Ухвала суду № 14047808, 25.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 року справа №2а-8730/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Бадахової Т.П. , Ханової Р.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-8730/10/1270 за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу, -

ВСТАНОВИЛА:

Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (Позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області (Відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови № 000833 від 20 вересня 2010 року про накладення стягнень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-8730/10/1270 позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» задоволені.

Визнано протиправною та скасовано винесену Управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області постанову № 000833 від 20 вересня 2010 року про накладення на позивача стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. за невиконання припису № 367 від 18 червня 2010 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, обставини що мають істотне значення для справи, зясовані неповністю, а висновки, викладені у постанові, не відповідають дійсним обставинам справи, також зазначили, що судом допущені порушення вимог статей 99, 100 КАС України, адміністративний позов надійшов до Луганського окружного адміністративного суду з порушенням строку звернення до суду на оскарження постанови, строк не поновлявся, заяви про поновлення не було. Просили постанову скасувати та прийняту нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, частини 1 статті 197 КАС України з огляду на те, що жодна з осіб, які беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач субєкт господарювання юридична особа Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (далі Луганське МКП «Теплокомуненерго», позивач, підприємство) є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24 січня 1996 року №31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 26 січня 1996 року, реєстраційний номер № 99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25 січня 2005 року №30/19, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а.

Згідно п.2.2 Статуту МКП «Теплокомуненерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення).

Управління у справах захисту споживачів в Луганській області з питання порушень прав споживачів, а саме про відмову у відключенні квартир від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонентів Луганського МКП «Теплокомуненерго» та проведення перерахунку за не надання послуг центрального опалення звернулись група громадян, у тому числі громадянка ОСОБА_4, яка мешкає у АДРЕСА_1.

На підставі звернень зазначених громадян працівниками відповідача були здійснені позапланові перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у Луганському МКП «Теплокомуненерго».

За результатами перевірки було складено акт № 001005 від 16 червня 2010 року, в якому зафіксовано, що вказані вище заявники мають у повному обсязі дозвільні документи, що передбачені законодавством, на встановлення автономного опалення.

Начальником Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області Лукашик М.Ф. дійшов висновку про наявність законних підстав для припинення нарахувань за послуги, які фактично не надаються та проведення перерахунків з моменту звернення зазначених заявників до Луганського МКП «Теплокомуненерго», та на підставі цього акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів ним видано припис № 367 від 18 червня 2010 року про усунення порушень збоку Луганського МКП «Теплокомуненерго» прав споживачів.

За невиконання зазначеного припису відповідачем Управлінням у справах захисту прав споживачів у Луганській області у відповідності до ст. 26, ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» до позивача Луганського МКП «Теплокомуненерго» застосоване стягнення у вигляді штрафу згідно постанови № 000833 від 20 вересня 2010 року у розмірі 340 грн.

Зазначена постанова отримана Позивачем 21 вересня 2010 року, що підтверджується відміткою про отримання постанови (арк..справи9-зворотній бік постанови).

26 жовтня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, що підтверджується штам Луганського окружного суду та зареєстрований за номером вхідної кореспонденції 49022. При звернені до суду з позовом, будь-яких заяв про поновлення строку звернення до суду позивачем не подавалось та в матеріалах справи така заява відсутня.

29.10.2010 року суддею Луганського окружного суду відкрите провадження в адміністративній справі та справа призначена до розгляду у судове засідання. Виходячи із змісту ухвали про відкриття провадження питання про поновлення строку не вирішувалось.

15.11.2010 року позовні вимоги Луганського міського КП «Теплокомуненерго», розєднані у самостійні провадження, в звязку з заявленням в одному позовному провадженні вимог про скасування інших постанов про накладання стягнень.

Під час розгляду справи стороною відповідача зверталась увага на пропущений строк звернення до суду про оскарження постанови, що є предметом даного спору.

Під час розгляду позивачем надані доповнення до позову, в якому посилались на необґрунтованість доводів сторони відповідача стосовно пропуску такого строку, тому як вважали, що строк на оскарження постанови складає 6 місяців.

Ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи сторони відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, вважаючи, що такий строк визначений як шестимісячний, відповідно до ч.2 статті 99 КАС України, а не місячний, як то визначено в частині 5 статті 99 КАС України.

Відносини між споживачам товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Положенням про Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №229 від 23.06.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2009 року за №636/16652 (далі Положення №229) визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі - Управління), які підпорядковуються Держспоживстандарту України, а також цим Положенням.

Управління у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Держспоживстандарту України, а також цим Положенням.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яким є Відповідач по справі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів і мають право, зокрема: давати субєктам господарювання обовязкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти субєктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обовязкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; накладати на субєктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто законодавством надане право Відповідачу, як субєкту владних повноважень здійснювати відповідні владні управлінські функції.

Статтею 23 ч.1 п.9 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів субєкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Частиною другою статті 23 цього Закону встановлено, що суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України. Таким порядком є Постанова КМ України від 17 серпня 2002 р. N 1177 «Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів».

Зазначеним Положенням встановлено - п.7. Постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконання суб'єктом господарської діяльності. У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку. 9. Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів може бути оскаржено суб'єктом господарської діяльності.

Частина 3 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що у разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Тобто, законодавством про захист прав споживачів передбачено, що постанова у випадку не виконання її у добровільному порядку підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена, в той же час обмежень у строках оскарження не встановлено.

Постанова про накладання штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів у розумінні пункту 9 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного строку, встановлених цим Кодексом або іншими законами.

Виходячи з аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини в сфері накладання стягнення за порушення прав споживачів, за умови, що постанова про накладання такого стягнення є самостійним виконавчим документом, і у випадку не виконання по сплаті грошових коштів у добровільному порядку може бути спрямована на примусове її виконання, то даних спірних відносин, повинні застосовуватися положення частини 5 статті 99 КАС України, яким встановлено, що для звернення до адмінсуду щодо оскарження рішення субєкту владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції обґрунтовуючи правову позицію стосовно відсутності підстав пропуску строків звернення до суду посилаючись на частину 2 статті 99 КАС України, припустився помилки, чим порушив норми матеріального та процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення питання.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 100 КАС України. Зазначеною нормою встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законів, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як зазначалось вище, 21.09.2010 року оскаржувана постанова була отримана позивачем, позов поданий лише 26.10.2010 року (строки на вихідні та святкові дні не припадали), заяв про поновлення строку звернення до суду позивачем не подавались, зазначене питання не було вирішене під час розгляду справи в суді першої інстанції, судом першої інстанції помилково застосовані положення частини 2 статті 99 КАС України, замість частини 5 цієї статті.

Колегія суддів звертає увагу, що судом апеляційної інстанції були здійснені усі необхідні дії направлені зясування обставин, що стосується пропуску строку, але ж під час апеляційного провадження будь-яких доказів своєчасності направлення адміністративного позову до суду першої інстанції надано не було.

Статтею 198 ч.1 п.4 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду. В такому випадку, відповідно до статті 205 ч.1 п.4 КАС України, судом апеляційної інстанції приймається і ухвала.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду, в звязку з пропуском звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що залишення адміністративного позову без розгляду не є перешкодою для повторного звернення до суду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 99, 100, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 197, 198, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-8730/10/1270 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-8730/10/1270 скасувати.

Прийняту ухвалу за наслідками перегляду судового рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-8730/10/1270.

Адміністративний позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу від 20 вересня 2010 року №000833 залишити без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України..

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Т.П. Бадахова

Р.Ф.Ханова