Рішення № 140465500, 07.10.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1939/25

Провадження № 2/192/419/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 жовтня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Стрельникова О. О.

за участю: секретаря судового засідання - Бондаренко В. А.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Мулька А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-ще Солоне, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 03 лютого 2021 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок до 50000 грн. 00 коп., який в процесі користування був збільшений до 95000 грн. 00 коп.

Також сторони погодили умови кредитування, а саме процентна ставка 42,0 % річних, кількість та розмір платежів, їх періодичність, розмір мінімального обов`язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше 100 грн. 00 коп. або 10% від заборгованості, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення, також проценти від суми неповернутого в строк кредиту на рівні 60 %.

Відповідач користувався кредитним лімітом, але свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 10 червня 2025 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 115816 грн. 30 коп., з яких 92775 грн. 64 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 23040 грн. 66 коп. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом, від сплати яких відповідач ухиляється, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився причину неявки суду не повідомив. В судовому засіданні 25 лютого 2026 року позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених в позові (а. с. 201).

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що він кошти позивача не отримував, оскільки невідомі йому особи шахрайським шляхом заволоділи коштами банку, шляхом списання їх з його картки.

Представник відповідача в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову, вказав, що відповідач не користувався коштами позивача, оскільки коштами заволоділи невідомі особи, про що відповідач одразу повідомив позивача і правоохоронні органи, внаслідок чого відкрито кримінальне провадження, тому підстав для стягнення коштів з відповідача немає.

Представник позивача з дозволу суду надав суду додаткові письмові пояснення відповідно до яких зазначив, що оскільки 28 жовтня 2024 року електронна ідентифікація платіжного засобу і користувача здійснена в додатку «Приват24» з належною автентифікацією платіжного інструменту і його держателя, тому, у відповідності до п. 146 VII Розділу Положення №164 відповідальність за такі операції покладено на власника рахунку тобто - відповідача, у зв`язку з чим вважають свої вимоги до відповідача правомірними (а. с. 152-165).

Суд вислухавши сторони, з`ясувавши обставини по справі, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 03 лютого 2021 року між сторонами, укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви згідно якої сторони узгодили, що кредитний ліміт дорівнює до 50000 грн. 00 коп., процентна ставка за кредитом 42,0 % річних (а. с. 12-25).

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.

Також в судовому засіданні відповідач визнав обставину укладання між ним та позивачем кредитного договору, отримання кредитної картки та користування кредитним лімітом.

Згідно з наданим банком розрахунком, у відповідача за вказаним кредитним договором станом на 10 червня 2025 року виникла заборгованість в загальній сумі 115816 грн. 30 коп., з яких 92775 грн. 64 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 23040 грн. 66 коп. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом (а. с. 6-8).

Відповідно до довідки позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_2 , 03 червня 2024 року відбулось збільшення кредитного ліміту до 95000 грн. 00 коп. (а. с. 10).

Згідно довідки позивача, відповідачу 10 червня 2021 року було видано кредитну картку № НОМЕР_1 , 29 жовтня 2024 року - № НОМЕР_2 (а. с. 11).

Як вбачається з виписки за договором від 03 лютого 2021 року станом на 11 червня 2025 року, 28 жовтня 2024 року за карткою відповідача проведено чотири операції: поповнення рахунку мобільного телефону - НОМЕР_3 на суму 77 грн. 00 коп., та три платежі на освіту на суму 30000 грн. 00 коп. кожний, і станом на 28 жовтня 2024 року сума коштів отриманих відповідачем складає 92775 грн. 64 коп. (а. с. 9).

Таким чином, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача за вказаним кредитним договором від 03 лютого 2021 року заборгованості у загальній сумі 115816 грн. 30 коп., яка зазначена в розрахунку, є обґрунтованими та у відповідності до ст. 625 ЦК України підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не приймає доводи відповідача та його представника, що оскільки коштами, які позивач просить стягнути з нього, заволоділи треті особи шахрайським шляхом, тому він не повинен сплачувати зазначені кошти, з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні згідно наданого відповідачем витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12024042160000026 станом на 22 липня 2026 року, 29 жовтня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості, що 29 жовтня 2024 року до відділення поліції №1 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_1 , проте, що 28 жовтня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , невідомі здійснили крадіжку грошових коштів із карти ПриватБанку у сумі 92700 грн. Попередня правова кваліфікація за ч. 4 ст. 190 КК України, заявник - ОСОБА_1 , орган досудового розслідування Відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області, в графі «Наслідок розслідування кримінального правопорушення» записи відсутні (а. с. 182).

Відповідач та його представник вважали, що оскільки наявне дане кримінальне провадження, тому дана обставина підтверджує, що відповідач не користувався коштами позивача.

Представник позивача в своїх додаткових поясненнях не заперечував того факту, що відповідач повідомив позивача про обставину заволодіння коштами банку 28 жовтня 2024 року, проте, враховуючи здійснену перевірку, позивачем встановлено такі дії з боку відповідача, як надання дозволу на авторизацію стороннього пристрою через дзвінок натисканням кнопки №1, завантаження через месенджер та соціальну мережу шахрайського додатку, який не приймався системою встановлення додатків із відповідним захистом та натисканням кнопки №1 телефонними дзвінками від шахраїв, з повідомленням про наявність карточки. Тому вважають, що саме діями відповідача на власний розсуд надано доступ невідомим особам до коштів, які перебували на кредитному рахунку відповідача.

Відповідач та представник відповідача не надали суду будь-яких спростувань зазначеним посиланням позивача.

Згідно п.п. 136 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління національного банку України №164 від 29 липня 2022 року зі змінами - користувач зобов`язаний - зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Відповідно до п. 140 вказаного Положення - користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Тому суд погоджується з доводами позивача, що відповідач на власний розсуд, незважаючи на наявні застереження надав доступ до коштів невідомим особам, нехтуючи всіма попередженнями про небезпеку та безвідповідально ставлячись до його обов`язку не надавати доступ до кредитних коштів стороннім особам.

У зв`язку з чим суд вважає, що саме відповідач повинен відповідати за вимогами позивача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений ним під час звернення з позовом до суду пропорційно до задоволених вимог (а. с. 30, 32).

На підставі викладеного, ст.ст. 526-530, 533, 536, 598, 610-615, 624-626, 638-643, 1046-10561 ЦК України; керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 142, 206, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , який мешкає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 03 лютого 2021 року станом на 10 червня 2025 року - в розмірі 92775 (дев`яносто дві тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн. 64 (шістдесят чотири) коп. заборгованості за тілом кредиту, 23040 (двадцять три тисячі сорок) грн. 66 (шістдесят шість) коп. заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, а всього 115816 (сто п`ятнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 30 (тридцять) коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий: суддя Стрельников О. О.