Рішення № 140486503, 09.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026Справа № 904/3848/26За позовом: керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

До: Фізичної особи - підприємця Іщенко Галини Леонідівни, м. Дніпро

Про: стягнення 298 854,80грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради ( позивач ) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Іщенко Г.Л. ( відповідач ) про стягнення 298 854, 80 грн. - безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вулиця Калинова, 39А в період з 01.01.23р. по 22.10.25р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Іщенко Г.Л., зареєструвавши за собою 23.07.12р. право власності на об`єкт нерухомого майна площею 66, 8 кв. м, розташований на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , використовувала до 23.10.25р. земельну ділянку без укладеного договору оренди, за відсутності державної реєстрації речового права на вказану земельну ділянку, відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України та зберегла кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, тим самим протиправно позбавила територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати.

Разом з позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Іщенко Г.Л. та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, кафе загальною площею 66, 8 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 23075703), у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, поділу об`єкта тощо.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.26р. заяву про забезпечення позову судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.26р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

ФОП Іщенко Г.Л. ( відповідач ) у відзиві на позов зазначає, що вона не ухилялася від оформлення землі, а з 2017 року неодноразово зверталася до Дніпровської міської ради для оформлення земельної ділянки; Міська рада знала про власника кафе та користування земельною ділянкою ще з 2017 року і сама протягом кількох років приймала рішення щодо оформлення землі. Тому твердження прокуратури про те, що порушення було виявлено лише у 2025 р., відповідач вважає необґрунтованим. Також , заявляє на пропуск строку позовної давності та вважає, що вимоги за давні періоди не можуть бути стягнуті; тощо .

Дніпропетровська міська рада ( позивач ) підтримала позовні вимоги прокуратури та вказала , що сам факт тривалого оформлення землі не скасовує обов`язку компенсувати кошти за її фактичне використання, тому просить суд не враховувати заперечення відповідача та підтримати вимогу про стягнення коштів.

Від ФОП Іщенко Г. Л. ( відповідач ) надійшла заява про розстрочення виконання рішення , в якій зазначає, що якщо суд задовольнить позов і присудить до стягнення 298 854,80 грн., відповідач просить дозволити сплачувати цю суму протягом 3 років рівними щомісячними платежами по 8 302 грн., починаючи з місяця після набрання рішенням законної сили.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,0535 га, кадастровий номер 1210100000:01:431:0070, розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 39А, є сформованою земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру зазначена земельна ділянка має кадастровий номер 1210100000:01:431:0070, площу 0,0535 га та цільове призначення 03.08 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Судом також встановлено, що за ФОП Іщенко Г.Л. з 23.07.12р. зареєстровано право власності на нежитлову будівлю кафе літ. А-1, загальною площею 66,8 кв. м, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 39А, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, відповідач є власником об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності. Водночас матеріалами справи підтверджується, що у спірний період право оренди зазначеної земельної ділянки за відповідачем зареєстроване не було.

03.09.25р. Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки, за результатами якого складено акт № 0475. Згідно із зазначеним актом на земельній ділянці розташований комплекс, що включає одноповерхову капітальну будівлю кафе та бетонований літній майданчик, а на момент обстеження на території земельної ділянки здійснювалася господарська діяльність. За результатами геодезичних вимірювань встановлено, що площа земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:431:0070 становить 0,0535 га, а загальна площа земельної ділянки, зайнята комплексом кафе, 0,0544 га.

Отже, наведені докази у своїй сукупності підтверджують фактичне використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності у зв`язку з експлуатацією належного їй об`єкта нерухомого майна.

При цьому суд враховує, що рішенням Дніпровської міської ради від 23.07.25р. № 84/68 «Про передачу земельної ділянки по вул. Калиновій, 39А (Амур-Нижньодніпровський район) в оренду гр. Іщенко Г.Л. по фактичному розміщенню нежитлової будівлі, кафе» затверджено умови передачі земельної ділянки та вирішено передати її відповідачу в оренду строком на десять років. У подальшому, 23.10.25р. між Дніпровською міською радою та Іщенко Г.Л. укладено відповідний договір оренди земельної ділянки.

Отже, лише з моменту оформлення відповідного речового права на земельну ділянку виникли належні правові підстави для користування нею на умовах оренди. До цього часу відповідач фактично користувалася земельною ділянкою без оформленого права оренди та безоплатно .

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою.

Частиною першою статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації відповідного права.

За статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до закону.

Згідно з пунктом в частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Крім того, статтею 206 Земельного кодексу України встановлено імперативний принцип платності використання землі: використання землі в Україні є платним.

Отже, користування земельною ділянкою комунальної власності повинно здійснюватися на відповідній правовій підставі та супроводжуватися внесенням передбаченої законом плати.

Водночас спірні правовідносини виникли не з договору оренди землі, оскільки у період, за який заявлено вимоги, договір між сторонами укладений не був.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, для виникнення кондикційного зобов`язання необхідна наявність таких обставин: набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи та відсутність достатньої правової підстави для такого набуття або збереження.

У спірних правовідносинах відповідач, користуючись земельною ділянкою комунальної власності без укладеного договору оренди та без державної реєстрації права оренди, заощаджувала кошти, які за належного оформлення права користування земельною ділянкою мала б сплачувати власнику земельної ділянки.

При цьому відповідні кошти не є земельним податком або орендною платою як податковим платежем у розумінні Податкового кодексу України. Заявлена до стягнення сума є безпідставно збереженими коштами, які визначаються виходячи з розміру плати, що підлягала б сплаті за користування відповідною земельною ділянкою.

Подібний підхід до правової кваліфікації відносин фактичного користування земельною ділянкою без оформлення права користування неодноразово застосовувався Верховним Судом.

Виникнення у особи права власності на будівлю або споруду саме по собі не створює у неї права оренди земельної ділянки комунальної власності, якщо відповідне право не оформлене у встановленому законом порядку. Водночас власник нерухомості фактично користується земельною ділянкою, необхідною для розміщення та експлуатації належного йому об`єкта.

Саме тому до моменту належного оформлення права користування земельною ділянкою відносини між власником земельної ділянки та фактичним землекористувачем щодо компенсації вартості такого користування мають кондикційний характер.

Щодо доводів відповідача про тривале оформлення земельної ділянки

Судом враховано доводи відповідача про те, що з 2017 р. вона вживала заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою, зверталася до Дніпровської міської ради, подавала відповідні документи та брала участь у процедурі оформлення земельної ділянки. Зазначені обставини самі по собі не спростовують встановленого судом факту фактичного користування земельною ділянкою у спірний період без оформленого права оренди. Водночас для застосування статті 1212 ЦК України визначальним є не встановлення вини фактичного землекористувача, а наявність факту збереження ним майна за рахунок власника без достатньої правової підстави. Тому навіть за умови, що процедура оформлення земельної ділянки тривала певний час, а її завершення залежало також від дій органу місцевого самоврядування, це не змінює факту відсутності у відповідача до 23.10.25р. оформленого речового права на спірну земельну ділянку. Посилання відповідача на те, що вона була готова сплачувати орендну плату за умови повідомлення її про реквізити та розмір платежів, також не спростовує заявлених вимог, оскільки у спірний період договір оренди землі укладений не був, а отже, відповідач не мала статусу орендаря за відповідним договором. При цьому обов`язок повернення безпідставно збережених коштів за статтею 1212 ЦК України не залежить від доведення вини відповідача.

Так, прокурором заявлено до стягнення 298 854,80 грн. за період з 01.01.23р. по 22.10.25р.

Згідно з розрахунком зазначена сума складається з: за період з 01.01.23р. по 31.12.23р. - 99 539,60 грн.; за період з 01.01.24р. по 31.12.24р. - 104 616,12 грн.; за період з 01.01.25р. по 22.10.25р. - 94 699,08 грн. Разом - 298 854,80 грн. Розрахунок здійснений виходячи з площі земельної ділянки 0,0535 га, нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставки орендної плати 3 %.

Судом встановлено, що відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 30.12.2025 № НВ-9991677602025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:431:0070 на 2025 рік становить 3 905 668,42 грн.

Для визначення показників нормативної грошової оцінки за 2023 - 2024 роки використано розрахунок КП «Муніципальний землевпорядний офіс», здійснений на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, затвердженої рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.20р. № 12/57.

З урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації у розрахунку визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2023 рік у розмірі 3 317 986,63 грн., за 2024 рік 3 487 203,95 грн., за 2025 рік 3 905 668,42 грн.

Суд враховує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки використовується для визначення розміру плати за землю, а її індексація здійснюється відповідно до вимог податкового та земельного законодавства.

При цьому матеріали справи містять достатні дані для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за спірний період.

Щодо ставки плати за користування земельною ділянкою суд встановив, що рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 № 13/27 «Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста» встановлено відповідні ставки орендної плати залежно від цільового призначення земельної ділянки.

З огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки - 03.08., тобто для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, застосування ставки 3 % при визначенні розміру безпідставно збережених коштів відповідає наведеним у матеріалах справи нормативним актам.

Відповідачем належних та допустимих доказів здійснення у спірному періоді платежів за користування саме цією земельною ділянкою до матеріалів справи не надано. Також відсутні докази того, що у спірний період відповідач мала іншу належну правову підставу для безоплатного користування земельною ділянкою. Отже, суд дійшов висновку, що розрахунок безпідставно збережених коштів у сумі 298 854,80 грн. є обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.

Відповідач заявила про застосування позовної давності, посилаючись на те, що Дніпровській міській раді було відомо про існування об`єкта нерухомості, його власника та фактичне користування земельною ділянкою задовго до звернення прокурора до суду.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом із тим правила перебігу позовної давності у спірний період зазнавали законодавчих змін.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в період дії карантину строки, визначені, зокрема, статтею 257 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Карантин на території України було припинено з 30.06.23р.

Надалі у зв`язку із введенням воєнного стану законодавством було передбачено спеціальні правила щодо перебігу позовної давності. Зокрема, з 30.01.24р. перебіг позовної давності було зупинено на строк дії воєнного стану.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Закон набрав чинності 04.09.25р., у зв`язку з чим із цієї дати перебіг позовної давності поновився.

Отже, при визначенні дотримання позовної давності у цій справі суд має враховувати не лише загальну тривалість трирічного строку, а й законодавчо встановлені правила його продовження та зупинення.

Крім того, заявлені у цій справі вимоги стосуються безпідставно збережених коштів за окремі періоди фактичного користування земельною ділянкою, а тому суд має оцінювати перебіг позовної давності з урахуванням періодів, за які заявлено відповідні суми.

Позов подано у 2026 році та заявлено вимоги лише за період з 01.01.23р. по 22.10.25р.

З огляду на встановлені законодавством правила щодо перебігу позовної давності у 2020 2025 роках, а також дату звернення до суду, суд не встановив спливу загальної позовної давності щодо заявлених у цій справі вимог.

Саме по собі знання органу місцевого самоврядування про існування об`єкта нерухомого майна та необхідність оформлення земельних відносин не є достатньою підставою для висновку про пропуск позовної давності щодо всіх заявлених до стягнення періодів. За таких обставин заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідачем подано заяву про розстрочення виконання рішення строком на 36 місяців із щомісячною сплатою по 8 302,00 грн.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на своє майнове та соціально-побутове становище, перебування за кордоном, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, здійснення підприємницької діяльності як основного джерела доходу сім`ї, необхідність сплати поточних податків та інших платежів, а також на те, що одноразове виконання рішення, на її думку, істотно ускладнить подальше здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Частиною третьою статті 331 ГПК України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому частина четверта статті 331 ГПК України визначає, що вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання її або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо та інші надзвичайні події тощо. Разом з тим розстрочення виконання судового рішення є процесуальним заходом, який застосовується за наявності конкретних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд бере до уваги наведені відповідачем обставини, однак зазначає, що саме по собі посилання на складне матеріальне становище, наявність дітей, необхідність здійснення поточних витрат та підприємницької діяльності не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення.

Крім того, відповідачем не надано достатніх доказів, які б дозволили суду достовірно встановити неможливість одноразового виконання рішення саме в момент його виконання та обґрунтувати запропонований строк розстрочення.

При вирішенні цього питання суд також має врахувати інтереси стягувача - територіальної громади міста Дніпра, оскільки присуджені кошти є компенсацією за фактичне користування комунальною земельною ділянкою та мають надійти до відповідного бюджету.

За таких обставин суд не вбачає достатніх правових та фактичних підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

Отже, позовні вимоги про стягнення з ФОП Іщенко Г.Л. на користь Дніпровської міської ради 298 854,80 грн. безпідставно збережених коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати зі сплати судового збору за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.73, 74, 79, 86, 232, 233, 236, 237, 238 ГПК України; господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1.Позов керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра задовольнити.

2.Стягнути з відповідача : Фізичної особи - підприємця Іщенко Галини Леонідівни ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь позивача - Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75; код ЄДРПОУ 26510514): 298 854, 80 грн. - безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вулиця Калинова, 39А за період з 01.01.23р. по 22.10.25р.

3.Стягнути з відповідача : Фізичної особи - підприємця Іщенко Галини Леонідівни ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури ( 49044, м. Дніпро , пр. Дмитра Яворницького, 38 ; код ЄДРПОУ 02909938 ) : 3 586,26 грн. - витрат на сплату судового збору та 1 331,20 грн. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст.240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 09.10.26р.

Відповідно до вимог ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.