Постанова № 14048006, 01.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 р. № 2а-227/11/1370

11 год. 16 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

представника позивача Гічви Ю. Я., відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої матеріальної допомоги з безробіття, -

ВСТАНОВИВ:

5 січня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої матеріальної допомоги з безробіття.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач з 26.09.2006 року по 17.04.2007 року перебував на обліку у Дрогобицькому міськрайонному центрі зайнятості та незаконно отримував допомогу по безробіттю, оскільки є зареєстрований як фізична особа підприємець з 18.04.2006 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Станом на дату розгляду справи сума коштів, виплачених відповідачу як допомога по безробіттю та не повернутих позивачу становить 650,80 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

26.09.2006 року відповідач звернувся до позивача із заявою про надання йому статусу безробітного з наданням допомоги по безробіттю, при цьому, вказав, що на час подання не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.

Наказом Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості № НТ 060926 від 26.09.2006 року відповідача визнано безробітним та призначено виплату допомоги з безробіття терміном на 180 кал днів.

Позивачем здійснено виплату допомоги по безробіттю відповідачу в сумі 650,80 грн., що підтверджується довідкою № 1302101320 від 29.11.2010 року про дохід відповідача за період з 26.09.2006 року по 17.04.2007 року, виданою позивачем та витягом із наказів про прийняті рішення по ОСОБА_2 ПК № 130200606091900002 від 29.11.2010 року.

20.08.2010 року позивачем прийнято наказ № НТ100820, яким зобовязано відповідача повернути кошти в сумі 650,80 грн., виплачені як допомога по безробіттю, у звязку із одночасним перебуванням на обліку у Дрогобицькому міськрайонному центрі зайнятості та реєстрації як субєкта підприємницької діяльності.

Вказане підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 13.08.2010 року за № 6689962.

Приймаючи рішення, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно п. «б»ч. 3 ст. 1 цього ж Закону, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 2 цього ж Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Згідно ч. 4 ст. 2 цього ж Закону, у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Згідно п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Згідно ст. 4 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби).

Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору (контракту) або закінчення строку дії цивільно-правового договору.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону, видами забезпечення є допомога по безробіттю.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 цього ж Закону, кошти Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених ст. 7 цього ж Закону.

Згідно ч. 1 ст. 22 цього ж Закону України, застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Згідно п. п. 5.5, п. 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності (з дня державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності).

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п. п. 6.14. п. 6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем підтверджують підставність позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, позовні вимоги Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості про стягнення із ОСОБА_2 виплачених йому коштів в сумі 650,80 грн. підлягають задоволенню повністю, оскільки виплата допомоги по безробіттю здійснюється лише тим особам, які не здійснюють підприємницьку чи будь-яку іншу діяльність, пов'язану з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути із ОСОБА_2 (82100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості (Львівська область, м. Дрогобич, вул. П. Орлика, 3а, р/р 37173301900109, ЗКПО 22408552, МФО 825014) кошти в сумі 650 (шістсот пятдесят) грн. 80 коп.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 4 березня 2011 року.

Суддя Качур Р.П.