Рішення № 140460596, 09.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 рокуСправа №160/13426/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення з 01.03.2026 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку та виплати пенсії у повному обсязі, з урахуванням розмірів індексації пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168, постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 № 185, постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25.02.2025 № 209 та постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236, не обмежуючи її виплату максимальним розміром пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у повному обсязі, з урахуванням розмірів індексації пенсії в порядку, визначеному постановами № 168, № 185, № 209 та № 236, не обмежуючи її виплату максимальним розміром пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 2003 року отримує пенсію за вислугу років, призначену по лінії Міністерства внутрішніх справ України відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення. Позивач вказує, що з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 розмір її пенсії було проіндексовано відповідно до постанов № 168, № 185, №209 і № 236, проте суми індексації їй не виплачуються у зв`язку із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Таке обмеження позивач вважає протиправним, оскільки норми, якими воно запроваджувалося, визнані неконституційними і втратили чинність, а чинної законодавчої норми, що встановлювала б максимальний розмір пенсії, призначеної за Законом № 2262-XII, немає. На підтвердження наведених обставин позивач долучила до позовної заяви копії посвідчення ветерана органів внутрішніх справ, розрахунку пенсії станом на 01.03.2026, своєї заяви до відповідача від 25.03.2026, відповіді відповідача від 23.04.2026, судового рішення у справі № 160/15516/25 та квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надійшов, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України). Водночас неподання відповідачем відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову: суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає позиція позивача чинним нормам права, та оцінити наявні у справі докази.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, призначену по лінії Міністерства внутрішніх справ України відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), як працівнику органів внутрішніх справ; її пенсійна справа № 0403004912 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Статус позивача підтверджується посвідченням ветерана органів внутрішніх справ серії № 0030765 від 15.10.2009.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 160/15516/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволено частково, зокрема відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.12.2019 за вислугу років на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 24.02.2022 № 33/24/С-6496 про грошове забезпечення для перерахунку пенсій, у розмірі 90 відсотків грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, та відновити нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, у розмірі 2000,00 грн, починаючи з місяця припинення такої доплати. На виконання цього судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача.

Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі № 0403004912 станом на 01.03.2026 грошове забезпечення для обчислення пенсії становить 22712,26 грн, основний розмір пенсії (90 відсотків грошового забезпечення, вислуга років - 39) - 20441,03 грн. У розрахунку враховано індексацію базового ОСНП 2022 (20441,03 х 0,1400) - 2861,74 грн, індексацію базового ОСНП 2023 (23302,77 х 0,1970) - 1500,00 грн, індексацію базового ОСНП 2024 (24802,77 х 0,0796) - 1500,00 грн, індексацію базового ОСНП 2025 (26302,77 х 0,1150) - 1500,00 грн, індексацію базового ОСНП 2026 (27802,77 х 0,1210) - 2595,00 грн, а також щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713. З урахуванням індексації розмір пенсії становить 30397,77 грн, підсумок пенсії з надбавками - 32397,77 грн. Разом з тим у розрахунку зазначено, що з урахуванням максимального розміру пенсії підсумок пенсії до виплати становить 25950,00 грн.

25.03.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою (зареєстрована за вх. № 31341/М-0400-26 від 25.03.2026), в якій просила перерахувати та виплатити їй з 01 березня 2026 року в повному розмірі індексацію пенсії в порядку, визначеному постановами № 168, № 185, № 209 та № 236, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження пенсії максимальним розміром.

Листом від 23.04.2026 № 49135-31341/М-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача, що з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 розмір її пенсії проіндексовано відповідно до постанов № 168, № 185, № 209 і № 236, однак перерахунок не призвів до збільшення розміру пенсії, оскільки пенсію вже обчислено в максимальному розмірі, визначеному законом, а позивач не належить до категорії осіб, виплата яким проводиться без обмеження максимальним розміром з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022, адже пенсію призначено до 12.04.2023. У листі також зазначено, що розмір пенсійної виплати обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону № 2262-XII, і з 01.01.2026 становить 25950,00 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та невиплатою у зв`язку з цим сум індексації, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та в інших органах, визначених преамбулою цього Закону, встановлює Закон № 2262-XII. За преамбулою Закону № 2262-XII держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Абзацом третім статті 1-1 Закону № 2262-XII установлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 64 Закону № 2262-XII визначено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Пунктом 1 постанови № 168 установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197. Пунктом 2 цієї постанови установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом; за пунктом 10 цієї постанови розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень.

Пунктом 1 постанови № 185 коефіцієнт збільшення з 1 березня 2024 р. установлено у розмірі 1,0796; підпунктом 1 пункту 2 цієї постанови передбачено, що розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, підвищуються на цей коефіцієнт з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом; за пунктом 3 цієї постанови розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень.

Пунктом 1 постанови № 209 коефіцієнт збільшення з 1 березня 2025 р. установлено у розмірі 1,115; підпунктом 1 пункту 2 цієї постанови передбачено, що розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII, підвищуються на цей коефіцієнт з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови. Пунктом 3 постанови № 209 установлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень, а пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Пунктом 1 постанови № 236 коефіцієнт збільшення з 1 березня 2026 р. установлено у розмірі 1,121; підпунктом 1 пункту 2 цієї постанови передбачено, що розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-XII (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, індексації пенсії, щомісячної доплати до пенсії та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови. Пунктом 3 постанови № 236 установлено, що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень, а пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX (далі - Закон № 4695-IX) установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2595 гривень. Саме з десятикратного розміру цього прожиткового мінімуму відповідач визначив максимальний розмір пенсії позивача - 25950,00 грн.

Спірним у цій справі є питання правомірності обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром при проведенні індексації, а отже, суд має встановити, якими саме актами в спірний період установлювалося таке обмеження і чи є ці акти чинними.

Обмеження максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було запроваджено частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, а також статтею 2 Закону № 3668-VI, яка поширювала свою дію, зокрема, на Закон № 2262-XII. Обидві ці норми були однопредметними, прийнятими одночасно для регулювання тих самих правовідносин, і однаково встановлювали, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262-XII, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.

Ухвалюючи це Рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер, а обмеження максимального розміру пенсії осіб, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть цих конституційних гарантій.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення приписи статті 2 Закону № 3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 12.04.2023.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З наведеного вбачається, що станом на спірний період, тобто з 01.03.2026, жодна законодавча норма, яка встановлювала б максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, не є чинною: частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність з 20.12.2016, а приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення їх дії на Закон № 2262-XII - з 12.04.2023. Жодних змін, якими таке обмеження було б запроваджено знову, до Закону № 2262-XII чи до Закону № 1058-IV не внесено, тоді як за абзацом третім статті 1-1 Закону № 2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цих законів.

Статтею 30 Закону № 4695-IX установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Наведена норма не встановлює максимального розміру пенсії і не є підставою для обмеження пенсії таким розміром, а визначає лише порядок виплати суми перевищення.

Частинами першою - третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З огляду на це наявність у пункті 2 постанови № 168 та у підпункті 1 пункту 2 постанови № 185 застереження про підвищення розмірів пенсій у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, не дає відповідачу підстав для зменшення розміру пенсії позивача при нарахуванні індексації, оскільки законодавчої норми, яка визначала б такий максимальний розмір пенсії для пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, не існує, а підзаконний нормативно-правовий акт не може самостійно запроваджувати обмеження, яке втратило чинність за рішеннями Конституційного Суду України. Постанови № 209 і № 236 такого застереження взагалі не містять.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів, однак Суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції (пункт 52); відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56).

Як установлено судом, відповідач провів індексацію пенсії позивача відповідно до постанов № 168, № 185, № 209 і № 236, однак нарахованих сум індексації позивачу не виплачує, обмежуючи пенсійну виплату максимальним розміром - 25950,00 грн, тоді як підсумок пенсії позивача з надбавками становить 32397,77 грн. Отже, позивач має право на отримання пенсії у розмірі її фактичного нарахування, з урахуванням проведеної індексації, без обмеження максимальним розміром, а дії відповідача щодо нездійснення з 01.03.2026 перерахунку та виплати пенсії позивачу у повному обсязі з обмеженням її виплати максимальним розміром пенсії є протиправними. Належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії позивачу у повному обсязі, з урахуванням розмірів індексації пенсії, визначених постановами № 168, № 185, № 209 та № 236, не обмежуючи її виплату максимальним розміром пенсії.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, відзиву на позовну заяву не подав і правомірності своїх дій щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром не довів.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення з 01.03.2026 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку та виплати пенсії у повному обсязі, з урахуванням розмірів індексації пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168, постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 № 185, постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» від 25.02.2025 № 209 та постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236, не обмежуючи її виплату максимальним розміром пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у повному обсязі, з урахуванням розмірів індексації пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, не обмежуючи її виплату максимальним розміром пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427)

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова