міста Києва у справі № 910/7655/20.

Вказане виконавче провадження № 63747146, як встановлено судом, перебуває на виконанні у державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Гладищенка Владислава Андрійовича, про що свідчить постанова про відкриття виконавчого провадження.

За доводами стягувача, на момент подання цієї заяви залишок боргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" за вищенаведеним виконавчим документом складає 2 018 499,10 грн.

Ці доводи не спростовані ані боржником, ані виконавцем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2026 було встановлено учасникам судового процесу строк - до 06.10.2026 для подання письмових пояснень щодо заяви, з наданням доказів на підтвердження викладених у поясненнях обставин.

Своїм правом на подання обґрунтованих пояснень скористалось лише Комунальне підприємство "Управління ринками" Павлоградської міської ради, яке у встановлений судом строк надало докази часткового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі №904/1664/26.

Так, у матеріалах справи наявні платіжні інструкції від 07.05.2026 №151, від 30.06.2026 №221, від 04.08.2026 №265, від 13.08.2026 №281, від 10.09.2026 №308 на суму 15 200,00 грн кожна, які підтверджують факт погашення Комунальним підприємством "Управління ринками" Павлоградської міської ради заборгованості за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі №904/1664/26 у загальному розмірі 76 000,00 грн.

Відтак матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі №904/1664/26 у розмірі 168 880,06 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки суду було доведено наявність у Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради заборгованості перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" у розмірі 168 880,06 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі № 904/1664/26, суд вважає заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" частково обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Щодо заяви стягувача про заборону Комунальному підприємству "Управління ринками" Павлоградської міської ради вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" суд зазначає таке.

Відповідно до частин 5, 6 статті 336 Господарського процесуального кодексу України за заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах), електронних гаманцях чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Одночасно суд вирішує питання про зустрічне забезпечення та про заборону такій особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та (або) зупиняє виконання судового рішення, згідно з яким з такої особи на користь боржника стягуються грошові кошти в межах загальної суми стягнення, до закінчення розгляду питання про звернення стягнення на грошові кошти.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що правова підстава встановлення заборони особі вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед боржником та зупинення виконання судового рішення в межах розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, виникає лише за умови подання стягувачем заяви про накладення арешту на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Проте питання накладення арешту на грошові кошти Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради заявником не ставиться, а відтак підстави для вирішення питання про заборону вчиняти особі дії щодо погашення заборгованості та зупинення виконання судового рішення відсутні, у зв`язку з чим суд відмовляє Акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" у задоволенні заяви про заборону Комунальному підприємству "Управління ринками" Павлоградської міської ради вчиняти дії щодо погашення заборгованості перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та зупинення виконання судового рішення.

Керуючись статтями 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд

ХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, у справі №910/7655/20 задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на грошові кошти Комунального підприємства "Управління ринками" Павлоградської міської ради (Україна, 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд.70; ідентифікаційний код: 31080877), яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код: 19480600), в розмірі 168 880 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят) грн 06 коп., підтверджену рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2026 у справі №904/1664/26, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.08.2026, на користь Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (Україна, 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Сталеварів, будинок 14; ідентифікаційний код: 00130926), в рахунок виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.11.2020 у справі №910/7655/20, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі №910/7655/20.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.10.2026.

Суддя О.В. Нечай