Рішення № 140471034, 08.10.2026, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 567/656/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.10.2026 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судових засідань Миколайчук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Корець за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ТОВ "ФК "ЕЙС" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 12 листопада 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №589232120 від 12 листопада 2021 року в електронній формі з використанням електронного підпису, на умовах строковості, зворотності та платності.

В подальшому, 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01, 28 листопада 2019 року ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №19, якою строк договору продовжено до 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2020 року укладено додаткову угоду № 26, що продовжило договір факторингу від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2021 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №05/0820-01. На виконання Договору акторингу підписали Реєстр прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року.

11 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивачем укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру боржників) за кредитним договором №589232120 від 12 листопада 2021 року в розмірі 78 260 грн. 39 коп.

ОСОБА_1 допустив виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 78 260 грн. 39 коп., яка складається: 22 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 56 260 грн. 39 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, яку представник позивача просить стягнути з відповідача, а також судові витрати по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву про розгляд справи без його участі та вказав, що позов визнає частково в сумі тіла кредиту, а також просив зменшити суму нарахованих відсотків. До суду також надав довідку, яка підтверджує, що він проходить службу за контрактом з 10 листопада 2022 року по даний час.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12 листопада 2021 року ОСОБА_1 ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору та подав заявку на отримання кредиту, в якій вказав свої персональні дані, а також номер банківської картки для перерахування кредитних коштів. ТОВ "Манівео" було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору.

Таким чином, між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредитної лінії №589232120 від 12 листопада 2021 року, згідно якого відповідачу надано суму кредитного ліміту у розмірі 22 000 грн. Перший транш за договором 6 000 грн. надається одразу після укоадення договору, згідно п.1.3 Договору.

Відповідач прийняв умови кредитного договору та підписав зазначений кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора (пароля-смс).

Таким чином, відповідач отримав кредитний ліміт на загальну суму 22 000 грн. на свою банківську платіжну картку і отримав вказані кошти трьома траншами: 12.11.2021 року - 6 000 грн., 17.11.2021 року - 10 000 грн., 18.11.2021 року - 6 000 грн., що підтверджується довідкою АТ "Універсал Банк" про зарахування вказаних коштів, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Судом встановлено, що вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора.

Укладення між сторонами вищевказаного правочину відповідачем не оспорюється та підтверджується належними та допустимими доказами.

Тобто, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердила, що вона погоджується виконувати його умови та розуміє його зміст.

З доводів позивача та досліджених судом доказів встановлено, що ТОВ "Манівео" виконало свої зобов`язання та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі, вказаному у кредитному договорі, шляхом перерахування коштів на банківську карту відповідача, що відповідачем не спростовано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаного правочину з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ "Манівео".

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З досліджених судом доказів встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01, 28 листопада 2019 року ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали додаткову угоду №19, якою строк договору продовжено до 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2020 року укладено додаткову угоду № 26, що продовжило договір факторингу від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2021 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №05/0820-01. На виконання Договору акторингу підписали Реєстр прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року.

11 липня 2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивачем укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру боржників) за кредитним договором №589232120 від 12 листопада 2021 року в розмірі 78 260 грн. 39 коп., яка складається: 22 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 56 260 грн. 39 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Згідно з пунктом 1.3. Договору факторингу №11/07/25-Е «Право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо нарахованих відсотків, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було надано три транши за кредитним договором №589232120 від 12 листопада 2021 року на загальну суму 22 000 грн.

За розрахунком первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», загальна сума заборгованості становить 59 248 грн. 57 коп. (з яких: тіло кредиту - 22 000 грн, відсотки за період з 12.11.2021 по 25.01.2022 року - 38 670 грн. 57 коп. (з врахуванням внесення платежів на погашення суми відсотків - 75 грн. та 1 347 грн. = 37 248 грн. 57 коп.).

За розрахунком ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість зросла до 78 260 грн. 39 коп. (тіло кредиту - 22 000 грн., відсотки за період з 26.01.2022 по 03.03.2022 року - 56 260 грн. 39 коп. з врахуванням здійснення проплат на погашення суми відсотків - 4 589 грн. 06 коп. та 655 грн. 58 коп.).

ТОВ «Таліон плюс» здійснило донарахування заборгованості за відсотками за кредитним договором - до 03.03.2022 року.

З виписки з особового рахунку ТОВ «ФК «Ейс» вбачається, що нарахування не здійснювалися після 03 березня 2022 року, заборгованість відповідача залишилася непогашеною та становить 78 260 грн. 39 коп. (22 000 грн. тіло кредиту, 56 260 грн. 39 коп. - відсотки за користування кредитом).

З наданих до позовної заяви розрахунків заборгованості вбачається, що відсотки у розмірі 56 260 грн. 39 коп. були нараховані за період з 12.11.2021 по 03.03.2022 року.

Відповідно до п 1.7 Договору кредитна лінія надається строком на 7 (сім) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі Дисконтний період), а саме до 19.11.2021 р. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Пунктом 1.9.3 встановлено умову за якою процентна ставка становитиме 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день, якщо позичальник не сплатить проценти нараховані, згідно п. 1.9.1, п. 1.9.2 Договору.

Крім того, п. 1.12.2. також визначено, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду (30 днів за п.1.7) позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати проценти з розрахунку 1087,70 річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту. Кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Враховуючи, що відповідач до виконання зобов`язань за договором не приступив, після спливу 7 днів від дати отримання Кредиту дисконтний період за договором продовжено на 30 днів до 19.12.2021 року.

Водночас за змістом п.1.11 договору основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду.

Пунктом 1.12.1 встановлено, що зобов`язання повернути кредит може відкладатися, але не більше ніж на 90 днів від дати закінчення 30-денного дисконтного періоду.

Тобто, договором визначено різні процентні ставки та різні строки повернення кредитних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.

Отже, за кредитним договором №589232120 від 12 листопада 2021 року, суд вважає, що вимоги підлягають до часткового задоволення з урахуванням суми неповернутого кредиту, процентної ставки за кредитом і строку кредитування в межах 7 днів від дати отримання Кредиту та 30 днів дисконтного періоду. Розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача становить: 35 067 грн. 11 коп., з яких: 22 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу і 13 067 грн. 11 коп. - сума заборгованості за відсотками за період з 12.11.2021 по 19.12.2021 року, відповідно до розрахунку первісного кредитора станом на 19.12.2021 року.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про оспорення кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Водночас, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою та зазначає, що позовні вимоги визнає частково, що стосується лише тіла кредитів (основної заборгованості). Натомість, просить списати/зменшити відсотки, оскільки він є військовослужбовцем, учасником бойових дій та має право на пільги передбачені ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На підтвердження чого надав суду: Довідку № 08/482 від 24 березня 2025 року, згідно з якою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проходить військову службу за контрактом у з ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) з 10 листопада 2022 року по теперішній час; копію військового квитка серії НОМЕР_2 ; Рішення комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни № 4/1/528 від 20 березня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій; Посвідчення серії НОМЕР_3 , що було видане 24 березня 2025 року, відповідно до якого, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни та учасників бойових дій.

Надані відповідачем документи суд оцінює як такі, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 пільг щодо нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Проте суд зазначає, що вказане положення закону не може бути застосовано до спірних правовідносин оскільки як вбачається із матеріалів справи кредитний договір №589232120 між відповідачем та первісним кредитором було укладено 12.11.2021 року та проценти за користування кредитними коштами нараховувались до періоду, коли відповідач не набув статусу військовослужбовця.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24).

При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з наступного.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати позивачем судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 7 000 грн.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідачем будь-яких клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не направлялось.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають з відносин банківського кредитування та є одним з найбільш розповсюджених судових спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог, відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою.

Також вирішення спору було здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без участі адвоката у судовому засіданні, який подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.

З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 3 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 353 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором позики №589232120 від 12 листопада 2021 року в загальному розмірі 35 067 (тридцять п`ять тисяч шістдесят сім) грн. 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1 192 (одна тисяча сто дев`яносто дві) грн. 97 коп. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", зареєстроване місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Ю.Поправки, 6, кабінет 13, ЄДРПОУ 42986956;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.А. Загородько