Ухвала суду № 140467394, 07.10.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/2309/25 Провадження № 4-с/358/10/26 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

секретар судового засідання Ведмеденко І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», приватний виконавець Микитин Оксана Степанівна на бездіяльність приватного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у вересні 2026 звернулася до суду з даною скаргою та просила визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни в частині невжиття заходів щодо зняття арешту з коштів, на які заборонено звертати стягнення; зняти арешт, накладений постановою приватного виконавця від 27.07.2026 у ВП №81600895, з коштів в сумі 46 100,00 грн, зарахований 20.08.2026 та зобов`язати приватного виконавця вчинити дії, необхідні для фактичного зняття арешту із зазначених коштів та направити відповідну постанову до АТ КБ «ПриватБанк».

В обґрунтування вимог скарги зазначила наступне. Так, в провадженні приватного виконавця Микитин О.С. перебуває ВП № 81600895, відкрите на підставі виконавчого листа у справі № 358/2309/25, виданого 29.06.2026 Богуславським районним судом Київської області. 27.07.2026 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, внаслідок чого були арештований грошові кошти, які надійшли на її рахунок 20.08.2026 в сумі 46 100,00 грн із цільовим призначенням «Виплата відрядження за серпень 2026». В вказані грошові кошти, відповідно до ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» арешт не може бути накладений. На переконання скаржника, невжиття приватним виконавцем заходів щодо зняття арешту із зазначенням коштів, порушує її право на їх використання за цільовим призначенням. З цих підстав просить скаргу задовольнити.

В судове засідання учасники судового провадження не з`явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, клопотань про відкладення від них не надходило.

Згідно ч.2 ст.450 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.

Вивчив матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно вимог ч.1,2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин О.С. відкрито ВП № 81600895 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 3358/2309/26, виданого 29.06.2026 Богуславським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором.

Постановою приватного виконавця від 27.07.2026 року в межах даного виконавчого провадження накладений арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що маюжть спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Згідно виписки по рахунку скаржника ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» 20.08.2026 на її картку НОМЕР_1 надійшли грошові кошти в сумі 46 100,00 грн із коментарем до платежу «Виплата відрядження за серпень».

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч.2 ст. 48 Закону).

Разом із тим, згідно п.2 ч.1 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення не може бути звернено, зокрема, на компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 України "Про виконавче провадження" зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою, пенсією боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Оскільки станом на дату розгляду скарги суд не має відомостей про зняття приватним виконавцем арешту з частини грошових коштів боржника, накладення арешту на які прямо заборонено профільним Законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку, бездіяльність державного виконавця є неправомірною.

За змістом статті 451 ЦПК у разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про неправомірність саме бездіяльності приватного виконавця щодо не зняття арешту з частини грошових коштів боржника, вимоги скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 260, 353, 447, 450, 451 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин Оксани Степанівни у частині не вжиття заходів щодо зняття арешту з коштів боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 , на які відповідно до ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звертати стягнення.

Зняти арешт, накладений постановою приватного виконавця від 27.07.2026 у ВП № 81600895 з грошових коштів в сумі 46 100,00 грн, зарахованих 20.08.2026 на рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», картка НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець