Ухвала суду № 140460827, 09.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/30258/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Ажмякова Романа Вікторовича про вжиття заходів забезпечення позову адвоката Ажмякова Романа Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 розташоване в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

23.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Ажмякова Романа Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) (далі відповідач І) до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 розташоване в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради ради (далі відповідач І), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач ІІ), військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач ІІІ) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 розташоване в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради ЄДРПОУ 01984636, відносно ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 оформлену 06.09.2026 року у вигляді довідки військово-лікарської комісії №2026-0906-1023-3069-0 від 06.09.2026 року;

- зобов`язати військово-лікарську комісію, при військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 розташоване в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради ЄДРПОУ 01984636 провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 щодо встановлення його придатності до військової служби у разі необхідності направити на додаткове медичне обстеження з урахуванням наявних медичних документів;

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ: НОМЕР_3 в частині призову ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 на військову під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини.

- визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України ЄДРПОУ НОМЕР_4 в частині зарахування ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 до особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Ухвалою суду від 25.09.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідачів протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати (надати) суду через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 надати разом з відзивом належним чином засвідчені копії: доказів наявності порушень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , правил військового обліку; відеозапис здійснення відеофіксації оповіщення ОСОБА_1 саме 06.09.2026р., перевірку даних ВОД ОСОБА_1 із використанням даних відповідних Реєстру (Оберіг та інші) із застосуванням вищенаведених технічних пристроїв, виписування та вручення повістки ОСОБА_1 для явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 та проходження ВЛК, складання акту про відмову в отриманні позивачем повістки, складання поліцейським протоколу про адміністративне затримання; направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74, 74-1 та 74-3 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» з відміткою про отримання вказаного направлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_2 , копію постанови (висновку) військово-лікарняної комісії за наслідками проходження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_2 медичного огляду, щодо придатності, обмеженої придатності, не придатності його до військової служби, карту медичного обстеження; наказу керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_2 на військову службу під час мобілізації, на особливий період; зобов`язано Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 при Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради надати разом з відзивом належним чином засвідчені копії: положення про ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 розташоване в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради; висновків лікарів із зазначенням дати проведення огляду та висновком про придатність/не придатність ОСОБА_1 до військової служби; витяг з книги протоколів засідання комісії в частині, що стосується огляду ОСОБА_1 ; карти медичного огляду ОСОБА_1 ; інформацію про те, чи направлявся ОСОБА_1 на додаткове медичне обстеження чи повторний медичний огляд, а також результати такого обстеження/огляду у випадку його проходження; інші документи, на підставі яких була видана довідка військово-лікарської комісії № 2026-0906-1023-3069-0 від 06.09.2026 року, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 надати разом з відзивом інформацію: чи був зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , якщо так, повідомити про дату зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та надати копію наказу про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; у випадку зарахування ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 повідомити про його статус (проходить служби, дезертирував або інше) на дачу подання адвокатського запиту.

08.10.2026 від адвоката Ажмякова Р.В. надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони військовій частині НОМЕР_1 Збройних сил України вчиняти дії, видавати накази або розпорядження, інші документи направлені на переведення чи переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , до іншої військової частини або направлення його на виконання бойових завдань.

Заява обґрунтована тим, що позовну заяву обґрунтовано тим, що 06 вересня 2026 року приблизно о 09:00 09:30 ОСОБА_1 їхав автомобілем по вул. Героїв УПА. Його автомобіль підперли позаду мікроавтобусом. Після того як він вийшов з автомобіля та намагався встановити підставі дій водія мікроавтобуса, то без будь-яких попереджень, до нього застосували фізичну силу особи в камуфляжній формі без пізнавальних знаків. Розуміючи, що невідомих осіб більше, та він не зможе дати їм відсіч, Хмара намагався втекти, його наздогнали, застосували до нього фізичну силу, побили, одягнули наручники, посадили в мікроавтобус та доставили на ВЛК у районі Тополя, а потім до іншого ВЛК, як потім з`ясувалось до Військово Лікарняної Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з чим, з`ясувалось, що це були працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 . ВЛК ОСОБА_1 проходив приблизно 30 хвилин. За результатами ВЛК його визнали повністю придатним до військової служби, при цьому працівниками ВЛК було повністю проігноровані наявні у ОСОБА_1 хвороби, та обставина, що раніше його було визнано не придатним до військової служби у мирний час, про що свідчить запис з його облікової карти. Не зважаючи на наявність у нього персистуючої бронхіальної астми його було визнано повністю придатним до військової служби. Довідку ВЛК йому видали на руки.

Після так званого проходження ВЛК, його відвезли до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 , де поставили на військовий облік, не зважаючи на ту обставину, що з 02.11.2009 року він був на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , де він знаходився всупереч своєї волі певний час години, після чого його перевезли до військового ТЦК на АДРЕСА_1 . Там він перебував близько трьох діб, після чого його вивезли у невідомому напрямку. Згодом з`ясувалось, що його було мобілізовано до ВЧ НОМЕР_1 Збройних сил України, з наказом про його мобілізацію його не знайомили, копію наказу не надали.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Положеннями ст. 150 КАС України передбачено, що Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будьякій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС позов може бути забезпечено: 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Під час підготовки до подачі позовної заяви представник Позивача намагався отримати від Відповідача 1 та Відповідача 2 та Відповідача 3 документи які необхідні для захисту прав Позивача, так представником Позивача було направлено адвокатський запит до ВЧ НОМЕР_1 Збройних сил України ЄДРПОУ НОМЕР_4 з проханням повідомити наступну інформацію: чи був зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_2 якщо так, то повідомити про дату зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та надати копію (у випадку відсутності грифу таємно або для службового використання) наказу при зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у випадку зарахування ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_2 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 повідомити про його статус (проходить служби, дезертирував або інше) на дачу подання адвокатського запиту.

В ухвалі про відкриття провадження по справі на ВЧ НОМЕР_1 було покладено обов`язок надати аналогічні документи до суду. В той же час, станом на дату подання позову, та на дату подання вказаного клопотання, на вказаний адвокатський запит, та відповідно до ухвали про відкриття провадження, будь-якої відповіді отримано не було, документи до суду не надані.

Представник позивача вважає, що є всі обґрунтовані підстави допустити, що невжиття заходів із забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Для уникнення ситуації яка ускладнить або унеможливить виконання рішення суду, у випадку його винесення на користь ОСОБА_1 , для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав і інтересів позивач необхідно винести ухвалу про забезпечення позову у вигляді заборони Відповідачу 3 , Військовій частини НОМЕР_1 Збройних сил України ЄДРПОУ НОМЕР_4 вчиняти певні дії, а саме дії пов`язані зі зміною місця служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_2 , його переведення до інших військових частин, відправлення на виконання бойових завдань, до вирішення справи по суті.

Винесення саме вказаного забезпечення позову не призведе до подання нових позовів до інших військових частин, та забезпечить правову визначеність по справі та процесуальну економію. Окрім того, вказане забезпечення жодним чином не обмежує дискреційні повноваження Відповідача -3 в частині проходження ОСОБА_1 військової служби у ВЧ НОМЕР_1 . Пропонуємий вид забезпечення позову направлений виключно на забезпечення прав Позивача та не стосується порядку проходження ним військової служби у ВЧ НОМЕР_1 .

З посиланням на норми статей 150, 151 КАС України представник позивача просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому суд повторно наголошує, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

Верховний Суд у постанові від 29 липня 2026 року у справі №520/25811/25 сформував наступні висновки:

«..16. Аналізуючи приписи статей 150, 151, 154 КАС України, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами. Водночас суд не може вживати заходи забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки це порушує принцип преюдиційності та фактично вирішує спір по суті до завершення розгляду справи.

17. Поглиблюючи правові позиції стосовно механізмів застосування указаних норм, Верховний Суд також визначив ключові вектори розвитку практики з питання застосування заходів забезпечення позову, а саме:

обов`язковість доведення «очевидної небезпеки», що полягає в тому, що позивач має довести, що невжиття заходів зробить виконання рішення суду неможливим або надмірно складним і лише посилання на потенційне порушення прав є недостатнім для вжиття заходів забезпечення позову;

таке рішення має відповідати принципу пропорційності, оскільки захід забезпечення має бути співмірним із заявленими вимогами. Отже, при вирішенні заяви про забезпечення позову, суд повинен виходити з балансу інтересів як учасників справи так і суспільного;

забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень допускається лише у разі, якщо таке рішення має ознаки очевидної протиправності, які можна виявити без глибокого аналізу доказів (prima facie);

суд не може через механізм забезпечення позову зобов`язати орган влади прийняти рішення, які належать до виключної компетенції такого органу (якщо це не передбачено законом як спосіб захисту), отже існує заборона втручання в дискреційні повноваження.

18. Такі критерії мають на меті дотримання судом балансу між інтересами позивача щодо ефективного захисту його порушених прав та інтересами відповідача (і третіх осіб), задля уникнення втручання в їхню діяльність до ухвалення остаточного рішення у справі, адже необґрунтоване вжиття відповідних заходів може привести, зокрема, до: негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших учасників судового процесу (чи інших осіб, що не є учасниками провадження); правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.

19. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними із заявленими позивачем вимогами. Це означає, що при вирішенні питання забезпечення позову, суд у кожному випадку, виходячи із конкретних доказів, зобов`язаний установити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним до позовних вимог, і чи відповідає він меті та завданням правового інституту забезпечення позову.

Саме співмірність передбачає дотримання балансу між негативними наслідками вжиття заходів забезпечення позову та тими негативними наслідками, що можуть настати за умови невжиття таких заходів, із урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд також повинен оцінити адекватність заявленого позивачем заходу забезпечення позову, шляхом перевірки його відповідності вимогам, на забезпечення яких він уживається, тобто суд ураховує співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, із відповідними майбутніми наслідками (майновими, репутаційними, службовими, професійними тощо).

20. Розглядаючи справу № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду, з-поміж іншого зазначила, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

21. Отже, підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що під час вирішення питання про забезпечення позову, суд у кожній справі має здійснити індивідуальну оцінку обґрунтованості доводів заявника на предмет необхідності вжиття відповідних заходів, із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; урахувати баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; установити зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; урахувати ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігти порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

22. Верховний Суд підкреслює, що окрім наведеного, суд має ураховувати і специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір та, відповідно, проаналізувати їхнє законодавче врегулювання, оскільки суд зобов`язаний оцінити законодавче підґрунтя спору і аргументувати, яким чином обраний заявником захід забезпечення відповідає характеру правовідносин і чи дозволить він запобігти заподіянню шкоди, яку в майбутньому неможливо буде виправити, з огляду на приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

23. Крім того, в силу приписів статті 154 КАС України ухвала про забезпечення позову повинна бути судом умотивована, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, - або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

24. Наведене свідчить, що підстави для застосування заходів забезпечення позову не є безумовними, вони оцінюються судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин у кожному конкретному спорі (справі) та викладених заявником аргументів…».

Представник позивача зазначає такі підстави для вжиття заходів забезпечення позову посилається на:

1) невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача;

2) наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваних постанов та порушення ними прав позивача.

Щодо доводів представника позивача про те, що невжиття заходів із забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, що винесення саме вказаного забезпечення позову не призведе до подання нових позовів до інших військових частин, та забезпечить правову визначеність по справі та процесуальну економію, суд зазначає таке.

Предметом розгляду у справі № 160/30258/26 є визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 розташоване в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради ЄДРПОУ 01984636, відносно ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 оформлену 06.09.2026 року у вигляді довідки військово-лікарської комісії №2026-0906-1023-3069-0 від 06.09.2026 року; зобов`язання військово-лікарської комісії при військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 розташоване в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради ЄДРПОУ 01984636 провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 щодо встановлення його придатності до військової служби у разі необхідності направити на додаткове медичне обстеження з урахуванням наявних медичних документів; визнання протиправним і скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ: НОМЕР_3 в частині призову ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 на військову під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини, визнання протиправним і скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Представник позивача просить забезпечити позов шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 Збройних сил України вчиняти дії, видавати накази або розпорядження, інші документи направлені на переведення чи переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 до іншої військової частини або направлення його на виконання бойових завдань.

Разом з тим, предметом спору у цій справі не охоплюється проходження військової служби позивачем, що має місце після винесення наказу про зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Тобто, як зазначено вище, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а захід забезпечення позову, який просить вжити представник позивача, не відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Можливе (ймовірне) настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.

Також суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати на те, позивач не зазначає ні в позовній заяві, ні в заяві про забезпечення позову про те, що відповідачем-ІІІ відносно нього як військовослужбовця вчиняються дії в межах процедур залучення позивача до виконання бойових завдань та участі у бойових діях, переведення до інших військових частин тощо, не надано доказів, які б свідчили про вчинення таких дій відповідачем-ІІІ.

Враховуючи предмет позову, суд зауважує, що заявником не надано разом з заявою про забезпечення позову доказів, на підставі яких суд може дійти до переконання, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду саме у цій конкретній справі чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Також суд зазначає, що обраний заявником вид забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром військової частини в майбутньому.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» затверджено відповідні Укази Президента України, воєнний стан в Україні діє по теперішній час.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

З аналізу зазначених норм слідує, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статут ).

Відповідно до статей 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів керівництва Збройними Силами України, а командир (начальник) наділений правом одноособово приймати рішення та віддавати накази підлеглим, які останні зобов`язані виконувати, крім випадків віддання явно злочинного наказу.

Отже, переведення чи переміщення військовослужбовця до іншої військової частини або направлення його на виконання бойових завдань здійснюється на підставі відповідного рішення та/або наказу командира (начальника).

Хоча заявник формально просить не про зупинення конкретного наказу, а про заборону військовій частині вчиняти дії, видавати накази або розпорядження, інші документи направлені на переведення чи переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 до іншої військової частини або направлення його на виконання бойових завдань, за своєю правовою природою заявлений спосіб забезпечення позову фактично спрямований на унеможливлення виконання командуванням військової частини своїх повноважень щодо видання відповідних наказів у період проходження позивачем військової служби.

Такий захід фактично обмежує реалізацію командиром військової частини повноважень, передбачених законодавством та військовими статутами, в умовах воєнного стану, що суперечить встановленій пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України забороні.

Тож доводи представника позивача, що обраний ним спосіб забезпечення позову жодним чином не обмежує дискреційні повноваження Відповідача -ІІІ в частині проходження ОСОБА_1 військової служби у ВЧ НОМЕР_1 , є помилковими.

Беручи до уваги зазначені вище обставини, суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, який не допускається відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 Збройних сил України ЄДРПОУ НОМЕР_4 вчиняти дії, видавати накази або розпорядження, інші документи направлені на переведення чи переміщення військовослужбовця ОСОБА_1 до іншої військової частини або направлення його на виконання бойових завдань, через що у задоволенні заяви позивачу слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні заяви, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката Ажмякова Романа Вікторовича про вжиття заходів забезпечення позову адвоката Ажмякова Романа Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 розташоване в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська