Ухвала суду № 140461726, 07.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про прийняття та відмову у задоволенні заяви про заміну способу і порядку виконання судового рішення

07 жовтня 2026 року Київ № 826/12044/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач росить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови скласти, оформити і подати до ГУ ПФУ у Київській області довідку для перерахунку пенсії;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти, оформити і подати до ГУ ПФУ в Київській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії в розмірі 90 % грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: премія 10 %, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 %, надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (за роботу з таємними виробами, носіями, документами) 15 %, надбавка за кваліфікацію 5,5 %;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Київській області щодо не проведення перерахунку пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області нарахувати і виплачувати пенсію в розмірі 90 % грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: премія 10 %, надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 %, надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (за роботу з таємними виробами, носіями, документами) 15 %, надбавка за кваліфікацію 5,5 %, починаючи з 01.01.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 відкрито спрощене провадження та роз`яснено сторонам, що справа буде розглядатись без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України. Запропоновано відповідачам надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, оформлений у відповідності до вимог 162 КАС України з доказами направлення відзиву з додатками до нього позивачу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення по справі № 826/3783/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 поновлено провадження та продовжено розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (письмового провадження).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо встановлення та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2018 року пенсії з обмеженням максимальним розміром 70% замість 90% грошового забезпечення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити нарахування та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи із 01.01.2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум. В решті позову відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 352,40 грн (триста п`ятдесят дві грн 40 коп.).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повернуто скаржнику.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №826/12044/18 набрало законної сили 22.01.2020.

16.03.2020 позивачем отримано виконавчі листи у справі №826/12044/18.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 №2825-IX матеріали адміністративної справи №826/12044/18 передано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

04.05.2026 до Київського окружного адміністративного суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №826/12044/18.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 зазначену заяву розподілено судді Горобцовій Я.В.

Згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд зауважує, що заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення є заявою з процесуальних питань.

Згідно ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд зазначає, що указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 Про ведення воєнного стану в Україні в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, термін якого продовжено до теперішнього часу.

З огляду на зазначене, судом з метою недопущення загрози життю та здоров`ю учасників справи було розглянуто заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану державним виконавцем заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до поданої заяви Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просить суд:

- змінити спосіб виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №826/12044/18 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи із 01.01.2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум, здійснивши виплату однією сумою, яка не підлягає оподаткуванню у сумі 32 828,51 грн на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає про те, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі-Відділ) перебуває виконавче провадження №62886262 з примусового виконання виконавчого листа №826/12044/18 виданого 11.02.2020 Окружним адміністративним судом про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити здійснити нарахування та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи із 01.01.2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум.

Листом Головним управліннм Пенсійного фонду України у Київській області від 04.12.2025 №1000-0802-5/154030 повідомлено, що управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання судового рішення. Розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 23 610,00 грн, а сума доплати за результатами перерахунку становить 32 828,51 грн. Водночас зазначено, що виплату вказаної суми буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.

Державний виконавець зазначив, що вказаною заявою не просить суд здійснити вихід за межі позовних вимог та вирішити питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише просить суд конкретизувати спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 нарахованих, але не виплачених коштів в сумі 32 828,51 грн в межах виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №826/12044/18, На думку заявника, встановлення такого способу виконання спрямоване на забезпечення своєчасного та повного виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 27.08.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62886262, якою боржнику надано десятиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, наведені положення законодавства передбачають можливість застосування державним виконавцем передбачених законом заходів примусового виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, у разі його невиконання у встановлений строк. Сам факт невиплати нарахованої на виконання судового рішення суми коштів за відсутності відповідного бюджетного фінансування сам по собі не свідчить про неможливість виконання судового рішення у встановлений ним спосіб.

Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.

Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.

Частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Так, саме поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 ОСОБА_1 було здійснено перерахунок, в порядку встановленому судовим рішенням.

Розмір пенсії після проведеного перерахунку становить 23 610,00 грн.

В заяві про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №826/12044/18 головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць І.М. просить суд змінити спосіб виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 №826/12044/18 шляхом здійснення виплати однією сумою, яка не підлягає оподаткуванню у сумі 32 828,51 грн.

На обґрунтування заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначено, що станом на сьогоднішній день рішення суду в частині доплати по перерахунку пенсії ОСОБА_1 становить 32 828, 51 грн та самостійно боржником не виконується.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 № 4901-VI (зі змінами, далі - Закон № 4901-VI), який набрав чинності 01.01.2013, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що стаття 3 Закону № 4901-VI встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 №826/12044/18 стосується зобов`язання вчинити певні дії, боржником за яким є державний орган, а не стягнення коштів.

Натомість особливості виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна визначені у статті 7 Закону № 4901-VI.

За правилами частини 1 статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в наступній черговості:

у першу чергу - заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу - заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу - заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

З метою реалізації норм, наведених у пункті 3 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 затверджений Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною (далі - Порядок №440).

Згідно з пунктом 1 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440, цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Разом з тим суд зазначає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №826/12044/18 є рішенням про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, а не рішенням про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області конкретно визначеної суми коштів.

Так, резолютивною частиною рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №826/12044/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зобов`язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії у розмірі 90 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому резолютивною частиною зазначеного рішення не визначено конкретного розміру грошової суми, яка підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 , а встановлено обов`язок боржника здійснити нарахування та виплату пенсії у визначеному судом розмірі.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до визначеного судом розміру - 90 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

За результатами проведеного перерахунку розмір пенсії становить 23 610,00 грн, а сума доплати за результатами перерахунку - 32 828,51 грн.

Отже, рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії боржником виконано. Невиплаченою залишається нарахована за результатами такого перерахунку сума у розмірі 32 828,51 грн.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило про здійснення перерахунку пенсії та зазначило, що виплату нарахованої суми буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на відповідну мету.

Таким чином, у спірних правовідносинах має місце виконання боржником рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії та нарахування відповідної суми доплати, тоді як невиплата нарахованої суми обумовлена відсутністю відповідного бюджетного фінансування.

За таких обставин суд має встановити, чи є зазначені обставини такими, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим у розумінні частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи є вони підставою для зміни способу і порядку його виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а також з метою захисту інтересів стягувача одержувати від державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів і протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 18 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу та встановлює новий строк виконання.

За змістом абзацу третього частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Отже, положеннями Закону №1404-VIII передбачено комплекс заходів, які державний виконавець має право та зобов`язаний застосовувати з метою забезпечення фактичного, повного та своєчасного виконання судового рішення.

Як зазначено Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у заяві про зміну способу та порядку виконання рішення суду, у встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження строк рішення суду боржником не виконано, у зв`язку з чим державним виконавцем вживалися заходи реагування, зокрема накладалися штрафи за невиконання судового рішення.

Водночас судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду та визначено суму доплати за результатами такого перерахунку у розмірі 32 828,51 грн.

Таким чином, невиконаним фактично залишається лише обов`язок щодо виплати вже нарахованої суми пенсії. При цьому зазначена сума не є новою сумою, визначеною судом у порядку зміни способу виконання рішення, а є сумою, нарахованою самим боржником за результатами виконання судового рішення.

Разом з тим сам факт невиплати нарахованої суми, у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного фінансування не свідчить про неможливість виконання судового рішення у спосіб, визначений його резолютивною частиною. Така обставина свідчить про наявність труднощів у фактичному виконанні рішення, однак сама по собі не є підставою для зміни способу його виконання шляхом заміни встановленого судом обов`язку здійснити нарахування та виплату пенсії на обов`язок безпосередньо стягнути з боржника конкретно визначену суму коштів.

Суд зазначає, що дана заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини зазначеної постанови суду від 31.10.2019 у справі №826/12044/18. Тобто, із заяви випливає наявність нових позовних вимог, які не заявлялись при розгляді адміністративної справи, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За змістом наведеної норми зміна способу або порядку виконання судового рішення не може бути способом зміни змісту самого судового рішення. Змінюючи спосіб або порядок виконання, суд не вправі встановлювати новий спосіб захисту права, який не був предметом розгляду при вирішенні спору по суті.

У даному випадку державний виконавець просить змінити спосіб виконання рішення шляхом виплати ОСОБА_1 суми доплати до пенсії однією сумою, у розмірі 32 828,51 грн. Однак така зміна фактично передбачає трансформацію обов`язку Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нарахування та виплати пенсії у визначеному судом розмірі в обов`язок щодо сплати конкретно визначеної грошової суми.

З огляду на те, що така вимога про стягнення конкретно визначеної суми коштів не була предметом розгляду при вирішенні справи №826/12044/18 та не була визначена резолютивною частиною рішення суду від 31.10.2019, її встановлення в порядку статті 378 КАС України фактично призвело б до зміни змісту судового рішення по суті.

Отже, суд дійшов висновку, що наведені державним виконавцем обставини не свідчать про наявність передбачених частиною третьою статті 378 КАС України підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №826/12044/18.

Враховуючи викладене, заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2019 у справі №826/12044/18 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративну справу №826/12044/18 прийняти до свого провадження

2. У задоволенні заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Коломієць І.М. про встановлення способу і порядку виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

3. Копію ухвали видати (надіслати) особам) які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Я.В. Горобцова